Учебное пособие: Основи бойового застосування військ РХБ захисту

Учебное пособие: Основи бойового застосування військ РХБ захисту

ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА

1.  Основи бойового застосування військ РХБ захисту

-  Загальні положення

Підрозділи військ РХБ захисту призначені для виконання завдань забезпечення РХБ захисту бойових дій частин і підрозділів родів військ, спеціальних військ і тилу, а також для нанесення втрат противнику запалювальною зброєю.

На них покладаються : ведення радіаційної, хімічної та неспецифічної біологічної (бактеріологічної) розвідки; радіаційний і хімічний контроль; спеціальна обробка частин (підрозділів), знеособлених озброєння, техніки, боєприпасів та інших матеріальних засобів, а також дегазація, дезинфекція і дезинсекція обмундирування, ділянок доріг, місцевості та споруд; участь у ліквідації наслідків аварій (зруйнувань) на підприємствах атомної енергетики і хімічної промисловості; застосування аерозолів (димів) для маскування дій своїх частин (підрозділів) та протидія технічним засобам розвідки і високоточній зброї противника; застосування запалювальної зброї; ремонт і відновлення озброєння військ РХБ захисту і засобів захисту.

Основними принципами успішного виконання завдань підрозділами РХБ захисту являються :

-  постійна бойова готовність підрозділів;

-  рішучість, активність і безперервність виконання поставленого бойового завдання;

-  злагоджене сумісне застосування з’єднань і частин родів військ, підрозділів військ РХБ захисту та підтримання безперервної взаємодії між ними;

-  раптовість дій і прояв військової хитрощі;

-  своєчасне зосередження зусиль забезпечення РХБ захисту на головному напрямку, маневр силами і засобами військ РХБ захисту;

-  своєчасне відновлення боєздатності підрозділів військ РХБ захисту, всебічне забезпечення їх дій;

-  повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання;

-  тверде і безперервне управління.

Постійна бойова готовність підрозділів військ РХБ захисту полягає в їх здатності організовано, у встановлені строки приступити і успішно виконати бойові завдання.

Рішучість, активність і безперервність виконання бойового завдання заключається: в знанні противника, відважних, сміливих і енергійних діях, які проводяться наполегливо, завзято, вдень і вночі в будь-яку погоду.

Рішення командира на виконання бойового завдання мусить бути твердим, вселяно підлеглим та без коливань доведено до кінця.

Злагоджене сумісне застосування з’єднань і частин родів військ, підрозділів військ РХБ захисту та підтримання безперервної взаємодії між ними – одне з основних умов досягнення успіху в сучасному бою. Це досягається злагодженням дій з’єднань, частин і підрозділів всіх родів військ і підрозділів військ РХБ захисту по завданням, напрямкам, рубіжам, об’єктам і часу.

В ході організації взаємодії командир підрозділу військ РХБ захисту зобов’язаний уточнити всі питання по порядку виконання отриманого завдання.

Раптовість дій і прояв військової хитрощі дозволяє застигнути противника раптово, викликати паніку і паралізувати його наступальний порив і волю до опору, дезорганізувати управління військами і створити сприятливі умови для перемоги навіть над переважаючим по силі противником.

Для досягнення раптовості необхідно: зберігати в таємниці задум майбутніх бойових дій; випереджати противника в діях по виконанню заходів забезпечення РХБ захисту; стрімко і швидко виконувати поставлені бойові завдання, застосовувати невідомі противнику засоби і способи дій, широко використовувати ніч для виконання бойових завдань; мистецьки виконувати маскувальні заходи і протидію розвідці противника; суворо виконувати вимоги прихованого управління військами, безпеки зв’язку та режиму таємності.

Військова хитрість (омана противника) – це введення противника в оману відносно правдивих стану і дій підрозділів. Шаблон при виконанні бойових завдань не припустимо. Перемагає той, хто знаходить і реалізує сміливі рішення з застосуванням несподіваних і оманних дій.

Своєчасне зосередження зусиль забезпечення РХБ захисту на головному напрямку, маневр силами і засобами військ РХБ захисту дозволяє в короткі строки вирішити завдання забезпечення РХБ захисту в інтересах головного угрупування і забезпечити виконання поставлених бойових завдань. В цих цілях необхідно використовувати на головному напрямку більшість найбільш боєздатних підрозділів, найефективніші озброєння військ РХБ захисту і засоби захисту та сміло маневрувати ними.

Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів військ РХБ захисту, всебічне забезпечення їх дій полягає в підготовці і здійсненні заходів, направлених на підтримання підрозділів у високій бойовій готовності, збереження (відновлення) їх боєздатності та створення ними сприятливих умов для виконання поставлених бойових завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає: відновлення порушеного управління; виявлення втрат і уточнення завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на продовження виконання бойових завдань; вивід в безпечні райони підрозділів, втративших боєздатність; відновлення ушкоджених озброєння і техніки, поповнення о/с, озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами; підтримання високого морального духу і психологічної стійкості особового складу.

Повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання являється найважливішою умовою досягнення успіху.

Тверде і безперервне управління підрозділами військ РХБ захисту дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки; своєчасним, одноособовим прийняттям командиром рішення та наполегливим їх впровадженням у життя; особистою відповідальністю командира і начальника за свої рішення; правильним використанням підлеглих підрозділів та виконанням поставлених завдань; чіткої організації і забезпечення живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.

Способи дій підрозділів військ РХБ захисту – це порядок і прийоми застосування сил та засобів для рішення завдань забезпечення РХБ захисту бою.

Вони включають: порядок і послідовність виконання завдання; шикування підрозділів для виконання завдання (бойовий порядок) і характер застосовуємого ними маневру. Засоби дій визначаються командиром в рішенні на виконання бойових завдань і залежать від умов обстановки та характеру виконуємого завдання.

Підрозділи радіаційної і хімічної розвідки виконують свої завдання хімічними розвідувальними дозорами і хімічними спостережними постами у визначених їм районах, на маршрутах пересування частин і з’єднань, шляхах підвозу і евакуації до моменту заняття (проходу) цих районів військами в цілях своєчасного виявлення радіоактивного, хімічного зараження місцевості, а також випадків застосування противником біологічних (бактеріальних) засобів.

При виявленні обстановки, яка склалося у результаті аварії (зруйнування) на підприємствах атомної енергетики і хімічної промисловості, підрозділи РХБ розвідки виконують розвідку за встановленими маршрутами та проводять контроль зараження на місцевості і в повітрі у визначених точках, відображених орієнтирами.

Підрозділи РХБ захисту виконують свої завдання в районах спеціальної обробки, які призначаються в місцях розміщення військ, на маршрутах висування, в елементах їх бойового порядку, розгортаючи пункти спеціальної обробки. Підрозділи РХБ захисту можуть розгортати пункти спеціальної обробки з ходу або завчасно.

Завдання по дезактивації і дезинфекції ділянок місцевості, доріг, переправ, об’єктів, а також по дезактивації доріг з твердим покриттям вони виконують з використанням всіх або частини сил і засобів.

Основними засобами дій димових підрозділів, в залежності від характеру бойових завдань, що виконуються, являються їх розгортання на всій маскуємій площі або в лінію для застосування аерозолів (димів) для маскування дій своїх військ і протидії технічним засобам розвідки та високоточної зброї противника.

Маскування військ і об’єктів аерозолями (димами) від повітряного противника виконується методом постановки площинних або об’єктових димових завіс і захисних аерозольно-дипольних екранів для одночасного або почергового приховування дійсних (удаваних) об’єктів (цілей) за сигналом або в заданий час.

Це досягається завчасним розгортанням димових засобів на призначених рубіжах з прийняттям підрозділами кільцевого, площинного або комбінованого бойового порядку.

Маскування військ від наземного противника виконується методом постановки лінійних (флангових або фронтальних) аерозольних (димових) завіс і досягається розгортанням димових машин по одній лінії з ходу або завчасно та проведенням димопуску в заданий час або за сигналом.

Постановка площинних та лінійних аерозольних (димових) завіс і екранів димовими підрозділами проводиться з міста або в русі. В залежності від характеру дії противника на війська і об’єкти димові підрозділи проводять безперервний, періодичний і пульсуючий димопуск.

Підрозділи реактивних піхотних вогнеметів свої завдання виконують сумісно з механізованими з’єднаннями і частинами по знищенню знову виявлених або запланованих цілей.

Для знищення знову виявлених цілей вогнеметники висуваються з резерву загальновійськового командиру в бойові порядки механізованих підрозділів і під прикриттям їх вогню і аерозолів (димів) проводять вогнеметання.

Для знищення запланованих цілей основним методом являються дії вогнеметних підрозділів в складі засад, штурмових підрозділів, десантних і обхідних загонів (груп) з завчасним заняттям вогнеметниками вказаних їм місць в бойових порядках цих загонів (засад, груп).

Шикування підрозділів для виконання бойового завдання (підрозділи вогнеметні, димові та дегазації місцевості приймають бойовий порядок) мусить відповідати поставленому завданню, способу її виконання і забезпечувати: найбільш повне використання своїх можливостей, своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі), використання вигідних умов місцевості, своєчасне нарощування зусиль при виконанні завдань і здійсненні маневру, найменшою уразливістю від ударів всіх видів зброї, підтримання безперервного управління підрозділами та взаємодія.

Підрозділи військ РХБ захисту застосовуються централізовано та децентралізовано.

Централізоване застосування передбачає управління їх діями командиром (начальником), якому вони безпосередньо підпорядковуються.

Децентралізоване – передбачає їх підпорядкування командиру частини (підрозділу) роду військ і спеціальних військ, якій вони придані на деякій період бойових дій.

2.  Організація, можливості та тактика дій підрозділів військ РХБ захисту

Дії підрозділів радіаційної й хімічної розвідки

Підрозділи радіаційної та хімічної розвідки як при підготовці, так й у ході операції (бою) виконують задачі в зайнятих й незайнятих військами чи районах на маршрутах їхнього руху.

Основними їхніми задачами є ведення радіаційної й хімічної розвідки, а також визначення випадків застосування біологічних (бактеріальних) засобів на пунктах управлення військ і маршрутах їхнього переміщення; маршрутах переміщення і нових позиційних районів ракетних і зенітних ракетних частин; маршрутах висування й районів зосередження військ; маршрутах висування і рубежах розгортання другого чи ешелону резерву (маршрутах висування і рубежах введення в бій); у районах переправ через великі водяні перешкоди; вихідних районах і районах десантування тактичних і оперативних десантів; на аеродромах й пунктах водопостачання, районів розташування об'єктів хімічної промисловості на території, що звільняється від супротивника. Крім того, на підрозділи розвідки може покладатися контроль за змінами потужності доз випромінювання на основних військових автомобільних дорогах і контроль зараження військ після виходу їх із заражених районів, у районах проведення повної спеціальної обробки і матеріальних засобів на складах і базах.

Вони можуть також залучатися для виявлення радіаційної і хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) на підприємствах атомної енергетики й хімічної промисловості.

Взвод радіаційної й хімічної розвідки діє в повному складі або по відділеннях, у складі чи роти самостійно. Взводи радіаційної й хімічної розвідки тактичної ланки діють, як правило, по відділенням, а оперативного — повзводне.

Діючи в повному складі, взвод може: вести радіаційну, хімічну й неспецифічну біологічну, (бактеріологічну) розвідку району, призначеного для розташування військ площею до 400 км2, двох-трьох напрямків (маршрутів) дії чи військ рубежів;

Вести радіаційне, хімічне, біологічне (бактеріологічне), метеорологічне спостереження; здійснювати виявлення обстановки, що склалася в результаті дозволу (аварії) на підприємстві атомної енергетики хімічної промисловості; вести радіаційну, хімічну й неспецифічну біологічну (бактеріологічну) розвідку у вогнищах поразки ядерним й хімічною зброєю; здійснювати контроль за зміною ступеня зараження на раніше розвіданих направленнях і районах розташування важливих об'єктів; проводити контроль зараження особового складу, озброєння, військової техніки і матеріальних засобів.

Роти радіаційної і хімічної розвідки, як правило, виконують чи задачі повзводне в зайнятих і незайнятих військами чи районах на маршрутах їхнього руху. Основною їхньою задачею є ведення розвідки в районах, призначених для заняття військами.

Вони можуть вести розвідку районів радіоактивного й хімічного враження, маршрутів руху військ, рубежів розгортання, шляхів підвозу й евакуації, а також районів, призначених для зосередження військ і розміщення пунктів управлення, вести радіаційне й хімічне спостереження в районах переправ через великі водяні перешкоди.

Вони будуть виконувати і раптово виникаючі задачі:

-  вести розвідку і позначення районів застосування супротивником хімічної зброї, на маршрутах і рубежах розгортання контрударного угруповання, у запасних позиційних районах ракетних з'єднань, районах відновлення боєздатності об'єднань, на основних важливих автомобільних дорогах, й інші здачі.

Вони можуть також залучатися для виявлення радіаційної й хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) на підприємствах атомної енергетики і хімічної промисловості.

Кожній роті призначається район розвідки площею до 1600 км2. Звичайно а розвідку району зосередження з'єднання виділяється не більш двох взводів, на виконання задач необхідно до трьох годин (без обліку часу на рух до вихідного рубежу).

Підрозділи РХБ захисту

Підрозділи РХБ захисту призначені для виконання задач по проведенню повної спеціальної обробки озброєння, техніки, матеріальних засобів, дегазації дезінфекції) заражених ділянок доріг (колонних шляхів), переправ, мостів, проходів у хімічних загородженнях, окремих ділянок місцевості на позиціях, аеродромах, пунктах управлення й в інших районах розміщення військ і об'єктів тилу. Крім того, хімічні підрозділи виконують задачу по транспортуванню (підвозу) що дегазують, дезинфікуючих й дезактивіруючих розчинів і їхніх рідких компонентів.

Дії роти РХБ захисту

Дегазацію, дезактивацію і дезінфекцію озброєння, техніки й матеріальних засобів хімічна рота здійснює, діючи в складі чи батальйону самостійно.

Контроль ступеня зараження озброєння й техніки проводиться силами й засобами оброблюваної частини (підрозділу).

В окремих випадках вона може придаватися з'єднанням (частинам) військ, а також частинам і установам тилу.

Дії взводу РХБ захисту

Дегазацію, дезінфекцію й дезактивацію озброєння, техніки і матеріальних засобів, а також місцевості хімічний взвод здійснює в складі чи роти самостійно;

В окремих випадках він може придаватися частинам (підрозділам) військ і спеціальних військ.

При дегазації взводу призначається ділянка місцевості, або дороги, кілька проходів.

Димові підрозділи

Димові підрозділи, оснащені димовими машинами, призначені для маскування аерозолями (димами) військ і важливих об'єктів з метою протидії засобам розвідки й управлення зброєю супротивника, а також для дезинсекції ділянок місцевості і доріг.

Димові підрозділи, оснащені системами дистанційного управлення димопуском (СДУ-Д), призначені для маскування аерозолями (димами) стаціонарних й малорухомих об'єктів, що змінюють свої райони розташування (зосередження) не частіше одного разу за добу бойових дій.

Маскування військ і об'єктів від повітряного супротивника здійснюється постановкою об'єктових і майданних аерозольних завіс аерозольних (димових) захисних екранів. Вони створюються для одночасного чи почергового приховання дійсних і помилкових цілей (об'єктів) під час кожного нальоту чи авіації в заданий час. Це досягається завчасним розгортанням димових засобів на призначених рубежах із застосуванням підрозділами кільцевого, майданного чи комбінованого бойового порядку.

Маскування військ від наземного спостереження супротивника і дії його вогневих засобів димові підрозділи здійснюють постановкою лінійних (фронтальних і флангових) аерозольних (димових) завіс. При цьому димові підрозділи розгортаються на одній лінії (приймаючи лінійний бойовий порядок) з ходу й проводять димопуск у заданий час (чи по сигналі).

Об'єктові аерозольні (димові) завіси створюються для маскування від високоточного зброї супротивника об'єктів типу роти (батарея).

Площа об'єктової завіси повинна в два-три разів перевищувати площа району, зайнятого підрозділом типу танкової (мотострілкової) роти. Для маскування танкової (мотострілкової) роти доцільно створити об'єктову завісу розмірами 300—500 м по фронті і глибиною 700—900 м.

Постановка аерозольних (димових) захисних екранів може застосовуватися для маскування підрозділів від прицільних ударів авіації супротивника на відкритих ділянках маршрутів висування. Крім того, для введення супротивника в оману аерозольні (димові) захисні екрани створюються і на помилкових маршрутах руху.

Для виконання поставлених задач димові підрозділи висуваються на визначені ділянки маршрутів, обладнають димові рубежі і здійснюють постановку аерозольних (димових) екранів у призначений чи час по встановленому сигналі. При напрямків вітру уздовж маршруту висування рубежі димопуску доцільно розміщати по обох сторони від маршрутів на видаленні до 500 м від них. Димопуск здійснюється в основному з нерухомих рубежів. При інших напрямках вітру димопуск необхідно проводити в русі.

Площинні аерозольні (димові) завіси створюються для маскування аеродромів базування армійської авіації, залізничних вузлів, розподільних станцій і інших об'єктів. При маскуванні об'єктів димові підрозділи приймають майданний порядок. При цьому призначається декілька рубежів димопуску, що забезпечують скованість задимляємої площі при переважаючому напрямку вітру і мінімальне переміщення димових машин при його зміні.

Відстань між рубежами димопуску й інтервали між димовими машинами (генераторами) визначаються підлітним часом авіації супротивника і метеорологічних умов.

Якщо розміри маскуємо об'єкту не дозволяють прикрити його цілком аерозольної (димовий) завісою, то маскуються найбільш важливі елементи цього об'єкта, крім того, створюються помилкові аерозольні (димові) завіси.

Для маскування аерозольними (димовими) завісами невеликих по розмірах, але важливих об'єктів (мостів, переправ, дефіле і т.д.) димові підрозділи приймають, як правило, кільцевий порядок. Сутність його полягає в тім, що навколо об'єкта намічається кільцевий (напівкільцевий) рубіж, а димові машини розміщаються на деякій частині цього рубежу і при зміні напрямку вітри переміщаються по ньому, забезпечуючи створення суцільний аерозольної (димовий) завіси над об'єктом.

Видалення рубежу об'єкту від границі маскуємого об'єкту визначається підлітним часом авіації противника і метеоумовами, але не повинно бути більш 1 км. Інтервали між димовими машинами на першому рубежі витримуються 100-150 м, а на наступних рубежах — до 250 м.

Підрозділу із системою дистанційного керування димопуском у більшості випадків рубежі об'єкту розгортають навколо усього маскуємого об'єкту. Видалення першого рубежу від центра маскуємого об'єкту в цьому випадку не повинне перевищувати 500 м.

При маскуванні мостових переправ димові машини звичайно розміщаються на одному напівкільцевому рубежі (на фронті 1000-1500 м). При хитливому напрямків вітру машини розміщаються на обох берегах водяної перешкоди, при стійкому вони можуть розміщатися на одному березі. Дві-три машини варто виділяти в резерв і тримати їх біля бруківки переправи для закриття її аерозолями (димами) у випадку утворення розривів у завісі. Для цієї же мети і прискорення закриття аерозолями (димами) мостових переправ передбачається застосування димових шашок і гранат. Димові шашки встановлюються на відстані не більш 500 м від переправи. Приведення їх у дію може здійснюватися з командних пунктів управлення (КПУ), а також особовим складом підрозділів, в інтересах яких діє димовий підрозділ.

При маскуванні крапкових об'єктів (стартові позиції ракетних військ і ін.) аерозольна (димова) завіса повинна перевищувати площу об'єкта не менш чим у 10—20 разів. Удавані аерозольні (димові) завіси створюються таких же розмірів на видаленні 2—3 км від дійсних.

При постановці фронтальних і флангових лінійних аерозольних (димових) завіс димові машини розташовуються, як правило, у лінію на інтервалах, що забезпечують створення суцільної аерозольної завіси, що не переглядається. Інтервали між димовими машинами встановлюються: при фронтальному вітрі — 200—250 м; при косому — 300—350 м; при фланговому — 500—1000 м.

Рубіж димопуску підготовляється за розташуванням командно-спостережливих чи передових спостережних пунктів артилерії. Видалення цього рубежу від супротивника визначається умовами місцевості і можливостями супротивника по застосуванню наземних високоточних засобів ураження.

Використовуючи результати дій частин (підрозділів), що знаходяться в безпосереднім зіткненні із супротивником, захисні і властивості місцевості, що маскують, чи висуваючи вночі перед початком настання, димові підрозділи займають намічені рубежі і по сигналах починають димопуск. Димопуск у більшості випадків починається при досягненні наступаючими частинами рубежу розгортання в ротні колони з метою позбавити супротивника можливості вести спостереження і прицільний вогонь високоточними боєприпасами в період ви-руху їхній до рубежу переходу в атаку.

Ефективність дій димових підрозділів по маскуванню військ і об'єктів осягається:

своєчасним закриттям аерозольної (димовий) завісою маскуємого об'єкту при кожнім напрямків вітру;

маскуванням аерозолями (димами) як дійсних, так і удаваних об'єктів;

розташуванням димових засобів на рубежах таким чином, щоб маскуємий об'єкт знаходився поза центром аерозольної (димовий) завіси;

створенням і своєчасним використанням резерву сил і засобів для закриття можливих розривів в аерозольній (димовий) завісі;

організацією стійкого управлення підрозділами, що здійснюють димопуск.

При дезинсекції місцевості димовим підрозділам призначаються райони, а в їх — рубежі туманопуску.

При дезинсекції з місця рубіж туманопуску розбивається на позиції, з яких димові підрозділи проводять туманопуск. При дезинсекції в русі димові підрозділи пересуваються по наміченому рубежі і безупинно роблять туманопуск.

При дезинсекції ділянки дороги машини рухаються по обох узбіччях дороги, обробляючи всю полотнину й узбіччя. Після виконання задачі проводиться контроль повноти дезинсекції. При необхідності дезинсекція повторюється з застосуванням більш концентрованих інсектицидних розчинів.

Димові підрозділи при виконанні задач здійснюють тісну взаємодію з частинами ПВО, інженерними і РЕБ, а також з іншими родами військ, в інтересах яких буде здійснюватися маскування аерозолями (димами).

В окремих випадках димові підрозділи можуть придаватися загальновійськовому з'єднанню, що діє на важливому самостійному напрямку.

Взаємодія досягається встановленням сигналів управління димопуском і узгодженням розташування димових засобів з розміщенням засобів протиповітряної зрони, інженерного маскування і РЕБ. При цьому здійснюється підтримка стійкого зв'язку командира димового підрозділу з командиром з'єднання (частини) начальником об'єкта, в інтересах якого здійснюється маскування, і з командиром зенітної ракетної (зенітної артилерійський) частини (підрозділу), що прикриває єкт.

Керування димовими підрозділами при виконанні задачі здійснюється по ііо, провідним засобам зв'язку, а також зоровими (світловими), звуковими сигналами і прапорцями.

Дії димової роти

Димова рота при виконанні задач по маскуванню аерозолями (димами) військ і об'єктів, дезинсекції ділянок місцевості і доріг діє в складі батальйону або самостійно.

При самостійних діях димова рота встановлює зв'язок з частинами (підрозділами) або органами місцевої влади, у районах розташування яких має бути проводити димопуск (дезинсекцію).

Димовий взвод діє, як правило, у складі роти.

3. Управління підрозділами військ РХБ захисту

Високоманеврений характер сучасного бою та різкі зміни обстановки потребують від командира стійкого, безперервного оперативного і прихованого управління підрозділами. Воно полягає в цілеспрямованій діяльності командира по підтриманню високої бойової готовності підрозділів військ РХБ захисту, підготовці їх до майбутніх дій та керівництву ними при виконанні бойових завдань.

Для надійного та ефективного управління підрозділами військ РХБ захисту потребує: високий професійний рівень підготовки і організаційної роботи командирів, глибоке розуміння ними характеру і способів ведення сучасного бою; тверде знання бойових можливостей та основ застосування різних видів озброєння і військової техніки своїх військ і противника; передбачення і передбачуваність; висока оперативність в роботі; гнучке реагування на зміну обстановки; використання засобів управління підрозділами.

Командир підрозділу військ РХБ захисту несе повну і особисту відповідальність за бойову готовність, підготовку підлеглих і успішне виконання ними завдань у встановлені строки, військову дисципліну, психологічну підготовку і моральний стан о/с. Він зобов’язаний постійно знати обстановку, рівень підготовки та можливості своїх підрозділів, своєчасно приймати рішення і ставити завдання підлеглим, організовувати взаємодію і всебічне забезпечення, твердо управляти підлеглими підрозділами, добиватися неухильного виконання поставлених завдань.

Робота командира роти (взводу) по організації дій підрозділів залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання і наявності часу. Роботу по організації виконання поставленого завдання командир починає, як правило, з отримання бойового або попереднього бойового розпорядження.

З отриманням бойового розпорядження командир роти (взводу) уяснює завдання; визначає мироприємства, які необхідно провести терміново, для швидкого підготування підрозділів до виконання отриманого завдання; розраховує час; орієнтує підрозділи на поставлене завдання; оцінює обстановку; приймає рішення, доповідає його вище стоячому командиру; організує взаємодію, всебічне забезпечення і управління; проводить рекогносцирування; віддає усний бойовий наказ; проводить контроль за підготовкою підрозділів; у встановлений час доповідає вище стоячому командиру (начальнику) про готовність до виконання поставленого завдання.

Якщо отримано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира роти виконується у вказаній послідовності, але з тією різницею, що після оцінки обстановки він визначає задум дій і доповідає його вище стоячому командиру. З отриманням бойового розпорядження командир роти завершує прийняття рішення, проводить рекогносцирування, віддає усний бойовий наказ та організує взаємодію.

При уясненні отриманого завдання командир роти (взводу) повинен зрозуміти ціль предстоящих дій, задум старшого командира (начальника), своє завдання і спосіб його виконання, місце та роль свого підрозділу, завдання сусідів і підрозділів (частин) родів військ, в інтересах яких діє рота (взвод), порядок взаємодії з ними, а також строки виконання поставленого завдання. На основі уяснення завдання він розраховує час.

При оцінці обстановки командир роти (взводу) мусить вивчити:

-  склад, положення та можливий характер дій противника;

-  склад, положення, стан, забезпеченість роти (взводу) та можливості по виконанню завдання;

-  положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

-  характер місцевості і її вплив на дії роти(взводу);

-  радіаційну, хімічну і біологічну (бактеріологічну) обстановку.

Крім того , при оцінці обстановки командир підрозділу військ РХБ захисту уточнює стан погоди, пору року і доби.

В результаті оцінки обстановки командир роти (взводу) робить висновки та проводить необхідні розрахунки. В ході оцінки обстановки, як правило, намічаються окремі елементи рішення.

В результаті уяснення завдання, оцінки обстановки і проведення розрахунків командир роти (взводу) приймає і об’являє рішення, в якому визначає: спосіб та порядок виконання завдання; завдання підрозділам; основні питання взаємодії та порядок всебічного забезпечення; організує управління.

Основу рішення складає задум дій, в якому визначаються: послідовність і спосіб виконання завдання; необхідні сили та засоби; бойовий порядок роти (взводу) для виконання завдання. Завдання підрозділам ставляться командиром особисто. Рішення оформлює на робочій карті.

Бойовий наказ повинний бути коротким, чітким, щоб підлеглі ясно зрозуміли своє завдання.

В бойовому наказі командир роти вказує:

-  в першому пункті – короткі виводи з оцінки противника і характеру його дій;

-  в другому пункті – завдання, які виконують війська, бойові дії яких забезпечуються ротою (взводом), положення і завдання сусідів;

-  в третьому пункті – завдання роти;

-  в четвертому пункті – після слова “наказую” ставить завдання взводам, підрозділам забезпечення та ін.;

-  в п’ятому пункті – розхід боєприпасів, горючого та інших матеріальних засобів на виконання завдання, місця розгортання і напрямки переміщення підрозділів забезпечення;

-  в шостому пункті – час готовності до виконання завдання;

-  в сьомому пункті – місце і час розгортання пункту управління.

Командир взводу в бойовому наказі вказує:

-  положення і характер дій противника;

-  завдання частин, бойові дії яких забезпечуються взводом;

-  завдання взводу;

-  після слову “наказую” ставить завдання відділенням;

-  час готовності до виконання завдання;

-  своє місце і заступника.

Організуючі бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження, дії особового складу при застосуванні противником ядерної, хімічної та запалювальної зброї, фортифікаційного обладнання району бойових дій, його маскування та охорони.

При організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіоданні і порядок користування радіозасобами, сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дії по ним.

В бойовому розпорядженні, який віддається підрозділам в ході виконання завдання, командир роти вказує короткі відомості про противника, нове завдання підрозділам та час початку і закінчення виконання завдання.

В попередньому бойовому розпорядженні командир роти вказує: необхідні відомості про противника, район виконання завдання і маршрут висування до нього; час готовності і основні мероприємства по підготовці до дій.

Підрозділам військ РХБ захисту, придаваємим частинам (підрозділам) родів військ і спеціальних військ, при постановці завдань вказуються: до кого в розпорядження поступити; куди, до якого часу прибути та маршрут руху; до рішення яких завдань бути готовим; порядок підтримання зв’язку і представлення донесень.

Командир відділення (машини) зобов’язаний: знати і підтримувати в справному стані і постійній бойовій готовності озброєння, спеціальну техніку відділення; підтримувати постійну бойову готовність та високу злагодженість відділення для виконання бойових завдань; знати моральні і ділові якості своїх підлеглих; вміло використовувати озброєння, спеціальну техніку, прилади РХР, СО та ЗІЗ; вміти вести спостереження за противником, сигналами командира взводу та діями сусідів; вміло підготовувати до роботи засоби зв’язку і працювати на них, постійно підтримувати стійкий зв’язок з командиром взводу; вміти орієнтуватися на місцнвості, користуватися топографічною картою і наносити дані РХБ і тактичної обстановки на карту; вміло командувати відділенням і стійко добиватися виконання поставленого бойового завдання; бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості та витривалості, постійно проявляти турботу о підлеглих, своєчасно організовувати технічне обслуговування бойової і спеціальної техніки, спеціального обладнання і озброєння; слідкувати за розходом боєприпасів, пального, індикаторних засобів та доповідати про це командиру взводу.

Кожен сержант і солдат зобов’язаний: знати бойове завдання взводу, відділення і своє завдання; знати бойові властивості свого озброєння і озброєння противника; постійно вести спостереження, своєчасно визначати факти застосування противником ЗМУ і доповідати про це командиру; проявляти хоробрість, ініціативу та винахідлівість при виконанні завдання, оказувати допомогу товаришу; вміло використовувати захисні властивості місцевості, озброєння, техніки та засобів захисту; захищати командира в бою, у випадку його поранення або загибелі сміло брати на себе командування; своєчасно доповідити командиру про витрати боєприпасів, матеріальних засобів; при пошкодженні озброєння військ РХБ захисту або ЗІЗ приймати міри до їх востановлення.

Командир відділення, отримавши завдання, повинен: зрозуміти завдання взводу, відділення, а також сусідів; взнати час готовності до виконання завдання, порядок і строки її виконання; зрозуміти дані про противника; вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості; визначити завдання особовому складу і віддіти бойовий наказ.

Командир відділення в бойовому наказі вказує:

орієнтири;

положення і характер дій противника;

завдання взводу та сусідів;

завдання особовому складу;

сигнали оповіщення, управління і взаємодії та порядок дій по ним;

час готовності до виконання завдання і заступника.

Взаємодія між підрозділами військ РХБ захисту і частинами (підрозділами) родів військ та спеціальних військ організується загальновійськовим командиром після постановки завдання або в ході рекогносцирування на місцевості.

При організації взаємодії командир підрозділу військ РХБ захисту зобов’язаний: добитися єдиного розуміння всіма командирами завдань і способів їх виконання по цілі, місту і часу; намітити та согласувати варіанти дій підрозділів, виходячи з характеру можливих дій противника і наших військ, в інтересах яких діють підрозділи військ РХБ захисту; вказати сигнали оповіщення, управління і взаємодії та порядок дій по ним.

Організація взаємодії може виконуватися методом вказівок командира підрозділу та доповідей підлеглих про порядок дій своїх підрозділів. В умовах обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок.

Контроль за виконанням підрозділами військ РХБ захисту наказів і розпоряджень, а також оказання їм допомоги виконується постійно як при підготовці, так і в ході виконання поставлених завдань. В першу чергу контролюються: своєчасність отримання підрозділами бойових наказів і розпоряджень; відповідність прийнятих підлеглими командирами рішень поставленим завданням; своєчасність і якість виконання міроприємств по підготовці до виконання завдань і готовність до їх виконання у встановлений час; організація взаємодії і всебічного забезпечення дій; готовність засобів управління підрозділами.

Командири підрозділів військ РХБ захисту зобов’язані своєчасно доповідати старшому командиру про отримане завдання, прийнятому рішенні, результатів застосування противником ЗМУ, виконанні завдання, нових відомостях про противника, радіаційній, хімічній та біологічній (бактеріологічній) обстановці.

Командир роти управляє підрозділами з командно-спостережного пункту.

Місця розгортання пункту управління визначаються командиром підрозділу військ РХБ захисту. При розгортанні, розміщенні і переміщенні командно-спостережного пункту виконується міроприємства по його захисту, охороні, маскуванні і фортифікаційному обладнанні. Особлива увага приділяється захисту пункту управління і засобів зв’язку від розвідки противника, ударів його авіації і високоточної зброї, дії розвідувально-диверсійних груп.

Всі командири підрозділів військ РХБ захисту зобов’язані в ході виконання поставлених завдань постійно мати при собі засоби зв’язку і вміти працювати на них.

Для управління в підрозділах військ РХБ захисту застосовується радіо, провідні, рухомі і сигнальні засоби зв’язку.

Порядок використання засобів зв’язку та режим роботи радіозасобів встановлюються командиром, виходячи з умов обстановки і вказівок вище стоячого штабу.

При цьому можуть встановлюватися наступні режими: повна заборона роботи радіостанцій на передачу, крім оповіщення підрозділів і зв’язку з підрозділами розвідки; дозвіл роботи радіостанцій малої потужності УКХ-діапазону; заборона роботи на передачу КХ радіостанцій та інші режими роботи радіозасобів.

Командири підрозділів військ РХБ захисту зобов’язані приймати міри до забезпечення стійкого зв’язку, а при втраті зв’язку добитися її встановлення.

Для управління підрозділами військ РХБ захисту призначаються єдині орієнтири, кодуються топографічні карти, до командирів підрозділів доводяться радіоданні.

СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА

1. Розвідувальні машини, рухомі хімічні лабораторії та засоби виявлення радіаційної та хімічної обстановки.

- Розвідувальні хімічні машини УАЗ-469рхб, БРДМ-2рхб, РХМ-1 та РХМ-4-01 призначені для ведення радіаційної, хімічної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки.

Комплектність машин радіаційної, хімічної і неспецифічної, бактеріологічної (біологічної) розвідки.

Хімічна розвідувальна машина УАЗ-469рхб змонтована на шасі автомобіля УАЗ-469. Може вести РХР одного напрямку (маршруту) в зоні (районі, ділянці) радіоактивного та хімічного забруднення, вести розвідку району площею до 100 км2. Швидкість руху при радіоактивному забрудненні 30-40 км/год., при зараженні ОР 12-15 км/год.

Броньована розвідувальна дозорна машина БРДМ-2рхб створена на базі табельної машини БРДМ-2, плаваюча, колесна, має броньований корпус. Коефіцієнт ослаблення по гама-випромінюванню Косл= 4. Може вести РХР одного напрямку (маршруту) в зоні (районі, ділянці) радіоактивного та хімічного забруднення, вести розвідку району площею до 100 км2. Швидкість руху при радіоактивному забрудненні 30-40 км/год., при зараженні ОР 12-15 км/год.

Розвідувальна хімічна машина РХМ-1 призначена для ведення РХБ розвідки в бойових порядках військ. РХМ-1 розроблена на базі легкого багатоцільового гусеничного транспортера – тягача МТ-ЛБ. Пристосована для переміщення по воді на плаву. Має броньовану капсулу для розміщення екіпажу. Косл= 10-12. Може вести РХР площі до 100 км2, проводити дозиметричний контроль особового складу – 80 чол/год., 16 од/год. Швидкість руху при радіоактивному забрудненні 30-40 км/год., при зараженні ОР 12-15 км/год.

Розвідувальна хімічна машина РХМ-4-01 створена на базі табельної машини БТР-80, плаваюча, колесна та має броньований корпус. Косл= 4. Може вести розвідку району площею до 100 км2. Швидкість руху при радіоактивному забрудненні 30-40 км/год., при зараженні ОР 12-15 км/год.

- Рухомі хімічні лабораторії АЛ-4 та ПХЛ-1 призначені для проведення аналітичних робіт в польових умовах по визначенню радіоактивного і хімічного забруднення різних проб.

Радіометрична і хімічна автомобільна лабораторія АЛ-4М складається з аналітичного (змонтованого на шасі автомобіля ЗІЛ-131) та підготовчого (змонтованого на шасі причепа 2-ПН-2) відділень. Можливості по аналізу проб за 10 годин роботи по ОР – 20-30 проб, по РВ – 60-80 проб. Розрахунок 5 чоловік.

Польова хімічна лабораторія ПХЛ-1 призначена для встановлення зараження різних проб ОР, РВ і СДОР. Змонтована на базі ГАЗ-66 та оснащена спеціальним (лабораторним) обладнанням. Розрахунок 3 чол.

- Засоби виявлення радіаційної та хімічної обстановки РАГ-М і комплект РАСт-2М призначені для прогнозування РХБ обстановки, обробки даних РХР, видачі інформації про застосування ОМП та розмноження схем по РХО.

Комплект машин розрахунково-аналітичної станції РАСт-2М складається з двох автомобілів ЗІЛ-131 з кунгами і двох 2-хосних причепів з кунгами. Обладнання дозволяє використовувати станцію двома самостійними групами. Можливості комплекту : за 2-2,5 години може обробити і видати данні прогнозу про 60-80 ОР та 30-50 районах застосування хімічної зброї. Розмноження отриманої РХО на плівку – 1 шт. за 1-2 хвилини. Обчислювання можливих доз опромінення особового складу і проведення інших розрахунків по оцінці РХО.

Автомобіль розрахунково-аналітичної групи РАГ-М змонтований на автомобілі ГАЗ-66. До складу входить : Р-111, радіостанція Р-130, приймачі Р-313 та Р-326, обчислювальна машина, світлостіл і приладдя для роботи з картою. Розрахунок 3 чоловіка. Можливості РАГ : прогноз про 5-6 ЯВ за 30 хвилин та о 4-х хімічних ударах. Прогнозування РХО для 7 частин. Видача 2 калік за 28-30 хвилин.

Контрольно-розподільний пункт рухомий КРПП призначений для розміщення і перевезення обладнання контрольно-розподільного пункту. Оперативного та стійкого керування підрозділами роти на пункті спеціальної обробки, ведення радіаційного та хімічного контролю на ПуСО, проведення рекогносцирування району спеціальної обробки. КРПП змонтовано на базі ГАЗ-66. Косл= 2, розрахунок 3 чоловіка. Можливості по дозиметричному та хімічному контролю : особового складу – 100 чол/год., техніки і озброєння – 16 од/год., визначення повноти СО по ОР – 3*10-6 мг/л.

2. Засоби для проведення спеціальної обробки.

Автомобільні розливочні станції АРС-15 і АРС-14 призначені для ДДД озброєння ті військової техніки, дегазації і дезинфекції окремих ділянок місцевості та доріг, тимчасового зберігання і транспортування води та дегазуючих розчинів, спорядження ними різних ємностей і комплектів спеціальної обробки, а також для перекачування рідин з однієї тари в іншу. Крім того, АРС-15 забезпечує підігрів води до +60-70оС. При приготуванні водяних розчинів, помивці особового складу і може бути використаний для тушіння пожежі. Спеціальне обладнання АРС-15 змонтоване на шасі УРАЛ-375Е, а АРС-14 на шасі ЗІЛ-131.

Основні ТТХ АРС-15 та АРС-14

Автодегазаційна станція АГВ-3А (3М, 3У) призначена для дегазації : пароповітряною суміщу обмундирування, спорядження та СІЗ, заражених крапельно-рідинними ОР та їх парами. Станція може бути використана для дезинфекції та дезинсекції обмундирування, взуття, спорядження і СІЗ.

АГВ складається з силової, двох дегазаційних і підсобної машин на ЗІЛ-131.

Силова машина призначена для забезпечення станції паром і гарячим повітрям.

Дегазаційна машина призначена для дегазації пароповітряноаміачною суміщу обмундирування, взуття, спорядження та СІЗ, а також для дезинфекції (дезинсекції) цього майна пароповітряною суміщу та сушіння обробленого майна гарячим повітрям.

Підсобна машина призначена для укладання і транспортування з’ємного обладнання та підвозу води, палива і інших матеріалів під час роботи станції.

Основна відмінність станцій АГВ заключається в конструкції їх дегазаційних машин : АГВ-3У – 4-х камерна, АГВ-3А – 3-х камерна.

Основні ТТХ АГВ-3А, -3У

Бучильна установка БУ-4М-66 призначена для дегазації і дезинфекції лицьових частин протигазів, невеликої кількості СІЗ, брезентів, крім того для дегазації і дезинфекції казанків, фляг, кухоль, обмундирування та білизни.

Обробка заражених виробів проводиться кип’ятінням та пароаміачним способом в бучильниках.

ТТХ БУ-4М-66 : Ємність баку для води – 570 л, тканьового резервуару – 2000 л, бучильного чану – 450. Кількість бучильних чанів – 2. Грузопод’ємність лебідки – 300 кг. Запас СФ-2У – 80 кг. Час розгортання – до 32 хв. Розрахунок – 4 чол.

Мотопомпа МП-800 призначена для подачі води з відкритих вододжерел на ПуСО і для дезактивації великої техніки струмом води.

Основні ТТХ : продуктивність – 48 м3/год, висота всмоктування – 5-6 м, час розгортання – 5 хв, кількість одночасно обробляємих об’єктів 1-2, розрахунок – 1-2 чол.

3. Димові засоби.

Димові машини ТДА-М, ТДА-2М (2К) призначені для маскування різних об’єктів нейтральним димом, а також для дезинсекції місцевості і споруд інсектицидними аерозолями.

Основні ТТХ

Аерозольний генератор переносний АГП може виконувати димопуск як з грунту, так і з платформи автомобіля. Продуктивність АГП по димоутворюючі речовині може складати до 230 л/год, довжина непроглядної завіси до 400 м. АГП може застосовуватись для дезинфекції місцевості, а також для імітації зараження повітря ОР при навчанні підрозділів військ діям в умовах застосування противником хімічної зброї. Розхід ядохімікатів 200-400 л/год, можливості по дезинсекції місцевості 5-10 га/год, дезинфекції споруд 800-1600 м3/год.

4. Рухомі майстерні озброєння РХБ захисту.

Рухомі ремонтні хімічні майстерні ПРХМ-1М, ПРХМ-Д, ПРХМ-3 призначенні для проведення періодичного технічного обслуговування і тєкучого ремонту озброєння військ РХБ захисту та засобів захисту, а також середнього ремонту приладів РХР, приладів і комплектів спеціальної обробки і ЗІЗ.

Спеціальне обладнання ПРХМ-1М встановлено на шасі автомобіля ГАЗ-66 та причепу ІАПЗ-738. ПРХМ-Д – на шасі ЗІЛ-131. Для монтажу майстерні на базі ЗІЛ-131 на відміну від ПРХМ-1М проведені конструктивні зміни.

Можливості ПРХМ-1М (ПРХМ-Д) за один місяць при 7-мі годинному робочому дні силами розрахунку (3 чоловіка) :

Продуктивність ПРХМ-1М (Д) може бути збільшена за рахунок організації додаткових робочих місць, які є в майстерні, з залученням робочої сили (солдат-спеціалістів) з інших частин і підрозділів.

5. Прилади РХР і спеціальної обробки.

-  Прилади хімічної розвідки і хімічного контролю.

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР призначений для визначення в повітрі, на місцевості, озброєнні та військовій техніці зарину, зоману, іприту, фосгену, дифосгену, синільної кислоти, хлорціану, а також парів VX в повітрі за допомогою індикаторних трубок. Визначення ОР в повітрі проводиться в наступній послідовності : визначення наявності парів ФОВ в небезпечних концентраціях, далі наявність парів ФОВ в малих концентраціях, ОР типу фосген, дифосген, синільна кислота, хлорціан і в останню чергу визначають наявність іприту.

Характеристики використовуємих індикаторних трубок.

Напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР призначений для визначення в повітрі парів ОР за допомогою індикаторних трубок і орієнтовного встановлення наявності ОР на місцевості і техніки, яка розміщена поруч з машиною РХР при зараженні їх зарином, зоманом і іпритом. Принцип роботи заснований в просасуванні повітря за допомогою ротаційного електричного насосу.

Автоматичний газосигналізатор ГСА-12 призначений для безперервного контролю повітря з ціллю визначення парів ФОВ. Живлення ГСА-12 від бортової мережі через блок живлення. При появі в повітрі парів ФОВ прилад видає світлову і звукову сигналізацію не пізніше 4,5 хвилин. Прилад працює в одному з двох варіантів (режимів) з відновленням інформації про наявність ФОВ : в безперервному – через 2 хв, в циклічному – через 16 хв. Час роботи з однією зарядкою індикаторних засобів в безперервному режимі – 8 год, в циклічному – 24 год. При температурі повітря нижче плюс 10оС аналізуєме повітря підігрівається.

Автоматичний сигналізатор для визначення аерозолєй спеціальних домішок АСП призначений для визначення в повітрі спеціальних домішок БАС (БІС). При їх визначенні прилад подає світловий і звуковий сигнали. Принцип роботи АСП оснований на реєстрації світлового потоку, який виникає при реакції домішок з індикаторним реактивом. Час підготовки приладу до роботи влітку – не менше 40 хв, взимку – не більше 2 год. (з урахуванням часу на приготування реактиву).

Автоматичний газосигналізатор ГСП-11 призначений для безперервного контролю повітря з ціллю визначення в ньому наявності парів ФОВ. При їх визначенні прилад подає звукову і світлову сигналізацію. Живлення ГСП-11, встановленого на УАЗ-469рхб, здійснюється від АКБ – КН-22 або КН-28 напругою 12 В. Тривалість роботи приладу без перезарядження або заміни АКБ при нормальній температурі не менше 6 год, при температурі 0оС – 3-4 год, при - 40оС – до 1 год. При встановленні ГСП-11 на БРДМ-2рхб і РХМ живлення здійснюється напругою 26 В через перетворювач напруги. Прилад має два піддіапазона чутливості до ОР. Час визначення ОР на першому піддіапазони 60-80 сек, на другому – 5-8 хв. Тривалість безперервної роботи приладу без перезарядження індикаторних засобів на першому піддіапазоні – 2 год, на другому – від 10 до 12 год. Час розігріву датчика приладу при температурі повітря 0оС - -40оС до робочої температури не більше 1 і 3 годин відповідно. Час підготовки приладу до роботи 20-30 хв, без врахування часу на підігрів датчика.

Комплект пристосувань для відбору проб КПО-1 призначений для відбору проб грунту, води, харчових продуктів та інших матеріалів, які заражені РР, ОР, БЗ для аналізу в лабораторіях. Для відбору проб застосовуються : грунту – висікач, твердого і мерзлого грунтів – свердло, сипучих матеріалів – щуп, води з водоймищ – водозабірник, з відкритих поверхонь озброєння і техніки – шляхом взяття мазків тампонами.

Відбір проб для проведення бактеріологічного (біологічного) аналізу проводиться з використанням пеналу, в комплекті якого є 4 скляних флакона. Для ловлі комах в КПО-1 є сачок.

-  Засоби метеорологічного спостереження.

Метеокомплект МК-3 Метеоспостереження в польових умовах ведеться хімічними спостережними постами з використанням даного метеокомплекту, який призначений для визначення напрямку і швидкості вітру, температури повітря і грунту, ступені вертикальної стійкості повітря. Комплект МК-3 складається з : анемометра ручного, пращьового термометра, компаса, секундометру, складного шеста, покажчика румбів, вимпелів (за сезоном), ліхтаря, ножа, журналу спостережень і бланків донесень.

-  Прилади радіаційної розвідки.

Вимірювач потужності дози (рентгенметр-радіометр) ДП-5В призначений для вимірювання рівнів гама-радіації і радіоактивного зараження різних поверхонь по гама-випромінюванню та дозволяє визначати бета-випромінювання. Прилад має звукову індикацію на всіх під діапазонах, крім першого.

ТТХ приладу.

Діапазон вимірювання по гама-випромінюванню від 0,05 мР/год до 200 Р/год. Прилад має шість піддіапазонів вимірювання. Прилад забезпечує вимірювання в інтервалі температур від – 50 до + 50оС і відносній вологості 65±15%. Час встановлення показання приладу, необхідне для отримання гарантуємої точності відліку, не перевищує 45 с. Живлення приладу від 3 елементів живлення типу А336, АКБ 12/27 Вольт. Погрішність приладу 30%.

Вимірювач дози ДП-3Б призначений для вимірювання потужності експозиційної дози гама-випромінювання при веденні радіаційної розвідки з рухомих об’єктів.

ТТХ приладу.

Діапазон вимірювання від 0,1 до 500 Р/год. Час встановлення показання приладу 5 с. Живлення від борт. мережі 12/27 В. Погрішність приладу 15%.

Вимірювач потужності ІМД-1 призначений для вимірювання в польових умовах при розсіяному денному світлі і в темряві потужності експозиційної дози гама-випромінювання в діапазоні енергій від 0,08 до 3 МеВ та визначення бета-випромінювання. У ІМД-1 є три варіанти виконання : ІМД-1А, ІМД-1Р, ІМД-1С.

Діапазон вимірювань : для ІМД-1А від 0,01 до 999 Р/год, для ІМД-1Р і ІМД-1С від 0,01 мР/год до 999 Р/год. Діапазони вимірювань ІМД-1Р і –1С розбити на два піддіапазона : “мР/год” з межами вимірювання від 0,01 до 999 мР/год і “Р/год” з межами вимірювання від 0,01 до 999 Р/год.

Вимірювач забезпечує спрацювання звукової сигналізації при досягненні потужності експозиційної дози 0,1 і 300 мР/год на піддіапазоні “мР/год” та 0,1 і 300 Р/год – на піддіапазоні “Р/год”.

Час встановлення робочого режиму вимірювача – 1 хв. Час вимірювання не перевищує : для ІМД-1А – 15 с – на піддіапазоні 0,01 – 9,99 мР/год

1,5 с – на піддіапазоні 10 – 999 Р/год

для ІМД-1Р і ІМД-1С :

60 с – на піддіапазоні “мР/год” 0,01 – 9,99 мР/год

6 с – на піддіапазоні “мР/год” 10 – 999 мР/год

15 с – на піддіапазоні “Р/год” 0,01 – 9,99 Р/год

1,5 с – на піддіапазоні “Р/год” 10 – 999 Р/год

Час безперервної роботи ІМД-1 від комплекту живлення – не менше ніж 100 год. Живлення вимірювача виконується : ІМД-1А, ІМД-1Р – від 4-х послідовно з’єднаних елементів А-343 з номінальною напругою – 6 В та від бортової мережі постійного току і АКБ з напругою від 10,8 до 30 В; ІМД-1С – від 4-х А-343, бортової мережі і АКБ на 10,8 –30 В, від мережі перемінного струму з напругою 220 В з частотою 50 або 440 Гц.

Вимірювач потужності дози ІМД-21 призначений для вимірювання потужності експозиційної дози гама-випромінювання при веденні радіаційної розвідки з рухомих об’єктів, для видачі світлового сигналу про перевищення раніше встановленого порогового значення потужності випромінювання (рівня радіації) – 1, 5, 10, 50, 100 Р/год. ІМД-21 встановлюється на рухомих і стаціонарних об’єктах і має п’ять модифікацій ІМД-21А (-Б, С, БС, СА). ІМД-21БА і ІМД-21СА мають можливість виконувати автоматичну передачу інформації по телекодовому каналу зв’язку по пунктах збору і обробки даних розвідки.

ТТХ приладу.

Діапазон вимірювання від 1 до 1000 Р/год. Час встановлення показання приладу 10 с. Живлення від борт. мережі 12/24 В. Погрішність приладу 20%.

-  Прилади і комплекти дозиметричного контролю. Поділяються на загальновійськові та індивідуальні. Загальновійськові комплекти вимірювачів доз призначені для вимірювання експозиційної дози гама-випромінювання і гама-нейтронного випромінювання. Індивідуальні вимірювачі доз призначені для індивідуального контролю опромінення особового складу, що піддався дії іонізуючого опромінення, з ціллю первинної діагностики ступені важкості радіаційних уражень.

Загальновійськовий комплект вимірювачів дози ДП-22В призначений для вимірювання експозиційної дози гама-випромінювання. До комплекту входять зарядний пристрій ЗД-5 та 50 вимірювачів дози ДКП-50А, укладочний ящик. ДКП-50А забезпечує реєстрацію експозиційної дози гама-випромінювання в діапазоні від 2 до 5 Р. Відлік вимірюємих доз проводиться по шкалі, яка розміщена усередині дозиметра. Саморозряд вимірювачів доз ДКП-50А не перевищує 2-х поділів за добу.

Загальновійськовий комплект вимірювачів дози ІД-1 призначений для вимірювання поглиненої дози гама-нейтронного випромінювання. В комплект входять 10 ІД іонізаційного типу, зарядний пристрій ЗД-6. Комплект розміщений в укладочному ящику. ІД-1 забезпечує реєстрацію дози гама-нейтронного випромінювання в діапазоні від 20 до 500 рад. Відлік вимірюємих доз проводиться по шкалі, яка розміщена усередині дозиметра.

Індивідуальний вимірювач дози ІД-11 призначений для індивідуального контролю опромінення особового складу, що піддався опроміненню іонізаційного випромінювання, з ціллю первинної діагностики ступені важкості радіаційних уражень. Сумісно з вимірювальним пристроєм ГО-32 вимірювач дози ІД-11 забезпечує вимірювання поглиненої дози гама-нейтронного випромінювання в діапазоні з 10 до 1500 рад. До комплекту входять вимірювальний пристрій та 1000 штук ІД-11 (по 500 шт. в двох ящиках).

-  Засоби для проведення часткової спеціальної обробки.

Індивідуальний дегазаційний комплект ІДК-1 призначений для дегазації дезактивації та дезинфекції (ДДД) автотракторної техніки і деяких зразків силових електроагрегатів.

Основні ТТХ.

Робочий тиск : при роботі з ежекторною насадкою – 3-4 кгс/см2

при роботі з ручним насосом – 1-2 кгс/см2

Розхід розчинів : при дезактивації (ковпачок з отвором Ǿ

2 мм, без сердечника) – 2 л/хв.Ǿ

при дегазації або дезактивації (ковпачок з отвором Ǿ

1,5 мм, з сердечником) – 0,4-0,6 л/хв.

теж, при утворенні тиску за допомогою пнєвмосистеми автомобіля – 0,5-1,5 л/хв.

Час розгортання (без врахування часу заповнення бідона рідиною) – 3-4 хв.

ІДК – забезпечуються : автомобілі УАЗ-469, ГАЗ-66, автобуси, грейдери, електричні освітлювальні установки.

Пакет ІПП-8, ІПП-9 призначені для дегазації шкіряних покровів людини (лиця, шиї, рук), які заражені ФОВ та іпритом. Пакет знаходиться у особового складу. Пакет ІПП-8 представляє собою скляний флакон, який знаходиться в герметичному поліетиленовому мішку з 4-ма ватно-марлевимі тампонами.

Пакет ІПП-9 представляє собою металевий балон в якому знаходиться ватно-марлеві тампони і пробійник з губчатим тампоном.

Комплект ІДП-С складається з 10 пакетів ДПС-1 призначених для дегазації обмундирування, зараженого парами зоману (зарину). Час розкриття одного пакету – 10-20 с. Час обробки комплекту обмундирування одним пакетом 10-15 хв.

-  Засоби для проведення повної спеціальної обробки.

Комплект пристосувань до автомобільних водомастилопаливозаправників ДКЗ призначений для ДДД автотракторної техніки з використанням автопаливозаправника, механізованої автоцистерни або водомастилозаправника. Комплект ВМЗ може бути використаний для миття особового складу.

Основні ТТХ

-  час розгортання – 5-10 хв.

-  маса – 26 кг.

-  кількість одночасно обробляємих об’ектів – 1-2

Обробка техніки за допомогою комплекту ДКЗ може проводитись паливом, керосином, дизельним пальним та водою або дезактивіруючим розчином.

Розхід розчинів, води і розчинників.

Принцип дії : рідина з цистерни або з сторонньої ємності за допомогою насосів машин АТЗ, АЦМ або ВМЗ подається через колектор, рукава, брандспойти зі щітками на обробляєму поверхню.

Комплект ДК-4 (К, КБ, КУ, Д) призначений для повної ДДД автомобілів, автопотягів, спеціальних колесних шасі та бронетранспортерів (з карбюраторними двигунами).

Характеристики комплектів ДК-4

Комплект може бути використаний для дегазації засобів індивідуального захисту шкіри і часткової дегазації озброєння, бойової та іншої техніки.

Час розгортання комплекту – 3-4 хв, маса - 33±0,5 кг, робоча ємність : 20-л каністра або інша ємність, розхід розчинів (рецептур) – 1,5 л/хв, обробляєма площа однією зарядкою 20 літровою каністрою – 12 м2.

Дегазаційний комплект ДК-5 призначений для повної ДДД автомобіля ГАЗ-66 (ГАЗ-69, УАЗ-469) і обладнання на шасі цих машин, а також для повної помивці особового складу в теплу пору року і часткового миття (відкритих частин тіла –лиця, шиї, рук) – в холодну пору року.

Час розгортання – 5-7 хв, розхід води при митті – 2,5 л/хв, маса – 31,5 кг, розхід розчинів (рецептур) – 0,7 – 0,9 л/хв.

Комплект санітарної обробки особового складу КСО призначений для миття особового складу в теплу пору року і миття відкритих частин (лиця, шиї, рук) – в холодну. Комплект працює від автомобілів : ГАЗ-66, ЗІЛ-130, ЗІЛ-131, УРАЛ-375.

В якості ємності для води використовуються бочки (Л-100, Л-200, Л-250), каністри.

Час розгортання – 8-10 хв, пропускна здатність – 10-12 чол, маса комплекту – 45 кг, розхід гарячої води 3-6 л/хв (з температурою 38-45оС).

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

1. Засоби індивідуального захисту шкіри – призначені для захисту особового складу від проникання ОР в органи людини через шкіру, для охорони шкірних покровів, обмундирування, взуття та спорядження від зараження ОР, РР БАЗ (БІЗ), для підвищення рівня захисту від світлового випромінювання ядерного вибуху, а також для короткочасного захисту від запалювальної зброї.

-  Засоби індивідуального захисту шкіри фільтруючого типу.

Костюм захисний КЗС призначений для захисту особового складу від світлового випромінювання ядерного вибуху. Костюм складається з куртки з капюшоном та брюк.

-  Засоби індивідуального шкіри ізолюючого типу – принцип захисної дії полягає в ізоляції шкіряних покровів, обмундирування і взуття особового складу від дії ОР, РР та БЗ.

Загальновійськовий захисний комплект ОЗК в сполученні з СИЗК призначений для захисту шкіряних покровів о/с від ОР, РР та БЗ. При передчасному одяганні ОЗК підвищує рівень захищеності шкіряних покровів від світлового випромінювання ядерного вибуху, вогнесумішей і відкритого вогню. ОЗК – засіб періодичного носіння. Витримує біля 10 циклів спецобробки.

Складається з захисного плаща ОП-1, захисних панчох, захисних рукавиць літніх БЛ-1М і зимових БЗ-1М, чохла для ОП та чохла для панчох та рукавиць.

Костюм захисний плівковий КЗП в сполученні з СИЗК призначений для захисту шкіряних покровів о/с від ОР, РР та БЗ, а також для зниження зараження обмундирування, спорядження, взуття і індивідуальної зброї.

КЗП являється засобом захисту періодичного носіння. При зараженні ОР, БЗ КЗП, при наявності підмінного фонду, використовують однократно і спеціальній обробці не піддають. Після дезактивації в підрозділах військ КЗП використовують повторно. Три КЗП можуть видаватись замість ОЗК.

Костюм легкий захисний Л-1 призначений для захисту шкіряних покровів о/с і охороні обмундирування та взуття від зараження ОР, РВ і БЗ. Л-1 складається з куртки з капюшоном, брюк і рукавиць.

2. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу.

-  Загальновійськові фільтруючі протигази – призначені для захисту органів дихання, лиця та очей від ОР, РР, БЗ.

Протигази ПБФ, ПМК (ПМК-2), ПМГ (ПМГ-2). Принцип дії протигазів оснований на ізоляції органів дихання від навколишнього середовища і очистки вдихаємого повітря від токсичних аерозолів і парів в фільтруючо-поглинаючій системі.

Протигаз складається з лицевої частини і фільтруючо-поглинаючої системи.

Фільтруючо-поглинаюча система (ФПС) призначена для очистки вдихаємого повітря від аерозолів і парів ОР, РР та БЗ. Очистка повітря від аерозолєй здійснюється протиаерозольним фільтром, а від парів – поглинаючим шаром вугля-каталізатору. ФПС може бути виконана у вигляді фільтруючопоглинаючої коробки (ФПК) або елементів (ФПЕ).

Лицева частина (шолом-маска або маска) призначена для захисту лиця і очей від РР, ОР і БЗ, підводу до органів дихання очищеного повітря та викиду в атмосферу видихаємого повітря. Вона складається з корпуса, очкового вузла, клапанної коробки і систем кріплення на голові.

Склад комплектів і технічні характеристики загальновійськових ФП

-  Респіратори – призначені для захисту органів дихання від радіаційного і грунтового пилу.

Респіратор Р-2. Принцип дії фільтруючого респіратора оснований на тому, що органи дихання ізолюються від навколишнього середовища напівмаскою, а вдихаєме повітря очищується від аерозолів в пакеті фільтруючих матеріалів. Респіратор не захищає від токсичних газів і парів.

Фільтруюча напівмаска респіратора виготовлена з трьох шарів матеріалів. Зовнішній шар – пінополіуретан захищеного кольору, внутрішній – повітрянепроницаєма поліетиленова плівка з вмонтованими двома клапанами вдоху. Між пенополіуретаном і плівкою розміщений шар фільтруючого матеріалу з полімерних волокон. Клапан видоху розміщений в передній частині напівмаски і зачинений зовні екраном.

-  Комплект додаткового патрону – призначений для захисту органів дихання віл оксиду вуглецю та РП.

Додатковий патрон ДП-2. Використовується по призначенню з любим загальновійськовим фільтруючим протигазом, крім ПБФ.

Принцип дії додаткового патрону оснований на каталітичному окисленні оксиду вуглецю до діоксиду вуглецю. Протиаерозольний фільтр, який входить до складу комплекту, очищує вдихаєме повітря від РП по принципу фільтрації. Час захисної дії по СО при температурі від +10 до 0оС – 360 хв, від 0 до -30оС – 75 хв.

-  Ізолюючі дихальні апарати (протигази) – призначені для захисту органів дихання, лиця і очей від будь яких домішок в повітрі незалежно від їх концентрацій, при виконанні робіт в умовах відсутності повітря, а також при наявності шкідливих домішок, які не затримуються фільтруючим протигазом.

Ізолюючі дихальні апарати ІП-4 (ІП-4М), ІП-5. Принцип дії ІДА оснований на ізоляції органів дихання, очищення видихаємого повітря від діоксиду вуглецю і води та збагачення його киснем без обміну з навколишнім середовищем. Складається з лицевої частини, регенеративного патрона, дихального мішку і клапану надлишкового тиску.

Лицева частина (шолом-маска, маска) призначена для ізоляції органів дихання, лиця і очей від зовнішнього середовища, направлення видихамої газової суміші до регенеративного патрону, підведення збагаченої О2 газової суміші до органів дихання.

Регенеративний патрон призначений для отримання необхідного для дихання О2, а також для поглинання тих що містяться в видихаємом повітрі СО2 і парів води.

Пусковий пристрій призначений для запуску РП при включенні апарату.

Пристрій для додаткового подання О2 призначений для негайного наповнення під водою дихального мішку киснем.

ІДА ІП-4 (ІП-4М) призначені тільки для роботи на суші.

ІДА ІП-5 являється індивідуальним аварійно-рятувальним засобом і призначений для виходу з затоплених об’єктів бронетанкового озброєння методом вільного сплиття зі швидкістю 1 м/с або методом поступового підйому на поверхню води, а також дозволяє виконувати під водою легкі роботи і може бути використаний на суші.

Основні ТТХ.

-  температура видихаємого повітря – 500С;

-  опір диханню при середньому фізичному навантаженні – 784,5 Па (80 мм водн.ст.);

-  температурний інтервал роботи : на суші – від –40 до +40оС,

на воді (для ІП-5) – від 1 до 30оС;

-  час переводу в бойове положення – до 20 секунд;

-  чутливість – 80-100%.

-  Допустима глибина занурення під воду для ІП-5 – до 7 м.

3. Засоби колективного захисту. До них відносяться фільтровентиляційні установки (ФВУ) та агрегати (ФВА), якими оснащуються герметизовані і не герметизовані рухомі і стаціонарні об’єкти, призначені для групового захисту особового складу від уражаючої дії ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї.

Фільтровентиляційні агрегати ФВА-100/50 і ФВА-50/25 призначені для військових сховищ місткістю відповідно 16-20 і 8-15 чол. ФВА-100/50 призначений для обладнання командних і медичних пунктів, а також сховищ місткістю до 20 чол.

ФВА-100/50 складається з фільтра-поглинача ФП-100/50, вентилятора ВАП-1 з електричним двигуном і показником розходу повітря УРВ-2.

Агрегат монтується на одній з пакувальних ящиків. Загальна маса агрегату з упакуванням складає не більш 243 кг.

Вентиляційний захисний пристрій складається з корпуса, двох труб (що входять одна в іншу) і заглушки. У задньої стінки корпуса – зливальний отвір для конденсату.

ФВА–50/25 складається з фільтра–поглинача ФП–50/25 з підставкою, електровентилятору МГВ із ручним приводом і повітрязабірних пристроїв електродвигун АОЛБ–012–2 потужністю 50 Вт. Живлення 220 В, ручним приводом забезпечує 45 – 50 об/хв. Вентиляційно–захисний пристрій (ВЗУ) розраховано на вплив ударної хвилі з надлишковим тиском 3,5 кг/см2 і затримує 60 – 70 % атмосферного пилу. Служить для запобігання проникнення ударної хвилі через повітрязабірний пристрій і захист ФП. Фільтр–поглинач розрахований на багаторазове використання (на 2 – 3 фронтові операції). Маса ФВА-50/25 – 110 кг, ФВА–50/25Д – 85 кг. Ємність поглинання ОР – не менше 250 г (зарин, зоман, іприт), 150 г – по синильній кислоті. Продуктивність – 50 м3/год.

Негерметизовані об'єкти озброєння і військової техніки обладнаються ФВУ колекторного типу ( ФВУА–15; ФВУ–15; ФВУ–7; ФВУ–3,5 ).

-  Колективні ФВУ призначені для очищення від РВ, ОР і БЗ повітря, подаваного під лицьові частини протигазів екіпажів негерметизированных об'єктів БТТ і АТТ. Забезпечують захист із розрахунку на 2 – 3 фронтові операції. Склад: ФВА–3,5 і ФВА–7 (електровентилятор та фильтруюче–сорбіруючи касети в одному корпусі).

У ФВУ–15 і ФВУА–15 замість ФВА – фільтри-поглиначі ФП–15 і електровентилятори ЭВ–15 і ЭВ–15–12 відповідно; протигази з коробками типу ЕО–14, ЕО–16 і ЕО–18к чи ЕО – 62к з лицевими частинами і спеціальними протигазовими сумками; електрокалорифери КЕ–3,5; гумовотканинні трубки; які підводять повітря від агрегатів до робочих місць членів екіпажів; герметичні клапани і розтруби приєднання протигазових коробок до ФВУ, перехідники, сполучні елементи.

Електрокалорифери встановлюються між сполучною трубкою і протигазовою коробкою.

Тактико – технічні характеристики ФВУ колекторного типу.

4. Розчини (рецептури) для дегазації, дезактивації і дезінфекції

-  Розчини (рецептури) для дегазації.

Дегазуюча рецептура з ІПП - 8, ІПП – 9 - рухлива рідина від світло-жовтого до коричневого кольору, призначена для дегазації шкірних покривів людини, заражених Ві-Ікс, зоманом, зарином, іпритом. Застосовується при температурі від +40 до –400С. Рецептура отруйна при вживанні усередину і небезпечна при попаданні в очі.

Рецептура з ДПС–1 – являє собою порошок білого кольору без запаху і призначена для дегазації обмундирування і спорядження заражених парами зоману, зарину. Застосовується при температурі від +40 до -400С.

Полідегазуюча рецептура РД - А - рідина від світло-жовтого до коричневого кольору, призначена для дегазації стрілецької зброї, зараженого Ві-Ікс, зоманом, іпритом. Застосовується з ІДП–1 при температурі від +40 до –320С, викликає роздратування шкіри.

Полідегазуюча рецептура РД - 2 - рідина від світло-жовтого до коричневого кольору, призначена для дегазації озброєння, техніки, заражених Ві-Ікс, зоманом, іпритом. Рецептура застосовується з комплектів ТДП, ІДК-1, ДКВ, АДДК, АРС. Норма витрати з ТДП – 0,2л/м2, з інших засобів – 0,4–0,5 л/м2.

Застосовується при температурі від +40 до –600С. Вогненебезпечна, викликає роздратування шкіри. Активно поглинає вологу, що сильно погіршує її властивості. Зберігати в сталевих герметично закритих бочках ємністю 100 або 200 літрів.

Полідегазуюча рецептура РД - рідина від жовтого до коричневого кольору, призначена для дегазації озброєння, техніки, заражених Ві-Ікс, зоманом, іпритом. Застосовується з ТДП при температурі від +40 до -370С з нормою витрати 0,4 л/м2. Вогненебезпечна, викликає роздратування шкіри. Активно поглинає вологу з повітря.

Зберігати в сталевих, герметично закритих бочках.

Розчин для дегазації №1 - 2% - розчин дихлораміну (ДТ-2) і дихлоретану. Призначений для дегазації озброєння, техніки, засобів індивідуального захисту шкіри і ділянок місцевості заражених: іпритом, Ві–Ікс.

Застосовується з комплектів ІДК – 1; ДКВ; АДДК і АРС при температурі від +40 до –350С. Норма витрати - 0,5-0,6 л/м2 . Термін придатності розчину до 5-7 доби.

ДТ-2 - білі або злегка жовтуваті лускаті пластинки. У воді не розчинний, добре розчинний у дихлоретані. Упаковується у фанерні штампові бочки масою – 40 кг. При влученні олій, фарб, вугільного пилу, лугів може відбутися самозаймання.

Дихлоретан – безбарвна або слабко – жовтого кольору, легколетуча рідина з характерним запахом. Сильна отрута, викликає зміни в печінці, бруньках. Щільність 1,25 г/см3, температура кипіння +840С, замерзання –350С, температура спалаху +90С. Розчиняє деякі ОР.

Роботи з ДХЕ необхідно проводити в протигазах і засобах захисту шкіри. ДХЕ зберігається і перевозиться в сталевих бочках ємністю 100 – 200 л. На бочках наноситься білою фарбою трафарет, у формі квадрата розміром 16*16 см.

По діагоналі ліворуч униз праворуч наноситься жовта смуга шириною 2 см. У лівому нижньому куті напис «Отрута смертельно», а в центрі малюнок, що зображує череп над перехрещеними кістами. У правому верхньому куті напис «Вогненебезпечно». На складах зберігається в окремих охоронюваних сховищах.

Розчин для дегазації №2-бщ ( безаміачно-лужний ) - 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіна у воді, призначений для дегазації озброєння, техніки, засобів індивідуального захисту шкіри і ділянок місцевості, заражених зоманом.

Застосовується з комплектів ІДК – 1; ДКВ; АДДК; АРС при температурі від +40 до –100С розведеним водою в п'ять разів; при температурі від –10 до –300С – без розведення; при температурі від –30 до –400С розведеним аміачною водою в п'ять разів. Норма витрати у всіх випадках -0,5-0,6 л/м2. Термін придатності розчину не менш 1 року.

Їдкий натрій (каустична сода) - являє собою дрібні білі лусочки. На повітрі поглинає вологу і вуглекислий газ.

Добре розчиняється у воді. Роботи необхідно виконувати в засобах індивідуального захисту шкіри і протигазах. Упаковується в мішки з поліетиленової плівки, зберігати в герметичних барабанах місткістю 25–100 кг. зі знімним верхнім днищем.

Моноетаноламін (технічний) – грузла рідина жовтуватого кольору, щільністю – 1,02 г/см2. Добре змішується з водою. Температура замерзання технічного –300С, чистого +10 0С. Для зниження температури замерзання до –300С в його варто додати 30% води.

Зберігається і транспортується в залізних бочках Л – 100, Л – 250.

Розчин для дегазації №2-ащ (аміачно-лужний) - 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіна в 20 - 25% аміачній воді. Температура застосування від +40 до –400С. Термін придатності розчину не менш 1 року. У розчині луг і аміак відіграють роль основних речовин, що дегазують. Призначений для дегазації ОР типу зоман.

Аміачна вода – 20 – 25% розчин аміаку у воді. Викликає роздратування слизуватих оболонок ока і носа. Температура замерзання для 25% розчину –400С. Зберігається і транспортується в залізних бочках Л – 100, Л – 250.

Розчини №2-ащ (-бщ) володіють сильною лужною дією, тому що усі компоненти їхні основного характеру. Унаслідок цього вони руйнують розчин, для дегазації №1 і застосовувати їх для дегазації об'єктів перед обробкою розчином №1 чи одночасно з ним забороняється.

Водяний розчин, що містить 1 – 1,5% (1 і 2 категорії ) ДТС–ГК – дві трьохосновна сіль гіпохлориту кальцію ) – призначений для дегазації озброєння, техніки, засобів індивідуального захисту шкіри і ділянок місцевості, заражених : Ві–Ікс, зоманом, іпритом (розкладання іприту відбувається внаслідок одночасного окислювання і хлорування його).

Застосовується з комплектів ДК–4 при температурі від +40 до –15-200С, АРС – при температурі від +40 до +50С і є основним розчином для дегазації у літніх і осіннє - весняних умовах.

Норма витрати з ДК–4 і АРС – 1,5 л/м2. Термін придатності розчину до 5 доби.

ДТС – ГК – білий сипучий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірковано, а в органічних розчинниках не розчиняється.

Викликає роздратування слизуватої оболонки око і шкіри. Знебарвлює і руйнує тканини, викликає корозію металу. Зберігається в герметичних барабанах з оцинкованої сталі місткістю 25 і 50 кг.

Водяна кашка ДТС – ГК – призначена для дегазації грубих металевих, дерев'яних, гумових, бетонних поверхонь.

Складається з 2-х обсягів ДТС – ГК і 1-го обсягу води. Кашка готується змішанням компонентів безпосередньо перед застосуванням у будь-якій ємності і наноситься суцільним шаром на поверхню.

Через 0,5 – 1 година шар кашки віддаляється, металеві поверхні промиваються водою і при необхідності протираються насухо і змазуються.

Водяний розчин, що містить 0,3% порошоку СФ-2у – призначений для дегазації авіаційної техніки, зараженої Ві–Ікс, зоманом, іпритом. Норма витрати – 3 л/м2. При відсутності розчинів для дегазації №1, №2-бщ (-ащ) і суспензії ДТС - він може бути використаний для дегазації озброєння і техніки. З комплектів ДК–4 застосовується 0,075% розчин з нормою витрати 3 л/м2. Розчин застосовується при температурі +50С и вище. У зимових умовах застосовується 0,3% розчин порошку СФ–2у в аміачній воді.

Порошок СФ–2у – склад: 25% сульфоналу, 50% три поліфосфати натрію, 18% сульфату натрію, основне складає волога.

СФ–2у – однорідний мелкодисперсний порошок від білого до темно – жовтого кольору, добре розчиняється у воді; розфасовується в пакети масою 400 г. Пакети упаковуються в дерев'яні чи картонні шухляди масою не більше 25 кг. У процесі збереження може комковатися. У цьому випадку перед розчиненням його необхідно здрібнити.

Двовуглекислий амоній - білий кристалічний порошок із запахом аміаку. Добре розчиняється у воді. При нагріванні до 35 – 600С розкладається з виділенням аміаку і вуглекислого газу. Ця властивість використовується для введення аміаку в паро-повітряну суміш при дегазації обмундирування пароповітряно-аміачним способом в БУ-4. Двовуглекислий амоній зберігається і транспортується в залізних барабанах ємністю 50 л.

Вуглекислий натрій (кальцинована сода) – білий мелкокристалічний порошок, добре розчинений у воді. Водяні розчини володіють сильними лужними властивостями за рахунок гідролізу.

Лужний характер розчинів соди дозволяє застосовувати її при дегазації обмундирування шляхом кип'ятіння в БУ–4 з метою прискорення гідролізу ОР і нейтралізації кислот, що утворюються при цьому.

Для дегазації озброєння і техніки, зараженої Ві–Ікс, зоманом і іпритом, допускається застосування пального і розчинників (дихлоретану, спирту). Норма витрати 2-3 л/м2. Пальне і розчинники вогненебезпечні.

Водяні розчини порошоку СФ–2у і пальне змивають ОР із зараженої поверхні, зменшують небезпеку вторинного зараження особового складу, але не дозволяють зняти захисні рукавиці і протигази при експлуатації об'єктів.

-  Розчини для дезактивації.

Для дезактивації озброєння і техніки застосовують 0,075 – 0,15% водяний розчин порошку СФ – 2у.

0,075% розчин СФ – 2у застосовують з комплектів ДК–4 з нормою витрати 1,5 і 3 л/м2 відповідно.

З АРС, ДКВ, АДДК, ІДК–1, ДК–1, ДК–2 влітку застосовують 0,15 розчин порошку СФ – 2у у воді, взимку в аміачній воді (20 – 25 % аміаку) чи підігрітої до 60 – 700С (для авіаційної техніки) воді. Норма витрати – 3 л/м2.

Розчин порошку і СФ–2у готують шляхом розчинення їхньої розрахункової кількості при перемішуванні в течії 1 – 3 хвилин.

Крім цього розчину для дезактивації можуть використовуватися водяні розчини мила, інших миючих засобів і води.

Витрата водяних розчинів мила, миючих засобів 1,5 – 3 л/м2, води – 3,5 л/м2.

-  Розчини для дезинфекції.

Для дезинфекції озброєння і техніки застосовують водяні розчини ДТС – ГК; монохлорамина Б (БХ).

Як допоміжні розчини можуть бути використані водяні розчини миючих порошків для дегазації розчини №1 і №2–бщ (-ащ), що тільки знижують обтяженість поверхонь.

Водяний розчин, що містить 1 – 1,5% ДТС – ГК – застосовується для дезинфекції озброєння і техніки, заражених не спороутворюючими формами мікробів. Він є основним дезинфікуючим розчином в літніх і осіннє – весняних умовах (при температурі +50С и вище).

Водяний розчин, що містить 0,5% монохлорамина Б (ХБ) – застосовують для дезинфекції шкірних покривів шляхом обмивання чи зрошення з душових соток.

Монохлорамин Б – натрієва сіль - хлорпарабензолсульфаміду чи натрієва сіль монохлорамина бензолсульфокислоти.

Монохлорамин ХБ – натрієва сіль – хлорпарахлорбензолсульфамида чи натрієва сіль монохлорамина парахлорбензолсульфокислоти.

Монохлорамин Б (ХБ) – білий чи злегка жовтуватий кристалічний порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчинний у воді, помірковано в спирті і не розчинний в органічних розчинниках.

Зберігається і транспортується в паперових мішках чи фанерних барабанах масою не більш 30 кг з поліетиленовими вкладишами.

Формалін – насичений (35 – 40%) водяний розчин формальдегіду (мурашиного альдегіду) - застосовується:

1). для дезинфекції озброєння і техніки, заражених вегетативними формами мікробів, у виді 3 – 5% водяних розчинів (один обсяг формаліну на 6-12 обсягів води). При зараженні споровими формами мікробів застосовується розчин, що містить 17-20% фальмадегиду і 10% (по вазі монохлорамину Б (ДТ-1) у воді (в зимових умовах у 50% водно – спиртовому розчині). Застосовується при температурі не нижче +80С. (нижче +80С застосовуватися гарячі розчини). Норма розходу хлору 0,3-0,5 л/м2.

Готуватися перед застосуванням:

2). Для дезинфекції білизни, бавовняного обмундирування і індивідуальних засобів захисту шляхом замочування:

-  при зараженні вегетативним формами мікробів;

-  у 2,5 % розчині формальдегіду в течиї 1 години.

-  при зараженні споровими формами мікробів – у 10% розчині формальдегіду в течиї 2годин;

3). Для дезинфекції хутряних, шкіряних, і валяних виробів пароформалиновою сумішшю в ДДА, АГВ при температурі 58 – 590С, застосовується не розведений формалін, з нормою витрати на одне завантаження:

-  при зараженні вегетативними формами мікробів – 120 мл.

-  при зараженні споровими формами мікробів – 350 мл.

Тривалість дезинфекції в першому випадку – 45 хв, у другому – 2 год 45хв.

Формалін - безбарвна прозора рідина з різким запахом. Добре змішується з водою. Зберігається в скляних пляшках ємністю 40 л, у захищеному місці від світла при температурі 90С и вище. При тривалому збереженні можливі полімеризація і випадання осаду.

МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ПО ТСП ТА ТСН ЗІ ВЗВОДАМИ ТА РОТАМИ ВІЙСЬК РХБ ЗАХИСТУ

1. Методика проведення тактико-спеціального заняття зі взводом РХР

Тема : Ведення радіаційної і хімічної розвідки взводом в наступі.

Навчальні цілі : 1. Удосконалювати практичні навички командиру взводу і командирів відділень в управлінні підрозділами при веденні хімічної розвідки в наступі вночі.

2. Домогтися злагоджених дій взводу при веденні хімічної розвідки в наступі.

3. Формувати високі психологічні навички у особового складу при дії вночі.

Навчальні питання: 1. Підготовка до виконання задачі. Наказ командира взводу. Висування в район розвідки.

2. Розвідка району зараженого отруйними речовинами противника. Доповідь про результати розвідки по радіо.

3. Технічне обслуговування машин після виконання задачі.

Час : 3 години (20.30 – 23.30 5.9)

Проведення заняття.

1. Підготовка до виконання завдання. Наказ командира взводу. Висування в район розвідки. Заняття може початися з об’явлення взводу сигналу “Збір” та виводу його до пункту збору, який одночасно буде вихідним районом для заняття.

Керівник заняття перевіряє дії о/с взводу по сигналу “Збір”, вихід і заняття їм пункту збору, готовність взводу до заняття, об’являє тему, цілі і перше навчальне питання.

Викликавши командира взводу, він доводить до нього тактичну обстановку і завдання взводу. О/с в цей час готує машини до розвідки. Помічники керівника заняття перевіряють виконання відділеннями нормативів по підготовці машин. Приклад тактичної обстановки і задача взводу :

“Противник займає оборону на рубежі (вказує) і підтягує резерви з глибини. Його авіація з 20.30 5.9 нанесла хімічний удар по району (вказує).

Задача взводу – по маршруту (вказує) висунутися в район (вказує) і провести розвідку ділянки місцевості, зараженої отруйними речовинами. Вихідний пункт (вказує) пройти о 21.00. Розвідку закінчити о 23.00. Після закінчення розвідки прибути в район (вказує).

Я знаходжусь (вказує). Мій заступник (вказує)”.

Переконавшись в тому, що командир взводу зрозумів завдання, керівник заняття дає йому час на усвідомлення завдання і оцінку обстановки, а сам перевіряє підготовку відділення до ведення розвідки вночі, звертає особливу увагу на справність приладів нічного бачення, підсвічування шкал в приладах, наявність ліхтарів і джерел живлення до них.

Крім усвідомлення завдання і оцінки обстановки командир взводу викликає командирів відділень і ставить їм завдання. В наказі командир взводу вказує :

“ Противник веде бій на рубежі (вказує). О 20.30 сього дні авіація противника нанесла хімічний удар по району (вказує).

Взводу висунутися в район хімічного удару з завданням до 23.00 5.9 провести хімічну розвідку району, зараженого отруйними речовинами, визначити його границі, знайти шляхи обходу. Маршрут руху (вказує). Вихідний пункт (вказує) пройти о 21.00.

Порядок шикування колони (вказує). Швидкість руху – 30 км/год, дистанція між машинами – 40 м.

Спостерігати (вказує кожному відділенню).

Готовність до висування 20.40. Початок руху за моєю командую.

Я слідую в голові колони. Заступник – командир 2-го відділення.”

Командир взводу після віддання наказу перевіряє, як командири відділень засвоїли завдання, організує взаємодію, вказує сигнали оповіщення і управління та дає вказівки по забезпеченню маршу.

Заслухавши віддання командиром взводу наказу, організацію взаємодії і забезпечення дій взводу, керівник заняття перевіряє порядок постановки задач відділенням одним – двома командирами відділень, далі уточнює задачу о/с, виділеного для застосування імітаційних засобів, і висилає його в першу точку імітації.

При перевірці готовності взводу до дій керівник заняття перевіряє : знання завдань всім особовим складом взводу; знання і вміння передавати та приймати зорові сигнали за допомогою сигнальних ліхтарів; підгонку спорядження і маскування блискучих предметів; світломаскування машин і завантаження приборів і майна.

Перевіривши готовність взводу до дій, керівник занять продовжує відпрацювання навчального питання і дає дозвіл на здіснення маршу.

При висуванні взводу в район вихідного пункту керівник навчання знаходиться з командиром взводу і звертає увагу на дотримання дисципліни під час маршу особовим складом, тренує взвод діяти по сигналах. Створюючи важку обстановку в ході висування взводу, він навчає особовий склад стійко виконувати поставлену задачу, переборювати неприємності, проявляти кмітливість, ініціативу і добиватися того, щоб взвод прибув в назначений район в установлений термін часу і збереження боєздатності.

При підході взводу до наміченого місця відпрацювання тієї чи іншої ввідної керівник заняття встановленим сигналом наказує групі імітації позначити дії противника і спостерігає за діями взводу, у випадку неправильних дій особового складу дає додаткові ввідні, добиваючись виправлення допущених помилок, вказує як потрібно діяти в цьому випадку, та дії взводу по ввідній повторюються.

Прибувши в вихідний район, командир взводу викликає командирів відділень, вказує їм місця для укриття машин, наказує відділенням підготуватись до ведення розвідки, організувати спостереження і охорону.

Уточнення задачі взводу може бути проведено до підходу взводу до вихідного положення під час зупинки або по радіо. В цьому випадку керівник навчання звертає увагу на швидкість управління відділеннями з боку командира взводу в добивається, щоб взвод в короткий термін часу провів підготовку і приступив до розвідки без заходу в вихідний пункт.

2.Розвідка району, зараженого отруйними речовинами противника. Доповідь результатів розвідки по радіо.

Провіривши дії взводу в вихідному пункті, керівник заняття заслуховує наказ командира взводу на проведення розвідки місцевості, зараженої отруйними речовинами. В наказі командира зводу повинно бути приблизно наступне:

“Орієнтири: (вказуються).

Противник обороняється на рубежі (вказуються). В ході боїв застосовує хімічну зброю.

Задача взводу – провести розвідку вказаного району на напрямках (вказуються), визначити тип отруйних речовин, визначити границі зараження і шляхи обходу, взяти проби.

Задачі відділенням (вказуються).

Розвідку розпочати о 21.30, закінчити в 22.30.

Пункт збору взводу (вказує).

Я веду розвідку напрямку (вказує).

Заступник – командир 2-го відділення.”

Потім командир взводу організовує взаємодію, дає вказівки що-до бойового забезпечення, перевіряє, як командири відділень засвоїли завдання, і дає їм час для доведення задач до підлеглих.

Командир взводу після постановки задач командирами відділень перевіряє готовність відділень до розвідки, подає команду на початок розвідки. Керівник заняття контролює дії командира взводу і командирів відділень, знаходячись разом з командиром взводу, навчає його керуванню відділенями по радіо і слідкує, щоб був непреривний зв’язок з відділенями.

Особливу увагу керівник зайняття і його помічник звертають на вміння особистого складу витримувати напрямок і оріентуватися на місцевості в ночі, зберігати світломаскування при роботі з приладами, помічати границі забрудненої ділянки і шляху обходу видимими в темряві знаками, коротко доповідати про результати розвідки.

В ході розвідки помічники керівника заняття дають ввідні (про зустріч непрохідних для машин ділянок місцевості, нападу повітряного і наземного противника, несправності машин і приладів, виходу зі строю номерів розрахунку або в цілому відділення і т.і.), вказані керівником заняття, і контролюють дії собового складу відділень. Командири відділень доповідають командиру взводу про встановлення границі забрудненої ділянки, типу ОР, взятих пробах, про прийняття рішення по ввідним і кордони забруднених ділянок наносять на карти. Командир взводу одержує по радіо передані командирами відділень діні, наносить їх на свою карту і доповідає вищому начальнику. По закінчені розвідки на пунктові збору командир взводу на основі особистих спостережень і доповідей командирів відділень узагальнює дані розвідки і наносить їх на карту.

В цей час особовий склад взводу перевіряє зараженість техніки і засобів захисту взводу, готується до проведення часткової спеціальної обробки. Помічники керівника заняття перевіряють вміння відділень виявляти наявність ОР на машинах і засобах захисту і виконувати нормативи по підготовці до роботи тебельних засобів спеціальної обробки.

3. Технічне обслуговування машин після виконання задачі.

При обробці цього учбового питання керівник заняття перевіряє правильність дії командира взводу і відділеннь при проведенні часткової спеціальної обробки, проведення технічного обслуговування машин і приладів, підготовку взводу до виконання наступник задач, звертає увагу на вміння особового складу проводити спеціальну обробку вночі і дотримання мір безпеки при її проведенні і технічному обслуговуванні машин та приладів. Потім він наказує вишикувати взвод і проводить розбір заняття.

Після розбору керівник заняття, створивши тактичну обстановку ставить командиру взводу задачу на здійснення маршу в район розміщення частини. Під час маршу він тренує особовий склад взводу по діях за сигналами управління і оповіщення або використовує повернення взводу в розміщення частини для відпрацювання руху по азимутах вночі, для чого кожному відділеню встановлюється окрема задача.

2. Методика проведення тактико – спеціального заняття зі зводом РХБ захисту

Тема: Дії взводу по дегазації, дезактивації і дезінфекції озброєння і військової техніки в наступ.

Учбові цілі: 1. Удосконалювати практичні навички командира взводу і командирів віділень в управлінні підрозділами вночі.

2. Домогтися складених дій взводу при проведенні спеціальної обробки озброєння і бойової техніки з ходу.

3. Формувати в особового складу високі психологічні властивості при проведенні спеціальної обробки вночі.

Учбові питання: 1. Наказ командира взводу. Висування в район виконання задачі.

2. Дегазація, дезактивація і дезінфекція озброєння і бойової техніки з ходу в місцях розміщення заражених підрозділів. Керування взводом.

3. Технічне обслуговування машин після роботи.

Час: 3 години.

Проведення заняття.

При проведенні заняття необхідно виходити із того, що взвод, як правило, проводить спеціальну обробку батальйону (дивізіону), тому тактичну обстановку слідує створювати на фоні дії батальйону (дивізіону), керуючого наступом, або зміщувати заняття з тактичним навчанням батальйонів (дивізіонів) двох родів військ.

Початок проведення заняття може передбачатись засвітла і продовжуватися в нічний час.

Наказ командира взводу. Висування в район виконання задачі. Командир роти (начальник служби РХБ захисту) розпочинає зайняття в розташуванні частини.

Перевіривши наявність і готовність особового складу, машин і матеріального забезпечення до зайняття, командир роти оголошує тему і навчальну задачу командиру взводу приблизно так:

“ Противник відходить в північно – східному напрямку (вказує), застосовує ядерну і хімічну зброю.

1 мб після тривалого ведення бою в зонах радіоактивного зараження виведений з бою і прямує в район (вказує) для спеціальної обробки.

Взводу в складі роти вирушити в район (вказує) по маршруту (вказує) і провести з ходу дезактивацію озброєння і військової техніки батальйону.

Готовність до висування – 20.30”.

Далі командир роти дає вказівки по взаємодії і забезпеченню маршу і надає командиру взводу час для роботи з підлеглими.

Командир взводу, отримавши задачу, усвідомлює її, оцінює обстановку і приймає рішення, а потім викликає до себе командирів відділень, оріентує їх на місцевості і віддає наказ на висування:

“ Противник відходить в північно – східному напрямку (вказує), застосовує ядерну і хімічну зброю.

1 мб після тривалого ведення бою в зонах радіоактивного зараження виведений з бою і направляється в район (вказує) для спеціальної обробки.

Взводу в складі роти висунутись в район (вказує) по маршруту (вказує) для проведення дезактивації озброєння і військової техніки батальйону.

Порядок шикування колони по порядку номерів відділення.

Швидкість руху 40 км / час, дистанція між машинами до 50 м.

Я прямую в голові колони взводу. З’вязок зі мною встановленими сигналами через спостерігачів.

Мій заступник – командир 1-го відділення.”

Після цього командир взводу вказує початок і порядок висування взводу, порядок організації спостереження на марші, сигнали цілевказання, позивні. Далі командир взводу повинний дативказівка по бойовому забезпеченню, в яких вказує порядок дії особового складу за сигналами оповіщення.

В цей час старшина роти на цістерни машин встановлює і закріплює металеві коробки з вогнісумішшю.

Командир роти слідкує за діями командира взводу, при необхідності поправляє його. Потім він перевіряє, як виконується підготовка взводу до виконання завдання, як о/с проводить технічне обслуговування машин перед виходом з парку, готує засоби захисту, засоби світломаскування, відпрацьовує з ними нормативи по спеціальній підготовці і в намічений за планом час подає команду на висування в район проведення спеціальної обробки батальйону.

При висуванні взводу командир роти звертає увагу на дотримання дисціпліни маршу о/с і тренує його по діях при застосуванні противником запалювальної речовин.

Для цього командир роти подає сигнал “Повітря” і наказує підпалити вогнесумішь на машинах. Одночасно для тренування о/с дає : “Наліт авіації противника” з різних напрямків, звертаючи увагу на швидкість дій навчаємих.

Крім сигналу “Повітря” командир роти може подавати сигнал “Гази” та інші і перевіряти виконання нормативів розрахунками.

Дегазація, дезактивація і дезинфекція озброєння та військової техніки з ходу в місцях розміщення заражених підрозділів. Управління взводом. З прибуттям взводу в визначений район командир роти вказує командиру взводу місця розміщення підрозділів і командного пункту батальйону і в ролі командира батальйону організеє взаємодію з ним, визначаючи місця розгортання машин для спеціальної обробки, вказує чим заражена техніка, і кількість, яка повинна обробитись, строки проведення обробки.

Після організації взаємодії командир взводу з командирами відділень проводить рекогносцирування, в ході якого визначає і вказує місця встановлення машин, послідовність обробки і ставить завдання командирам відділень.

При постановці завдань відділенням командир взводу вказує: чим заражена техніка, де і які робочі місця обладнати, спосіб і порядок проведення спеціальної обробки, маршрут і порядок підвозу води, час початку обробки і строки її проведення, район збору взводу після виконання завдання.

Командири відділень встановленими сигналами викликають розрахунки, вказують місця розгортання машин.

Командир роти контролює правильність розгортання спец. машин, час готовності кожного розрахунку, відділення і взводу в цілому, а також перевіряє, як організовано спостереження, оповіщення і охорона. При необхідності він вказує на допущені помилки і вимагає їх усунення.

В ході робіт по розгортанню командир роти може відпрацьовувати дії взводу при ядерному вибуху та по сигналах оповіщення про радіоактивне, хімічне і бактеріологічне (біологічне) зараження.

Командир взводу керує роботою відділень по розгортанню дегазаційних машин і, перевіривши готовність взводу, доповідає командиру роти про готовність до прийняття зараженої техніки і озброєння.

Командир роти після перевірки готовності взводу до проведення спеціальної обробки дає дозвіл командиру взводу на її проведення. В ході обробки командир взводу керує роботою відділень, приймає міри до своєчасного поповнення необхідними розчинами, слідкує за правильним режимом проведення спец. обробки і за дотриманням мір безпеки о/с.

Командир роти фіксує час початку і закінчення дезактивації окремих об’єктів бойової техніки, порівнює його зі встановленими нормативами і слідкує за діями командирів і солдат, за злагодженістю в роботі розрахунків, відділень і взводу в цілому.

По закінченню повної дезактивації вся бойова техніка перевіряється на повноту спеціальної обробки. При цьому техніка, яка має зараження вище допустимих норм, повторно обробляється.

3. Технічне обслуговування машин після роботи. По закінченні обробки командир взводу збирає взвод у вказаному місці, організує проведення часткової спеціальної обробки взводу і після цього дає команду на технічне обслуговування машин після роботи.

Командир роти перевіряє організацію технічного обслуговування спеціального обладнання, вміння особового складу проводити його якісно, в повному обсязі, а також правильно в повно вести врахування роботи спеціального обладнання, робити по цьому необхідні записи. Командир взводу після проведення робіт по технічному обслуговуванню, перевіряє наявність о/с, зброї, стан техніки і доповідає командиру роти про готовність взводу до виконання нових завдань.

Заняття закінчується розбором. Після розбору заняття командир роти, створює тактичну обстановку, ставить командиру взводу завдання на здійснення маршу в розміщення частини. Під час маршу він тренує о/с по сигналах управління і оповіщення.

3. Методика проведення тактико-спеціального навчання з ротою РХБ захисту

Тема: дії роти РХБ захисту в настанні.

Навчальні цілі: 1. Удосконалювати підготовку командира роти в організації радіаційної, хімічної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки і спеціальної обробки підрозділів і керування підрозділами при виконанні задач.

2. Дати практику командирам взводів і відділень в організації спеціальних задач, а також у командуванні підрозділами в ході їхнього виконання.

3. Удосконалювати навички особового складу в чіткому виконанні задач по радіаційної і хімічної розвідки і спеціальної. обробці, виробляти в нього високі психологічні якості, учити роту злагодженим діям при виконанні задач хімічного забезпечення.

Підготовка навчання.

Щоб тактико-спеціальне навчання пройшло цікаво і повчально, його необхідно сполучати з тактичним (тактико-спеціальним) навчання підрозділу інших пологів військ.

Район для проведення навчання начальником служби РХБ захисту відбирається так, щоб він мав декілька доріг (маршрутів) придатних для руху хімічної розвідувальних машин, а район для спеціальної обробки підрозділів - природне маскування, і не менш одного джерел води в кожному.

Відповідно до змісту теми начальник служби РХБ захисту може визначити наступні етапи тактико-спеціального навчання.

Перший етап. Організація і ведення радіаційної, хімічної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки і спеціальної обробки у вихідному районі для настання.

Тривалість: 14.00 25.9-2.00 26.9

Навчальні питання: Вихід роти в район навчання, з'ясування командиром роти отриманої задачі, оцінка обстановки й ухвалення рішення. Проведення рекогносцировки. Віддача наказу. Ведення розвідки у вихідному районі. Підготовка до проведення спеціальної обробки. Інженерне устаткування ЖНП і площадок спеціальної обробки.

Другий етап. Ведення радіаційної, хімічної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки, проведення спеціальної обробки частин (підрозділів) на маршрутах висування й у ході бою.

Навчальні питання: 1. Ведення розвідки і проведення повної спеціальної обробки частин (підрозділів) на маршрутах висування.

2. Ведення розвідки і поводження повної спеціальної обробки частин (підрозділів) в ході бою.

Третій етап. Дії роти після виконання задачі.

Тривалість: 19.00-24.00 26.9

Навчальні питання: уточнення і узагальнення дані розвідки. Проведення повної спеціальної обробки роти.

Розбір навчання: 0.00-1.00 26.9

Повернення роти в розташування частини: 1.03-3.00 26.9

Загальна тривалість навчання – 0,5 доби.

Хід навчання.

Перший етап: організація і ведення радіаційної, хімічної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки і спеціальної обробки у вихідному районі для настання.

1. Вихід у район навчання, з'ясування командиром роти отриманої задачі, оцінка обстановки й ухвалення рішення. Проведення рекогносцировки. Віддача наказу.

Перед виходом роти в район навчання начальник хімічної служби зі своїми помічниками перевіряють готовність її до навчання, а потім ставить задачу командиру роти для проходження у вихідний район для навчання. З прибуттям роти в зазначений район начальник хімічної служби перевіряє правильність розташування підрозділів роти в цьому районі, потім викликає командира роти і ставить йому задачу приблизно так

“Орієнтири (указує)

Противник веде оборонний бій на рубежі (указує). У ході бою застосовує ядерна і хімічна зброя.

10 мп знаходитися у вихідному районі готується зробити марш по двох маршрутах (указує) і ввійти в бій з рубежу (указує).

Рота РХБ захисту в складі полку прибула в район (указує). Роті вести радіаційну, хімічну і неспецифічну бактеріологічну (біологічну) розвідку на пунктах керування полку в районах (указує), бути в готовності до проведення повної спеціальної обробки озброєння і техніки в районах (указує).

Час готовності до виконання задачі (указує).

КП роти (указує).

Я знаходжуся (указує).”

Потім начальник служби РХБ захисту дає вказівки по забезпеченню дій роти у вихідному районі і надає час для роботи командиру роти.

Після цього начальник хімічної служби перевіряє, як командир роти усвідомлює задачу, робить розрахунок часу, визначає заходу, який необхідно провести негайно, і дає попереднє розпорядження підрозділам по підготовці до дій, старшина роти – по устаткуванню КП, а також про час і порядок роботи на місцевості, оцінює обстановку і приймає рішення.

У встановлений час начальник служби РХБ захисту заслуховує рішення командира роти. При цьому звертається увага, трохи правильно командир роти оцінила обстановку, визначив час і порядок дій роти, організував спостереження, спеціальну обробку, керування і зв'язок. Помічники начальника хімічної служби в цей час перевіряють підготовку особового складу взводів до виконання задач.

При проведенні рекогносцировки начальник служби РХБ захисту звертає увагу на те, щоб командир роти якнайменше часу використовував на себе і більше надавав можливості командирам взводів і відділень для практичної роботи на місцевості. У ході рекогносцировки командир роти уточнює місця розгортання основних і запасних площадок спеціальної обробки, порядок висування до них, порядок їхнього інженерного устаткування, погоджує дії підрозділів роти з підрозділами полку і між собою.

Закінчивши рекогносцировку, командир роти віддає наказ, організує взаємодію, забезпечення дій роти і керування, визначає основні задачі політичної роботи.

У період організації розвідки і спеціальної обробки начальник служби РХБ захисту і його помічники повинні заслухати постановку задач особовому складу командирами взводів, перевірити знання особовим складом задач, установлених сигналів оповіщення, керування і порядок підтримки зв'язку.

Вивчивши рішення командирів підрозділів і окремі ними накази, начальник хімічної служби визначає порядок розиграшу тактичних епізодів і дає відповідні вказівки своєму помічнику.

2. Ведення розвідки у вихідному районі. Підготовка до проведення спеціальної обробки. Інженерне устаткування ХСП і площадок спеціальної обробки.

Відповідно до прийнятого рішення командири роти і взводів подають команди для висування підрозділів у райони, призначені для радіаційного і хімічного спостереження, і проведення повної спеціальної обробки.

Начальник служби РХБ захисту і його помічники у цей час перевіряють вміння підрозділів використовувати при висуванні захисні і властивості місцевості, що маскують, правильно вибирати місця для спостерігачів, хімічних розвідувальних машин і постановку задач командирам відділень на посадах хімічного спостереження, уміння розгортати машини спеціальної обробки, а також виконати відповідні нормативи.

Інженерні роботи з устаткування постів радіаційного і хімічного спостереження і площадок для проведення повної спеціальної обробки виробляються в послідовності, що забезпечує постійну готовність підрозділів до виконання задач хімічного забезпечення.

Перевіривши готовність роти до ведення радіаційного і хімічного спостереження й організацію інших робіт, начальник хімічної служби приступає до відпрацьовування дій особового складу по сигналі оповіщення про повітряного супротивника, при нанесенні супротивником ядерного удару.

У наступному він створює для роти більш складну обстановку, наприклад після нальоту авіації на пости радіаційного і хімічного спостереження з використанням імітаційних і інших засобів створює хімічне чи зараження імітує застосування запальної зброї, а після ядерного вибуху - радіоактивне зараження, і перевіряє правильність дій хіміків – розвідників, порядок поступлення даних до командира роти і у взвод спеціальної обробки і дії особового складу по сигналах оповіщення про радіоактивне і хімічне зараження.

У цій обстановці командир роти повинний негайно подати відповідний сигнал оповіщення й оцінивши обстановку, уточнити задачі взводам, а при необхідності дати вказівки на проведення рятувально–евакуаційних робіт, гасіння пожеж і востановлення боєздатності роти.

Від тих, яких навчають, необхідно додати, щоб час проходження сигналів оповіщення і дій по них виключали ураження особового складу.

При повільних і нечітких діях тих, яких навчають, начальник хімічної служби може повторити дії по тієї чи інший установ, а також уражати тих військовослужбовців, що неправильно діяли, і перевірить уміння особового складу робить саме – і взаємодопомога потерпілим, евакуювати уражених і виконувати задачі скороченими розрахунками

Особовий склад навчається накладенню пов'язок, джгутів, шин при пораненнях, опіках переломах і сильному кровотечах. Евакуація поранених здійснюється на чи носилках машинах роти на пункт збору, де проводиться контроль радіоактивного опромінення і зараження, медичне сортування, реєстрація і надання до лікарської допомоги.

Командира роти в цей час необхідно навчати організації контролю радіоактивного опромінення і ведення його обліку.

При відпрацьовуванні питань евакуації техніки й обліку пожеж начальник хімічної служби звертає увагу на гасіння пожеж особовим складом у першу чергу там, де вони загрожують постраждалому особовому складу і техніці, а також умінню проводити огляди техніки і готувати її до евакуації.

Усі дії в районах хімічного зараження і ядерного вибухів повинні оброблятися індивідуальними засобами захисту.

Для відпрацьовування питання повної спеціальної обробки начальник хімічної служби може імітувати зараження підрозділів радіаційної і хімічної розвідки стійкими отруйними чи речовинами радіоактивними речовинами вище припустимих норм і навчати командира роти використовувати їх у районах спостереження взвод спеціальної обробки.

При переході до дій вночі особлива увага повинна визначено дотриманню світло та звукомаскування, умінню орієнтуватися на місцевості, підготовці машин і приладів до роботи вночі.

Другий етап. Ведення хімічної, радіаційної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки, проведення повної спеціальної обробки частин (підрозділів) на маршрутах висування й у ході бою.

1. Ведення розвідки і проведення повної спеціальної обробки частин (підрозділів) на маршрутах висування.

Відповідно до плану проведення навчань начальник служби РХБ захисту ставить задачу роті на ведення хімічної, радіаційної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки, проведення повної спеціальної обробки військ на маршрутах висування. Перевіривши роботу командира роти по з'ясуванню задач, оцінці обстановці і застосування рішення, начальник хімічної служби усуває помилки в його діях навідним чи запитанням оголошенням додаткових даних по обстановці. Його помічники в цей час перевіряють підготовку особистого складу до дій на маршрутні висування військ.

Якщо прийняте командиром роти рішення відповідає обстановці, начальник хімічної служби затверджує його присутність при постановці задач, організацій взаємодії і забезпечення дії роти.

Командир роти віддає усний наказ приблизно так:

“Противник веде оборонний бій на рубежі (указує). У ході бою широко застосував ядерну, хімічну і запальну зброю 10 мп висувається на рубіж взводу в бій по маршруті: №1 (указує), №2 (указує), 2 мб заражений радіоактивними речовинами і виводиться на спеціальну обробку в район (указує).

Роті хімічного захисту наказано провести розвідку маршрутів висування полку і спеціальну обробку 2 мб.

Взводу радіаційної і хімічної розвідки провести розвідку маршрутів висування полку №1 (указує) і №2 (указує). Вихідний пункт початку розвідки (указує). До розвідки приступити в (час), розвідку закінчити в (час). Одне відділення РХР залишити на КП полку. Пункт збору після закінчення розвідки (указує). Дані розвідки передавати по радіо на частотах: основна______ Мгц, запасна______ Мгц. Позивні (указує).

Взводу спеціальної обробки провести дезактивацію бойової техніки 2 мб. Обробці підлягає 60 одиниць. Обробку провести на маршруті висування (указує). До обробки приступити в (час), обробку закінчити в (час) . Після обробки прибути в район (указує).

Готовність до виконання задачі (час).

Я знаходжуся (указує місце), зв'язок із мною по радіо, мій заступник (указує).”

Після цього керівник навчання заслуховує, як віддають накази командири взводів, а також перевіряє знання особовим складом отриманої задачі, сигналів оповіщення і керування.

Після доповіді керівнику навчання про готовність взводів квыполнению задач командир роти подає сигнал на висування підрозділів врайоны виконання задач.

Начальник служби РХБ захисту знаходиться, як правило, разом з командиром роти.

З початком висування взводу радіаційної і хімічної розвідки помічники керівника навчання випливають з командиром взводу і з командирами відділень радіаційної і хімічної розвідки перевіряють організацію і ведення спостереження і розвідки на марші, а також дії командирів і особового складу при нальотах авіації і нападі мілких груп піхоти супротивника, при зустрічі з зараженою чи зруйнованою ділянкою дороги, на важко прохідній місцевості і т.і.

З виходом відділень на вихідні пункти перевіряють дії командирів і особового складу в них (розосередження і маскування машин, організацію спостереження, орієнтування, постановку задач на розвідку й інші питання).

З початком розвідки помічники начальника служби РХБ захисту згідно плану проведення навчання чи усно за допомогою імітаційних і інших засобів дають відділенням вступні про радіоактивне і хімічне зараження, а також інші вступні, передбачені планом навчання (про вихід з ладу тих чи інших приладів радіаційної чи хімічної розвідки; про вихід з ладу на зараженій місцевості хімічних розвідувальних машин; про втрати особового складу в результаті впливу супротивника; про тимчасовий вихід з ладу мостів через водяну перешкоду і т.і).

Основна увага під час розвідки вони повинні зосередити на виявленні: ступеня підготовленості кожного солдата і сержанта відділення, злагодженості відділень у цілому при веденні розвідки, підготовленості особового складу тривалим діям в індивідуальних засобах захисту; уміння командирів швидко і правильно орієнтуватися на місцевості; працювати з кодувальними і переговорними таблицями; вчасно передавати розвідувальні по радіо; уміння командирів швидко приймати рішення в складних умовах обстановки і рішуче проводити їх у життя, твердо керувати і командувати підлеглими.

Помічник керівника при командирі взводу, крім того, повинний особливе уваги визначати на уміння командири взводу швидко оцінювати обстановку в районі дії взводу і на маршрутах розвідки того чи іншого відділення, застосовувати в короткі рядки рішення, що відповідає обстановці, і рішуче проводити їх у життя, уміло маневрувати самотужки і засобами в ході проведення розвідки; у короткі рядки узагальнювати розвідувальні дані відділень і вчасно доповідати їх старшому командиру по радіо.

При виявленню помилок начальник хімічної служби і його помічників повинні створити обстановку, що спонукує тих, яких навчають, усунути недоліки, виявлених у ході навчання.

В міру розвитку дії помічник при командирі взводу ускладнює для взводу обстановку. Доцільно, наприклад, у ході виконання задачі поставити команду взводу додаткові задачі на розвідку заражених чи маршрутів районів і одночасно з цим дати вступну про те, що в одному відділенні радіоактивне опромінення особового складу перевищило однократно припустиму дозу; час виконання нової задачі повинний максимально обмежуватися, щоб навчити командира взводу в короткий термін оцінювати обстановку, приймати найбільш доцільні рішення.

Висування взводу спеціальної обробки в район виконання задачі командиром роти здійснюється з обліком радіаційної і хімічної обстановки, виявленої на маршрутах висування дозорами взводу радіаційної і хімічної розвідки.

У ході висування взводу керівник навчання перевіряє дотримання дисципліни маршу і світломаскування, навчання командирів роти і взводу організувати подолання позначених взводом розвідки заражених ділянок місцевості й інших дій.

Після прибуття взводу спеціальної обробки в район спеціальної обробки керівник навчання в ролі командира 2моб уточнює командиру взводу, які підрозділи і чим заражені, кількість зараженого озброєння, бойовий і інший техніки. Командир взводу визначає і погоджує з командиром батальйону порядок їхньої обробки, порядок забезпечення дегазуючими (дезактивіруючими) розчинами, заміни зараженого обмундирування, здійснюється контроль радіоактивного зараження й організації зв'язку зі старшим начальником; час початку і закінчення робіт; пункт забору по виконанню задачі.

Після з'ясування задачі, її оцінки й ухвалення рішення командир взводу віддає наказ командирам відділень.

Начальник служби РХБ захисту або його помічник контролює дії відділень, уміння командирів керувати підлеглими підрозділами, практичні навички і ступінь підготовленості солдата у виконанні своїх обов'язків, дотримання мір безпеки.

У ході розгортання дегазаційних машин з ходу перевіряється виконання особових складів відповідних нормативів.

Посли розгортання дегазаційних машин командир взводу разом з командирами відділень організує дезактивацію озброєння і бойової техніки.

Начальник хімічної чи служби його помічник перевіряє як командир взводу і командири відділень керують розрахунком дегазаційних машин, стежать за правильністю обробки й і дотримання мір безпеки, організують контроль повної обробки і своєчасність забезпечення підрозділів розчинами, дрантям, водою й іншим майном. При неправильних діях він указує на допущені помилки, може повернути техніку для повторної обробки, а також дати втрати в особовому складі при порушенні мір безпеки.

Командири роти, взводів і відділень домагаються правильних дій особового складу і виконанні задач у встановлений термін.

2. Ведення розвідки і проведення повної спеціальної обробки частин у ході бою.

Начальник служби РХБ захисту вводить командира роти в нову тактичну обстановку і перевіряє його уміння керувати діями взводу радіаційної і хімічної розвідки по радіо.

У ході бою помічники начальника хімічної служби відпрацьовують із взводами дії по захисту від зброї масового ураження противника, при нальотах авіації і нападі наземного супротивника, особлива увага приділяється обробці питань дій при ліквідації наслідків застосування ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї по підрозділах полку, проведенню повної спеціальної обробки в бойових порядках.

Обробка цих дій здійснюється аналогічно розглянутим у першому етапі.

В усіх випадках начальник хімічної служби домагається від командира роти чіткого керування підлеглими підрозділами, а від особового складу – швидких і рішучих дій по обстановці, домагаючись проведення всіх робіт у повному обсязі, особлива увага звертає на морально – психологічний стан тих, яких навчають.

Третій етап: Дії роти після виконання задачі.

По закінченні розвідки відділення випливають на пункти збору взводу, а потім – роти. По шляху проходження і з прибуттям у пункт збору командир взводу розвідки уточнює й узагальнює дані розвідки і доповідає їх по радіо командиру роти. Якщо цим – або іншим причинам командир взводу не доповів уточнені дані по радіо, то доповідає особисто командиру роти на пункті збору роти. Командир роти, узагальнивши дані розвідки і спеціальної обробки, доповідає їх по радіо керівнику навчання, а потім представляє карту з даними розвідки.

Начальник служби РХБ захисту заслуховує доповідь командира роти, перевіряє розміщення і маскування машин у пункті збору роти, організацію спостереження, доповіді командирів взводів командиру роти, перевіряє робочі карти командирів роти і взводів, організацію і правильність зняття показання вимірників доз (дозиметрів) і визначення зараження особового складу і техніки роти.

Проведення повної спеціальної обробки роти.

Заслухавши командира роти, начальник хімічної служби наказує, якщо це не міститься в доповіді командира роти, провести повну спеціальну обробку роти.

Командир роти повинний організувати повну спеціальну обробку роти самотужки.

Керівник навчання заслуховує постановку задач командирам взводів на проведення повної спеціальної обробки роти. У наступному заслуховується постановка задач на обробку командирами відділень.

Після доповіді командира взводу спеціальної обробки командиру роти про готовність до обробки начальник хімічної служби і його помічник контролюють організацію спостереження й охорони в районі обробки, порядок установки заражених машин на робоче місця, уміння особового складу відділень радіаційної і хімічної розвідки обробляти штатне озброєння і хімічні розвідувальні машини за допомогою дегазаційних приладів, організацію і проведення контролю повноти дезактивації силами взводу радіаційної і хімічної розвідки організацію і проведення повторної обробки.

Після закінчення обробки начальник хімічної служби наказує командиру роти згорнути спеціальні машини і комплекти, провести їхнє технічне обслуговування, перевірити наявність особового складу, озброєння, техніки і майна і призначає час розбору навчання.

Після розбору він створює тактичну обстановку для відпрацьовування необхідних дій при поверненні роти в розташування частини.

ЗБРОЯ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ

Зброя великої уражаючої дії, призначена для нанесення великих масових втрат, руйнування і ураження. До існуючих видів зброї масового ураження відносяться ядерна, хімічна і бактеріологічна (біологічна) зброї.

1. Ядерна зброя

-  Ядерна зброя - зброя масового ураження вибухової дії, заснована на використанні енергії, виділяємої при ланцюгових реакціях важких атомів деяких ізотопів урану і плутонію або при термоядерних реакціях синтезу деяких легких ядер ізотопів водню (дейтерію і тритію) у більш важкі.

Основними частинами ядерних боєприпасів є: ядерний зарядний пристрій (ядерний заряд), блок підриву і корпус боєприпасів. До вибуху загальна кількість ЯВВ повинна бути розділена на окремі частини, кожна з який має масу менше критичної. Для вибуху необхідно з'єднати ці частини для створення надкритичної маси. У цей момент реакцію розподілу варто ініціювати від спеціального джерела нейтронів.

Є два способи здійснення ядерного вибуху.

Перший: два або декілька підкритичних шматків ЯВВ швидко з'єднати в один шматок, розміри і маса якого більше критичної. Це заряд «душечного типу».

Другий спосіб: пропонує сильне обтиснуті підкритичні маси ЯВВ, що підвищує густина речовини заряду в кілька разів і переводить систему в надкритичний стан. Такий спосіб називається імплозивним.

При вибуху потужністю 20 тис.т. у ланцюгову реакцію вступає 1 кг урану або плутонію. Інше розсіюється.

В залежності від задач, розв'язуваних застосуванням ядерної зброї, ядерні вибухи можуть проводиться в повітрі, на поверхні землі і води, під землею і водою. Відповідно до цього розрізняють висотний, повітряний, наземний (наведений), і підземний (підводний) вибухи.

Висотний ядерний вибух – це, вибух зроблений з метою знищення в польоті ракет і літаків на безпечній для наземних об'єктів висоті (понад 10 км.). Його поражаючими факторами є: ударна хвиля, світлове випромінювання, що проникає радіація й електромагнітний імпульс (ЕМІ).

Повітряний ядерний вибух – це, вибух зроблений на висоті до 10 км, коли світна область не стосується поверхні землі (води). Повітряні вибухи поділяються на низькі і високі. Сильне радіоактивне зараження місцевості утвориться тільки в поблизу епіцентрів низьких повітряних вибухів. Зараження місцевості по сліду хмари істотного впливу на дії військ не робить. Найбільше повно при повітряному ядерному вибуху виявляються ударна хвиля, світлове випромінювання (СВЯВ), проникаюча радіація і ЕМІ.

Наземний (надводний) ядерний вибух – це вибух, зроблений на поверхні землі (води), при якому світна область стосується області землі (води), а пиловий (водяний) стовп із моменту утворення з'єднаний із хмарою вибуху. Характерною рисою наземного (надводного) вибуху є сильне радіоактивне зараження місцевості (води) як у районі вибуху, так і по напрямку руху радіоактивної хмари. Поражаючими фактора вибуху є : ударна хвиля, СІЯВ, проникаюча радіація, радіоактивне зараження і ЕМІ.

Підземний (підводний) вибухи – це вибух під землею (під водою) і характеризується викидом великої кількості ґрунту (води), перемішаної з продуктами ядерної вибухової речовини (ПЯР).

Поражаючими факторами вибуху є: для підземного ЯВ: сейсмовибухові хвилі, сильне радіоактивне зараження місцевості, утворення лійки; для підвідного ЯВ: базисна хвиля, що утвориться при обваленні султана (стовпа) води.

-  Поражаючі фактори ядерного вибуху.

Повітряна ударна хвиля – являє собою область сильного стиску середовища, распостранящуюся в усі сторони від крапки вибуху з надзвуковою швидкістю. Поражаюча дія обумовлена надлишковим тиском у фронті хвилі і швидкісним напором повітря рухаючогося в хвилі з великою швидкістю, що проходить першу тисячу метрів, за 3 сек; 2000 м - за 5 сек; 3000 м – за 8 сек. Крайнє важке ураження - при спостережливому тиску у фронті ударної хвилі - 0,6 – 0,8 кг/см2; середнє – 0,4 кг/см2; легке – 0,2 – 0,4 кг/см2.

Світлове випромінювання – потік променевої енергії на світній області вибуху, що включає ультрафіолетову й інфрачервону областї спектру. Діє декілька секунд. Основною характеристикою світлового випромінювання, що визначає його поражаючу дію, є світловий імпульс, що викликає опіки чотирьох ступенів:

1 ступень - 2-4 кал/см2; 2 ступень - 4-5 кал/см2; 3 ступень - (омертвління шкіри) - 5-кал/см2; 4 ступень - (обвуглювання шкіри і тканин) - понад 7 кал/см2.

Проникаюча радіація – це потік гама променів і нейтронів, що випускаються з зони вибуху. Вона діє в течії 15-20 секунд з моменту вибуху і може привести до хвороби особового складу, променевою хворобою чотирьох ступенів: 1 - легка (100-250 рад); 2 - середня (250-400 рад); 3 - важка (400-600 рад); 4 - вкрай важка (понад 600 рад).

Блискавична форма променевої хвороби виникає при дозах 10000 рад. Ураження військової техніки, радіоелектронної апаратури, визначається іонізуючим впливом проникаючої радіації й одержаниям радіаційних змін і порушень у матеріалах.

Поражаюча дія проникаючої радіації характеризується величиною дозою випромінювання. Розрізняють дози випромінювання в повітрі (експозиційну дозу) і поглинену дозу.

Під потужністю експозиційної дози розуміють дозу гамма-випромінювання, що накопичується за одиницю часу. Вимірюють експозиційну потужність дози випромінювання в рад/годину або мрад/годину.

Гамма-випромінювання сильніше всего послабляється важкими матеріалами (свинець, сталь, бетон), а потік нейтронів найкраще послабляється легкими матеріалами, що містять ядра легких елементів (вода, поліетилен).

Радіоактивне зараження місцевості – обумовлено радіоактивними продуктами (осколками) розподілу ядерного пального, не прореагувавшей частини ядерного заряду, а також наведеною активністю ґрунту. Радіоактивні продукти утворюють на місцевості слід радіоактивної хмари.

Альфа (α) – випромінювання - потік ядер гелію. Володіють великою іонізуючою здатністю і малою проникаючою здатністю. Обмундирування захищає.

Бета (β) – випромінювання – потік електронів. Володіє більшою, ніж α-випромінювання проникаючою здатністю (одяг захищає на 50%), але меншою іонізуючою здатністю. β-випромінювання небезпечні при попаданні на шкіру і, особливо, всередину організму.

Гама (γ) – випромінювання – це кванти (порції) електромагнітного випромінювання (подібно рентгенівському). Володіє великою проникаючою здатністю і меньшою, ніж α,β іонізуючою здатністю.

Нейтронне (n) – випромінювання – потік нейтронів. Через відсутність заряду має велику проникаючу і іонізуючу здатність.

Іонізуючі випромінювання (ІІ) не мають кольору і запаху, а швидкість їхнього розпаду не може бути змінена фізичним або хімічним способом.

Електромагнітний імпульс – являє собою короткочасне сильне електромагнітне поле, що виникає в момент ядерного вибуху і діє декілька секунд, що наводить у провідниках електродвижучу силу в десятки тисяч вольт і виводячі з ладу радіоелектронну апаратуру. γ-кванти, що випускаються з зони протікання ядерних реакцій, вибивають з атомів повітря швидкі електрони, які заражені негативно і летючі в напрямку руху γ-квантів зі швидкістю світла, а позитивні іони залишаються на місці. В результаті такого поділу електричних зарядів в просторі утворяться елементарні і результуючі електричні та магнітні поля ЕМІ.

Найбільш піддані впливу ЕМІ лінії електропередач, зв'язку, сигналізації і керування. Прийняті в цих лініях кабелі й апаратура мають електричну міцність до 8-10 кв. При використанні звичайних засобів захисту від впливу розрядів небезпечна напруга для такої лінії складає 50 кв.

2. Хімічна зброя

-  Хімічною зброєю – називаються отруйні речовини і засоби їх бойового застосування. Вона призначена для ураження або тимчасового виводу з ладу живої сили, а також для зараження місцевості і об'єктів на ній.

Отруйними речовинами – називаються речовини, що при бойовому застосуванні можуть нанести ураження не захищеній живій силі в результаті біохімічного впливу, що викликає порушення нормальної діяльності організму. Отруйні речовини складають основу хімічної зброї.

Хімічна зброя є засобом масового ураження живої сили, утруднення бойових дій військ і роботу тилу. Основними видами застосування хімічної зброї є: авіація, ракети, ствольна і реактивна артилерія, хімічні фугаси і розпилювачі (генератори) аерозолей.

Застосування ОР приводить до ураження організму людини різного ступеня:

-  1 ст-смертельне ураження – гине після впливу ОР у різний термін (від декількох секунд, до доби);

-  2 ст-важке ураження – вимагає тривалої госпіталізації (більше місяця);

-  3 ст-среднє ураження – вимагає госпіталізації не більш ніж на 2 тижні;

-  4 ст-легке ураження – вимагає амбулаторного лікування або короткочасної госпіталізації уражених на термін два тижня і більше.

По характерні дії на організм ОР – поділяються на наступні групи: нервово-паралітичної дії, шкірно-наривної дії, загальотруйної дії, психохимичної дії.

ОР-нервово-паралитичної дії (Ві-Ікс, зарин, зоман, бінарний Ві-Ікс, бінарний зарин).

Зарин (GB) – фторангідрід ізопропілового ефіру металфосфоновой кислоти.

Зарин – безбарвна або злегка жовтувата рідина, добре розчиняється у воді і органічних розчинниках, майже без запаху, має значну летючість, взимку не замерзає.

Бойовий стан головним чином - пар, відноситься до нестійких ОР, з яскраво вираженим міотичним ефектом (звуження зіниць ока), властива кумулятивна дія (накопичення в організмі).

При концентрації пару зарину в повітрі 5х10-4 г/м3 ознаки ураження: міоз, світлобоязнь, затруднення подиху, біль у грудях, параліч.

Дегазація: дегазуючий розчин пакету ІПП-8, ІДП-1, ДР №2-бщ (ащ), РД, РД-2, водна суспензія ДТС-ГК; на обмундируванні – ДП-С. Захист: протигаз і ЗЗК.

Допоміжні речовини для змивання і дегазації: гаряча мильна вода, водний розчин порошку СФ-2у, аміачна вода, водний розчин їдкого натру, спирт, бензин, керосин, дизельне паливо, ДХЕ.

Ці ж речовини і розчини застосовуються для дегазації зоману.

Зоман (GD) – фторангідрід пінаколінового ефіру метилфосфонової кислоти.

Зоман – прозора рідина з легким запахом камфори. По характеру дії схож з зарином але ще більш токсичний.

Ві-Ікс (Vx) – це мало летюча рідина з високою температурою кипіння, тому володіє більшою стійкістю. Бойовий стан – аерозоль – О-етілен-S-β-діізопропіламіноетилтіолфосфонат.

Це безкольорова, слабко летюча рідина, без запаху, малорозчинна у воді, добре – в органічних розчинниках. Діє через органи дихання, через шкірні покрови і обмундирування. Симптоми ураження схожі на симптоми ураження іншими ОР нервово-паралітичної дії. Вихід з ладу особового складу може наступити через декілька хвилин або годин після ураження.

Перша допомога: надіти протигаз, ввести антидот (афін, атропін, сафалєн), ураженні ділянки шкіри терміново обробити за допомогою ІПП, очі промити 2% розчином питної соди або чистої води. Якщо в течії 10 хв. судороги не зняті, антидот повторити. Лікування уражених триває декілька місяців.

Дегазація: ІПП-8, ДР №1, РД та РД-2, ІДП-1, водна суспензія ДТС-КГ. Допоміжні дегазатори: гаряча мильна вода, водний розчин порошку СФ-2у, спирт, бензин, дизельне паливо, ДХЕ.

ОР шкірно-наривної дії

Іприт (HD) (перегнаний інрит) – бойовий стан – крапельно-рідинний і пароподібний. Діхлордіетілсульфід. Це безкольорова масляниста рідина з запахом часнику або гірчиці. Слабо розчиняється у воді, і гарно в органічних розчинниках, горючих і мастильних матеріалах. Важче води. Поражає через органи дихання, шкірні покрови шлунково-кішечний тракт. Діє на очі і шкіру. Володіє періодом скритої дії та кумулятивним ефектом при концентраціях 4х10-3 г/м3 , призводить до ураження легенів; ураження шкіри через 2-6 год. Симптоми: почервоніння шкіри, утворення пухирів через 2-3 доби. Загоювання виразок триває біля 30 діб. При концентрації парів 1х10-3 г/м3 запалюються очі, а при 0,1 г/м3 виникає ураження очей з втратою зору. Антидоту нема.

Також відомі: технічний іприт (Н), іпритна рецептура (НТ), азотистий іприт (НN).

Азотистий іприт – представляє собою безкольорову рідину з дуже слабким запахом свіжої риби. Малорозчинний у воді, гарно – в органічних розчинниках. Дія основана на ураженні клітин організму. Володіє як місцевою та і загальноотруйною дією, але більш слабкий порівняно з НD.

Перша допомога: ураженні ділянки шкіри продегазувати за допомогою ІПП, очі промити 2% розчином соди або чистої води, надіти протигаз. Індивідуальну зброю і спорядження обробляють ІДП (ампула з червоною головкою). Техніку обробляють дегазуючим розчином №1 або ДТС-ГК.

Захист – протигаз, і засоби захисту шкіри.

Додаткові дегазатори: гаряча мильна вода, водний розчин порошку СФ-2у, ДХЕ, спирт, бензин, дизельне паливо.

ОР загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан).

Синильна кислота (AC) – це безкольорова, дуже летюча рідина з запахом гіркого міндаля, дуже сильна швидко діюча отрута. Поражає через органи дихання і при прийомі з водою або їжею. Бойовий стан – пар. При концентраціях 0,04 г/м3 ураження не викликає. При концентраціях 10 г/м3 і експозиції t>5 хв. може уражати через шкіру.

Ознаки ураження: гіркота і металевий смак у роті, нудота, головна біль, судороги, смерть – в результаті паралічу серця.

Хлорціан (СК) – при температурі нижче 130С – рідина, вище 130С – газ. Обмежено розчинний у воді, гарно – в органічних розчинниках. Бойовий стан – газ, швидкодіюча ОР. На очі і органи дихання його уражаючі властивості проявляються відразу. При концентрації хлорціану 2х10-3 г/м3 відбувається роздратування очей; більш високі концентрації викликають загальне отруєння, проявляються головокружіння блювота, наступає втрата свідомості, починаються судороги, параліч.

Фосген – (GP) - діхлорангідрід вугільної кислоти.

При температурі вище 80С з запахом прілого сіна, важче повітря в 3,5 рази. Погано розчинний у воді, добре в органічних розчинниках. Уражає легені, викликаючи їхній набряк, дратує очі і слизуваті оболонки. Володіє кумулятивною дією. Ознаки ураження: роздратування очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабість. З виходом із зарядженої території ці ознаки зникають, настає ознака схованого впливу (4-8 годин), в течії якого розвивається ураження легенів, потім з’являється кашель, починається посиніння губ і щік, виникає головний біль, задишка і ядуха, спостерігається підвищення температури до 390С. Смерть настає в перші дві доби від набряку легенів. При концентрації фосгену 40 г/м3 смерть настає практично миттєво.

Первша допомога: у першу чергу надіти протигаз, вивести з зарядженої зони, надати повний спокій і доставити в медпункт, не можна робити штучне дихання.

Дифосген – (GD) - безбарвна чи бурувата рідина, що має такий же запах і ті ж властивості що і фосген. - трихлорметиловий ефір хлорвугільної кислоти.

ОР- дратівної дії (Сі-Ес, Сі-Ар, хлорацетофенон, адамсит)

Хлорацетофенон – ОР сльозоточивої дії, це порошок із запахам черемшини, не розчинний у воді, добре розчинний у діхлоретані і хлороформі. Максимальна концентрація його парів складає 0,2г/м3 . Не стерпна концентрація пару хлорацетофенону дорівнює 3х10-3 г/м3 . Може застосовуватися в сухому виді (CN2) у гранатах, за допомогою механічних розчинників, а також у виді розчинів під шифрами:

(СNS) – (23,3% хлорацетофенону в 38,4% хлорпікрину і 23,4% хлороформу);

() – 10% хлорацетофенону, 45% бензолу, і 45% чотирехлористого вуглецю.

Адамсит - (DM) – кристалічна речовина ясно-жовтого кольору, без запаху. У воді не розчинний, при нагріванні добре розчинний в органічних розчинах, добре розчиняється в ацетоні. Бойовий стан – аерозоль (дим). Викликає сильне роздратування носоглотки, біль грудей, блювоту. Шифр DN-1. Може застосовуватися за допомогою хімічних розпилювачів.

Сі–Ес (СS) - кристалічний білий порошок, помірно розчинний у воді, гарно розчиняється в ацетоні, бензолі. Пари малих концентрацій дратують очі і верхні дихальні шляхи, при великих - викликає опіки відкритих ділянок шкіри й омертвіння органів дихання. При концентраціях – 5х10-3г/м3 особовий склад виходить з ладу миттєво. Симптоми ураження: біль в очах, грудях, сльозотеча, нежить, кашель. Симптоми поступово проходять у термін 1-3 години. Бойове застосування у виді рецептур CS-1 і CS-2. Чиста речовина, зберігається на місцевості близько 14 діб, а CS-2 – більш стійке і зберігається до 30 діб, за рахунок того, що кожна частка кристалічного чистого CS покрита водовідштовхувальною плівкою із силікону. CS застосовується і у якості поліцейських ОР.

Сі-Ар (CR) - нова OР дратівної дії, значно токсична ніж CS. Це тверда речовина червоно-жовтого кольору погано розчинна у воді. Ознаки ураження схожі на ознаки CS. Сильно дратує шкіру людини. Бойовий стан – аерозоль.

Перша допомога: надіти протигаз, розбити ампулу з протидимною сумішшю з ІПП-8 і ввести її під шолом-маску, вивести з зараженої атмосфери, прополоскати рот, носоглотку і очі 2% розчином питної соди або чистою водою. Змивається Сі-Ес великою кількістю води.

ОР психохімічної дії.

(Бі-Зет). Шифр – «BZ». 3-Хінуклідмніловий ефір фенілоксіоцетової кислоти.

Бі-Зет – являє собою тверду речовину, бойовий стан - аерозоль (дим). У бойовий стан приводиться способом сублімації генератором аерозолів. Виробляється у вигляді порошку. Уражає органи дихання, шлунково-кишкових тракт. Період схованої дії – 0,5-3 години. Потім порушується функція вестибулярного апарату, починається блювота. В течії 8 годин, з'являється заціпеніння, уповільнення мови, настає період галюцинацій і збудження.

Перша допомога: заражені ділянки тіла обробити мильною водою, а очі і носоглотку ретельно промити чистою водою, витрусити і вичистити щіткою обмундирування.

-  Хімічні боєприпаси.

До хімічних боєприпасів відносяться артилерійські хімічні снаряди і міни; авіаційні хімічні бомби і касети; хімічні бойові частини ракет; хімічні фугаси, шашки, гранати і патрони.

Усі хімічні боєприпаси армії США офарблюються в сірий колір.

На корпус боєприпасів наносяться; кольорові кільця; шифр ОР; вказуються: калібр боєприпасів, масові знаки, модель і шифр боєприпасів і номер партії.

Боєприпаси, споряджені ОР смертельної дії, маркіруються зеленими кільцями, а тимчасово і короткочасно виводячи з ладу червоними. Хімічні боєприпаси, споряджені нервово-паралітичними ОР, мають 3 зелені кільця, шкірнонаривними – 2 зелені кільця, загально отрутними і задушливими – 1 зелене кільце. Боєприпаси, що містять психохімічні ОР, мають 2 червоні кільця, а дратівні - 1 червоне кільце.

Шифр ОР: Ві-Ікс – «VX-GАS», Зарин – «GS-GАS», технічний іприт – «H-GAS», перегнаний іприт – «HD-GAS», синильна кислота – «AC-GAS», хлорціан – «CK-GAS», фосген – «CG-GAS», Бі-Зет – «BZ-Riot», Сі-Ес – «CS-Riot», Сі-Ар – «CR-Riot», хлорацетофенон – «CN-Riot», Ботулінічений токсин має шифр «XR», стафилококковий ентеротоксин – «PG».

-  Бінарні хімічні боєприпаси.

Бінарні хімічні боєприпаси і прилади є різновидом хімічної зброї. Термін «бінарні боєприпаси» у печаті західних країн з’явився на початку 70-х років. Разом з тим, як пишуть зараз закордонні оглядачі, над цим новим видом хімічної зброї в США працюють вже більш двадцяти років.

Слово «бінарний» означає «складається з двох частин (компонентів)». Компоненти, що містять у корпусі бінарних боєприпасів (снаряда, бомби) чи в ємності приладу, наприклад ВАП, знаходяться ізольовано один віл одного. Змішування цих компонентів і реакція між ними здійснюється після пострілу снаряда (скиду бомби), зруйнування поділяючої їх перегородки і штучного перемішування в польоті за допомогою спеціальних пристроїв.

По конструкції бінарні хімічні боєприпаси відрізняються від звичайних головним чином будовою камери для компонентів і порядком їхнього спорядження. Так, якщо звичайні боєприпаси цілком заповнюються тільки одним ОР, то в корпусі бінарних боєприпасів розміщаються два контейнери (ємності), у кожному з яких знаходиться один компонент, необхідний для одержання ОР. Контейнери, як правило, виготовляються з пластмаси. У складських умовах вони можуть зберігається роздільно, і поза корпусом. Припустимо, що один з них знаходиться в боєприпасах, а другий вставляється в корпус боєприпасів тільки при підготовці його до застосування.

Найбільш складну будову із усіх бінарних боєприпасів має авіаційна бінарна хімічна бомба.

Для застосування бінарних хімічних сумішей розробляються такі спеціальні касети, в елементах яких знаходитися один з хімічних компонентів. Другий хімічний елемент у рідкому стані заливається в простір між елементами. Перед скиданням касети спрацьовує пристрій підвищення тиску у корпусі і другий компонент впорскується у внутрішню порожнину елементів, після чого починається реакція утворення ОР. При польоті корпусу касети до цілі, корпус підривається за допомогою підривача і елементи викидаються. У момент падіння на ґрунт корпус кожного елемента розривається і ОР розсіюється по місцевості.

Один з бінарних компонентів хімічної авіаційної бомби знаходиться в порошкоподібному (чи рідкому) стані, а інший - в рідкому стані. Перший поміщається у кожух-мішалку і відокремлений від другого, що знаходиться в основному обсязі бомби, тонкою металевою перегородкою. Перед застосуванням боєприпасів пілот натискає кнопку, і спрацьовує піротехнічний пристрій забезпечующий руйнування перегородки і видавлювання порошку (іншої рідини) у рідкий компонент. За допомогою перемішування мішалкою відбувається утворення ОР.

Таким чином, хімічному бінарному боєприпасу як би придаєтся додаткова функція реактору, у якому здійснюється остання частина технологічного утворення ОР. У зв'язку з цим хімічні боєприпаси крім звичайних деталей містять додатковий пристрої для ізоляції компонентів при збереженні їх у боєприпасах, для усунення (руйнування) цієї ізоляції і перемішування компонентів.

Наявність зазначеного додаткового пристрою ускладнює конструкцію боєприпасів. До числа недоліків бінарних боєприпасів відносять і те що для протікання реакції між компонентами потрібен деякий час, що не дозволяє вести стрільбу на короткі дистанції, крім того території, що уражаються, виходять трохи менші, ніж при застосуванні боєприпасів зі звичайним ОР одного калібру. Важливою перевагою бінарної зброї є можливість схованого його виготовлення і нагромадження його запасів в умовах міжнародного заборони на хімічну зброю. При розробці нових ОР у бінарних боєприпасах легко заміняти один компонент іншим.

-  Фітотоксиканти.

Фітотоксиканти – це хімічні речовини, що викликають ураження рослинності. По своїй дії фітотоксиканти розділяються на: гербіциди, арборіциди, дефоліанти і десіканти.

Гербіциди призначені для ураження трав'янистої рослинності, злакових і овочевих культур; аброциди призначені для ураження деревинно-кустарної рослинності; дефоліанти приводять до падіння листів вони уражають рослинність шляхом її висушування.

Фітотоксиканти застосовують у виді розчинів, емульсій шляхом обприскування (запилення) за допомогою спеціальних вилівних і распилюючих приладів.

США широко застосовувало фітотоксеканти під час агресії у В'єтнаму. На території цієї країни було використано близько 90 тис.т фітотоксикантів трьох основних рецептур, що одержали умовні назви «жовтогаряча», «біла», «синя».

3. Бактеріологічна (біологічна) зброя

Бактеріологічна зброя – це спеціальні боєприпаси і бойові прилади з засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Призначена для масового ураження живої сили противника, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, а також псування деяких видів військових матеріалів і спорядження.

Уражаюча дія бактеріологічної зброї заснована в першу чергу на використанні хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності.

В даний час у закордонній літературі найбільш широко використовується термін «біологічна зброя». У деяких випадках і в нашій літературі для стислості використовується термін «біологічна зброя» (БЗ).

Ведення бойових дій із застосуванням біологічної зброї іноді називають біологічною війною.

У ваш час інфекційні хвороби усе ще можуть впливати на хід бойових дій.

Види й основні властивості бойових біологічних засобів.

Основу уражаючої дії біологічної зброї складають біологічні засоби (БЗ) - спеціально відібрані для бойового застосування біологічні агенти, здатні викликати у людей, тварин, рослин масові важкі захворювання (ураження). До біологічних агентів відносяться:

а) окремі представники патогенних, хвороботворних мікроорганізмів – збудникі найбільш небезпечних інфекційних захворювань у людини, сільськогосподарських тварин і рослин.

б) продукти життєдіяльності деяких мікробів, зокрема з класу бактерій, що володіє у відношенні організму людини і тварин крайнє високою токсичністю і викликаючі при їх попаданні в організм важкі ураження (отруєння).

Для знищення посівів злакових і технічних культур і підриву тим самим економічного потенціалу супротивника в якості біологічних засобів можна очікувати навмисне використання комах - найбільш небезпечних шкідників сільськогосподарських культур.

Патогенні мікроорганізми – збудники інфекційних хвороб людини і тварин у залежності від розмірів, будівлі і біологічних властивостей підрозділяються на наступні класи : бактерії, віруси, риккетсії, грибки, спірохети і простіші.

Бактерії – одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, дуже різноманітні за своєю формою. Їхні розміри – від 0,5 до 8-10 мкм. Бактерії у вегетативній формі, тобто у формі росту і розвитку, дуже чуттєві до впливу високої температури, сонячного світла, різким коливанням вологості і дезинфікуючим засобам, зберігають достатню стійкість при температурах навіть до мінус 15-250С.

Мікроби в споровій формі мають дуже високу стійкість до висихання, недоліку живильних речовин, дії високих і низьких температур і дезинфікуючих засобів. З патогенних бактерій здатністю утворити спори мають збудникі сибірської виразки, ботулізма, правця та ін.

Віруси – велика група мікроорганізмів, що мають розміри від 0,08 до 0,35 мкм. Вони здатні жити і розмножуватися тільки в живих клітках за рахунок використання биосиметичного апарату клітиини хазяїна, тобто є внутрішньоклітинними паразитами. Віруси володіють високою стійкістю до низьких температур, висушування. Сонячне світло, особливо ультрафіолетові промені, а також температура вище 600С и дезинфікуючі засоби (формалін, хлорамін і ін.) діють на віруси пагубно. Віруси є причиною більш ніж 75 захворювань людини, серед яких такі високо небезпечні , як натуральна віспа, жовта лихоманка і ін.

Риккетсії – група організмів що займає, проміжне положення між вірусами і бактеріями. Розмір їх від 0,3 до 0,5 мкм. Риккетсії спор не утворять, стійкі до висуховування, заможення і коливанням атмосферної вологості повітря. Однак дуже чуттєві до високих температур і дезинфікуючим засобам. Хвороби викликаємі риккетсінами називають риккетсиозами; серед них такі небезпечні як сипний тиф, плямиста лихоманка Скелястих гір і ін.

У природних умовах риккетсіози передаються людині в основному через кров членістоногих.

Грибки – одно чи багато клітинні мікроорганізми рослинного походження. Їхній розмір від 3 до 50 мкм. і більший. Грибки можуть утворювати спори, що володіють високою стійкістю до заморожування, висухування, впливу сонячних променів і дезинфікуючих речовин. Захворювання викликані патогенними грибками називають мікозами. Серед них такі важкі інфекційні захворювання як бластомікоз, гістоплазмоз та ін.

Мікробні токсини – продукти життєдіяльності деяких видів бактерій, що володіють у відношенні людини, тварини дуже високою токсичністю. Потрапивши з їжею, водою в організм людини , тварини викликають дуже важкі, часто зі смертельним результатом ураження. Руйнуються токсини при тривалому кип’ятінні і при впливі дезинфікуючих засобів.

До комах – шкідників – сільськогосподарських культур, що представляють на думку закордонних фахівців інтерес для застосування у військових цілях відносяться: колорадський жук; сарана; гессенська муха.

Для ураження людей найбільш ймовірними виами відібраних у групу БЗ агентів вважаються наступні.

Серед патогенних мікроорганізмів – збудників небезпечних інфекційних захворювань: із класу бактерій – збудникі чуми, сибірської виразки, туляремії, холери, сапу, меліоідозу та ін.; із класу вірусів – збудникі жовтої лихоманки, натуральної віспи, різних видів енцефаломіелітов, лихоманки Денге та ін.; із класу риккетсій – збудникі сипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гір, Ку–лихоманки, лихоманки, цуцугамуши, та ін.; із класу грибків – збудникі кокцидіоідомікозу, бластомікозу, гістоплазмозу та ін.

Серед бактеріальних токсинів – ботулінічний токсин і стафілококковий ектеротоксин.

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватися як збудники деяких захворювань, небезпечних для людини (сибірської виразки, сапу, меліоідозу та ін.), так і збудники захворювань, що уражають винятково тварин, а для людини чи безпечні, або виживають у нього лише легкі форми захворювань (чуми великої рогатої худоби, чуми свиней і ін.).

Найбільш ймовірними об'єктами застосування БЗ можуть бути великі зосередження військ у смузі фронту і в глибокому тилу, центри підготовки військ, великі політико-адміністративні і военно – промислові центри, великі райони інтенсивного тваринництва і вирощування сільськогосподарських культур та інші об’єкти.

Захист особового складу.

Безпосередній захист особового складу у період бактеріологічного нападу супротивника забезпечується використанням засобів індивідуального і колективного захисту, а також застосуванням засобів екстреної профілактики, що маються в індивідуальних аптечках.

Особовий склад, яки знаходиться у вогнищі бактеріологічного зараження, повинний не тільки вчасно і правильно використовувати засоби захисту, але і строго виконувати правила особистої гігієни; не знімати засоби захисту без дозволу командира; не доторкатися до озброєння, військової техніки і майна до їх дезинфекції; не користатися водою з джерела і продуктами харчування, що знаходяться у вогнищі зараження; не піднімати пил, не ходити по чагарнику і густій траві; не стикатися з особовим складом військових частин і цивільним населенням, ураженими бактеріальними засобами, і не передавати їм продукти харчування, воду, предмети обмундирування, техніку та інше майно; негайно доповідати командиру і звертатися в медпункт із появою перших ознак захворювання (головний біль, нездужання, блювота, підвищення температури тіла).

В усіх випадках безпека біологічного зараження встановлюється біологічним контролем, проведеним медичною службою.

4. Запалювальна зброя

Під запалювальною зброєю розуміють запалювальні речовини (ЗР) і засобу їх бойового застосування. Запалювальна зброя (ЗЗ) призначається для ураження особового складу, знищення й ушкодження озброєння і військової техніки, споруд та інших об’єктів, матеріальних засобів і створення пожеж у районах бойових дій.

Основними уражаючими факторами ЗЗ є: теплова енергія і токсичні для людини продукти, що виділяються при горінні. У відмінності від інших засобів ураження ЗЗ має уражаючі фактори, рознесеними в часі і в просторі, які можна розділяти на первинні і вторинні.

До первинних факторів відносяться: теплова енергія, дим і токсичні для людини продукти горіння запальних сумішей безпосередньо в момент застосування ЗЗ. Час впливу їх на ціль продовжується від кількох секунд до декількох хвилин. Вторинними уражаючими факторами є: виділяєма теплова енергія, дим і токсичні продукти, як наслідок виникнення пожеж. Час впливу їх на ціль може продовжуватися від декількох хвилин до годин, діб, тижнів.

Крім того ЗЗ володіє великим деморалізуючи морально-психологічним впливом на живу силу, понижуючи її активність до опору.

 До сучасних запалювальних речовин ЗР відносяться: запалювальні речовини на основі нафтопродуктів, металізовані запалювальні суміші, терміти і термітні суміші, звичайний (білий) та пластифікований фосфор, “електрон”, лужні метали, а також самозаймисті на повітрі запалювальні суміші на основі триетеленалюмінію.

Найбільш розповсюдженні із запалювальних речовин на основі нафтопродуктів отримали алюмінієві солі нафтової, пальметиної олеїнової кислот в якості загусників, так звані – напалми. Його отримують шляхом добавки до рідкого пального звичайного бензину, спеціальних порошків - загусників.

Напалм має властивість легко загорятися і розвивати температуру горіння до 12000С. Час горіння напалму 5-10 хв. Він добре прилипає до поверхні різних предметів, має властивість затікати в щілини, дірки, горіти при доступі кисню і важко піддається гасінню.

Найбільш ефективною вогнесумішшю являється напалм Б. Він має властивість добре займатись і прилипати навіть до вологих предметів, способом створення високої (1000-12000С) і тривалим часом горіння 5-10 хв.

Напалми Б - легші від води, тому поливаючи на поверхні зберігають властивість горіти, що значно заважає ліквідації вогнищ пожарів.

Пірогелі - отримують шляхом добавки в напалм порошку або стружки натрію, магнію, фосфору а також алюмінію. Температура горіння досягає 16000С. Відмінністю від звичайних напалмів, пірогелі важчи за воду і час їх горіння 1-2 хв.

Термітні речовини – представляють собою порошкоподібну спресовану суміш звичайного алюмінію та окислів заліза. Палаючий терміт розгоряється до 30000С і горить без доступу кисню. Із термітних запалювальних речовин на озброєні армії США стоять суміші марок ТН2, ТЕЗ, ТН4. Вони можуть пропалювати металеві частини (поверхні) озброєння і військової техніки і виводити її з строю. Вказані термітні речовини використовуються в заполювальних авіаційних бомбах.

Білий фосфор - представляє собою напівпрозору парафіноподібну речовину, схожу на віск. Він має властивість самозайматись, з’єднуватись з киснем повітря. Горить яскравим полум’ям з великим виділенням білого диму. Температура загоряння порошкоподібного фосфору 340С, температура полум’я – 900-12000С.

Білий фосфор використовується в якості запилювача напалму і пірогелю в запалювальних боєприпасах. Пластифікований фосфор (з добавками каучуку) має властивість прилипати до вертикальних поверхонь і пропалювати їх. Крім цього при розриві боєприпасу порушується плівка і проходить доступ кисню до фосфору, в результаті цього проходить загорання останнього. Це дозволяє використовувати його для спорядження бомб і для запалювання напалму та пірогелю.

Електрон – сплав магнію (96%) і алюмінію (3%) та інших елементів (1%). Загорається при температурі 6000С і горить сліпуче білим або синім полум’ям, розвиваючи температуру горіння 28000С. Приміняється при виготовлені корпусів авіаційних запалювальних бомб.

Самозапальна суміш – складається з поліізобутілену і триетіленалюмінію (рідке пальне).

До засобів застосування ЗЗ відносяться: авіаційні напалмові запалювальні бомби (ЗАБ), запалювальні касети (ЗАК) і запалювальне касетні установки (ЗАКУ); артилерійські запалювальні боєприпаси для ствольної і реактивної артилерії; вогнемети, реактивні запалювальні гранатомети; пристрілочно-запалювальні та бронебійно–запалювальні кулі; гвинтівочні запалювальні гранати; термітні шашки, шари і пакети; запалювальні димові патрони, вогневі фугаси.

-  Захист від запалювальної зброї.

Захист частин і підрозділів від ЗЗ проводиться з метою максимального послаблення його впливу на війська, зберегти їх боєздатність і забезпечення виконання поставлених їм бойових задач, а також перешкодити появі і розповсюдженню пожеж.

Основні заходи по захисту від запалювальної зброї.

В цілях захисту від уражаючої дії ЗЗ передбачається проведення наступних заходів:

-  прогнозування появи і розповсюдження пожеж;

-  ведення безперервного нагляду і розвідки та своєчасне виявлення підготовки противника до застосування запалювальної зброї;

-  розосередження військ і періодична схема районів їх розміщення;

-  інженерне обладнання районів розміщення військ;

-  використання захисних і маскувальних властивостей місцевості, захисних властивостей бойової, спеціальної та іншої техніки і зброї, засобів індивідуального і колективного захисту;

-  своєчасне попередження військ про загрозу і початок застосування запалювальної зброї;

-  забезпечення військ необхідними силами і засобами пожежегасіння;

-  виявлення наслідків використання противником ЗЗ;

-  проведення протипожежних заходів;

-  забезпечення безпеки і захисту військ при діях в зонах масових пожеж;

-  ліквідація наслідків використання противником запалювальної зброї.

Захист особистого складу.

Для захисту особистого складу від уражаючої дії запалювальної зброї використовуються:

-  закриті фортифікаційні будівлі;

-  танки, БМП, БТР, криті спеціальні і транспортні засоби руху;

-  засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) органів дихання і шкіри;

-  шинелі, бушлати, полушубки, ватні куртки, брюки, плащ – намети, які є в постачанні;

-  природні прикриття (канави, ями, підземні виробки, кам’яні будівлі, підвали, забори), а також різні місцеві матеріали (дерев’яні щити, мати з зелених гілок і трави).

Фортифікаційні будівлі (укриття, щілини, перекриті ділянки траншей і шляху оповіщення) являються найбільш надійним захистом особистого складу від дії ЗЗ.

Танки, БМП, БТР з щільно закритими дверима, люками, бійницями і жалюзями забезпечують надійний захист особового складу від ЗЗ.

Автомобілі, покриті звичайними тентами або брезентами, забезпечують лише короткочасний захист, так як покриття швидко запалюються.

ЗІЗ органів дихання і шкіри (протигази, ЗЗК), а також шинелі, бушлати полу шубки, ватні куртки і брюки, плащ – намети являються засобами короткочасного захисту. При попаданні на них палаючих кусків запальної суміші вони повинні зразу скидатися.

Місцеві підручні матеріали використовуються для захисту від ЗЗ безпосередньо в момент його використання противником. Палаючі поверхні негайно скидаються і тушаться.

Надання першої медичної допомоги починається з тушіння самими потерпілими або з допомогою товаришу запальних речовин, попавши на шкіру або одяг. В цей момент (період) крайнє не допустима втрата самоконтролю. При горінні декількох частин одягу, полум’я потрібно збивати перекачуючись послідовно по землі. Категорично забороняється збивати полум’я голими руками. Куски фосфору і суміші попавши на відкриті частини тіла видалити з шкіри; не допустимо розтирати їх по тілу.

Після гасіння палаючої суміші потерпілим від опіків необхідно ввести знеболюючий засіб із індивідуальної аптечки і захистити опечені частини тіла від забруднення.

Потерпілих, втративших свідомість, слідує привести в свідомість; обкропити лице водою, розщібнути одяг, дати понюхати нашатирного спирту (аміаку). При зупинці дихання у потерпілого, потрібно провести штучне дихання методом “з рота в рот” або “з рота в ніс”.

На області опіків, особливо при наявності пухирів і від слойок шкіри, накладається суха, стерильна, м’яка пов’язка з застосуванням ІПП. При великих опіках і кінцівок застосовується стерильна опікова пов’язка, що мається у санітара (санінструктора) яка позволяє закрити значну частину поверхні тіла.

При опіках, що визвали самозаймисті суміші, до складу яких входить фосфор, можливе повторне займання. В цих випадках потрібно накласти пов’язку, змочену 5% розчином мідного купоросу, або змочену 5% розчином марганцевокислотного калію, а при їх відсутності – змочену водою. Перед накладанням пов’язки не слід видаляти з обпечених ділянок останки прилиплої шкіри, не згорілу суміш або шлак, проколювати або зрізати пухирі. Необхідно очистити уражені частини від піску і ґрунту. Одяг над ураженими частинами за звичай розпорюється повздовж швів. В холодну пору року не рекомендується знімати одяг з потерпілого. З рук необхідно зняти годинник, який в подальшому може привести до здавлювання і омертвінню уражених частин тіла.

При опіках з ураженням очей потерпілі повинні бути виведенні або винесенні з вогнищ уражень. Перша допомога полягає в підкладанні на нижнє віко в порядку само – або взаємодопомоги спеціальної лікарської плівки (ГЛП) і накладанню антисептичної пов’язки із ІПП. Промивати водою ураженні (пошкодженні) очі не потрібно.

Потерпілих за звичай мучить спрага. Якщо у них не має блювоти рекомендується дати їм води або гарячого пиття, чаю.

Після надання першої медичної допомоги, потерпілого направляють в медичний заклад для надання йому кваліфікованої медичної допомоги.

НОРМАТИВИ З ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОЇ, СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВОК ТА ЗАХИСТУ ВІД ЗБРОЇ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ

Нормативи бойової підготовки – це часовий, кількісний і якісний показник виконання поставлених задач, прийомів і дій окремими військовослужбовцями або підрозділами в ході бойової підготовки, на навчаннях, тренуваннях а також з озброєнням і бойовою технікою.

1. Тактико-спеціальна підготовка

2.  Спеціальна підготовка

3. Захист від збої масового ураження

Додаток № 1

ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Бойові документи за формою виконання можуть бути текстовими, графічними або табличними. Вони розробляються вручну або за допомогою технічних засобів на папері, кальці, топографічних або спеціальних картах, мікрофільмах, фотознімках.

При розробці бойових документів необхідно дотримуватися наступних вимог: розробляти тільки документи, необхідні для практичного використання; вони мусять бути лаконічними, точними, не допускаючи подвійного тлумачення, виключаючими загальнотеоретичні загальновідомі положення; наочними і зручними у роботі; оптимально короткими.

Кожен бойовий документ мусить мати: гриф таємності та номер екземпляру; адресата; службовий заголовок; підпис посадової особи з вказанням посади, військового звання, прізвища; відмітку з вказанням кількості виготовлених екземплярів, прізвища виконувача і друкарки (кресляра), дати виконання і номеру по журналу врахування розмноження документів.

Гриф таємності документу визначається виконувачем та остаточно встановлюється особою, що його підписує.

Службовий заголовок пишеться від поля (без червоної строки) в одну або декілька суцільних строк. В ньому послідовно указуються: назва документу; найменування частини, в якій він розроблений; місце розміщення пункту управління; час і дата; масштаб і рік видання карти, по якій він розроблений.

При віддані бойового наказу (розпорядження) усно текст його записується в таємному робочому зошиті, завіряється офіцером штабу, які передає наказ (розпорядження), і особою, яка записує його. Окремі листи з записами оформлюються і враховуються, як таємні.

При розробці текстових бойових документів необхідно дотримуватися наступних правил:

-  часові дані позначаються чотирма групами двозначних цифр – години, хвилини, число, місяць (14.01 12.12);

-  перерахування населених пунктів і місцевих предметів, які визначають лінію зіткнення, райони, ділянки, рубежі своїх військ, починаються з правого флангу і ведеться проти руху часової стрілки, а військ противника – з його лівого флангу, по руху часової стрілки; райони при цьому позначаються не менше ніж трьома, рубежі – двома і ділянки – чотирма пунктами;

-  напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

-  маршрути руху позначаються назвами населених пунктів або місцевих предметів; починаючи з вихідного, далі проміжними і закінчується пунктом на границі району зосередження;

-  кількість частин і підрозділів пишеться пропісью (два об РХБз); в таблицях і розрахунках – цифрами (об РХБз – 5, АРС-14 – 3);

-  при користуванні іноземними картами назви населених пунктів і місцевих предметів пишуться українськими буквами.

При розробці і веденні графічних бойових документів дотримуються наступні вимоги:

-  дані обстановки наносяться встановленими умовними знаками, тонкими лініями, без непотрібного розфарбування і деталізації, не забиваючи топографічної основи карт, крім того допускається застосування додаткових знаків з відповідним поясненням на вільному місці;

-  червоним кольором наносяться положення, завдання і дії своїх військ, крім вказаних в наступному пункті; розмежувальні лінії, пункти управління;

-  чорним кольором – положення і дії ракетних військ і артилерії, спеціальних військ; удари своїх військ ракетами, вогонь артилерії, рубежі досягнення ракет; всі пояснювальні надписи за свої військ;

-  синім кольором – положення і дії військ противника а також всі пояснювальні надписи з застосуванням умовних знаків, які застосовуються у Збройних Силах України;

-  зеленим кольором – демонстративні, імітаційні дії своїх військ, міроприємства по дезинформації, а також удавані райони, рубежі, споруди і об’єкти з позначенням буквою “У”;

-  при однокольоровому виконанні графічних документів всі умовні і надписи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника – подвійною лінією;

-  умовні знаки частини, підрозділу в русі наносяться, як правило, один раз на початку маршруту або на місці виявлення;

-  пункти управління наносяться на карту так, щоб основа прапору упиралася в точку його находження на місцевості, а фігура знаку розміщувалася в сторону від противника;

-  фактичне положення і дії військ, об’єктів наносяться суцільною лінією; плануємі – пунктиром; запасні, тимчасові райони і позиції – пунктиром з надписами всередині знаку або біля нього;

-  при нанесенні різночасових положень військ їх умовні знаки доповнюються пунктирними лініями; на одну карту наноситься, як правило, не більше чотирьох положень;

-  пояснювальні надписи розміщуються всередині умовного знаку, біля нього (з протилежної фронту сторони), під знаком або на вільному місці, але з вказівної лінією;

-  службові заголовки та відмітки про затвердження підписуються пропісними буквами без нахилу, надписи до умовних знаків – з нахилом;

-  графічний документ, виконаний на прозорій основі, мусить мати не менше трьох крапок, розміщених, як правило, по кутах внутрішньої рамки листа карти, масштаб, номенклатуру і рік видання карти; виконаної в свавільному масштабі.

На картах можуть підійматися: ріки – синім; рослинність – зеленим; дороги – коричневим; залізниці, державний кордон – чорним; населені пункти – затушуванням або пунктиром.

Додаток № 2

ЖУРНАЛ РАДІАЦІЙНОГО І ХІМІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ (РОЗВІДКИ)

варіант

Перша половина журналу

Друга половина журналу

Додаток № 3

ЖУРНАЛ ОБЛІКУ МЕТЕООБСТАНОВКИ В ПРИЗЕМНОМУ ШАРІ

варіант

Додаток № 4

ЗАТВЕРДЖУЮ

Командир___________об РХБз

__________________________

(військове звання, підпис, прізвище)

АКТ

СДАЧИ ПРОДЕГАЗОВАНОЇ (ПРОДЕЗИНФІКОВАНОЇ, ПРОДЕЗАКТИВОВАНОЇ) ДІЛЯНКИ МІСЦЕВОСТІ (ДОРОГИ), ПРОХОДУ

варіант

Місце складання ___________________________________

Комісія: голова ______________________________________________

(командир підрозділу, який проводив обробку)

члени: 1.______________________________________________

(посада, військове звання, підпис, прізвище, ініціали)

2.______________________________________________

3.______________________________________________

склала цей акт в тому, що _________________ в період з__по__провів______________________________ (підрозділ) _________________

 (дегазацію, дезинфекцію, дезактивацію ділянки місцевості, дороги, проходу в районі)

зараженого_____________, довжиною__________км, шириною__________м, з

(вид зараження)

нормою розходу________________.

(рідин, розчинів)

Продегазована (продезинфікована, продезактивована)_______________

 (ділянка місцевості, дороги)

позначена спеціальними покажчиками.

Всього витрачено_____________________________________________.

 (рідин, розчинів)

Повнота дегазації (дезинфекції, дезактивації) зараженої ділянки місцевості, дороги, проходу перевірена начальником лабораторії___________

(в/звання, підпис)

в _____________.

(час, дата)

Регулювання руху і підтримання порядку на ділянці місцевості (дороги) покладена на _______________________________________________

(посада, в/звання, прізвище, ініціали)

Додаток до акту. Схема-донесення.

Акт складений у _____екз., з яких направляються:

екз. № 1 в діло _____________________,

екз. № 2 _________________________________,

(коменданту ділянки місцевості, дороги, проходу)

екз. № 3 _________________________________

(складається при необхідності)

Голова комісії_______________________________

Члени:_____________________________________

Продегазовану (продезинфіковану, продезактивовану) ділянку місцевості (дороги), прохід

Здав________________________

Прийняв_____________________

“____”________________200__ р.

Додаток № 5

СХЕМА – ДОНЕСЕННЯ

варіант

_____________________________________________________________

(куди, кому, час, дата)

Район (ділянка) місцевості (дороги), прохід___, карта___, видання____.

Орієнтири:________________________

Схема ділянки місцевості (дороги), проходу

Легенда:

1. Взвод РХБ захисту (рота)_____________об РХБз в _______________

(час, дата)

закінчив __________ ділянки місцевості (дороги, проходу), зараженого

(вид обробки)

___________________

(вид зараження)

2. Оброблена ділянка місцевості (дороги), прохід позначені спеціальними покажчиками.

3. Витрачено ____________________

(розчинів, рідин)

4. До __________ взвод (рота) буде зосереджена в районі ___________

(час, дата) (вказати)

5. Інші відомості.

Командир _____________________________

(підрозділ)

_____________________________

(в/звання, підпис, прізвище)

“____”_____________200_____ р.

Додаток № 6

РОЗВІДУВАЛЬНІ ПРИЗНАКИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОТИВНИКОМ ЗБРОЇ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ

1. Хімічна зброя

Розвідувальні признаки застосування противником хімічної зброї можливо розділити на суб’єктивні (органолептичні) і об’єктивні, які основані на показаннях приладів.

Деякі бойові хімічні речовини володіють характерним запахом, який може допомогти у їх визначенні органолептичним способом: зорово; на слух; нюхом.

Зорово можливо визначити:

-  прояв характерної хмари газу, диму, або туману, яки утворюється в місцях розривів авіаційних бомб, артилериських снарядів та мін;

-  наявність олійних крапель, плям, калюж на місцевості або поблизу вирв розірвавшихся бомб, снарядів, мін;

-  наявність ділянок місцевості з зав’янутою рослинністю або рослинністю, яка змінила свій природній колір під дією ОР.

На слух можливо відрізнити:

-  снаряди з малим розривним зарядом (для застосування низько киплячих ОР з температурою кипіння від 80 до 1000С) – звук розриву цих снарядів глухий; снаряди (міни) з великим розривним зарядом (для застосування ОР з високою температурою кипіння) – розриваються з різким звуком, який схожий на звук розриву фугасного снаряду.

Запах багатьох ОР відчувається в концентраціях, які не представляють небезпеки при короткочасному перебуванні в зараженій атмосфері без засобів захисту.

Мінімальні концентрації ОР, які визначаються по запаху

2. Ядерна зброя

Потужність ядерного вибуху орієнтовно можливо визначити по масштабах і часу розвитку його зовнішньої картини, а також по значенням радіусів зон ураження різних об’єктів.

Характеристика області, що світиться, ядерного вибуху до кінця

другої фази світіння

До зовнішніх ознак ядерного вибуху, які залежать від його потужності, відносяться розміри і тривалість існування світлової області, висота, розміри і швидкість підйому хмари вибуху та ін.

Координати центру вибуху можливо визначити шляхом засічки центру світлової області або хмари вибуху і пилових стовпів з пунктів спостереження. Для визначення координат вибуху може також застосовуватися аерофотз’йомка.