Дипломная работа: Засоби масової інформації й суспільна інтеграція та ідентичність

Дипломная работа: Засоби масової інформації й суспільна інтеграція та ідентичність

Курсова робота

Засоби масової інформації й суспільна інтеграція та ідентичність

Вступ

1. Засоби масової інформації як чинники суспільної інтеграції та ідентифікації

1.1 Поняття засобів масової інформації, їх система та види

1.2 Вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації

2. Глобальна мережа інтернет як один із найвпливовіших засобів масової інформації сучасного суспільства

2.1 Поняття інтернету та його характеристики

2.2 Вплив інтернету на процеси інтеграції та ідентифікації в суспільстві

3. Пропозиції та рекомендації стосовно уникнення негативної дії інтернету та використання соціальних мереж на користь суспільства

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

В умовах глобалізації та інформатизації вирішальна роль належить інформаційній культурі в систематизації глобального світу. Робертсон висуває думку про соціокультурні складові процесу глобалізації та про її історично-культурні виміри, тому інформація – це культурний ресурс, носій інтелекту, в основі якої пріоритет освіти, науки, культури. Як відмічає М.Блюменталь, інформація стала розглядатися як ключ до сучасної економічної діяльності, базовий ресурс, що має сьогодні таке значення, яке в минулому мали капітал, земля і робоча сила. У працях Д.Куа, Р.Кроуфорда, Г.Сакайї, Дж.Ходжсона та ін. виокремлені основні ознаки нового суспільного устрою, які пов’язані з сучасним соціально-економічним розвитком, що характеризується зростанням ролі та значення факторів, пов’язаних з інтелектуалізацією та інформатизацією господарського життя суспільства. На думку західних дослідників, інформація та знання, що трактуються не як субстанція, втілена у виробничих процесах або засобах виробництва, а як безпосередня продуктивна сила, що перетворюється на найважливіший фактор сучасного господарства, "первинний сектор", який постачає господарство найсуттєвішим ресурсом виробництва.

Так, на думку Т.Сакайї, новий етап розвитку цивілізації відрізняється тим, що рушійною силою є цінності, створені знаннями. Інформація як соціальний феномен характеризується наступними аспектами: 1) комунікаційного, пов’язаного з процедурою передачі повідомлення, трансляції відомостей (дослідження комунікацій, комунікаційних технологій, інформаційних мереж); 2) змістовного, пов’язаного з передачею продуктів інтелектуальної діяльності та їх засвоєнням, спрямованим на зростання обізнаності або зниження невизначеності отримувачів.

Актуальність дослідження. Засоби масової комунікації та інформації перетворились на органічну потребу сучасної людини. Проводячи значну часину свого вільного часу біля телевізорів, за екранами комп’ютерів, гортаючи сайти інтернету, людина створює своє власне віртуальне життя. В умовах глобалізації досить важливо зберегти власну та національну ідентифікацію, що є завданням нелегким, але потрібним як для кожної людини зокрема, так і для суспільства загалом.

Метою роботи є визначення ролі засобів масової комунікації для суспільних інтегративних та ідентифікаційних процесів.

Завдання дослідження зумовлені необхідністю досягнення цієї мети:

-  визначити поняття засобів масової інформації, їх систему та види;

-  визначити Вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації;

-  розглянути інтернет як один із найпоширеніших сьогодні засобів масової комунікації, його основні характеристики;

-  визначити роль інтернету у формуванні таких процесів, як суспільна інтеграція та національна ідентичність;

-  розглянути форми впливу глобальної мережі інтернет на суспільство та розробити рекомендації щодо уникнення негативної його дії.

Об’єктом дослідження виступають засоби масової інформації та їх роль в інформаційному суспільстві.

Предметом є глобальна мережа інтернет та її вплив на людину.

Джерельна база: використані нами джерела нараховують 30 позицій списку літератури, до яких належать підручники, наукові праці, статті з спеціалізованих журналів та інтернет-ресурси. Значні обсяги інформації, з цієї тематики, сьогодні доступні за допомогою Інтернету — особливо це стосується висвітлення діяльності міжнародних і національних організацій у справі розробки й реалізації стратегій інформаційного розвитку. До числа найцікавіших джерел можна віднести онлайнові матеріали Європейської Koміcії Ради Європи, Організації економічної співпраці та розвитку, Всесвітнього союзу зв’язку, а також державних та інших інституцій, відповідальних за створення "інформаційної магістралі" у США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Австралії, Японії та інших країнах.

Практичне значення: результати, отримані нами після написання роботи можуть бути використані в таких напрямках: насамперед, у теорії та практиці таких наукових дисциплін, як теорія і практика у сфері зв’язків з громадськістю, інформатика, політологія, інші спеціальні наукові дисципліни; також наші результати можуть використовуватись самими працівниками сфери інформатизації та глобалізації як теоретичні основи та практичні поради у їхній професійній діяльності.

Робота складається із трьох розділів, метою яких є виконати поставлені перед нами завдання та визначити роль засобів масової інформації в епоху глобалізації інформаційного суспільства.

Подальший напрямок дослідження полягає у вивченні впливу інших видів засобів масової інформації на суспільство та процеси, що в ньому відбуваються.

1.1 Поняття засобів масової інформації, їх система та види

Одним із теоретичний фундаментів нашої роботи є визначення семантики термінів, пов’язаних із системою засобів масової інформації, тому визначимо такі основні поняття.

Засоби масової інформації, мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет-видання, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний характер виробництва і розповсюдження інформації [13, 45].

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про інформацію", "Про рекламу", "Про телебачення та радіомовлення" та низкою інших.

Громадські медіа, часто пов'язані з "громадськими комунікаціями" та можуть приймати різні форми, можуть стосуватись різних груп людей та бути пов'язані з великим числом різних напрямків. В той же час, громадські медіа являють собою спосіб для створення дискусії та залучення звичайних громадян, що об'єднані певними цілями. Головна риса громадських медіа в тому, що вони не залежать від комерційних тенденцій та популярних тем для обговорення. Це дозволяє створювати різні моделі громадських медіа, які можуть або пропонувати відкриту редакційну політику, або бути більш сфокусованими на залученні громадян [4, 147].

Закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України "Про інформацію" та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.

Значимість ЗМІ виявляється саме тією функцією, яку вони виконують в суспільстві: функцією організації та підтримання соціального інформаційного зв’язку між індивідами в соціумі та між різноманітними елементами суспільної структури.

Зараз три великих види техніки використовуються як засоби масового розповсюдження інформації: письмо, слово та звукове зображення. Основна відмінність візуальних та вербальних ЗМІ виявляється за способом сприйняття повідомлення, а також середовищем, приміщенням, часом, коли здійснюється сприйняття. Такі засоби, як газета, журнал, сприймаються лише індивідуально, театр, кіно – в великих аудиторіях, а радіо і телебачення, як правило, в малих групах, в сім’ї, серед друзів. З того часу як промислове життя сконцентрувало в містах великі людські маси, ЗМІ почали відігравати все більшу роль [24, 87].

Характерними ознаками ЗМІ є:

-  публічність, яка досягається тим, що технічні засоби роблять інформацію доступною для широких груп людей;

-  швидкість передачі інформації, що забезпечується різноманітними технічними засобами;

-  скороминучий характер інформації, пов’язаний зі швидкою зміною повідомлень, подій, які цікавлять людей [10, 123].

Серед видів ЗМІ можна розглянути такі:

1. "Інтернет" - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. Сьогодні вона, має близько 1,5 мільярди абонентів у більш ніж 200 країнах світу. Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%.

"Інтернет" міцно ввійшов у життя багатьох людей; по-друге, він не тільки претендує, але вже зайняв визначне місце серед традиційних ЗМІ. І очевидно, з огляду на дуже швидкий прогрес наукової думки в наш час, у найближче десятиліття, можливо у двадцятиліття, займе головне місце серед традиційних джерел інформації.

На сьогодні багато хто з людей розглядає Інтернет як зразок нового світового ладу, що виникає наприкінці ХХ ст. Користувачі World Wide Web живуть у "кіберпросторі", який дозволяє вільно "блукати" мережею, що особливо подобається молодим людям. Також слід врахувати, що за показниками охоплення населення та впливу на громадську думку електронні ЗМІ в Україні переважають інші засоби масової інформації.

2. Аудіовізуальні ЗМІ – це ЗМІ, що поширюють зорову інформацію, яка супроводжується звуком (або лише звукову інформацію). Традиційно до них відносять радіо та телебачення, які мають значні комунікаційні можливості для впливу на масову аудиторію.

Станом на початок 2000 року до українського державного реєстру внесено 797 телерадіомовних організацій, в т.ч. 513 приватних, 256 комунальних і 28 державних [1].

3. Друковані ЗМІ, згідно з законодавством України, періодичні і такі видання, що виходять під постійною назвою з періодичністю один і більше номерів протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Їх діяльність пов’язана зі збиранням, творенням, редагуванням масової інформації з метою поширення серед читачів [7, 94].

Станом на 1 січня 2000 року, в Україні було зареєстровано 3925 періодичних друкованих видань, у т.ч. 2551 газета та 1374 журнали.

Незважаючи на бурхливий і всеохоплюючий розвиток аудіовізуальних ЗМІ, друковане слово й надалі посідатиме чільне місце в інформаційному просторі України. І це зрозуміло. Адже воно є не лише носієм інформації, а й зберігачем її. Газети, журнали, бюлетені – це "повісті временних літ", які пишуться журналістськими колективами для широкої громадськості. Ніщо не передає так дух епохи, як оті пожовклі підшивки.

Кожен із вищезазначених видів засобів масової інформації має свою аудиторію, проте, як уже вказувалося, глобальна мережа інтернет починає переважати усі інші традиційні ЗМІ, що в період глобалізації в інформаційному суспільстві стає досить важливою проблемою [17, 46].

1.2 Вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації

Еволюція постіндустріального суспільства, що супроводжується корінними соціальними перетвореннями у світі, а також і в нашій країні, веде до становлення глобальної інформаційної індустрії, яка переживає період технологічної конвергенції, організаційного злиття, законодавчої лібералізації, до структурних змін у зайнятості та до появи нових форм "електронної демократії". Ці радикальні трансформації відбуваються в історично стислі терміни, і внаслідок цього протягом останніх десятиріч сформувалися передумови для широкомасштабного переходу до інформаційного суспільства. Хоча ці передумови не скрізь виявилися повною мірою і не всі держави, у тому числі й Україна, пройшли необхідні етапи, але глобалізація економічного життя, зняття ідеологічних бар’єрів, стрімкий технологічний прогрес суттєво скорочують час, відпущений країнам для формування такої політики, що дає змогу безконфліктно вийти на новий рівень розвитку, властивий інформаційному суспільству [21, 85-89].

Оскільки основою формування інформаційного суспільства є розвиток комп’ютерних, інформаційних і телекомунікаційних технологій, а масова комунікація набуває глобального характеру, на рух інформаційних потоків уже не впливають істотно державні кордони, а спроби обмежити вільне поширення інформації лише шкодить тій стороні, яка прагне здійснити такі обмеження. Крім того, значно виросли можливості збирання, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї, завдяки чому зростає вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяльності. Поглиблюється процес децентралізації суспільства; відбувається перехід до нових форм зайнятості; триває процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії, оскільки, як ми вже згадували, у постіндустріальній економіці промисловість за показниками зайнятості та своєю часткою в національному продукті дедалі більше поступається місцем сфері послуг, яка, своєю чергою, значною мірою пов’язана з різними формами обробки інформації [15, 64].

Таким чином, при визначенні поняття "інформаційне суспільство" можемо керуватися такими поняттями. По-перше, це суспільство, в якому створені значні інформаційні ресурси. Виробництво, зберігання, поширення і передача аудіовізуальної продукції, а також ділової та розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; сформовано інформаційну індустрію, яка включає в себе комп’ютерну й телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту та програмного забезпечення, виробників елементної бази для комп’ютерної та комунікативної техніки, побутової електроніки тощо. При цьому суттєво зростає технічна й правова можливість доступу громадян до різноманітних джерел інформації. По-друге, інформаційне постіндустріальне суспільство можна вважати наступним (після стадій аграрного та індустріального суспільства) етапом соціально-економічного розвитку суспільства, на якому домінуючим об’єктом виробництва й споживання стають інформаційні продукти та послуги, переважаючи за обсягом споживання товари, вироблені промисловістю і сільським господарством [23, 68].

Власне інформаційне суспільство і породжує різноманітні глобальні процеси. Глобалізація — об'єктивне явище сучасного світу, тобто таке, що не залежить від суб'єктивних бажань, уподобань і антипатій. Глобалізація — це рух людства до формування цілісної глобальної цивілізації. В основі цього руху лежать економічні чинники. Економікам країн стає тісно у своїх національних рамках. Економіка планети стає справді глобальною. Глобалізація еконо­міки у найширшому значенні цього поняття означає, що державні кордони та відмінності між світовими фінансовими ринками втратили своє колишнє значення. Цьому сприяли передусім такі тенденції:

-  глобалізація фінансів;

-  підвищення ролі транснаціональних корпорацій;

-  розширення експорту прямих інвестицій з Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії;

-  міжнародна спеціалізація виробництва і торгівлі товарами та послугами;

-  глобалізація третинного сектору (сфери послуг) економіки;

-  глобалізація управлінських функцій;

-  перетворення туризму на галузь світового масштабу;

-  глобалізація проблем навколишнього середовища;

-  міжнародна економічна інтеграція [8, 65].

Специфікою глобалізаційних процесів в умовах становлення інформаційного суспільства є те, що політичні інститути держави поступово втрачають контроль над змістом інформаційного простору. Це явище має і позитивний бік, підвищуючи відкритість національних інформаційних систем, і негативний, оскільки втрата контролю за змістом ЗМІ призводить до суттєвих утруднень у проведенні цілеспрямованої інформаційної політики.

Глобальні інформаційні агентства CNN, BBC, Reuter тощо, які найчастіше здійснюють пряму трансляцію з місць подій, створили всесвітні мережі новин, і саме ці багаті медіа-концерни спроможні фінансувати відповідну технологічну комунікаційну базу. Тому слід очікувати, що в найближчому майбутньому ринок глобальних мас-медіа все більше контролюватиметься цими транснаціональними медіа-концернами, що вже зараз викликає критику з боку інших країн. Проте поряд з цим існує інша тенденція, і можна прогнозувати, що найближчими десятиліттями відбуватиметься розвиток локальних новинних агентств, які задовольнятимуть місцеві потреби тієї чи іншої країни (чи регіону) в інформації, враховуючи при цьому специфіку місцевої аудиторії. Імовірність такого шляху розвитку підкріплюється й тим, що сьогодні чимало локальних медіа-компаній мають у своєму розпорядженні таке саме технічне обладнання, як і світові медіа-концерни [30].

В умовах створення загальнонаціональних глобальних утворень та об’єднань важливою проблемою стає національна ідентичність. Цей процес варто розглядати разом із поняттям суспільної інтеграції, оскільки вони в умовах глобалізації інформаційного суспільства є взаємопов’язаними.

В наші дні слово інтеграція набуває все ширшого та ширшого змісту, адже вживається в різних сферах суспільно-політичного та економічного життя у світі:

-  інтеграція в Європейському Співтоваристві (ЄС) – вступ до нього нових членів, що певний час перебували в якості асоційованих членів ЄС;

-  інтеграція в світову економіку, тобто в значенні вступ, злиття, входження, залучення тощо певного суб’єкту чи груп в загальну сукупність їх суб’єктів.

Отже, це означає, якщо перенести сказане вище на сферу діяльності ЗМІ, то вийде, що деякі національні або ж регіональні засоби масової інформації намагаються ввійти в всесвітню "розкрутку", тобто "всі нас чують, всі нас знають, всі на нас орієнтуються".

Стосовно останнього, то CNN – англійська телекомпанія, що випускає цілодобово "найсвіжіші" новини, транслюється на всю земну кулю – компетентне джерело, а в деяких випадках і першоджерелом певної інформації.

Після подій 11 вересня 2001 року раніше відома лише в арабських країнах (25мільйонів глядачів) телекомпанія "АЛЬ-ДЖЕЗІРА"(в перекладі з арабської "острів" або ж за назвою вапнякового плато, яке затискає ріку Євфрату вузькій долині)стала всесвітньо відомою: для неї тепер дають інтерв’ю навіть Кофі Ананд, Тоні Блейер тощо [11, 97].

У результаті таких виявів глобалізації інформаційного суспільства відбувається орієнтація деяких ЗМІ на масову – всеохоплюючу у світовому масштабі комунікацію.

Тут постає питання про національну ідентичність. Чи сприяють засоби масової інформації таким процесам всередині країн, які прагнуть до загальносвітової глобалізації.

Говорячи про проблему національної ідентичності, потрібно уточнити, що ми розуміємо під ідентичністю й під нацією, як її складовою.

Існує безліч визначень ідентичності. Ідентичність – процес співвіднесення об'єкта з іншими, виявлення загальних або, навпаки, специфічних ознак, рис, самоототожнення індивіда з іншою людиною, групою, зразком, ідеалом, у нашому випадку з певними націями [5, 63].

Щодо поняття нації, то тут потрібно виділити два підходи. Перший підхід – це співвідношення поняття нація з етнічною спільнотою, тобто етносом з єдиною мовою і самосвідомістю. У цьому значенні нація фактично є синонімом терміну народ. Другий підхід – це визначення нації через політичну спільноту громадян певної держави, тобто політичну націю.

Розглянувши складові елементи національної ідентичності, тепер необхідно виділити головний - системоутворючий. Таким з’єднувальним елементом є якась важлива цілісність, що сприймається як характеристика нації. Саме дана цілісність з'єднує всю конструкцію в єдине. Змінити ідентичність неможливо без зміни її головної ідеї. І навпаки - ніяка ідентичність не встоїть, якщо відбудеться розмивання "основної ідеї" [12, 87].

Виходячи зі сказаного, національну ідентичність можна визначити як задану національним образом світу й національною історією основну ідею, якою живе соціум у дану історичну епоху й тому прийнятну для його більшості. Ідентичність несе в собі відповідь на питання про сутності свого народу, нації, її місці, ролі й завданнях у світовій історії й ідеальних формах її існування. Таким чином, національна ідентичність розвивається в процесі історичних змін, являючи собою певний щабель росту національної самосвідомості. Можна говорити про те, що ідентичність - це відносно замкнута система поглядів, а тому вона, з одного боку, досить стійка, але, з іншого динаміка середовища її перебування (внутрішнє й зовнішнє життя націй) приводить до певних змін у цій системі. Зв'язок елементів ідентичності досить сильний, а тому заміна одного з них на новий роблять необхідною потребу її істотного коректування, якщо не повної заміни [3, 101]. Чим сильніше процеси глобалізації проникають у національні культури, тим активніше народи намагаються зберегти внутрішні компоненти життя народу, такі як культуру, мову, релігію. Тобто в період глобальних трансформацій загострюються проблеми національної ідентичності, пов'язані з прагненням народів до самобутності й до самовизначення в сьогоднішньому світі, тобто відстояти й зберегти свою ідентичність.

Неминучі процеси глобалізації, що вламуються у вікові уклади національних культур, приводять найчастіше до міжнаціональної, міжрелігійної напруженості, що часто виливаються в конфлікти, звідси людські жертви. Саме міжнаціональні відносини в сучасному світі стали однієї з головних проблем сьогодення. Багато дослідників вважають, що в умовах глобалізації не потрібно концентруватися на етнічній ідентифікації кожної країни, а потрібно представляти свою державу та ідентифікуватися як економічна та наукова потуга, адже кожна країна має для цього величезний потенціал, особливо наша країна – Україна [2, 14-17].

Отож, як бачимо, процеси глобалізації інформаційного суспільства призводять до загального об’єднання усіх народів, націй "під егідою" однієї так би мовити загальновизнаної країни. Дуже часто в таких умовах унікальність окремих народів втрачається, саме тому важливими процесами, які потребують уваги як зі сторони самих людей, так і зі сторони політичного керівництва країн, є процеси суспільної інтеграції та національної ідентичності. І велику роль у формуванні цих процесів відіграють засоби масової інформації, і найбільший вплив сьогодні здійснює найпоширеніший засіб – глобальна мережа інтернет. Про вплив цього каналу комунікації ми поговоримо у наступному розділі.

2.1 Поняття інтернету та його характеристики

Електронні мас-медіа відіграють особливо впливову роль у сучасних взаємодіях, керованих правилами. Мас-медіа допомагають формулювати і обстоювати правила та ідеологічні настанови, що лежать в їх основі, адже їхні унікальні й потужні технічні можливості та привабливий зміст роблять їх найефективнішими засобами поширення інформації. Мас-медіа перетинають не тільки географічні кордони, але й межі класів, рас, культур, політик, освіти і статі, поширюючи розваги та інформацію, які прививають чи оновлюють певні погляди та способи мислення, як регулярний продукт своєї діяльності. Артикулюючи такі ідеологічні синтези, які стимулюють одні погляди й виключають інші та прив’язуючи ідеологічні модуляції до джерел влади, мас-медіа допомагають творити і регулювати соціальну реальність, структуруючи найзагальніший досвід своєї аудиторії.

Сьогодні Інтернет - глобальна мережа, що охопила всі сфери суспільного життя України, один з найбільших винаходів людства. Працюючи за комп'ютером, можна спілкуватись із світом чи отримувати найсвіжішу інформацію з усіх, навіть, найвіддаленіших куточків Землі [25].

Поява нових методів масової комунікації завжди спричиняла суттєвий ривок людської цивілізації на новий рівень. Серед важливих віх цього процесу науковці відзначають: винайдення мови (усна комунікація) – письма (можливість комунікації в часі та на відстані) – друкарського верстату (поява дешевої масової комунікації) – винайдення електронних ЗМІ (радіо, телебачення – можливість одночасної комунікації з мільйонами людей) [18, 49].

Мережа інтернет є наступним кроком цієї еволюції, і, безсумнівно вона започаткувала зміни в нашому суспільстві. Якщо друкована книга зробила доступ до інформації масовим і "навчила" широкі верстви населення читати, то інтернет знищив відстані між інформацією всього світу і дав можливість людям не лише читати опубліковані тексти, фото, графіку, звуки та відео, а й самим публікувати їх без особливих труднощів. Саме через це засновник комп’ютерної фірми Microsoft Біл Гейтс вважає, що інтернет є величезним "самвидавом".

Для кращого розуміння та аналізу засобів масової інформації, а зокрема глобальної мережі інтернет, їх часто зображають у вигляді певної моделі, в рамках якої відбувається процес комунікації.

Фактично всі основні процеси взаємодії сучасних ЗМІ з аудиторією можна описати за однією моделлю (Додаток А).

В основі комунікативної моделі традиційних ЗМІ лежить процес "один до багатьох", при якому фірма передає інформацію групі споживачів, використовуючи певний засіб комунікації. Основною особливістю, що знаходиться в основі взаємодії традиційних ЗМІ зі споживачами, є відсутність інтерактивної взаємодії [19, 74].

На відміну від ці