Курсовая работа: Аналіз обліку витрат виробництва

Курсовая работа: Аналіз обліку витрат виробництва

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку витрат виробництва і виходу картоплі

2. Стан організації обліку витрат виробництва і виходу картоплі в Агрофірмі “Косівщинська”

2.1 Організаційно - економічна характеристика господарства

2.2 Організація первинного і зведеного обліку витрат на виробництво і виходу картоплі в господарстві

2.3 Організація аналітичного і синтетичного обліку витрат на виробництво і виходу картоплі

2.4 Калькулювання собівартості картоплі

3. Шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво і виходу картоплі в Агрофірмі “Косівщинська”

3.1 Шляхи вдосконалення первинного і зведеного обліку

3.2 Вдосконалення аналітичного та синтетичного обліку витрат на виробництво

3.3 Шляхи вдосконалення обліку бівартості картоплі в Агрофірмі “Косівщинська”

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Будь яке підприємство або фірма намагається отримати якомога більший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тільки продати свій товар за максимально високою ціною, а скоротити свої витрати на виробництво й реалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства (фірми) є мінімізація витрат виробництва.

Облік виробничих затрат повинен бути організований так, щоб існувала можливість оперативно впливати на зниження собівартості, встановлювати фактори, які впливають на рівень собівартості і виявляти додаткові резерви її зниження.

Для кожного господарства відповідно до спеціалізації важливо встановити таку структуру засобів виробництва, яка б забезпечувала найбільший вихід валової та товарної продукції при низькій собівартості.

Визначення оптимального поєднання основних і допоміжних галузей, промислових підприємств і промислів вимагає формування відповідного виробничого потенціалу на основі досягнень науково-технічного прогресу з метою підвищення ефективності його функціонування, використовуючи ринкові механізми, що передбачає в сільському господарстві не просто використання техніки, а й створення системи машин. Остання повинна враховувати можливості й специфіку виробництва кожного виду продукції в їх поєднанні, виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатів транспортних засобів. Дуже важливо також забезпечувати максимальну кількість необхідних засобів виробництва в критичні строки з тим, щоб виконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат врожаю внаслідок, наприклад, несвоєчасної оранки, боронування або затримки під час посіву чи збирання врожаю. Тому в сільському господарстві необхідна більш висока насиченість його засобами виробництва, більш висока фондо- і енергоозброєність праці.

У зв'язку з тим, що відтворення в аграрному секторі економіки обумовлене природними процесами, роботи технологічного циклу з вирощування сільськогосподарських культур і догляду за тваринами розподілені протягом усього року з інтервалами, які визначаються природою, причому природні фактори значно коригують календарні плани проведення сільськогосподарських робіт.

Метою даної роботи являється обґрунтування основних шляхів вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур, зокрема картоплі, в сільськогосподарському підприємстві.

Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі основні задачі:

дати загальну характеристику теоретичних основ обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур, зокрема картоплі;

проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;

дати оцінку організаційно - економічних умов підприємства;

розкрити основні питання обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур ;

на основі аналізу висвітлити проблеми обчислення собівартості продукції овочевих культур на підприємстві.

Інформаційну базу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур.

Основними видами господарської діяльності Птахорадгоспу “Мирний” (Косівщинський) Сумського району Сумської області, яке було обрано об’єктом дослідження. являються рослинництво, тваринництво, промислове виробництво. Крім того підприємство має на балансі дитячий садок, школу та житловий фонд.

1. Теоретичні основи організації обліку сільськогосподарського виробництва продукції рослинництва та витрат на виробництво овочевих культур

Сільське господарство є галуззю матеріального виробництва, що виробляє продукцію рослинного і тваринного походження, які, в свою чергу, є продуктами харчування для населення і сировиною для промисловості.

Сільськогосподарська галузь має дві відмінні особливості в порівнянні з іншими галузями матеріального виробництва.

Процес виробництва має сезонний характер і поєднується з природним процесом росту рослин і тварин.

Переважна частина основних і оборотних активів сільськогосподарського підприємства має здатність до самовідновлення.

Майже всі відмінні особливості ведення бухгалтерського обліку на підприємствах сільськогосподарського виробництва є прямим наслідком вказаних галузевих особливостей. Для підприємств сільськогосподарського виробництва вітчизняним законодавством передбачено винятковий режим оподаткування, який дещо відрізняється від оподаткування інших підприємств.

Бухгалтерський облік в сільському господарстві ведеться за єдиними з іншими галузями народного господарства принципами з застосуванням нового Плану рахунків, затвердженого Наказом МФУ № 291 від 30.11.2009 року, де виділяються рахунки специфічні тільки для сільського господарства (с/г).

Складність ведення бухгалтерського обліку в с/г полягає в тому , що в с/г велика кількість виробництв, облік в яких повинен вестись окремо (тваринництво, рослинництво, промислові виробництва, допоміжні виробництва і т.д.)

Перед обліком процесу виробництва стоять такі завдання:

Обмін і контроль за випуском продукції по її обсягу, асортименту, якості та виконання договорів-замовлень по цих показниках;

Обмін на виробництво і контроль за дотриманням кошторисів затрат;

Калькулювання собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості;

Виявлення не використаних резервів на виробництво і контроль за недопущенням втрат у виробництві [11].

Для розв’язання цих завдань необхідно, щоб введення обліку затрат забезпечувало порівняння планових і фактичних показників собівартості.

До собівартості відносять:

витрати безпосередньо зв’язані з виробництвом продукції, обумовлені технології і організації виробництва, включаючи витрати на управління;

витрати на підготовку виробництва (на освоєння нових видів продукції);

витрати на удосконалення технології та організації виробництва, які здійснюються в ході виробничого процесу;

витрати на покращання умов праці і техніки безпеки підвищення кваліфікації працівників підприємства;

витрати зв’язані зі збутом продукції [6].

Крім витрат, які включаються в собівартість продукції, підприємства несе ще витрати, які покриваються за рахунок спеціальних джерел: прибутку (штрафи, пеня, % за кредит), фонду економічного стимулювання і спецпризначення (затрати на капітальний ремонт), капіталовкладень. Всі витрати на виробництво ґрунтують по таких ознаках:

по економічній ролі в процесі виробництва;

по способу включення затрат у виробництво;

залежно від об’єму виробництва;

по однорідності складу;

по видах витрат – елементам і статтям витрат;

по місцю виникнення – виробництвам, цехам, дільницям;

по видах продукції, робіт і послуг – калькулюючим об’єктам

по етапах виробничого процесу;

по календарних періодах [10].

Групування затрат по статтях калькуляції показує призначення окремих видів затрат у собівартості продукції. Для контролю за складом затрат по місцях їх здійснення і виявлення собівартості по видах виготовленої продукції необхідно знати не тільки, що затрачено в процесі виробництва, але і на які цілі (куди, на що). Ці затрати проведені, тобто їх треба враховувати по напрямах, відношенню до технологічного процесу. Такий облік затрат дає можливість аналізувати собівартість по її складових частинах і окремих видах продукції. Перелік калькуляційних статей встановлюється галузевими інструкціями.

По календарних періодах виробничі затрати діляться на поточні, тобто постійні (щоденні) і одночасові тобто однократні або ті, що проводяться рідше ніж 1 раз в місяць. Чіткий розподіл затрат виробництва на поточні і єдиночасові має велике значення для правильного щомісячного обчислення собівартості продукції.

Під нормою витрат розуміють мінімальну кількість матеріальних, грошових і трудових витрат на виготовлення конкретного виду продукції [9].

Спочатку визначають рівень економічності підприємства. Не обґрунтоване нормативне господарство може призвести до підвищення нормативної собівартості, а отже, до нереального прогнозування. При вивченні нормативного господарства на промислових підприємствах встановлено, що планові норми вищі за передбачені в технологічній карті на 18-20%. У сільському виробництві цей процент значно вищий.

Звичайно за умов, коли формуються і приймаються в розрахунок при попередньому калькулюванні завищені норми витрат, створюється неправильне уявлення про витрати на одиницю даної продукції, а виявлені на останній стадії обліку відхилення від встановлених норм часто призводять до самозаспокоєності.

Встановлення реальних, оптимальних, але напружених норм витрат по окремих видах продукції - важлива початкова стадія калькулювання, на якій вишукують резерви, визначають економічну ефективність роботи підприємства. Тому тільки науково обґрунтовані норми можуть стати базою калькулювання як основної роботи на попередній стадії нормативного методу обліку витрат на підприємстві.

За умов правильної організації і ведення економічного процесу фактичні витрати не повинні перевищувати нормативних. Відхилення від нормативної собівартості можуть траплятись лише при зміні встановленої технології або виявленні прихованих резервів.

На наступній стадії нормативного обліку в процесі виробництва виявляють відхилення від установлених норм витрат, які виникають внаслідок невиконання передбаченої нормативною калькуляцією системи організації роботи на підприємстві.

У зв’язку з періодичним переглядом витратних норм обов’язкові перегляд і зміни нормативної калькуляції. Нормативну калькуляцію здійснюють за діючими на початок місяця нормами. У промисловості у зв’язку з цим обов’язковою при застосуванні нормативного методу є переоцінка незавершеного виробництва.

Оскільки норми витрат змінюються, як правило, з початку нового місяця, оцінені залишки незавершеного виробництва минулого місяця у витратах виробництва визначають за одними нормами, а поточні - за іншими. Це може призвести до неправильного обчислення фактичної собівартості продукції. Щоб запобігти цьому, обов’язково в умовах нормативного методу перераховують витрати, які значаться у незакінченому виробництві, за нормами, встановленими на початок даного місяця. Різниця між перерахованими і початковими витратами становить суму змінених норм, яку при обчисленні фактичної собівартості треба відносити на весь випуск продукції за звітний період.

Знаючи фактичну собівартість продукції, суму обчислених відхилень і розрахункових змін норм, легко знайти фактичну собівартість випущеної або виробленої продукції. Вона складатиметься з нормативної собівартості, відхилень від цих норм і їх змін.

При цьому треба враховувати, що обчислення фактичної собівартості таким способом і здійснення оперативного контролю за витратами виробництва при цьому методі стають можливими лише за умови роздільного відображення в первинному обліку витрат за встановленими нормами і відхилень від цих норм. Для цього витрати списують на виробництво у межах встановлених норм на підставі звичайних документів, складених у момент здійснення господарської операції на основі технологічної карти, тоді як виявлені в процесі виробництва відхилення від встановлених норм витрат складають спеціальні сигнальні документи (можливо, із смугою іншого кольору) за підписом відповідальних осіб, які дозволили ці витрати.

При калькулюванні продукції сільськогосподарського виробництва необхідно керуватися “Методичними рекомендаціями з планування . обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств”, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2008р.

Обчислення фактичної собівартості - заключний етап обліку процесу виробництва . В с/г під час складання заключної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування або виготовлення певної культури мінусується вартість побічної продукції (ВПП).

Вартість побічної продукції визначається в рослинництві за нормативно-розрахунковими витратами на збирання, транспортування, пресування, скиртування, та інші види робіт, пов’язані із заготівлею побічної продукції (ПП), за собівартістю коренів кормових буряків тощо.

Слід зазначити, що загальновиробничі витрати у сільському господарстві не поділяються на постійні і змінні, вони щомісячно розподіляються за об’єктами калькулювання пропорційно сумі прямих витрат без вартості насіння, кормів, матеріалів і напівфабрикатів.

Об’єкти калькулювання продукції рослинництва представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Об’єкти планування та обліку виробничих витрат і визначення собівартості основних видів продукції рослинництва

Витрати і вихід продукції рослинництва обліковують на синтетичному рахунку 23 - “Виробництво” на окремому субрахунку 1, тобто рахунок 231 – рослинництво:

по Дт - протягом року обліковуються витрати на виробництво,

по Кт - списується вихід продукції за плановою собівартістю на протязі року з доведенням в кінці року до рівня фактичної собівартості.

Протягом року одержана від врожаю продукція рослинництва (вироблена продукція тваринництва) обліковується за її плановою собівартістю, яка в кінці року доводиться до рівня фактичної методом визначення калькуляційних різниць, рис.1

Рис. 1 Методи списання калькуляційних різниць в с/г

Наведемо методику розрахунку собівартості картоплі.

Картопля

 (1)

де:

С - собівартість 1 ц картоплі,

В - витрати на вирощування і збирання,

Взк - вартість картоплі, згодованої худобі (оцінюється за с/в кормових буряків,

К - кількість повноцінної продукції.

Основні бухгалтерські проводки з обліку витрат і виходу продукції рослинництва представлено в таблиці 1.2

Таблиця 1.3.2.

Схема бухгалтерських записів на рахунку 231 – рослинництво

2. Стан організації обліку витрат виробництва картоплі

2.1 Організаційно - економічна характеристика господарства

Птахорадгосп “Мирний” Сумського району організований як колективне господарство по виробництву сільськогосподарської продукції, зокрема продукції птахівництва. Але окрім вищезгаданої продукції в господарстві виробляється велика кількість продукції рослинництва, серед якої не останнє місце займає картопля.

Розташоване підприємство в 15 км від міста Суми, має з ним гарний зв’язок дорогами з твердим покриттям. Господарство має водопровідно – каналізаційні мережі. Розташування земель поряд Косівщинського водосховища дає можливість розвивати землеробство.

Найближча залізнично станція Суми знаходиться в 25 км від господарства та станція Суми-товарна – в 34 км.

Район, де знаходиться господарство, розташований в північній частині Лівобережної України, яка в цілому характеризується помірним кліматом: літо тепле зі значною кількістю опадів. зима не дуже холодна. Основними видами ґрунтів є чорноземи глибокі малогумузні. Таким чином, грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування основних видів сільськогосподарської продукції.

Для зберігання продукції призначені велика кількість складів. З метою безпосередньої переробки продукції на місцях її виготовлення на території господарства розташований невеликий цех по переробці овочів.

Обрана організаційно-виробнича структура господарства є доцільною та сприяє більш ефективному управління виробничо-господарською діяльністю, оперативному управлінню та контролю за виробничими процесами в структурних підрозділах.

Галузеву структуру та рівень спеціалізації господарства розглянемо на основі даних про реалізацію товарної продукції в 2009 році:

Таблиця 2.1.1

Розмір и структура товарної продукції Птахорадгоспу “Мирний” в 2007 - 2009 рр.

Як свідчать дані таблиці 2.1.1, найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції господарства в середньому за 2007 – 2009 рр. займає продукція тваринництва. Менша частка припадає на реалізацію продукції рослинництва. Питома вага іншої продукції займає значно меншу частку, з цим пов’язане надання господарством робіт і послуг на сторону. Виходячи з того, що питома вага від реалізації основного виду товарної продукції в середньому більше 50%, можна стверджувати, що підприємство є вузькоспеціалізованим і за аналізований період спостерігається зменшення виручки від реалізації на 23,9 %. Причиною цього є скорочення об’єму реалізації внаслідок зменшення валового виробництва. спостерігається процес поглиблення спеціалізації в господарстві, що може призвести до значного економічного підйому.

Важливим показником в характеристиці природно – економічних умов господарства є забезпеченість трудовими ресурсами, для аналізу якої можна застосувати приведені нижче дані.

Про розмір і структуру землекористування можна судити з таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.

Склад і структура земельного фонду

За даними таблиці видно, що загальна земельна площа, закріплена за господарством, зменшилась в 2009 р. порівняно з 2007 р. на 491 га. Це відбулося за рахунок реорганізації господарства та розпалювання його земель в наслідок відокремлення паїв робітників.

Загальний розмір сільгоспугідь скоротився на 200 га як наслідок зменшення площ ріллі, сіножаті і пасовищ на 78; 7 і 102 га відповідно. Поряд з цим в господарстві за аналізуємий період відбулася передача площ лісу, водоймищ сільській раді, розмір яких складав 50 і 10 га відповідно.

2.2 Організація первинного і зведеного обліку витрат на виробництво в господарстві

Облік в бухгалтерії Птахорадгоспа “Митний” повністю автоматизований та ведеться за допомогою програми 1С: Підприємство 7.7. Але кількісно-сумовий облік на місцях (складах, коморах, машинно-тракторному парку) ведеться вручну.

Насіння і садивний матеріал, мінеральні, мікро- і бактеріальні, а також органічні добрива, засоби захисту рослин від шкідників і хвороб в Птахорадгоспі “Мирний” обліковують за лімітно-забірними картками і накладними внутрішньогосподарського призначення.

Витрати насіння, садивного матеріалу, добрив оформляють відповідними актами одночасно з фактичним їх використанням. Інформація цих актів є основою для відповідних записів у “Журнал обліку прямих витрат по технологічних процесах у рослинництві” і у “Звіті про рух матеріальних цінностей”, а також для відображення у загальному вигляді у “Виробничому звіті по рослинництву ”.

Облік витрат нафтопродуктів в Птахорадгоспі “Мирний” ведуть у “Лімітно - забірних картках” або накладних і одночасно фіксують в облікових і дорожніх листках. На основі “Звіту про рух палива і мастильних матеріалів” складають “Зведений звіт про рух палива і мастильних матеріалів”.

Основними нормативними документами на право витрат інших матеріальних цінностей, малоцінних і швидкозношуваних предметів і спецодягу є “Лімітно-забірна картка”, “Накладна внутрішньогосподарського призначення”. Ці документи використовують тоді, коли в них потрібно відобразити оперативні витрати, пов’язані з порушеннями в технологічному процесі виробництва.

Для відображення витрат по статті “Роботи і послуги ” допоміжних і обслуговуючих виробництв наприкінці місяця узагальнюють у “Виробничому звіті по допоміжних підприємствах, утриманню і експлуатації машинно - тракторного парку” і переносять на об’єкти калькуляції рослинництва. Ці витрати попередньо систематизують в листках-розшифровках”, в яких накопичують та розподіляють витрати по кожному допоміжному і обслуговуючому підприємству відповідно до виконаних обсягів робіт і послуг.

Облік витрат і робіт машинно - тракторного парку здійснюють в “Облікових листках трактористів - машиністів”, “Дорожніх листках трактора”, “Книжках бригадира з обліку праці і виконаних робіт”, “Облікових листках змінних і внутрішньозмінних простоїв”, “Нагромаджуваних відомостях обліку використання машинно-тракторного парку” та інших, на підставі яких складають “Виробничий звіт по допоміжних підприємствах утриманню і експлуатації машинно-тракторного парку” . Дані цих виробничих звітів є підставою для записів по дебету рахунку 23 з обліку основного виробництва.

Загальновиробничі витрати відносять на витрати виробництва по об’єктах калькуляції щомісяця. Підсумки витрат за нормою обчислюють і записують у “Виробничому звіті по рослинництву” по об’єктах калькуляції в графу “Нормативи витрат”.

Первинним документом обліку виходів на роботу, відпрацьованого часу і нарахованої заробітної плати у виробничих підрозділах є “Табель обліку робочого часу”. В ньому щодня записують кількість відпрацьованого часу кожним членом підрозділу в своєму колективі, поза ним і залученими зі сторони.

Нараховані суми в резерв на оплату відпусток і відрахувань на соціальне страхування обліковують у “Виробничому звіті по рослинництву” у процентах до підсумкових сум заробітної плати.

Затрати праці і витрати на заробітну плату водіїв, трактористів у межах структурних підрозділів і по господарству в цілому обліковують у “Нагромаджувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку” , підсумкові дані якої щомісяця переносять у “Журнал обліку робіт, послуг по технологічних процесах у рослинництві”. В цей журнал записують також дані з книжок та облікових листків праці і виконаних робіт та “Нагромаджувальних відомостей обліку використання машинно-тракторного парку”.

В кінці місяця дані по витратам (об’єктам аналітичного обліку) групується в Журналі – ордері № 10 с-г та у зведених відомостях № 10 с-г.

Таблиця 2.2.1.

Призначення облікових реєстрів

2.3 Організація аналітичного і синтетичного обліку витрат на виробництво картоплі

Синтетичний облік витрат обліку продукції сільського господарства ведуть на рахунку 23 “Виробництво”. Рахунок 23 “Виробництво” призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт послуг).

За дебетом рахунка 23 “Виробництво” відображуються прямі, матеріальні, трудові та інші витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції, за кредитом – суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26,27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунка 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).

В Птахорадгоспі “Мирний” застосовуються слідуючи субрахунки: 231 “Рослинництво”, 232 “Тваринництво”, 233 “Промислове виробництво”, 2341 “Ремонтна майстерня”, 2342 “Автотранспорт”, 2343 “Гужовий транспорт”, 2344 “Енергозабезпечення”, 2345 “Теплозабезпечення”, 2346 “Водозабезпечення”, 235 “Утримання машинотракторного парку”, 236 “Фіксований сільськогосподарський податок”, а також відкритий субрахунок 2312 “Картопля”.

Аналітичний облік за рахунком 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. Рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється наприкінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

За дебетом рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом – вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо. На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень. Відкриваються слідуючи субрахунки:

271 “Готова продукція власного виробництва”, 272 “Корми власного виробництва”, 273 “Насіння власного виробництва”, 274 “Органічні добрива”.

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Рахунок 90 “Собівартість реалізації” призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунка 90 “Собівартість реалізації” відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом – списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду – 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 91 Загальновиробничі витрати” призначено для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування. За дебетом рахунка 91 ”Загальновиробничі витрати” відображається сума визначених витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Відкриті слідуючи субрахунки: 911 “Загальновиробничі витрати рослинництва”, 912 “ Загальновиробничі витрати тваринництва”.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

На рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображаються загальногосподарські витрати пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 “Адміністративні витрати” відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інші матеріальні необоротні активи загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні витрати, сума податків, зборів (обов’язкових платежів).

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

На рахунку 93 “Витрати на збут” ведеться облік витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат на збут. За кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

На початку року в Птахорадгоспі “Мирний” на кожну культуру або групу культур, вид чи вікову групу тварин відкривають окремий аналітичний рахунок (замовлення). Прямі витрати (заробітна плата, насіння, корми та ін.) обчислюють у межах відкритих раніше аналітичних рахунків з обліку витрат на окремі культури в рослинництві, види і вікові групи - в тваринництві, а непрямі витрати (загальновиробничі і загальногосподарські), як правило, розподіляють пропорційно до заробітної плати робітників. На відміну від промисловості, де обчислюють собівартість продукції щомісяця і послідовно здійснюють розподіл непрямих витрат, у сільському господарстві цей розподіл здійснюють лише раз на рік.

Витрати рослинництва обліковують відповідно до номенклатури об’єктів обліку витрат. Для кожного виду продукції відкривають окремий аналітичний рахунок. Витрати за місяць і наростаючим підсумком записують на підставі журналу виконаних робіт або первинних документів.

Таблиця 2.3.1.

Кореспонденція рахунків з обліку непрямих витрат на виробництво продукції рослинництва в Птахорадгоспі “Мирний”

Аналітичний облік витрат загальногалузевого і загальногосподарського характеру здійснюють у “Виробничому звіті по загальновиробничих і загальногосподарських витратах” та в журналі-ордері 10-с.г. на рахунок структурних підрозділів і по галузі в цілому. Загальновиробничі витрати щомісяця відносять на витрати виробництва по об’єктах калькуляції на основі розрахунків. З розрахункової відомості підсумки витрат за нормою записують у “Виробничий звіт по тваринництву” та “Виробничий звіт по рослинництву” на відповідні об’єкти калькуляції. Інформацію про відхилення нагромаджують з початку року в графі “ Відхилення з початку року”. Наприкінці місяця кредитовий оборот з журналу-ордера № 10-с.г. переносять у Головну книгу. Дебетовий оборот звіряють з іншими журналами-ордерами і з Головною книгою.

2.4 Калькулювання собівартості в сільському господарстві та облік витрат, що включаються до собівартості картоплі

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 452 від 23.04.96 р. (сільськогосподарські підприємства).

Фактичну собівартість одиниці продукції визначають наприкінці року, після закінчення виробництва, одержання продукції по кожному виду продукції, окремій культурі або групі культур (виробництва всієї групи виробів за даним замовленням) .

Вироблену продукцію на протязі звітного року обліковують за плановою собівартістю. Планова собівартість являє собою фактичну собівартість минулого року.

Таблиця 2.4.1.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на виробництво картоплі, що включаються до собівартості продукції в Птахорадгоспі “Мирний”

Після закінчення виробничого процесу продукція сільського господарства оприбутковується на відповідні рахунки за плановою собівартістю

Таблиця 2.4.2

Синтетичний облік виходу продукції рослинництва.

Відповідно до Стандарту (положення) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” сума адміністративних витрат та витрат на збут на собівартість готової продукції не відносяться. Вони списуються на фінансовий результат господарської діяльності.

При вирощуванні ранньої картоплі стебла в господарстві використовуються на силосування. У цьому випадку вони оцінюються виходячи із розрахунково – нормативних витрат на їх заготівлю.

Картопля оприбутковується з розподілом на стандартну і нестандартну. Нестандартну картоплю використовують на корм худобі і оцінюють по собівартості кормових буряків з урахуванням поживності.

При розрахунку собівартості центнера стандартної картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключають вартість оприбуткованих стебел та нестандартної картоплі. Решта витрат ділиться на кількість повноцінної продукції.

Витрати по Птахорадгоспу “Мирний” на вирощування картоплі за 2003 рік склали 25 040 грн. Від урожаю було отримано 430 ц стандартної картоплі, нестандартної картоплі – 65 ц (0,3 корм. од.), стебел для силосування – 401 ц (в оцінці за розрахунково – нормативними витратами на їх заготівлю на суму 1 203 грн.). Середня собівартість кормових буряків, вирощених в Птахорадгоспі “Мирний”, склала 4,16 грн, а їх поживність – 0.12 кормових одиниць.

Вартість 1 ц нестандартної картоплі було оцінено, як:

(4,16 х 0,3) : 0,12 = 10,40 грн.

Вартість усієї нестандартної картоплі:

10,40 х 65 = 676,00 грн

Собівартість усієї стандартної картоплі:

25 040 – 1 203 = 23 161 грн.

Собівартість 1 ц стандартної картоплі:

23 161 : 430 = 53,86 грн.

3. Шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції рослинництва

3.1 Шляхи вдосконалення первинного і зведеного обліку

Процес ведення бухгалтерського обліку на підприємстві представляє собою сукупність інформаційних і контрольно організаційних операцій. До інформаційних відносяться операції збору, реєстрації, передачі, зберігання і обробки даних. Контрольно-організаційні операції, пов’язані з контролем і використанням одержаної в результаті виконання інформаційних операцій, які займають найбільшу питому вагу в діяльності бухгалтерського апарату, що являється відображенням об’єкту бухгалтерського обліку, як функціональної управлінської роботи.

Інформаційні операції звітного процесу поділяються на дві нерозривно пов’язані одну з одною стадії.

Перша, яка називається первинним звітом, включає операції збору. Реєстрації і передачі звітних даних. Друга стадія, яка включає операції зберігання і обробку звітних даних, може бути визначена, як систематизація і узагальнення даних первинного звіту.

Задачі обліку затрат на виробництво інформаційно пов’язані з суміжними дільницями обліку. Лише незначна по об’єму вихідна інформація формується на основі первинних документів.

Цільова функція обліку затрат на виробництво, виявлення і усунення недоліків організації виробництва і матеріально-технічного забезпечення, направлені на максимальну економію матеріальних і трудових затрат, підвищення продуктивності праці.

Оскільки процес обліку витрат трудомісткий та досить обширний, на мій погляд доцільно ввести процес складання бухгалтерської довідки. Бухгалтерська довідка необхідна для здійснення документального відображення записів, які найшли відображення в других системах обліку. Бухгалтер пореквізитно заповнює бухгалтерську довідку.

Таблиця 3.1.

Бухгалтерська довідка

Нормативно-довідкова інформація може складатися з слідуючого переліку:

Довідник планових процентів непрямих витрат (необхідний для оцінки допоміжного виробництва, для визначення долі накладних витрат і може мати слідуючу структуру: стаття затрат розрахункова, стаття затрат базова, структурний підрозділ, процент або кошторисна ставка.)

Довідник непрямих затрат (необхідний для визначення нормативних затрат продукції, може мати слідуючу структуру: калькуляційна одиниця, структурний підрозділ, стаття затрат, одиниця виміру, кількість, сума.)

Довідник допустимості кореспонденції рахунків (необхідний для контролю проведених господарських операцій, може мати слідуючі структури: основний рахунок, кореспондуючий рахунок, допустимість кореспонденції рахунків.)

Довідник планової собівартості продукції (використовується для аналізу стану фактичних даних, а також для моделювання і прогнозування затрат на виробництво)

Довідник причин відхилень від норм (необхідний для ідентифікації причин, а також групування даних для прийняття управлінських рішень і може мати слідуючу структуру: код причин відхилень від норм і найменування причин відхилень від норм).

Для здійснення контролю і аналізу відхилень від норм по фактичному розходу матеріалів, заробітної плати по виробництві по причинах і винуватцях можна запропонувати використовувати “Відомість відхилень від норм фактичних затрат” та “Відомість аналітичного обліку”. Інформація про непрямі витрати має суттєве значення в умовах функціонування підприємства в нових умовах господарювання. Тому важливо знати по мірі здійснення господарської діяльності стан використаних засобів і намічати шляхи по їх скороченню.

Таблиця 3.2.

Відомість аналітичного обліку по рахунку ______ за період ________

Для здійснення аналізу втрат від браку ввести використання “Відомості аналізу втрат від браку”. Дана відомість дає можливість бухгалтеру здійснювати контроль з метою недопущення невиробничих розходів.

В залежності від умов контролю (перевірки) бухгалтер здійснює відображення інформації в розрізі: основного рахунку, коду аналітичного обліку, структурного підрозділу, підприємства в цілому.

Таблиця 3.3.

Відомість аналіз втрати від браку за ______________________________

Відомість відображає не тільки інформацію про затрати на забраковану за звітний період продукцію, але і представляє керівництву підприємства інформацію про втрати з початку року по об’єктах обліку.

Бухгалтер здійснює облік, аналіз, контроль на основі даних відомості, аналізує динаміку за необхідний період. Крім того, бухгалтер аналізує відхилення затрат від нормативних, дає пропозиції по удосконаленню розходу засобів по статтях і направленнях, тим самим впливаючи на кінцеві фінансові результати. В цілому по підприємству бухгалтер здійснює контроль по статтях затрат з виявленням причин відхилень і факторів, які впливають на їх виникнення.

Для одержання інформації, яка дозволяє проаналізувати і проконтролювати рух засобів, правильність віднесення затрат на відповідні об’єкти зведеного обліку, і для аналізу господарської діяльності підприємства можна запропонувати використовувати “Відомість визначення фактичної собівартості готової продукції”.

Таблиця 3.4.

Відомість визначення фактичної собівартості готової продукції за __________

В такій відомості бухгалтер має можливість здійснювати аналіз і контроль за витрачанням засобів, проводить порівняння з плановими показниками як в кількісному, так і в вартісному вираженні.

Особливе значення в умовах ринкових відносин набуває прогнозування затрат на випущену продукцію, а також одержання найвищого результату. Для цих цілей можливо використовувати “Моделювання затрат на виробництво”. На основі наявних фактичних даних, нормативно-довідкової інформації і бази знань здійснюється розрахунок і відображення оптимального використання ресурсів, а також можливість одержання інформації про відхилення і запропонованих шляхах недопущення перевитрат по окремих статтях затрат.

При цьому здійснюється вибір оптимального стану виробництва, цілеспрямованість виконання замовлень. Керівнику представляється можливість прогнозувати склад затрат, а також одержання максимального прибутку.

Даною моделлю можна проаналізувати кожний елемент затрат в розрізі підприємства, в структурних підрозділах, статті затрат, видів виробів, замовлень, видів послуг і т. д.

Метод моделювання обліку затрат на виробництво відкриває нові шляхи не тільки підвищення оперативності і повноти використання облікових даних, але і дозволяє сформулювати ряд нових напрямів використання облікової інформації для аналізу, контролю діяльності і управління.

Необхідно відмітити, що в Птахорадгоспі “Мирний” первинний облік в підрозділах організований не у відповідності з останніми вимогами ведення бухгалтерського обліку. В багатьох первинних документах проставляються не всі реквізити, що значно ускладнює подальший облік та збільшує трудові витрати на його ведення.

3.2 Вдосконалення аналітичного та синтетичного обліку витрат на виробництво

Зважаючи на складність і трудомісткість облікової роботи процесу визначення собівартості продукції, головним напрямком його вдосконалення має бути не просто спрощення, а більш обґрунтована побудова.

Перш за все треба суттєво скоротити господарські операції по рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Багаторічна практика застосування ж-о форми обліку підтвердила її право на життя в сучасних умовах. Проте перехід до ринкової економіки, поява великої кількості підприємств різних форм власності та сфери діяльності, значно ускладнили її застосування.

На нашу думку ведення відомості аналітичного обліку зайве, всі необхідні дані містяться в реєстрах, де узагальнюються в необхідному розрізі дані первинних документів і, які по суті, являються регістрами аналітичного обліку. На нашу думку в окремому документі слід було б відобразити витрати, пов'язані з калькулюванням собівартості продукції, бо для їх обліку не пристосований жодний реєстр.

Що стосується самих реєстрів, то слід відмітити, що не зрозуміло де реєструвати документи по обліку кормів, насіння, тощо. Тому виникає пропозиція ф.№ 10.1 с.-г. назвати “Реєстр документів по рахунках витрат на виробництво с.-г. продукції”, а в окремий регістр виділити реєстрацію продукції переробки, яка являється "готовою продукцією", і тим самим виключити подвійний облік на рахунку 901 для визначення облікової бази по нарахуванню бюджетних платежів.

В цілому можна зробити висновок, що втілення в життя зазначених шляхів вдосконалення первинного, аналітичного та синтетичного обліку калькуляції сільськогосподарської продукції дозволить скоротити витрати облікового часу, більш точно обліковувати витрати та доходи, що дозволить точніше визначати фінансовий результат від реалізації продукції.

Висновки

Становлення ринкових відносин в нашій державі обумовлює необхідність удосконалювати господарський механізм і зокрема управління економічними процесами на підприємствах і об’єднаннях незалежно від форм власності. Важливе місце в системі управління ланками економіки – підприємством і їх підрозділами займає бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності.

Ці можливі функції управління забезпечують понад 40% інформації, яка використовується керівниками і оперативними працівниками і майже вся інформація як подається в формі вищезгаданими органами і державним економічним органом.

Виходячі з того, що облік виробничих затрат має велике значення в світлі загального обліку і повинен бути організований так, щоб існувала можливість оперативно впливати на зниження собівартості, встановлювати фактори, які впливають на рівень собівартості і виявляти додаткові резерви її зниження, що це питання має неабияке значення, і була обрана тема курсової роботи.

Для Птахорадгоспу “Мирний” Сумського району Сумської області важливо встановити таку структуру засобів виробництва, яка б забезпечувала найбільший вихід валової та товарної продукції при низькій собівартості. Метою даної роботи стало обґрунтування основних шляхів вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур, зокрема картоплі, в Птахорадгоспі “Мирний” Сумського району.

Відповідно до поставленої мети в роботі була дана загальна характеристика теоретичних основ обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур, зокрема картоплі; були проаналізовані законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання; дати оцінку організаційно - економічних умов підприємства; розкриті основні питання обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур; на основі аналізу висвітлені проблеми обліку на підприємстві.

Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур.

Основними видами господарської діяльності Птахорадгоспу “Мирний” Сумського району Сумської області, яке було обрано об’єктом дослідження. являються рослинництво, тваринництво, промислове виробництво. Крім того підприємство має на балансі дитячий садок, школу та житловий фонд.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво, яким користуються в господарстві, має такі недоліки:

Не забезпечує поточного контролю витрат на виробництво, що в умовах сільськогосподарського виробництва, де виробничий цикл тривалий, має важливе значення.

Фактична собівартість виробленої продукції може бути визначена лише після виготовлення всієї партії виробів, передбаченої замовленням. У сільськогосподарському виробництві це можливо тільки наприкінці року по закінченні виробничого циклу.

Порівняння фактичної собівартості з плановою дає змогу визначити лише арифметичне збільшення або зменшення витрат, передбачених планом, а для виявлення справжніх причин підвищення чи зниження собівартості проти плану треба виконати складну додаткову аналітичну роботу.

Якість обліку при позамовному методі можна значно поліпшити шляхом суворого нормування виробничих витрат.

Головними при виборі методу обліку витрат на виробництво мають бути його відповідність особливостям технології і організації виробництва, забезпечення можливостей поточного контролю за витратами виробництва і правильністю обчислення собівартості продукції

Тому, на нашу думку організації необхідно переходити до нормативного методу визначення собівартості

Цим методом можна здійснювати поточний (оперативний) контроль за витратами виробництва протягом року, фіксуючи відхилення від норми у місцях їх виникнення, причини і винуватців відхилень. Крім того, при застосуванні цього методу обліку значно спрощується оцінка продукції протягом року, до закінчення виконання всього замовлення, бо стає можливою оцінка її за нормативною собівартістю. Значно полегшується також обчислення собівартості всієї вироблюваної за замовленням продукції. При цьому облік стає більш трудомістким. Але доцільність прогресивного методу обліку в сільському господарстві не можна ставити в залежність від його трудомісткості.

При застосуванні цього методу відхилення від норм обчислюють так, щоб можна було виявити причини їх, місце виникнення і винних у цьому осіб, а також вплив цих відхилень на собівартість продукції.

Відхилення від норм бувають позитивні, які означають економію у витратах, і негативні, що зумовлюють збільшення витрат. Порівнянням у процесі виробництва фактичних витрат із встановленими нормами можна дістати важливі дані для аналізу господарської діяльності підприємств, що дасть змогу запобігти різним втратам і нераціональним витратам. Відхилення від встановлених норм витрат показують, як у господарстві додержують технології виробництва, а також встановлених норм витрат сировини і матеріалів, затрат праці і ін.

Список використаної літератури

1.  Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99.

2.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87.

3.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87.

4.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”: Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.99 №246.

5.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”: Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290.

6.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318.

7.  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капітілу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291.

8.  Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291.

9.  Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств., затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2008р.

10.  Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік / Підручник. – Житомир: ПП “Рута”, 2007.

11.  Бухгалтерський облік у сільському господарстві за редакцією Ю.А.Литвина.-Київ: Вища школа, 2003.

12.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. – К.:”А.С.К.”, 2007.