Курсовая работа: Геніальність та стать

Курсовая работа: Геніальність та стать

Курсова робота

по предмету: Соціологія гендеру

на тему: Геніальність та стать

План

Вступ

1. Значення терміну "геніальність"

1.1 Геній як творча індивідуальність

1.2 Основні умови геніальності

1.3 Відмінність генія від здібних людей

1.4 Виняткові здібності і таланти ідіотів-геніїв

2. Генетична програма людини і природа геніальності

2.1 Сутність та характеристика геніальності

2.2 Феноменологічне дослідження і його етапи

2.3 Дослідження ролі статі у феномені геніальності

3. Генотип генів як єдина взаємозв'язана система

3.1 Види генів

3.2 Види пошкоджень генів в окремих індивідах

3.3 Вплив метеорологічних явищ на народження геніальних людей

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження: зміна соціальних умов в двадцятому столітті істотно змінила жіноче представництво в середовищі дуже обдарованих людей, що підтверджується і психологічними дослідженнями. Характеристикою дослідження є стать, про це достатньо сказано, і давно вже вважається загальновідомим і прийнятим, що філософська, математична, природничонаукова, технічна геніальність не властива жінкам. У самій справі, історичні приклади геніальних жінок в математиці, фізиці, хімії, техніці вельми нечисленні. Подібні обставини в значній мірі обумовлені соціокультурними умовами і елементарною фізіологією статі. Музична, художня, артистична, гуманітарна обдарованість жінок, здавалося б, не викликає сумнівів, теж сильно обмежується соціальними засадами і головною біологічною особливістю жінок – материнством.

Об’єкт дослідження - діяльність генія, яка реалізується в певному історичному контексті життя людського суспільства, з якого геній черпає матеріал для своєї творчості. Чітко розмежовує генії і таланти, формула: "Геній робить те, що повинен, талант - те, що може". Формула має на увазі підвладність генія тому завданню, яке ставить перед ним його внутрішня сутність, його підлеглість своїй творчості, неминучість напруги ним всіх своїх сил для досягнення поставленої мети, для вирішення поставленого завдання. Від античності йде погляд на геніальність як "божий дар", як рід ірраціонального натхнення, "осяяння зверху". Говорять, безумство і геніальність - діти однієї природи. Генетики посилено шукають ген геніальності. Швидше за все, окремого гена немає. Є лише досить мала вірогідність унікального поєднання генів, яка відображає закладені в людині передумови стати генієм. Але геній реалізується, лише потрапляючи в сприятливі умови, де ці передумови можуть розвинутися до високого рівня. Сприятливе соціальне середовище сприяє реалізації природних завдатків.

Предмет дослідження – генії. По оксфордському словнику геній - це "природна" інтелектуальна сила незвичайно високого типу, виняткова здібність до творчості, що вимагає уяви, оригінального мислення, винаходу або відкриття; геній, в відмінність від таланту, є не просто вищим ступенем обдарованості, а пов'язаний із створенням якісно нових творінь.

Мета роботи – розкрити сутність, характеристику геніальності, провести феноменологічне дослідження.

Завдання роботи:

І. Розкрити значення терміну "геніальність".

1. Розглянути основні умови геніальності.

2. Відмінність генія від здібних людей.

3. Проаналізувати виняткові здібності і таланти ідіотів-геніїв.

ІІ. Розглянути генетичну програму людини і природу геніальності.

1. Розглянути сутність та характеристику геніальності.

2. Обґрунтувати феноменологічне дослідження і його етапи.

3. Провести дослідження ролі статі у феномені геніальності.

ІІІ. Розглянути генотип генів як єдину взаємозв'язану систему.

1. Розглянути види генів.

2. Проаналізувати види пошкоджень генів в окремих індивідах.

3.Обгрунтувати вплив метеорологічних явищ на народження геніальних людей.

Ступінь наукової розробки проблеми – дана робота "Геніальність та стать" була розроблена у генетиці вченими та дослідниками В.Ефроімсоном, Д.Мітчеллом, А.Снайдером, Е.Гуссерлем.

1. Визначення терміну "геніальність"

1.1 Геній як творча індивідуальність

За визначенням енциклопедичного словника геніальність - найвища ступінь прояву творчих сил людини, пов'язана із створенням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніше незвиданих шляхів творчості. Історичні переконання на природу геніальності і її оцінка пов'язані із загальним розумінням творчого процесу. Так, від античності йде погляд на геніальність як рід ірраціонального натхнення, "божественного натхнення" (Платон неоплатонизм). Починаючи з епохи Відроджения (Леонардо да Вінчі, Дж. Вазарі, Скалігер) набуває поширення культ генія як творчої індивідуальності, що досягає свого апогею в період романтизму (передромантична течія "Буря та натиск" у Германїї, романтизм і вчення що з нього вийшли, Т.Карлейля, Ф.Ницше з характерним для них зіставленням генія і маси). У 18 ст. складається поняття генія в сучасному сенсі цього слова, яке у А.Шефтсбері стає одним з основних естетичних понять (геній творить подібно до сили природи; його створення оригінальні на відміну від наслідуючого художника). І.Кант також підкреслює оригінальність і природність творчості генія: геній — це "природжені завдатки душі через яких природа дає мистецтву правило", Ф.Шиллер розкриває природу геніальності через поняття "наївності" як інстинктивного проходження простій природі і як здібності до неупередженого збагнення миру. У 19-20 вв. отримують розвиток психологічні (в т.ч. психіатричні), соціально-психологічні, а також соціологічні дослідження різних аспектів геніальності творчості.

Геніальність - це якийсь прикордонний стан між "світлом і тьмою", лезо бритви, тонка грань між психічним розладом і нормою. Генії Росії та України: С.Корольов, В.Вернадський, М.Амосов, М.Гоголь, Т.Шевченко, І.Дзюба, І.Сікорський, І.Марчук, Б.Хмельницький, О.Блаватська. Ньютон вважав, що геніальність - це терпіння думки, зосередженої у відомому напрямі. Щось подібне висловив винахідник Едісон: один відсоток терпіння і 99 - потіння. Бюффон був точніший: "Велика здатність, сполучена з терпінням". Гете вважав, що відмінна риса геніальності - уміння духу розпізнати те, що йому на користь. Визначніше і переконливіше сказав Кант: "Геній - це талант винаходу того, чому не можна навчити або навчитися". Тобто генієві дано відкрити щось таке, що до нього залишалося невідомим. Геній - поняття значною мірою загадкове і частково суб'єктивне. Хрестоматійний приклад - Герострат, який спалив прекрасний храм Артеміди Ефесськой, що вважався одним з чудес світу. Насправді, ми не знаємо, хто проектував і спорудив храм, а ім'я руйнівника залишилося на століття. Широка сучасна публіка віддає перевагу представникам так званої масі-культуры, поп-артистам, співакам. Цей феномен дуже показовий і схожий на діагноз важкої хвороби суспільства. Культура відмовляється від свого первинного призначення: залучати особу до традиційних і вищих духовних цінностей, будити відчуття прекрасного, людяність, жадати пізнання, віру в ідеали добра.

З моменту ухвалення рішення про народження дитини потрібно думайти тільки про приємне, добре. Адже думка, як ми вже знаємо, — матеріальна. На фізіологічному рівні це виявляється в тому, що, коли ми вимовляємо яке-небудь слово або про щось подумаємо, клітини головного мозку починають випромінювати імпульс, відповідний саме цій думці або якомусь певному слову. Але важливо не тільки полюбити ще не народжене дитя, а обов'язково представити його сильним, здоровим, успішним. Річ у тому, що вже за три місяці до зачаття біля майбутньої мами з'являється біополе дитини. Діти самі вибирають батьків - іноді задовго до того, як батьки задумають завести спадкоємця, і чим сильніше будуть Ваші думки про нього, тим сильніше буде вірогідність матеріалізації Ваших бажань. Таланти коли потрапило не народжуються. Тому важливо розрахувати терміни появи малюка. Найрозумніші діти з'являються на світло в січні, лютому і березні, це пов'язано з сезонним коливанням рівня тестостерона в організмі жінки. Як показали дослідження, саме його рівень у матери визначає потужність інтелекту дитини. А ось в червні, липні і серпні народити інтелектуала — шанси мінімальні. Проте "потужностей" одного "гормону геніальності" замало. Потрібно забезпечити кліткам безперебійне надходження біологічно активних речовин з фруктів і овочів. Це прекрасні стимулятори, а запивати ці стимулятори майбутнім татам і мамам потрібно талою водою. Про її дивовижні властивості знають птахи і у пошуках її здійснюють довгі перельоти. Тала вода теж природний стимулятор — вона укріплює репродуктивні функції організму, і на світло з'являється життєздатніше потомство. У утробі буквально з перших днів звістки про вагітність потрібно створити для жінки такі умови, які зроблять на плід максимально благотворний вплив.

У Стародавній Греції вагітній купували вазу або картину із зображенням досконалих богів, давали слухати мелодійну музику і наповнювали кімнату пахощами квітів. Все це сприяє виробленню "позитивних" гормонів, які впливають на гармонійне формування плоду, його окремих органів і систем. У дітей тих, що слухають музику в утробі матери, ширше діапазон частотних сприйнять, що допомагає формуванню слуху і відчуття ритму. Через стінку живота зі своїм майбутнім сином або дочкою може і повинен розмовляти батько. Коли дитина з'явиться на світ, вона відразу "дізнається" про той, що став знайомим голос. А жінка, щоб встановити контакт з малюком, повинна гладити свій живіт, натискаючи на області, де розташовуються ніжки і ручки малюка. Ще до народження у плоду можна сформувати умовні рефлекси! Наприклад, послухали Баха, а потім поїли. Або насолодилися піснями Киркорова і — гуляти.

Геніальні люди були у всі часи. У філософії античної культури з'явилося поняття "талант" - це висока ступінь здібностей до певного виду діяльності. У минулому столітті з'явився термін "обдаровані діти", тобто ті, хто має потенціал, може стати талановитим за певних умов. Зовсім недавно унікальних дітей почали називати "діти-індиго" - це діти, що володіють здібностями феноменальними, такими, що виходять за рамки звичайного таланту і геніальності: телепати, екстрасенси і тому подібне. Отже, ступінь геніальності як такий може бути різною. Обдарована особа, талант, геній - висхідні ступені інтелектуального і творчого розвитку людини, міра оцінки його досягнень, тоді як індиго – феноменальний дар, розвинути який в дитині абсолютно неможливо. Бажаючи втілити в своїй дитині власні мрії і нездійснені плани, батьки починають посилено розвивати наявні завдатки: віддають дітей в музичні школи, спортивні секції, художні коледжі, на мовні курси і так далі. Таким чином не можна сліпити генія. Для геніальності потрібні природні передумови і є вони всього у 1-2% дітей. Та і не так це легко - ростити геніальну дитину. Це не тільки лаври його визнання, але тяжка праця виховання вундеркінда. Навіть просто обдаровані діти, яких 10-15% відсотків від загальної маси, доставляють своїм батькам масу специфічних проблем. Таку дитину дуже легко образити, його вразить будь-яке необережне слово. Якщо малюк знаходиться під гнітом батьківських амбіцій, і не виправдовує їх очікувань – це може обернутися величезною психічною травмою. Більшість геніїв незграбна, адже думка у них "працює" швидше, ніж тіло. При цьому високий енергетичний рівень і моторна координація, що відстає від пізнавальних здібностей, можуть стати причиною підвищеного травматизму. Оскільки у обдарованих дітей неупереджене мислення, не обмежене рамками стереотипів, воно вимагає свободи. Будь-які спроби навіювання, що "так належить", "так прийнято робити" замикають дитину в собі, йому важко бути "не таким як всі". Саме тому у геніїв часто виникає бажання відгородитися від зовнішнього світу. У таких умовах навіть навчання елементарним правилам спілкування перетворюється для батьків в тортури. Психологи, спостерігаючи за вундеркіндами, відзначають, що вони можуть бути недбайливими, недбалими, неуважними, пустотливими, грубими, примхливими. Таким дітям важко налагоджувати контакти, вони одночасно автономні і дуже залежні від чужої думки. Вони часто пред'являють завищені вимоги до тих, хто їх оточує і тому самотні по життю. У багатьох обдарованих дітей низька самооцінка, особливо якщо батьки підкреслюють і вселяють їм, що вони "унікальні". При цьому, особливо важко хлопчикам-геніям, конфлікт в душі між "я винен" і "я можу" у них частіше "ламає" психіку, чим у дівчаток. Геніальна дитина сверх-активна і збудлива, будь-які стресогенні ситуації вона переживає гостріше, ніж однолітки, тому часто схильний до істериків і суіцидам, невротичних і соматичних розладів. Виховувати геніальну дитину – тяжка праця. Батькам доводиться одночасно підстроюватися під його особливості і вчити його жити на цьому світі, адже світ не можна "підігнати" під потреби свого чада. Приємно, коли твоя крихта викликає захоплення у тих, що оточують, малює дивовижні картини, вирішує складні математичні завдання, володіє феноменальним слухом і пише красиву музику.

1.2 Основні умови геніальності

1. У звичайному житті люди в більшості своїй дуже слабо уявляють, чим же відрізняється геній від інших людей. Адже практично в кожній сфері діяльності можна бачити професіоналів своєї справи, що виконують роботу на високому рівні. Проте дуже показове в цьому сенсі виведення дослідників, приведене в одному із співтовариств в Інтернеті. Висновок звучав так: згідно з дослідженням, тільки близько 10% людей здатні ефективно здійснювати продажі – товарів, послуг; останнім для того, щоб хоч якось зуміти це робити, необхідно дуже багато і довго тренуватися, - і все одно їх рівень не йде ні в яке порівняння з тими, хто до цього схильний. Таким чином, ми неминуче приходимо до другої умови геніальності.

2. Для того, щоб прийти до неї, треба б знати про всі свої здібності, схильності і сферу діяльності, де всі вони реалізуються. Тобто, геніальність – це 10% обдарованості і 90% праці. Але без цих 10% дару немає генія, а є просто професіонал. Всі приклади з історії найбільших геніїв людства однозначно говорять про те, що геній неможливий без такого поняття, як натхнення. В стані натхнення (наукове визначення – стан зміненої свідомості) з людиною відбуваються справжні чудеса: "раптом" "з нізвідки" в ньому починають з'являтися готові образи (картини – у художників; мелодії – у композиторів; технічного проекту – у конструкторів, архітекторів, винахідників, учених; хімічної формули або процесу – у хіміків, фармацевтів і так далі). Як саме з'являються ці готові образи, залежить від здібностей, схильностей людини – у когось – у вигляді зорових образів, що стоять перед уявним поглядом (очі закриває і бачить цей образ), у когось – у вигляді звукових повідомлень (мелодії, або голосу, що повідомляє всю інформацію), у когось – у вигляді готового знання, як все повинно бути. Людина в стані зміни свідомості, натхнення, буває не адекватна: невлад відповідає на питання тих, що оточують, або ж взагалі на них ніяк не реагує, або ще гірше – говорить про своїх бачення, описує їх.

3. На шляху до геніальності можуть виникнути складнощі, які здатні допомогти подолати лише фахівці. До найперших подібних складнощів відносяться питання визначення того, що відбувається з людиною – психічне захворювання, або ж відкриття здібності до роботи в зміненому стані свідомості. Тут без фахівців ніяк не обійтися. Наступною складністю, що виникає на шляху генія, є необхідність його психологічної підготовки до життя з такими здібностями. Практика показує, що у кожної людини, що має проявлену здібність до роботи в зміненому стані свідомості, виникають відчуття - безмежної душевної радості, коли хочеться ділитися цією радістю з тими людьми, що нас оточують, або відчуття надзвичайної значущості своєї роботи в процесах, поточних на нашій планеті або галактиці, всесвіті, або ж відчуття якогось презирства до всіх, хто не знає, не уміє робити те, що виходить у генія. Таких проявів може бути багато. Питання ж одне – потрібна психологічна підготовка, щоб такі стани людина змогла сама усвідомлено подолати – свого роду щеплення, що рятує тоді, коли приходить сама хвороба.

4. Одна з основних умов геніальності – це уміння входити в змінений стан свідомості і виходити з нього без порушення основних правил безпеки такого процесу. До правил безпеки відносяться як чисто технічні, здатні пояснити механізм якнайкращої роботи в зміненому стані свідомості, так і психологічні – по адаптації людини з подібними можливостями в соціальному оточенні. Адже без такої адаптації жоден геній не зможе творити, створюючи все нові і нові шедеври хоч би просто тому, що без соціально орієнтованої поведінки він ризикує потрапити в психіатричну лікарню і тоді ні про яку самореалізацію не піде і мови. Як і у разі психологічного конфлікту з навколишніми людьми, найбільш відомими способами виходу з якого є алкоголізм, наркоманія. Людина здатна за дуже короткий проміжок часу створити таке, що цілим колективам професіоналів під силу і з набагато гіршою якістю вдається за місяці, роки напруженої праці.

1.3 Відмінність генія від здібних людей

Геній відрізняється від інших, навіть, можливо, і дуже здібних людей перш за все, унікальним поєднанням генів, що виникло з випадкової комбінації генів його предків. Він наділений завдяки цьому жвавим і допитливим розумом, загостреністю відчуттів, винятковою сприйнятливістю навколишнього світу, емоційною напруженістю, яскраво вираженим темпераментом. Обставини можуть викувати з індивіда генія, якщо у індивіда є завдатки від природи. У сприятливих умовах середовища, що оточує такого індивіда, за наявності працьовитості завдатки розвиваються в талант, інакше - в невизнаного генія, як правило, зрештою деградуючу особу із зруйнованою психікою. Діти, маючи природні завдатки, наприклад, природжений абсолютний музичний слух або пластичність рухів, інстинктивно прагнуть самі розвивати ці завдатки. Дорослим - батькам, педагогам це потрібно помічати і допомагати дитині реалізувати свої можливості. Значення саме ранніх дій, що розвивають інтелект, доводиться тим, що 20% майбутнього інтелекту отримується до кінця 1-го року життя, 50% - к 4-м рокам, 80% - до 8 років, 92% - до 13 років. Психоаналіз, біологія і генетика сходяться тепер в розумінні того, що і творчі здібності індивіда залежать від умов, в яких він провів свої перші роки життя. Шанси, що представлені або відняли в цей час, визначають його подальшу здібність до освіти. Стрижень концепції Ефроїмсона полягає в переконанні, що потенційні таланти і генії, що відбулися, мають, як правило, в своєму генотипі генетичні чинники внутрішнього "допінга", що різко підвищують психічну і інтелектуальну активність на тлі тих або інших здібностей. Описані чотири залежних від генів біохімічних стимулятора:

1) гіперурикемія або підвищений рівень сечової кислоти, що дає подагру;

2) високий вміст андрогенів у жінок з синдромом Моріса;

3) підвищений рівень катехоламінів при синдромі Марфана;

4)циклічна стимуляція підвищеної розумової активності при слабкій формі маніакально-депресивного психозу.

Вчений закликає досліджувати, як в різних ситуаціях гени, стимулюючі творчу активність, залежні від генотипу гормональні допінги визначали долю осіб в історії. Досліджуючи феномен А.С.Пушкіна, Ефроімсон вивчив його генеалогічне древо до п'ятого коліна, схильності, характери і схильності всіх його предків по материнській і батьківській лініях. За його спостереженнями, обдарованість Пушкіна розвивалася на фоні яскраво показаної циклотимії (схильності до швидкої зміни спадів і підйомів настрою), у успадкованої їм від своїх батьків - кровних родичів. Періоди різкого збудження, афекту, як правило, супроводжувалися різким підйомом творчої активності і продуктивності. Цьому сприяли його природні завдатки: феноменальна пам'ять, широкий кругозір, гнучкість розуму. Психіатри охарактеризували такий тип як акцентуіровану особу. В молодості гульвіса, донжуан, дуелянт, він з віком почав більш управляти своїми пристрастями і направляти їх в творче русло. По волі випадку поет виявився спадкоємцем ще одного чинника психічної стимуляції розумової активності. Відомо, що його найближчі родичі страждали подагрою, був схильний до неї і сам поет. Захворювання це пов'язане із збільшенням в крові сечової кислоти, по своїх властивостями дії схожою на кофеїн, великі дози якого викликають гипертимічну стимуляцію розумової активності. Як правило, загострення цієї хвороби відбувається в осінній період. Ці чинники, з'єднавшись в геномі Пушкіна в їх прикордонному виразі, виявилися стимуляторами його творчої діяльності, які, впливаючи на незвичайну природну обдарованість поета, дали людству генія з яскраво вираженою циклічністю в творчості, максимум якою доводився в більшості випадків на осінній період. Інший приклад - творчість Ганса Хрістіана Андерсена. Дослідники, що вивчали його життя і творчість, відзначають, що у нього в наявності всі ознаки синдрому Марфана, особливої форми диспропорційного гігантизму, пов'язаного з пороками розвитку мезодерми і екзодерми зародкового листка ембріона. Сьогодні ген синдрома Марфана локалізований, він знаходиться в довгому плечі хромосоми 15. Люди з синдромом Марфана мають масу аномалій - високе зростання при відносно короткому тулубі, непропорційно довгі кінцівки, арахдодактилія (надмірно довгі ("павукові") пальці), вивих кришталика, велику голову з худою особою і подовженим виступаючим носом, недорозвиненість жирової тканини, воронкоподібну форму грудей, що може супроводжуватися пороком серця і аневризмою аорти. Такі люди характеризуються психічною нестійкістю, біохімічними порушеннями, пов'язаними з викидом в кров великих кількостей адреналіну. Частіше всього такі люди - психічно ненормальні. Але в рідкісних випадках, при певному поєднанні з іншими генами, люди з синдромом Марфана показують дуже високий інтелект. Явні ознаки синдрому Марфана були в наявності у таких видатних особистостей, як Николо Паганіні, Аврам Лінкольн, Шарль де Голль, Д.Чуковський. Л.Ландау, майже доведено, що синдром Марфана був у В.Кюхельбекера. В довгому ряду досліджень була відмічена виняткова діловитість, фізична і розумова енергія жінок з тестикулярною фемінізацією (синдромом Моріса). Вона є результатом дефекту гена, що кодує клітинний рецептор чоловічого статевого гормону тестостерона. Всі клітки такого ембріона володіють статевими хромосомами X і Y. Такий хромосомний набір визначає разом з наявністю жіночих гормонів підвищений вміст в крові чоловічого статевого гормону тестостерона. Проте оскільки клітинні рецептори для тестостерона відсутні, він не сприймається клітками, на які діють тому тільки жіночі гормони, що примушують зародок розвиватися, якщо можна так сказати, в жіночу сторону. Зрештою на світло з'являється псевдогермафродит, який володіє чоловічим статевим набором хромосом, проте виглядає як дівчинка. У її тілі під час ембріогенезу встигають сформуватися семенники, але вони не опускаються в мошонку (через її відсутність) і залишаються в черевній порожнині, що нерідко приводить згодом до пахових гриж. Матка і яєчники повністю відсутні, що неминуче приводить до повного безпліддя, хоча не виключає більш-менш нормальному статевому життю. Отже, синдром Моріса не може розглядатися як природжене порушення, що передається по спадку. З вірогідністю близько 1:65000 він виникає в кожному новому поколінні в результаті випадкових генетичних порушень. Псевдогермафродитизм повинен був би породжувати тяжкі психічні травми, але емоційна стійкість цих хворих, їх життєлюбність, багатообразна активність, енергія, фізична і розумова, просто вражаючі. Наприклад, по фізичній силі, швидкості, спритності вони настільки перевершують фізіологічно нормальних дівчат і жінок, що дівчини і жінки з синдромом Моріса підлягають виключенню з жіночих спортивних змагань. При рідкості синдрому він виявляється майже у 1% видатних спортсменок, в 600 разів частіше, ніж можна було б чекати, якби він не стимулював винятковий фізичний і психічний розвиток. Гігантизм при синдромі Марфана впадає в очі і простежується в потомстві, тоді як тестикулярна фемінізація дуже інтимна і хворі нею потомства не залишають. Тим дивовижніше, що все ж таки в історії є одна незвичайно дівчина-героїня, що багато зробила, з цим синдромом. Жанна д'Арк (1412 - 1432) була високого зростання, міцно складена, виключно сильна, але струнка і з тонкою жіночною талією, її обличчя теж було дуже красиве. Загальна статура відрізнялася декілька чоловічими пропорціями. Вона дуже любила фізичні і військові вправи, дуже охоче носила чоловічий одяг. У неї ніколи не було менструацій, що дозволяє нам по сукупності інших особливостей через п'ять з половиною століть упевнено ставити Жанні д'Арк діагноз тестикулярної фемінізації - синдрому Моріса. І основна загадка цієї найбільшої героїні, найбільшій гордості Франції, історії, що круто змінила хід, зберегла людству одну з сильних націй, вирішується природно-научним методом генетичного аналізу. Якщо "середня" людина з середніми здібностями характеризується якоюсь "генетичною гармонією" - нормою, то геній - це відхилення від норми. Але відхилення переростає в геніальність лише за умови тісної взаємодії генетичної і соціальної програм людини. Геніальність схожа на природний дар передбачення. Всі геніальні люди мають високий рівень інтуїтивного мислення. Ньютон, Больцман, Планк, Ейнштейн - все це люди, які володіли могутнім інтелектом і інтуїцією. А.Ейнштейн в одній із статей написав: "Творіння інтелекту переживають галасливу суєту поколінь і впродовж століть осіюють мир світлом і теплом". Практичні американці поставили на потік виробництво не тільки автомобілів, але і людських талантів. Щорічно в результаті спеціальних тестів, орієнтованих на виявлення не обсягу знань, а рівня мислення і кмітливості, в США відбираються 35 тис. обдарованих старшокласників (всього біля 3% від загального числа учнів), яким надалі виявляється державна підтримка для здобування вищої освіти. Більш того, грошові субсидії отримують і ті коледжі, які ці молоді люди обирають для подальшого навчання. Для підвищення частки талановитих дітей, що зуміли реалізуватися, в нашій країні треба не так вже і багато. На думку В.П.Ефроімсона, "досить надати дітворі і юнацтву хороші, рівні, відповідні віку умови, і завдання різкого підвищення частоти геніїв, що розвиваються, тим більше видатних талантів, та і талантів взагалі, буде вирішена". Необхідно також цілеспрямовано виявляти людей з синдромами Марфана і Моріса і надавати їм умови для прояву своїх здібностей. Морфологічна, психічна і соціальна еволюція людини протікали одночасно, але на різних етапах розвитку перевагу отримував один тип: у ранній період перевага була за морфологічними змінами, пізніше - психічними і соціальними. Розвиток головного мозку, інструментальної діяльності, мовного апарату, абстрактного мислення, соціалізація індивіда відбувалися синхронно в процесі колективної трудової діяльності, спілкування з іншими індивідами і культурно-історичного розвитку.

1.4 Виняткові здібності і таланти ідіотів-геніїв

Щоб стати генієм, потрібно відключити частину власного мозку. Психологам і психіатрам відомі так звані ідіоти-генії – розумово відсталі люди, що володіють винятковими здібностями в якійсь одній, звичайно достатньо вузькій області (слово "ідіот" тут треба розуміти в початковому старогрецькому сенсі: особливий, дивний). Відкрито це явище в кінці минулого століття і з тих пір в наукових працях описано близько сотні таких випадків. Приблизно 25 ідіотів-геніїв відомо вченим і зараз. Широка публіка уявляє собі такі феномени по відеофільму "Людина дощу". Всі ці люди показують низькі результати в тестах інтелекту, майже нездібні спілкуватися, страждають аутизмом, тобто хворобливою замкнутістю в собі. Але вони проявляють дивовижні здібності в математиці, музиці, образотворчому мистецтві або в інших областях. Один з них, ледве поглянувши на будь-яку будівлю, може виготовити його детальний архітектурний малюнок. Інший, не дивлячись на годинник, у будь-який момент знає час з точностью до секунди. Третій, подивившись на будь-який предмет, називає його розмір з точністю до 2-3 мм. Четвертий говорить на 24 мовах, включаючи пару придуманих ним самим. Хтось знає напам'ять і вільно цитує товстий телефонний довідник великого міста і так далі. Згідно новій гіпотезі Джона Мітчелла з Центру вивчення розуму в Канберрі, такими здібностями володіє кожен з нас і їх досить нескладно розкрити. Автори гіпотези стверджують, що здібності, що виявляються у ідіотів-геніїв, маскуються у звичайних людей вищими формами мислення. Ми автоматично прагнемо осмислювати факти і спостереження, а "людина дощу" цим не займається, зупиняючись на голих фактах і не переходячи до узагальнень і концепцій. Ця робота виконується у нього нижчими простішими відділами мозку. У звичайних людей вони теж діють, але їх "заглушають" більш високо розвинені відділи. Наприклад, при попаданні зображення на сітківку ока різні ділянки мозку, працюючи окремо, ідентифікують кожен аспект зображення: колір, форму, рух положення, і так далі. Ці компоненти потім синтезуються в єдиний комплекс і передаються у вищі відділи мозку, а ті осмислюють побачене. У нормі ми не усвідомлюємо цей процес. І добре інакше наша свідомість забивалася б масою розрізнених деталей, кожна з яких не має особливого сенсу. Мозок викреслює непотрібну інформацію. У "геніальних ідіотів" такого редагування не відбувається, так що вони сприймають те, що все оточує з неймовірними подробицями, що зазвичай не помічаються нами. Один з улюблених трюків феноменально обдарованих людей, яких називають чудо-лічильниками", - календарні розрахунки. Наприклад за 2-3 секунди вони можуть сказати яким днем тижня буде 1 вересня 2039 року. Австралійські вчені впевнені, що будь-якому з нас властиво в мить визначати висоту і тривалість ноти в музиці, просто мозок усвідомлює даремність такої інформації, і в результаті ми сприймаємо музику як єдине ціле, а не як послідовність нот певної висоти і тривалості.

Можливо, знявши цензуру свідомості, можна продемонструвати собі і миру свої надзвичайні здібності. І знамениті випадки відкриттів, зроблених уві сні (таблиця Менделєєва, будова бензолу і так далі), також пояснюються відключенням мозку під час сну, що дозволяє розуму розглядати самі, здавалося б, неприйнятні варіанти гіпотез або винаходів. Є факти теорії, що суперечать, про те, що здібностей "геніїв-ідіотів" та і просто талановитих людей можна добитися посиленими вправами. Розумово відстала дівчинка Надя Н. з трирічного віку вміла прекрасно малювати коней в різних позах і ракурсах. На відміну від звичайних дітей, які проходять стадії від малювання "бяк-закаляк" і пуголовків з паличками замість рук і ніг, Надя почала малювати коней блискуче з того самого моменту, як її пальчики почали тримати олівець. Не було ні навчання, ні вправ. Відомі діти, що вміють вмить розраховувати дні тижня будь-якого місяця і року, ще не оволодівши операцією ділення, і що навчилися своїй здатності без допомоги дорослих. Можливо всі ми в ранньому дитинстві "генії-ідіоти" або вундеркінди, адже кожна дитина освоює свою рідну мову, хоча його спеціально цьому не вчать. Встановлено, що восьмимісячні немовлята несвідомо виконують фантастично складні обчислення, що дозволяють їм зрозуміти, де в потоці мови кінчається одне слово і починається наступне. І незабаром дитина просто знає, де проходять межі між словами у вимовленій фразі. Дорослому навпроти, доводиться спеціально вивчати нову мову – просто жити серед його носіїв виявляється недостатньо. У дітей частіше зустрічається абсолютна зорова пам'ять, що дозволяє зберігати і відтворювати побачене перед розумовим поглядом з фотографічною точністю. Снайдер і Мітчелл вважають, що у дорослих ці здібності втрачаються у міру того, як дорослішаючий мозок змінює способи переробки инфомации.

2. Генетична програма людини і природа геніальності

2.1 Сутність та характеристика геніальності

Геніальність – феномен, що є об'єктом осмислення філософії, психології, педагогіки, медицини, біології та інших наук. Не дивлячись на сукупні зусилля вчених різних областей, він все ще далекий від розуміння, від остаточного прояснення. Як правило, геніальність досліджується як приватний, а не загальний випадок: на окремих прикладах, на конкретних особах, в особливих ситуаціях. Психологічні дослідження феномена геніальності, як правило, зв'язують його не просто з психічними особливостями, а з психічними аномаліями, що стоять на грані з божевіллям. Цей факт є спірним і не прояснює природу геніальності, хоча сприйняття геніальності як аномалії задає напрям філософського пошуку. Залишається дізнатися лише саме значуще: у чому полягає ця аномалія. Генетичні дослідження природи геніальності теж поки не дали достовірних результатів, відомо лише, що геніальність не передається по спадку, що вона не визначається расовою приналежністю, не визначається розмірами мозку або ще якими-небудь фізіологічними особливостями. Філософське осмислення геніальності не вражає різноманітністю, залишаючись, по суті справи, всього на двох майже протилежних позиціях:

1) природа генія божественна, причетна абсолюту, єдиній мислячій субстанції, геній – Божий дар;

2) поява генія обумовлена особливими соціокультурними умовами, які сприяючими розвитку геніальності і її проявам, генія народжує епоха. Якщо перша позиція є постулатом, догматом, і в принципі не може бути спростована, так само як і доведена, то друга досить легко розбивається контр-прикладами. Досить пригадати Ломоносова, Канта, Ейнштейна і багатьох інших геніїв, які самі народжували епоху всупереч початковому оточенню. Сказане, проте, не означає, що у геніальності відсутні універсальні властивості, загальні для всіх відомих феноменів геніальності, істотні властивості, складові сутність цього явища.

2.2 Феноменологічне дослідження і його етапи

Оскільки відомі феномени геніальності вельми різноманітні, різнорідні і деколи навіть суперечливі, істотні властивості геніальності, на наш погляд, слід шукати відомими універсальними засобами, для цього понад усе підходить феноменологічне дослідження геніальності як феномена, що володіє певним набором характеристик. Феноменологічне дослідження означає визначення тих властивостей і якостей пізнаваного об'єкту, його незмінних і основних властивостей, результатом повинне стати перерахування цих властивостей і якостей. Феноменологічне дослідження неминуче приводить до онтологічного, як вважав Е.Гуссерль, вони відрізняються лише "зрушенням точки зору". Слідуючи логіці феноменологічного дослідження, виконуючи всі його етапи, ми можемо виділити істотні ознаки досліджуваного об'єкту, його істотні властивості і сутнісні елементи, а також сутнісні відносини між елементами - і неминуче прийдемо до онтологічних висновків. Ми проведемо феноменологічне дослідження геніальності за допомогою ейдетичної варіації, особливого різновиду аналізу, під час якого об'єкт береться з досвіду і проводиться в уяві через можливо широку різноманітність модифікацій. Ця процедура визначається вмінням бачити і представляти і дозволяє прояснити інваріантні ознаки феномена , визначити, що належить йому істотно, а що - випадково, зводячи тим самим досліджуваний феномен до сукупності істотних властивостей. Генії існували у всі часи і у всіх народів, і це відразу виключає залежність геніальності від раси або національності. Визнання особливої обдарованості окремих народів розбивається всім ходом всесвітньої історії, хоча слід визнати, що національні особливості виховання і освіти можуть і повинні сприяти прояву обдарованості в окремих областях людської діяльності або, навпаки, заважати цим проявам. Так, культури, в яких за релігійними мотивами існує заборона на зображення людини і тварин (іудаїзм, іслам), не сприяють розкриттю художньої геніальності. Це означає, що генія не можна виховати, але можна вихованням допомогти прояву геніальності. Обдарованість багатьох геніїв буває очевидна з дитинства або юності, існує безліч прикладів "пізніх" геніїв, наприклад, І.Кант, Ф.Тютчев, В.Гете, Ван Гог, М.Планк і ін. Раннє становлення генія, як правило, не збільшує "сукупного продукту" його творчості, "ранні" генії досить часто терплять творчі і життєві кризи, що зменшує або навіть припиняє їх творчу діяльність. "Пізні" генії творять довго і плідно, їх внесок в культуру стабільний і не менше значимий.

2.3 Дослідження ролі статі у феномені геніальності

Цікавою і суперечливою характеристикою дослідження є стать. Про це достатньо сказано, і давно вже вважається загальновідомим і прийнятим, що філософська, математична, природничонаукова, технічна геніальність не властива жінкам. У самій справі, історичні приклади геніальних жінок в математиці, фізиці, хімії, техніці вельми нечисленні. Ми вважаємо, що подібні обставини в значній мірі обумовлені соціокультурними умовами і елементарною фізіологією статі. Насправді, вся система виховання і освіти в європейській культурі (не кажучи вже про східних) влаштована таким чином, що до останнього часу навіть найобдарованіші дівчатка і дівчата не здобували достатньої природничонаукової освіти, без якої науковий геній просто не може уявити себе. Музична, художня, артистична, гуманітарна обдарованість жінок, здавалося б, не викликає сумнівів, теж сильно обмежується соціальними засадами і головною біологічною особливістю жінок – материнством. Ставши мамою, жінка, як правило, втрачає необхідну для творчості свободу, бажаючи творити, вона повинна відмовитися від свого головного природного обов'язку. Досвід жіночої природничонаукової "необдарованості" не є чистим, він опосередкований несприятливими для творчого розвитку жінки соціальними і фізіологічними умовами. Зміна соціальних умов в двадцятому столітті істотно змінила жіноче представництво в середовищі дуже обдарованих людей, що підтверджується і психологічними дослідженнями. Відомо, наприклад, що середній коефіцієнт інтелекту (знаменитий "IQ"), що відображає серед іншого і здатність логічно мислити, у жінок значно вище, ніж у чоловіків. Досліджуючи роль статі у феномені геніальності, не можна не сказати і про ще одне типове уявлення. Існує думка, що геніальність пов'язана з гомосексуальністю, і існують численні приклади геніїв-гомосексуалістів (Мікеланджело, О.Уайльд, П.Чайковський). Однак вважати гомосексуальність істотною властивістю геніальності неможливо, оскільки існують і набагато більше число прикладів геніїв, що не володіють гомосексуальними ознаками. Не менш відома теза про те, що геніальність означає наявність безлічі талантів, теж викликає сумніви. Не можна визначити, хто важить більше на терезах загальнолюдської культури: геній Леонардо да Вінчі або лише літературний геній Пушкін, що володіє безліччю талантів; що знає всі науки Ломоносова або що практикується тільки в хімії Менделєєв. Безперечно, таланти генія можуть бути численними, але існують і численні "моноталановиті" генії, вірніше, генії, яскраво проявляючі видатні здібності лише в одному виді діяльності. Мабуть, наявність безлічі талантів не є істотною ознакою генія, і цю характеристику слід відхилити. Ми дозволимо собі висловити наступну гіпотезу. В даний час існує синергетичне уявлення, згідно якому процеси, що відбуваються в людській свідомості, можна представити як процеси самоорганізації певних ментальних структур. З цієї точки зору людська думка є впорядкована структура, що виникає з хаосу вражень, емоцій, уявлень, розумових "заготовок". Ми вважаємо, що мозок звичайної людини працює у впорядкованому, передбаченому режимі, мозок генія – в режимі детермінованого хаосу. Детермінований хаос відповідає особливому типу стану системи, в якому розвиток відбувається надзвичайно складно, непередбачуваним образом, та зате реалізуються численні свободи, виникає безліч можливостей, оптимально співвіднесені енергетичні параметри, великі амплітуди, максимальним є коефіцієнт корисної дії. Подібні режими виникають в нелінійних системах, на певних етапах їх розвитку і однозначно свідчать про генерацію, появу, складних структур. Якщо мозок звичайної людини народжує впорядковані структури, то мозок генія - неврегульовані, непередбачувані, неймовірні, ні на що не схожі, сильно відхилені від середніх значень, що задаються суспільними стереотипами, зразками, еталонами. Середня людина не здатна створити того, що сильно відрізнялося б від звичного, геній створює щось, що значно перевершує середнє, а значить, є в принципі новим, і робить це часто. Істотною властивістю геніальності є унікальна (аномальна) здібність до творчості. Творчість – особливий процес, і помилкою є уявлення про те, що творить всякий, хто робить щось. Творити означає не просто робити, а створювати те, чого не було до цих пір: неповторні теорії, етичні теорії, витвори мистецтва, манери виконання і так далі. Геній - завжди творець.

3. Генотип генів як єдина взаємозв'язна система

3.1 Види генів

Генотип людини містить близько 100 тисяч генів, що функціонують як єдина взаємозв'язана система, в якій будь-який ген знаходиться в складній взаємодії зі всіма іншими. Характер цих взаємодій пов'язаний з физико-хімічними властивостями окремих атомів і груп атомів, що входять в структуру ДНК (електронегативність, потенціал іонізації, электроно-донорна або протонодонорна здатність, структура електронних хмар, можливість передавати електронні ефекти уздовж всього ланцюжка вуглеводного остову і так далі). На жаль, сьогодні не побудована навіть принципова модель цих процесів, і теоретична генетика вимушена багато в чому використовувати емпіричні дані. Ідентифікована всього лише невелика частина всіх наявних в генотипі генів. Науці відомі гени-модифікатори, що відповідають за морфологію і видові ознаки, гени-регулятори біохімічних процесів, гени диференціювання, які дають команди, коли у зародка розвиватися тим або іншим органам. Наука вже створила свого роду "таблицю Менделєєва" з ідентифікованих генів. Кількість всіляких поєднань генів в зиготах визначається числом 223, і поява у зародка тих або інших властивостей предків є досить випадковою і в природних умовах непередбачуваним. Величезне різноманіття всіляких комбінацій генів виключає поява хоч би два генетично ідентичних людей (за винятком однояйцевих близнят). Гени відрізняються високою стійкістю до зовнішніх дій і здатні залишатися незмінними впродовж багатьох поколінь.

3.2 Види пошкоджень генів в окремих індивідах

Кожен з нас в своїй генетичній програмі зберігає пам'ять про всі ступені розвитку живої речовини. І разом з тим, під впливом чинників навколишнього середовища, що змінюються, або при збігу випадкових обставин спонтанно можуть з'являтися мутації, зберігатися і передаватися потомству. З кожним поколінням чоловік все більш обтяжується вантажем негативної спадковості, вірогідність прояву якої підвищується з погіршенням якості навколишнього середовища. Не дивлячись на здатність генетичного коду, що знімає випадкові шуми і пошкодження, час від часу різні види пошкоджень генів реалізуються в окремих індивідах. Ці зміни можуть бути спадковими і особливо яскраво виявитися за наявності великого числа споріднених шлюбів, при яких вірогідність повторення пошкодження зростає. Під час генних мутацій відбуваються спотворення одного або декількох генів, як правило, в періоди реплікації (подвоєння) ДНК. Спотворення генів статевих хромосом відбувається в результаті зміни різних чинників внутришньоклітинного середовища і за відповідних умов може передаватися по спадку. Сьогодні відомо понад три тисячі генетичних порушень. Природа багато з них до цих пір залишається невідомою. Наприклад, у чотирьох чоловік із ста є спадкова схильність до заїкання, причому у чоловіків вона зустрічається в чотири рази частіше, ніж у жінок. Дальтонізмом страждає близько 45% чоловіків і близько 1% жінок, гемофілією страждають тільки чоловіки, хоча жінки є носійками пошкодженого гена. Хромосомні порушення пов'язані із спотворенням хромосом в процесі утворення гамет. Ці спотворення можуть бути декількох типів. Пошкодження усередині аутосомних хромосом (1-22) пов'язані з різними аномаліями, ембріони з порушеннями в хромосомах

1-15 гинуть до народження, або народжуються нежиттєздатними. Діти з пошкодженнями в хромосомах 15-18 народжуються з фізичною потворністю і зниженим інтелектом. Зайва хромосома в парі 21 - хвороба Дауна. Сьогодні досить добре вивчені порушення в статевих хромосомах (23). Наявність зайвої Х-хромосоми приводить до синдрому Клайнфельтера у чоловіків (характерний жіночий тип статури, розумова відсталість, безпліддя), наявність зайвої хромосоми Y- породжує високий ступінь агресивності. Дослідження в колоніях жорсткого режиму показали, що їх мешканці в 30% випадків страждають саме цим дефектом. Іноді при типово чоловічому поєднанні в статевих хромосомах (ХY) народжується жінка. Дуже часто такий тип зустрічається серед спортсменок або ділових жінок. До третьої групи відносяться багатофакторні хвороби із спадковою схильністю (алкоголізм, ішемія, діабет та ін.). За несприятливих умов ця схильність реалізується. Спотворення на молеуклярному рівні можуть відбутися під дією фізичних (різні типи випромінювань, гіпертермія і гіпотермія), хімічних (пестициди, важкі метали, деякі лікарські препарати, алкоголь і ін.), біологічних (віруси і збудники, вакцини) і інших мутагенів і зв’язані з підвищенням частоти вроджених вад розвитку. Але разом з такими людьми з'являються люди геніальні, з неабиякими здібностями, що значно перевищують здібності середньої людини. Число загальновизнаних геніїв в Європі і Північній Америці за історично осяжний час обчислюється, на думку багатьох незалежних експертів в 400–500 чоловік.

3.3 Вплив метеорологічних явищ на народження геніальних людей

Раса (наприклад, в латинській і грецькій расі більше великих людей, чим в інших), політичні рухи, свобода думки і слова, багатство країни, нарешті, близькість літературних центрів - все це робить великий вплив на появу геніальних людей, але поза сумнівом також, що не менше значення мають в цьому відношенні температура і клімат. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися і порівняти звіти про рекрутські набори в Італії за останні роки. З цих звітів видно, що до областей, що дають, очевидно, завдяки своєму прекрасному клімату, хоча і не залежно від впливу національності, найбільше число солдатів високого зростання і найменший відсоток бракованих, належать саме ті, в яких завжди були багато обдарованих людей, як, наприклад, Тоскана, Лігурія і Романья. Навпаки, в тих провінціях, де відсоток молодих людей високого зростання, придатних до військової служби, менше - Сардінія, Базіліката і Аостська долина - число геніальних осіб помітно знижується. Виняток становлять лише Калабрія і Вальтелліна, де обдаровані люди не рідкісні, не дивлячись на низьке зростання більшості населення, але це помічається тільки в місцевостях, відкритих з півдня або лежачих на піднесеності, у наслідок чого там не розвиваються ні кретинізм, ні малярія, так що цей факт аніскільки не заперечує висловленому нами положенню. Вже відвіку відмічено було як простолюддям, так і ученими, що в гористих країнах з теплим кліматом особливо багато буває геніальних людей. Народна тосканська приказка свідчить: "У горців ноги товсті, а мізки ніжні". Веджецио писав: "Клімат впливає не тільки на фізичне, але і на душевне здоров'я; Мінерва вибрала своїм місцеперебуванням місто Афіни за його повітря, унаслідок чого там народяться мудреці". Цицерон теж не раз згадує про те, що в Афінах, завдяки теплому клімату, народяться розумні люди, а у Фівах, де клімат суворий - дурні. Петрарка, в своєму "Epistolario", що становить щось ніби автобіографії цього поета, постійно указує на те, що кращі з його творів були написані або, принаймні, задумані посеред улюблених ним чарівних горбів Валь-киуза. За свідченням Вазарі, Мікеланджело говорив йому: "Якщо мені вдалося створити що-небудь дійсне хороше, то я зобов'язаний цим дивному повітрю вашого рідного Ареццо". Мураторі писав одному італійцеві: "Повітря у нас дивовижне, і я впевнений, що саме завдяки ньому в нашій країні стільки чудово обдарованих людей". Маколей говорить, що Шотландія, одна з бідних країн Європи, займає в ній перше місце по числу учених і письменників; їй належать: Біда, Михайло Скотт, Непер – винахідник логарифмів, потім Буханан, Вальтер Скотт, Байрон, Джонстон і частково Ньютон. Без сумніву, саме в цьому впливі атмосферних явищ слід шукати пояснення того факту, що в горах Тоскани, переважно в провінціях Пістойі, Буті і Вальдонтані, між пастухами і селянами зустрічається стільки поетів і особливо імпровізаторів, зокрема є навіть і жінки, як, наприклад, пастушка, про яку говорить Джульяні в своєму творі "Про мову, на якій говорять в Тоскані", або незвичайна сім'я Фредіані, де і дід, і тато, і сини - всі поети. Один з членів цієї сім'ї живий ще до цих пір і складає вірші не гірше за великих тосканських поетів колишнього часу. Тим часом селяни тієї ж національності, що живуть на рівнинах, не відрізняються такими талантами. У всіх низовинних країнах, як, наприклад, в Бельгії і Голландії, а також в оточених дуже високими горами місцевостях, де внаслідок цього розвиваються місцеві хвороби - зоб і кретинізм, як, наприклад, в Швейцарії і Савойе - геніальні люди надзвичайно рідкісні, але ще менше буває їх в країнах сирих і болотистих. Небагато геніїв, якими гордиться Швейцарія - Бонні, Руссо, Тронкинь (Tronchin), Тіссо, де Кандоль і Бурламаки – народилися від французьких або італійських емігрантів, тобто за таких умов, коли раса могла паралізувати вплив місцевих несприятливих умов. Урбіно, Пезаро, Форлі, Комо, Парма дали більше знаменитих геніальних людей, чим Піза, Падуя і Павія - якнайдавніші з університетських міст Італії, де, проте, не було ні Рафаеля, ні Браманте, ні Россіні, ні Спалланцані, ні Мураторно, ні Фаллопія, ні Вольта – уродженців п'яти перших міст. Переходячи потім від загальних до більш приватних прикладів, ми переконаємося, що флоренція, де клімат дуже м'який, а грунт надзвичайно горбистий, доставила Італії найблискучішу плеяду великих людей. Данте, Джотто, Макіавеллі, Люллі, Леонардо, Брунеллеськи, Гвіччардіні, Челліні, Беато Анджеліко, Андрія дель Сарто, Николіні, Каппоні, Веспуччи, Вівіані, Боккаччо, Ал'берті і Донаті - ось головні імена, якими має право гордитися це місто. Навпаки, Піза, що знаходиться в науковому відношенні, як університетське місто в не менш сприятливих умовах, чим флоренція, дала порівняно з нею навіть значно менше число видатних генералів і політиків, що і було причиною її падіння, не дивлячись на допомогу сильних союзників. З великих же людей Пізе належить тільки Никколо Пізано, Джіунта і Галілей, батьки якого були, проте, флорентійци. А тим часом Піза відрізняється від флоренції єдино своїм низовинним місцеположенням. Нарешті, яке багатство геніальними людьми представляє гориста провінція Ареццо, де народилися Мікеланджело, Петрарка, Гвідо Рені, Реді, Вазарі і троє Аретіно. Далі, скільки обдарованих осіб були родом з Асті (Альфьері, Оджеро, С. Бруноне, Беллі, Натта, Гвальтієрі, Котта, Соларі, Аліоне, Джорджіо і Вентура) і Туріну, що розкинувся на горбах (Роланд, Калуза, Джіоберті, Бальбо, Беретта, Марокетті, Лагранж, Божіно і Кавур). У гористих частинах Ломбардії і в приозерних місцевостях Бергамо, Проломі і Комо число великих людей так само набагато значніше, ніж в низовинних. По-перше ми зустрічаємо імена Тассо, Маськероні, Доніцетті, Тарта-лья, Пожени, Вольта, Паріні, Анпіані, Травень, Плінія, Каньола і ін., тоді як в низовинній Ломбардії ледве можна налічити шість таких імен - Альчиато, Беккаріа, Оріані, Кавальєрі, Азеллі і Бокачині. Горбиста Верона провела Маффєї, Паоло Веронезе, Катулла, Фракасторо, Бьян-кині, Саммікеплі, Тірабоськи, Лорнья, Піндемонте; багата ж і Падуя, така, що лише подекуди представляє декілька освітлених сонцем горбів, дала Італії тільки Тіта Лівія, Чезаротті, Петра д'Абано і небагато інших. Якщо низовинна область Реджіо може похвалитися такими знаменитостями зі своїх уродженців, як Спалланцані, Аріосто, Корреджо, Секки, Нобілі, Валліснері, Божардо, то вона частково зобов'язана цим осяяним сонцем, що зустрічається в ній, горбам; троє останніх з цієї плеяди народилися саме в горбистому Скандіано; Генуя і Неаполь, що знаходяться в особливо сприятливих умовах (теплий клімат, близькість морить і гористе місцеположення можуть бути поставлені нарівні з флоренцією, якщо не по числу своїх геніальних уродженців, то по їх значенню; тут народилися Колумб, Доріа, Віко, Караччиоло, Перголезе, Женовезі, Чиріло, Філанджері і ін. Далі цікаво прослідкувати, який вплив надає помірно теплий клімат, особливо якщо до нього приєднуються ще і національні якості, на розвиток музичних талантів. Проглядаючи твір Клемана "Знамениті музиканти" (Clement. Les Musiciens celebres, 1868), з 110 великих композиторів 36, тобто більш за третину, належить Італії і що 19 або більше половини цих останніх - уродженці Сіцілії (Ськарлатті, Пачині, Белліні) і Неаполя з його околицями. Таке явище, очевидно, обумовлюється впливом грецької раси і теплого клімату. До неаполітанців належать Жо-меллі, Страделла, Піччинні, Лео, Дуні, Саккині, Карафа, Паїзієлло, Чимароза, Цингареллі, Меркаданте, Траетта, Дуранте, двоє Річчі і Петрелла. З останніх 17 музикантів лише небагато можуть вважати своєю батьківщиною Верхню Італію: Доніцетті, Верді, Алегрі, Фреськобальді, двоє Монтеверді, Сальері, Марчело і Паганіні. Останні троє – уродженці приморських місцевостей; все ж таки останні родом з Центральної Італії, в Римі народилися Палестрина і Клементі, в Перуджіно і флоренціях - Спонтіні, Люллі, Перголезі. Величезне значення клімату і грунту позначається не тільки по відношенню до видатних артистів у всіх пологах мистецтва, але навіть і по відношенню до найменш знаменитим з них. Непрямий вплив навколишньої природи на народження геніальних людей представляє деяку аналогію з впливом її на розвиток божевілля. Загальновідомий факт, що в гористих країнах жителі більш схильні до божевілля, ніж в низовинних, підтверджений цілком психіатричною статистикою. Крім того, новітні спостереження доводять, що епідемічне безумство зустрічається набагато частіше в горах, чим в долинах. Психічні епідемії, що виникли вже в недавні роки і на наших очах в Монте Аміата (Лазаретті), в Буська і Чорногорії. Не слід також забувати, що горби Іудеї були колискою багатьох пророків і що в горах Шотландії з'явилися люди, обдаровані ясновидінням (Seconda Vista); ті та інші належать до геніальних божевільних і напівбожевільних віщунів.

Висновки

Вундеркінди - це діти, що сприймають світ інакше, ніж їх однолітки, вони гостріше відчувають несправедливість і фальш, уміло аналізують і зіставляють різні явища, які спостерігають, і роблять послідовні висновки. Генії надзвичайно уразливі в плані здоров'я, як психічного так і фізичного.

Всі приклади з історії найбільших геніїв людства однозначно говорять про те, що геній неможливий без такого поняття, як натхнення. В стані натхнення (наукове визначення – стан зміненої свідомості) з людиною відбуваються справжні чудеса: "раптом" "з нізвідки" в ньому починають з'являтися готові образи. Одна з основних умов геніальності – це уміння входити в змінений стан свідомості і виходити з нього без порушення основних правил безпеки такого процесу. До правил безпеки відносяться як чисто технічні, здатні пояснити механізм якнайкращої роботи в зміненому стані свідомості, так і психологічні – по адаптації людини з подібними можливостями в соціальному оточенні. Адже без такої адаптації жоден геній не зможе творити, створюючи все нові і нові шедеври хоч би просто тому, що без соціально орієнтованої поведінки він ризикує потрапити в психіатричну лікарню і тоді ні про яку самореалізацію не піде і мови. Геній відрізняється від інших, навіть, можливо, і дуже здібних людей перш за все, унікальним поєднанням генів, що виникло з випадкової комбінації генів його предків. Він наділений завдяки цьому жвавим і допитливим розумом, загостреністю відчуттів, винятковою сприйнятливістю навколишнього світу, емоційною напруженістю, яскраво вираженим темпераментом. Якщо "середня" людина з середніми здібностями характеризується якоюсь "генетичною гармонією" - нормою, то геній - це відхилення від норми. Але відхилення переростає в геніальність лише за умови тісної взаємодії генетичної і соціальної програм людини. Геніальність схожа на природний дар передбачення. Всі геніальні люди мають високий рівень інтуїтивного мислення. На думку В.П.Ефроімсона, "досить надати дітворі і юнацтву хороші, рівні, відповідні віку умови, і завдання різкого підвищення частоти геніїв, що розвиваються, тим більше видатних талантів, та і талантів взагалі, буде вирішена". Необхідно також цілеспрямовано виявляти людей з синдромами Марфана і Моріса і надавати їм умови для прояву своїх здібностей. Геніальність не передається по спадку, вона не визначається расовою приналежністю, не визначається розмірами мозку або ще якими-небудь фізіологічними особливостями. Раннє становлення генія, як правило, не збільшує "сукупного продукту" його творчості, "ранні" генії досить часто терплять творчі і життєві кризи, що зменшує або навіть припиняє їх творчу діяльність. "Пізні" генії творять довго і плідно, їх внесок в культуру стабільний і не менше значимий. Музична, художня, артистична, гуманітарна обдарованість жінок, здавалося б, не викликає сумнівів, теж сильно обмежується соціальними засадами і головною біологічною особливістю жінок – материнством. Ставши мамою, жінка, як правило, втрачає необхідну для творчості свободу, бажаючи творити, вона повинна відмовитися від свого головного природного обов'язку. Досвід жіночої природничонаукової "необдарованості" не є чистим, він опосередкований несприятливими для творчого розвитку жінки соціальними і фізіологічними умовами. Зміна соціальних умов в двадцятому столітті істотно змінила жіноче представництво в середовищі дуже обдарованих людей, що підтверджується і психологічними дослідженнями. Відомо, наприклад, що середній коефіцієнт інтелекту (знаменитий "IQ"), що відображає серед іншого і здатність логічно мислити, у жінок значно вище, ніж у чоловіків.

Список використаної літератури

1.  Гончаренко Н.В. Гений искусство и наука. М., 1991

2.  Дубнищева Т.Я. Концепции современного естествознания: Учебник для студентов вузов. - Новосибирск: ЮКЭА, 1997.

3.  Жоли. Гениальность, Психология великих людей, СПБ. 1894.

4.  Карпенков С.Х. Концепции современного естествознания: Учебник. -М.: Культура и спорт, 1997.

5.  Карпенков С.Х. Концепции современного естествознания. Практикум: Учеб. пособие для студентов вузов. - М.: Культура и спорт: Издат.об-ние "ЮНИТИ", 1998.

6.  Кречмер Э. Гениальные люди. М., Гуманитарное Агентство "Академический проект",1999

7.  Ломброзо Ч. Гениальность и помешательствою Минск, 2000.

8.  Медведев Ю. Гении и идиоты. Известия, 2.11.2000.

9.  Мейснер Т. Вундеркинды. Реализованные и нереализованные способности. СПб., Питер, 1997

10.  Оствальд В., Великие люди, [пер. с нем.], СПБ, 1910.

11.  Снайдер А.,Митчелл Д. Сообщение об исследовании работы мозга. - М., Наука и жизнь, N 3, 2000

12.  Cпивак М.П. Посмертная диагностика гениальности. М., 2001

13.  "Тема номера", ж-л "Огонек" № 20, 1997.

14.  Торшина К. А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии.

15.  http://www.bestreferat.ru

16.  http://www.bse.sci-lib.com/article009398

17.  http://www.rudenko.kiev.ua/persons/bad041007

18.  http://ubr.ua/fullnews/rus/chem_otlichautsia_genialnost_ot_sumasshest- viia-15459