Дипломная работа: Проблеми адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією

Національна академія внутрішніх справ України

Кафедра адміністративного права

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема: “Проблеми адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією.”

Виконав: викладач УПППМ УМВС України
в Житомирській області
капітан міліції

Керівник: Доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України
І.П. Голосніченко

м. Київ 2003 р.

План

Стр.

Вступ

Глава І. Вдосконалення механізму правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення.

§ 1. Норми адміністративного права і правовідносини у сфері застосування засобів адміністративного припинення;

§ 2. Адміністративна правосуб’єктність державних органів виконавчої влади щодо реалізації спеціальних засобів адміністративного припинення;

§ 3. Соціальна обумовленість вдосконалення адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення;

Глава ІІ. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку.

§ 1. Адміністративно-правова практика застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку;

§ 2. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів нарядами патрульно-постової служби міліції при охороні громадського порядку;

§ 3. Особливості застосування спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій:

3.1. при припиненні масових безладь;

3.2. при захопленні озброєного злочинця, звільненні заручників;

Заключна частина.

Список використаної літератури

Вступ

В умовах побудови правової держави підвищення ефективності правового регулювання різноманітних соціальних зв’язків набуває особливої актуальності. Зростає необхідність вдосконалення правового впливу на поведінку людей, підвищення їх правосвідомості.

В демократичному суспільстві головне завдання державної влади, зокрема виконавчої, - забезпечення прав і свобод громадян. Так, стаття 3 Конституції України проголошує, що: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає за свою діяльність. Утвердження і безпека прав і свобод людини є головним обов’язком держави.”

В той же час досягнення високого рівня дисципліни і законності неможливо без законослухняної поведінки громадян, покращання якості та ефективності роботи правоохоронних органів. Ухилення від виконання обов’язків, закріплених в законі, передбачає адекватне реагування держави, у тому числі, застосування заходів адміністративного примусу. Застосування заходів державного примусу за будь-які протиправні діяння завжди привертало увагу суспільства, соціальних груп, так, як воно більше всього торкається інтересів людей, їх об’єднань.

Одним з найбільш серйозних втручань з боку правоохоронних органів в життєдіяльність громадян являється застосування до них спеціальних засобів адміністративного припинення. В зв’язку з цим питання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення є предметом адміністративно-правового регулювання та реалізації органами держави.

Підвищена увага до цієї проблеми обумовлюється також і можливістю помилок, свавілля, потурання державних органів чи посадових осіб, застосовуючих примус. Для ілюстрації загальної картини з цього приводу можна привести такий приклад, що в 1998 році судами України задоволено 96% позовів і скарг про захист порушених прав громадян і юридичних осіб.1

_______

1 “Голос України” №11 1996 рік. “Дві третини честі і гідності”.

Необхідно звернути увагу на те, що криміногенна обстановка залишається складною. Продовжує збільшуватись інтенсивність злочинної агресії, насильницьких посягань на життя і здоров’я людей.

Понад тисячі їх стали жертвами вбивств, більше тисячі одержали тяжкі тілесні ушкодження. Тільки за минулий рік загинуло більше 70 правоохоронців1. Деякі з них при посяганні на їх життя невміло застосовували спец. засоби, або в необхідній момент не застосовували їх зовсім. А тому питання підвищення ефективності застосування спеціальних засобів працівниками органів внутрішніх справ, вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання цієї групи правовідносин набуває значної актуальності.

Опитування працівників міліції окремого батальйону патрульно-постової служби міліції управління міністерства внутрішніх справ в Житомирській області свідчить: 95.7% працівників стверджують, що відбувається зростання злісної непокори правопорушників законним вимогам працівників міліції, а 85.3% - фізичного опору під час їх затримання. В умовах, які склалися дуже гостро стоїть питання підвищення рівня професійної підготовки особового складу міліції по тактико-спеціальній, бойовій підготовці, особливо в частині застосування заходів фізичного впливу, вогнепальної зброї, спеціальних засобів адміністративного припинення, підвищення рівня технічного забезпечення міліції для боротьби з різновидами правопорушень.

Практика свідчить, що в більшості випадків у особового складу органів внутрішніх справ відсутні необхідні навички по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення.

Існуюча в Україні нормативна база – Закон України “Про міліцію”
від 20.12.90 р., Постанова Ради Міністрів УРСР №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” від 27.02.91 р., підзаконні акти, які регламентують особливості застосування застосування цих засобів є деякі недоліки спеціальних засобів адміністративного __________

1 Звіт перед українським народом про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ
у 1998 році. – Голос України, №7, 1999.

припинення дозволяє рішуче припиняти порушення законності, але в механізмі адміністративно-правового регулювання, наприклад: не визначені окремо засоби кримінального припинення і адміністративного припинення з урахуванням їх можливостей і законодавчим закріпленням, не визначено на законодавчому рівні що мається на увазі під термінами “виключні випадки”, “інші антигромадські діяння”, не зрозуміло як і ким визначається інтенсивність застосування спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій, не визначені випадки, коли при проведенні спеціальних операцій забороняється застосування тих чи інших спеціальних засобів, відсутні методичні рекомендації, типові розробки, посібники для командирів підрозділів патрульно-постової служби, командирів спеціальних підрозділів міліції по підготовці особового складу до застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, та в ході вирішення оперативних завдань.

В зв’язку з вищевказаними недоліками навчання особового складу органів внутрішніх справ з питань застосування спеціальних засобів проводиться на низькому організаційному та методичному рівні, практичні тренування, навчання проводяться дуже рідко і без використання всього комплексу спеціальних засобів, які стоять на озброєнні органів внутрішніх справ.

Проблеми адміністративно-правового регулювання в сфері охорони громадського порядку висвітлювались в цілому ряді монографій, дисертацій, навчальних посібників, статей:

Афанасьєва В.Г., Астемірова З.О., Бахраха Д.М., Бондурка О.М.,
Веремеєнка І.І., Голосніченка І.П., Гончарука С.Т., Даньшина І.М., Дорогих М.М., Єропкіна М.І., Єфімова М.Е., Жалінського О.Е., Загороднікова М.І., Зотова Л.В., Ігітова В.І., Коваля Л.В., Казімірчук В.П., Керімова Д.О., Клюшніченка О.П., Курагіна Г.Г., Курнікова В.В., Карпец І.І., Ратінова А.Р., Луньова А.Е.,
Лойфмана І.Я., Манохіна В.М., Орзих І.Ф., Ореховського О.І., Попова Л.Л., Петрова Р.І., Реутова В.П., Саввіна М.Е., Серьогіна О.П., Сіденко О.П., Сорокіна В.Д., Юсупова В.О., Явіч В.С., Якуба О.М., але комплексного дослідження проблем вдосконалення адміністративно-правового регулювання застосування засобів адміністративного припинення не проводилось.

Дослідження вищевказаної групи відносин необхідне для подальшого поліпшення законодавства, що регулює правоохоронну діяльність міліції, покращання його застосування, вдосконалення ефективності застосування спеціальних засобів.

Даному дослідженню властива наукова новизна, яка полягає у тому, що робиться спроба дослідити застосування спеціальних засобів як групи відносин механізму адміністративно-правового регулювання. Найбільш близько до цієї проблеми підійшли науковці органів внутрішніх справ Бандурка О.М.,
Голосніченко І.П., якими були досліджені заходи адміністративного припинення в діяльності міліції, зроблений аналіз системи існуючих видів заходів, але питання вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів в діяльності органів внутрішніх справ досліджено не було.

На думку автора, пропозиції, які будуть вироблені на підставі дослідження механізму адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення можуть бути використані для розробки законів та підзаконних актів для підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів по охороні громадського порядку, по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення.

Окремі положення дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі з метою підвищення професійної підготовки працівників міліції, а також для вдосконалення практики застосування спеціальних засобів з метою попередження порушень прав людини всіма суб’єктами суспільних правовідносин.

Дослідження обгрунтовує необхідність введення в штати підрозділів органів внутрішніх справ посади інструкторів по навчанню працівників міліції правовим підставам, організаційним, тактичним прийомам застосування спеціальних засобів, а також розробку методик щодо їх використання, оптимізацію обліку кількості фактів застосування цих засобів.

§ 1. Норми адміністративного права і правовідносини у сфері застосування засобів адміністративного припинення.

Правовий аналіз механізму правового регулювання свідчить про однобічний порядок регулювання зазначеної групи правовідносин – є права міліції по застосуванню спеціальних засобів і відповідальність громадян за дії, що посягають на встановлений порядок управління, реалізацію громадянами своїх прав і свобод в зазначених суспільних правовідносинах, а існуючі норми мають декларативний характер.

Відомо, що правозастосувальні відносини складаються із юридичного змісту (права і обов’язки учасників правовідносин) і змісту матеріального (їх фактична поведінка – дії, бездіяльність).

Вказана диференціація дозволяє уникнути однобічної обмеженості під час правового врегулювання той чи іншої групи суспільних правовідносин, в свою чергу, не змішує матеріальне і юридичне в правовідносинах. Таким чином, в правозастосовчих відносинах потрібно розрізняти поведінку, діяльність їх суб’єктів (матеріальний зміст), а також правомочність і обов’язки (юридичний зміст).

Застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією регламентовано ст. ст. 12-151 Закону України “Про міліцію” від 20.12.90р. Вказані норми права є переважно матеріальними (регулюють поведінку, діяльність співробітників міліції), але частково вони являються і процесуальними так як носять організаційно-процесуальний характер, встановлюють порядок застосування норм матеріального права.

Окремо процесуальні норми даної групи правовідносин практично відсутні, так як не визначені форми і методи застосування кожного виду спеціальних засобів, зброї.

Не визначені окремо спеціальні засоби адміністративного та кримінального припинення так як ступінь суспільної небезпеки при вчиненні двох, навіть схожих, правопорушень не буває абсолютно однаковою.

Постає питання: яким чином діяти і яким повинен бути порядок під час застосування спеціальних засобів адміністративного, кримінального припинення.

Існуюча на сьогоднішній день норма, що встановлює порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї є диспозитивною, так як вона передписує варіант поведінки, але при цьому надають суб’єктам можливість у певних межах врегулювати зазначені правовідносини в індивідуальному порядку. (“Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника”. Ст.14 Закону України “Про міліцію” від 20.12.90р).

Юридична норма, що нами розглядається, має уповноважуючий характер так як визначає певні випадки коли відповідні суб’єкти вказаних суспільних правовідносин мають право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Як дозволи так і окремі заборони адресуються співробітникам міліції і мають загальний характер.

Практика свідчить, що відповідні правила застосування спеціальних засобів вогнепальної зброї повинні бути чітко визначені і навіть не окремими інструкціями, а відповідним Законом, так як саме Закон повинен визначати вид спеціального засобу та особливості його застосування в залежності від ступені суспільної небезпечності протиправного діяння.

Щодо норми застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, то вона міститься у п’яти статтях третього розділу Закону України “Про міліцію”(ст.ст. 12-151). Для того, щоб довести незручність викладення зазначеної правової норми потрібно зробити її юридичний аналіз.

Гіпотеза є складною так як пов’язує дію норми з наявністю багатьох умов. Вони містяться майже у всіх вказаних вище статтях. Так, в ст.12 Закону України “Про міліцію” визначається, що всі спеціальні засоби адміністративного припинення застосовуються у випадках і в порядку, передбачених вказаним вище Законом;

- Застосуванню фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини;

- Без попередження вказані заходи можуть застосовуватись, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Тобто умови застосування сили мають загальний характер і не визначають чіткого порядку застосування кожного виду спецзасобів, зброї в тих чи інших умовах (затримання правопорушника, особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь...). На озброєнні суб’єктів суспільних правовідносин, які мають право застосовувати силу, є великий арсенал спеціальних засобів і потрібно чітко визначити умови застосування кожного спеціального засобу окремо.

Стаття 14 Закону України “Про міліцію” свідчить про альтернативний характер гіпотези (різновид складної): “Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника”, тобто, передбачається, що для вступу правової норми в силу достатньо одної із вказаних в ній фактичних обставин.

Зазначена гіпотеза не вказує конкретних умов застосування того чи іншого спеціального засобу (або їх видів) – активної оборони, забезпечення спеціальних операцій, малогабаритних вибухових пристроїв, службових собак), порядку і меж застосування сили з указанням можливого використання відповідно арсеналу спецзасобів адміністративного припинення співробітниками певних підрозділів (з урахуванням специфіки служби: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції). В зв’язку з тим, вона є абстрактною, що не сприяє укріпленню законності.

Автор вважає, що коли йдеться про застосування водометів, бронемашин, сльозоточивих речовин, службових собак... гіпотеза повинна бути не абстрактною, а казустичною1 – тобто пов’язувати реалізацію юридичної норми, виникнення,
1 Потрібно відмітити, що в юридичній літературі, під час класифікації гипотез за формою вираження даний їх разновид часто називають казуістичною. Однак цей термін, що отримав своє розповсюдження в дореволюційній літературі, є невдалим. Термін “казуістична” походить від латинського слова “казуістика” (тобто перекручення під час доказування неправдивих, сумнівних положень) і не має нічого спільного стосовно характеристики гіпотези, що покликана містить чіткі, ясні вказівки на умови реалізації правової норми. Інша справа, коли термін “казустична гіпотеза” віддзеркалює вказівку на юридичні факти – конкретні життєві випадки (казуси).

змінення чи припинення нею певних правовідносин з окремими суворо визначеними індивідуальними випадками (казусами) – припинення адміністративного правопорушення, злочину, масових безладь.

Розглянемо наступний елемент юридичної норми, що регламентує застосування спеціальних засобів адміністративного припинення (диспозицію) і є головною частиною правової норми, містить відповідні правила правомірної поведінки, що здійснюються при наявності передбачених гіпотезою умов.

Диспозиція, що нами досліджується, зустрічається у двох своїх формах:

уповноважуюча - працівники міліції мають право... і забороняюча – забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.(п.7 ст.15 Закону України “Про міліцію”). “Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору” (п.7 ст.15 Закону України “Про міліцію”).

Але переважно диспозиція норми уповноважуюча. Отже, працівник міліції сам повинен зорієнтуватись в екстремальній ситуації, що передує застосуванню спеціальних засобів. Ну, а якщо він помилився у визначенні виду спеціального засобу, часі початку, інтенсивності його застосування?

Виходить, що це його особисті проблеми, які можуть полягати і у позбавленні волі за перевищення сили, необхідної оборони. Також це стосується і оточуючих, які можуть постраждати внаслідок помилок працівника міліції.

Диспозиція норми, на думку автора, повинна мати зобов’язуючий характер. Так як ситуація, що сьогодні склалася у чинному законодавстві України з зазначеного питання вимагає від працівників міліції балансування на межі законності і ставить під загрозу життя і здоров’я людей.

Остання стадія у механізмі правового регулювання, що нами розглядається – це безпосередньо застосування спецзасобів адміністративного припинення, що має факультативний характер і є охоронним актом, який покликаний забезпечити дотримання всіма суб’єктами суспільних правовідносин певних правил поведінки; застосовується як крайній захід, коли безперешкодно реалізувати законні права, інтереси не вдається. Якщо норма права по застосуванню сили має невдале формулювання, то вірогідність порушення законності збільшується (помилкова оцінка ситуації суб’єктом суспільних правовідносин, який має право застосувати спеціальні засоби адміністративного припинення).

Автором був зроблений аналіз випадків застосування зброї, спеціальних засобів і випадків отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку (додаток № ).

Цифри свідчать про високий рівень травматизму серед особового складу незважаючи на те, що під час несення служби міліціонери мають табельну зброю, спеціальні засоби, несуть службу по декілька співробітників разом і мають певні повноваження по застосуванню сили до правопорушників у визначених Законом України “Про міліцію” випадках.

Як бачимо є факти і неправомірного застосування зброї.

У порівнянні з високим рівнем травматизму на службі (а це неспроможність ефективно протистояти опору правопорушників) мало випадків (протягом року) застосування і використання вогнепальної зброї, не зважаючи на складну криміногенну обстановку, агресивність затримуваних осіб велику кількість загиблих при виконанні службових обов’язків працівників міліції. Це свідчить про невміння особового складу захистити не тільки громадян, а навіть себе. Це і слабка фізична підготовка, і відсутність необхідних навичок по застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, застосуванню і використанню вогнепальної зброї і недосконалі спеціальні засоби, що є в наявності у співробітників міліції.

Закон України “Про міліцію” не дає визначення: при яких обставинах застосовується той чи інший вид спеціального засобу, коли співробітник міліції приймає власне рішення на застосування фізичної сили, зброї, спецзасобів, а коли це рішення приймає старший наряду, офіцер, керівник спеціальною операцією, стосовно яких категорій осіб (психічний стан, вік, фізичні переваги...). отже ця невизначеність, як свідчить практика, часто призводить до порушення законності, так як працівник міліції під час несення служби сам вирішує, як написано в Законі, вид спеціального засобу, час початку, інтенсивність його застосування (можливо і помилково), а також суспільну небезпечність особи правопорушника.

Обрання певного виду спеціального засобу адміністративного припинення повинно залежати від ступені суспільної небезпеки протиправного діяння. Чим вище її рівень, тим суворіший вплив на правопорушника.

Автор пропонує поділити всі спеціальні засоби, що застосовуються ОВС при охороні громадського порядку на дві групи:

Спеціальні засоби адміністративного припинення

(Застосовуються при вчиненні адміністративного правопорушення, що не являють собою великої суспільної небезпеки)

- гумовий кийок;

- сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках

- газова зброя;

- пневматична зброя;

- електрошоковий пристрій.

Спеціальні засоби кримінального припинення

(Застосовуються при вчиненні протиправних дій, що містять ознаки злочину).

- використання вогнепальної зброї;

- застосування вогнепальної зброї;

- застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії: “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, “Сирень-2”, “Сирень-3”;

- світлошумова граната “Заря”;

- світлошумовий пристрій “Пламя”;

- патрони з гумовою кулею “Волна-Р”;

- водомети;

- бронемашини та інші транспортні засоби на колісному ході;

- пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана”;

- пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками “Ключ”, “Импульс”.

Правила застосування спеціальних засобів
адміністративного припинення

Правила застосування гумового кийка

Гумовий кийок застосовується, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправного діяння, що не являють собою великої суспільної небезпеки (передбачені адміністративним законодавством України) у наступних випадках:

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі співробітника міліції, члена добровільного формування, військовослужбовця під час виконання ними обов’язків по охороні громадського порядку;

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень;

- для захисту громадян та самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих співробітника міліції загрожує небезпека.

Застосуванню гумового кийка повинно передувати попередження про намір його використання крім випадків раптового або збройного нападу на громадян, військовослужбовців, членів добровільних формувань по охороні громадського порядку, при нападі з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів.

Гумовий кийок застосовується по кінцівках з силою достатньою для припинення протиправного діяння.

Забороняється застосовувати гумовий кийок по голові , шиї, ключиці, животі, статевих та інших життєво важливих органах, а також до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з вираженими ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

За порушення правил застосування гумового кийка, або перевищення достатнього мінімуму сили під час його застосування тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії в аерозольних упаковках.

Застосовуються, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки і передбачені адміністративним законодавством України, у наступних випадках:

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень.

- для захисту громадян та самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека.

Застосуванню сльозоточивих речовин повинно передувати попередження про намір їх використання крім випадків раптового або збройного нападу, при наряді з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів.

Сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках застосовуються на відстані 90см протягом 1-2 секунд в область груді.

Забороняється застосовувати сльозоточиві речовини до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з вираженими ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин у випадках, коли можуть постраждати оточуючі.

Незаконне застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Правила застосування наручників.

Спеціальний засіб пасивного впливу на правопорушника.

Застосовується, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправного діяння у наступних випадках:

Забороняється застосовувати наручники до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з явними ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

Забороняється надмірно затискати наручники на руках затримуваних осіб.

Фіксація замків перевіряється кожні 2 години, а в осінньо-зимовий період – кожні 30 хвилин.

Наручники застосовуються у положенні “руки ззаду”.

При конвоюванні літаком а також, коли життю, здоров’ю затримуваної особи загрожує небезпека, наручники застосовуються у положенні “руки попереду”.

Порушення правил застосування наручників тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Правила застосування газової зброї

Застосовується виключно табельна газова зброя, коли застосування інших спеціальних засобів не дало бажаного результату на правопорушника, під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки, передбачених адміністративним законодавством України у наступних випадках:

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень;

- для захисту громадян і самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека;

- для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню газової зброї повинно передувати попередження про намір її використання крім випадків раптового або збройного нападу, при нападі з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів.

Газова зброя застосовується з відстані 1-3 метрів в область груді.

Використовуються набої із сльозоточивою речовиною дратівливої дії.

Забороняється застосовувати табельну газову зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку, інвалідів з вираженими ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

Забороняється прицільна стрільба у ділянку голови порушника, повторне застосування газової зброї в межах зони ураження в період дії газу. Забороняється застосовувати табельну газову зброю на відстані ближче 1 метру, а також у приміщеннях, на виробництвах, пов’язаних з виготовленням продукції з вибухових і легкозаймистих речовин, у дитячих та лікувальних закладах, у приміщеннях та на земельних ділянках, закріплених за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, виключаючи випадки, коли від глав представництв надійде прохання застосувати в цих місцях відповідні заходи та засоби до правопорушників.

Порушення правил застосування табельної газової зброї тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Правила застосування пневматичної зброї

Застосовується виключно табельна пневматична зброя у випадках, коли вичерпані заходи профілактичного впливу на правопорушника і під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки, передбачених адміністративним законодавством України у наступних випадках:

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень під час вчинення затримуваними непокори;

- для захисту громадян і самозахисту від протиправних дій, якщо життю, здоров’ю оточуючих загрожує небезпека;

- для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню пневматичної зброї повинно передувати попередження про намір її використання крім випадків раптового або збройного нападу, при нападі з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів.

Пневматична зброя застосовується з відстані 5-7 метрів по кінцівках.

Забороняється застосовувати пневматичну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з вираженими ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

Забороняється застосовувати табельну пневматичну зброю на відстані ближче 5 метрів, а також по життєво важливих органах.

Порушення правил застосування табельної пневматичної зброї тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України .

Правила застосування електрошокового пристрою.

Застосовується виключно табельний електрошоковий пристрій, коли застосування інших спеціальних засобів не дало бажаного результату, до правопорушника і під час припинення протиправних діянь, що не являють собою великої суспільної небезпеки, передбачених адміністративним законодавством України у наступних випадках:

- для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню електрошокового пристрою повинно передувати попередження про намір його використання крім випадків раптового або збройного нападу, при нападі з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів. Електрошоковий пристрій застосовується протягом 2-3 секунди до відкритої частини кінцівки.

Забороняється застосовувати електрошоковий пристрій до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з явними ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

Забороняється застосовувати електрошоковий пристрій у ділянку голови, шиї та інших життєво важливих органах, перевищувати допустимий час впливу електророзряду на правопорушника, використовувати електрошокери, що мають зовнішні пошкодження та несправні запобіжну чи пускову кнопку; користуватись електрошокером у приміщеннях, де є легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини.

Після здійснення ураження правопорушника йому в разі необхідності надається перша допомога.

Порушення правил застосування електрошокового пристрою тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Правила застосування спеціальних засобів кримінального припинення

Правила використання вогнепальної зброї

Використання вогнепальної зброї – це приведення її в бойову готовність.

Працівники міліції мають право використання табельної вогнепальної зброї як засіб психологічного впливу на правопорушників у випадках припинення злочинного діяння, коли застосувати зброю неможливо без ризику завдання шкоди оточуючим:

- для затримання правопорушників у порядку здійснення адміністративно-процесуальних і кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень у випадках здійснення затримуваними особами опору;

- для захисту громадян, самозахисту від протиправних дій, якщо життю оточуючих, співробітника міліції загрожує небезпека;

- при перевірці документів у підозрілих осіб.

Використанню табельної вогнепальної зброї повинно передувати попередження про можливість її застосування.

Забороняється використовувати табельну вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з явними ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

Порушення правил використання табельної зброї тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Правила застосування вогнепальної зброї

Працівники міліції мають право застосовувати табельну вогнепальну зброю під час припинення злочинного діяння, коли застосування заходів адміністративного впливу не дало бажаних результатів:

- для затримання правопорушників у порядку здійснення кримінально-процесуальних та примусових заходів відповідно до судових рішень.

Застосуванню вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір її використання крім випадків групового або збройного нападу на співробітника міліції, громадян, нападу з використанням транспортних засобів, бойової техніки, літальних апаратів, втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, для визволення заручників.

Рішення на застосування зброї приймає старший наряду по охороні громадського порядку або керівник спеціальною операцією.

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку , інвалідів з явними ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу або опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції.

Забороняється застосовувати табельну вогнепальну зброю по життєво важливих органах людини, а також у випадках, якщо можуть постраждати оточуючі.

Після застосування або використання зброї співробітник міліції зобов’язаний надати потерпілим першу допомогу.

Правила застосування ручних газових гранат,

патронів з газовими гранатами.

Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами призначені для психофізичної дії на правопорушників шляхом створення газодимної хмари непереносимої концентрації і є спеціальним засобом кримінального припинення протиправних діянь, що містять ознаки злочину.

Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами застосовуються як на відкритій місцевості так і в приміщенні для припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь, захоплення озброєного злочинця шляхом створення газодимної хмари об’ємом до 20 м3.

Патрони з газовими гранатами відстрілюються із спеціальної зброї на відстань до 100 м.

Забороняється застосовувати ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами у приміщеннях, на виробництвах, пов’язаних з виготовленням продукції з вибухових і легкозаймистих речовин, у дитячих та лікувальних закладах, у приміщеннях і на земельних ділянках, закріплених за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, виключаючи випадки, коли від глав представництв надійде прохання застосувати відповідні заходи та засоби до правопорушників, у випадках, якщо можуть постраждати оточуючі, відстрілювати патрони з газовими гранатами по горизонтальній траєкторії, а також прицільно по правопорушнику.

Порушення правил застосування ручних газових гранат, патронів з газовими гранатами тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Правила застосування спеціальних засобів забезпечення спеціальних

операцій.

Спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій застосовуються у випадках припинення протиправних діянь, що містять ознаки злочину у наступних випадках:

- для припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь;

- для примусової зупинки автотранспорту;

- для захоплення озброєного злочинця;

- звільнення заручників.

Спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій застосовуються:

- водомети - шляхом спрямування водяного стовпа під тиском 10-12 атмосфер по нижній частині ніг правопорушників і при температурі атмосферного повітря не нижче 0°С;

- світлозвукові пристрої відволікаючої дії шляхом вчинення психофізичного впливу на правопорушника потужними світловими (30×106 Кд) та акустичними (до 172 ДБ) імпульсами на відстані не ближче 2 метрів від правопорушника;

- малогабаритні вибухові пристрої – шляхом швидкого пробивання отворів у дверях та інших перешкодах, крім приміщень, де знаходяться заручники;

- патрони з гумовою кулею – шляхом відстрілу із спеціальної зброї по нижній частині ніг з відстані не ближче 20 метрів;

- пристрої для примусової зупинки автотранспорту правопорушників шляхом перекриття автошляхів і виключно до транспортного засобу правопорушника, крім мотоциклів, вантажних автомобілів, транспортних засобів, що перевозять пасажирів.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у випадках, коли можуть постраждати оточуючі.

Порушення правил застосування спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Правила застосування для охорони громадського порядку спеціальних транспортних засобів

Для охорони громадського порядку використовується спеціально обладнана техніка на колісному ході, а також мотоцикли, катери і гелікоптери у випадках:

- несення патрульно-постової служби;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- виконання оперативних завдань;

- охорони громадського порядку під час проведення масових заходів;

- забезпечення організаційних міроприємств щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Транспортні засоби повинні бути обладнані у відповідності до завдань, що виконуються, радіостанціями та іншими необхідними технічними засобами, а також пофарбовані відповідно до прийнятої кольоровографічної схеми.

Забороняється перевозити спеціальними транспортними засобами сторонніх громадян (крім випадків термінового доставлення хворих, якщо їх життю загрожує небезпека, в лікувальні заклади), вантажі, а також залишати транспортний засіб без нагляду; знаходитись у автомобілі під час зупинок у пунктах зупинок, за винятком ведення переговорів радіостанції та при розгляді справ; перевищувати встановлену швидкість руху, якщо це не пов’язано зі службовою необхідністю; самовільно відхилятися від призначеного маршруту та змінювати порядок несення служби, якщо це не пов’язано зі службовою необхідністю; передавати стороннім особам керування транспортними засобами; залишати без нагляду затриманих в транспортних засобах; використовувати транспортні засоби у випадках, коли від цього можуть постраждати оточуючі.

Правила застосування службових тварин під час охорони громадського

порядку

Для попередження протиправних діянь, охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю використовуються службові тварини ( собаки і коні), які пройшли відповідний курс дресирування і визнані придатними для службового використання у наступних випадках:

- кінні наряди – на маршрутах (постах) у лісопаркових зонах, а також в місцях забезпечення масових міроприємств;

- службові собаки - на маршрутах (постах) для проведення оперативно-розшукової діяльності, охорони об’єктів, а також охорони затриманих, взятих під варту осіб.

Забороняється застосування службових собак для припинення протиправного діяння, що не містить ознак злочину.

Порушення правил використання службових тварин тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Статтю12 Закону України “Про міліцію” від 20.12.90р “Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї” потрібно викласти в іншій редакції з встановленням допустимих тактико-технічних характеристик спеціальних засобів, що знаходяться на озброєнні ОВС з метою дотримання і виконання принципу завдання мінімальної шкоди правопорушнику

Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим законом.

Використанню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх застосування крім випадків, коли сила застосовується без попередження: при груповому або збройному нападі, при нападі з використанні бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, при втечі з-під варти зі зброєю або за допомогою транспортних засобів, при звільнені заручників.

З метою дотримання принципу завдання мінімальної шкоди правопорушнику застосовуються спеціальні засоби і зброя з наступними тактико-технічними характеристиками:

- сльозоточиві речовини заряджаються препаратами безпечними для здоров’я людини, радіус дії газових гранат (створення газодимної хмари непереносимої концентрації), в умовах міста на відкритій місцевості, не повинен перевищувати 20 м3, а в приміщеннях – загальну площадь об’єкта, де переховується правопорушник з метою уникнення небезпечної для життя людини концентрації речовин сльозоточивої та дратівливої дії;

- для ведення вогню гумовими кулями використовується зброя, що забезпечує початкову швидкість польоту кулі не більше м/сек;

- водомети застосовуються на відкритій місцевості, а потужність водяного стовпа, що спрямовується на правопорушника не повинна перевищувати 12 атмосфер;

- сила току електрошокового пристрою не повинна перевищувати В;

- імпульси світлозвукових пристроїв не повинні перевищувати відповідно 30×106 кд і 172 дБ.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу до жінок з явними ознаками вагітності, осіб літнього віку або з явними ознаками інвалідності, також неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу , опору, що загрожує життю, здоров’ю оточуючих, співробітників міліції або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників.

При завданні шкоди міліція невідкладно забезпечує надання першої допомоги потерпілим.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити командиру підрозділу для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У сучасному Кодексі про адміністративні правопорушення України ступінь суспільної небезпеки впливає на санкцію правової норми. Про її високий рівень свідчать такі санкції, як адміністративний арешт, позбавлення певних прав, високі суми штрафів з твердою нижньою межею. Про незначний ступінь суспільної небезпеки правопорушення свідчать штрафи у невеликих розмірах, а також попередження.

Отже, на сьогодні, санкції по застосуванню сили є альтернативними. Але вже наголошувалось, що питання застосування сили повинні бути врегульовані більш докладно, а тому санкції з питань застосування спеціальних засобів, вогнепальної зброї повинні бути абсолютно визначеними – точно вказувати захід державного впливу, який повинен бути застосований при порушенні норм адміністративного або кримінального права.

Так як санкція – це найбільш динамічна частина норми права, то вона особливо чутливо реагує на зміни у житті суспільства і держави. Змінюючи санкції, у певних межах, можна позитивно впливати на вирішення певних проблем у суспільних відносинах.

Яким чином можна скористатись цією можливістю при здійсненні силового впливу на суб’єктів, що порушують встановлені у суспільстві правила поведінки?

При аналізі правопорушень можна виявити ті, що скоюються найбільш частіше і, навіть, спрогнозувати криміногенну обстановку на найближчий час1. Таким чином, запровадженням більш суворих санкцій до найбільш розповсюджених правопорушень законодавець сприяє вихованню маргінальної поведінки (страху перед покаранням). Враховуючи менталітет нації, це першочергові заходи правового виховання окремої категорії громадян на довгому шляху побудови правової
держави, від яких в подальшому можна відмовитись, так як насилля і виховання це протилежні поняття.

Взагалі, це питання не тільки міліції, а і місцевих органів виконавчої влади, громадськості, всього суспільства так як правовий вплив повинен бути двухсторонній.

Дотриманню законності з питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення буде сприяти прийняття Закону України “Про застосування сили посадовими особами при виконанні ними службових обов’язків”, який би найбільш повно визначав всі права і свободи людини з урахуванням
головних положень таких міжнародних нормативних актів як:

Загальна декларація прав людини 10.12.1948р.; Міжнародний пакт про громадські та політичні права; Звід принципів захисту всіх осіб, що підлягають затриманню або ув’язненню в будь-якій формі від 09.12.88р.; Конвенція проти катувань та інших жорстких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання 09.12.1975р.; Конвенція про права дитини. 20.11.89р. набула чинність в Україні 27.09.1991р.; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок – від 18.12.1979р.; Декларація про права інвалідів від 09.01.1975р.; Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку – від 17.12.1979р.; Головні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку, що були прийняті на Восьмому Конгресі ООН по попередженню злочинності та поводженню з правопорушниками від 29.11.85р., Європейська Конвенція з прав людини – 04.11.1950р.; Віденська декларація – 09.10.1993р. та інші.

1 Гадышев В.А. Статистический анализ и прогнозирование социально-экономических процессов в деятельности органов внутренних дел (на примере МВД Украинской ССР). – М.:Академия МВД СССР, ГИЦ МВД СССР, 1989. – 234с.

Механізм імплементації норм міжнародного права має бути закріплений в Законодавчому Кодексі України, що буде сприяти гармонізації і одночасно кодифікації національного законодавства.

Кодифікації підлягають не тільки міжнародні нормативні акти (спеціальна кодифікація)а і все чинне законодавство, що є однією із необхідних умов організації і існування правової держави, так як від правильного вибору правових засобів в кінцевому наслідку залежить досягнення головної мети правового регулювання – ефективність права в цілому.

Запровадження вказаних заходів – об’єктивна необхідність, так як згідно із Конституцією України, Закону України “Про міжнародні договори України” від 22.12.93р. в державі визнається і діє принцип верховенства права, а чинні міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Але питання імплементації норм міжнародного права з питань реалізації основних принципів застосування сили посадовими особами по підтриманню правопорядку залишається відкритим.

Запровадження вказаних вище заходів покликаро сприяти розробленню механізму стримувань і противаг з питань застосування сили представниками органів виконавчої влади до громадян. Без врегулювання цього питання неможлива успішна побудова правового суспільства, в якому життя, честь, гідність людини (як проголошує Конституція України) визначається найвищою соціальною цінністю і буде існувати не тільки на папері.

§2. Адміністративна правосуб’єктність державних органів виконавчої влади щодо реалізації спеціальних засобів адміністративного припинення.

Необхідно відзначити, що статтями 12-151 Закону України ”Про міліцію” від 20.12.90р., керуються не тільки працівники міліції, а й військовослужбовці внутрішніх військ МВС України (Закону України ”Про внутрішні війська Міністерство внутрішніх справ України” від 26.03.92р.), співробітники Служби безпеки України(Закону України ”Про Службу безпеки України” від 25.03.92р.), громадяни, які приймають участь в охороні громадського порядку і державного кордону (Закону України ”Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 01.08.00р.).

У ст.12 ”Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї” Закону України ”Про міліцію” вказано, що “У разі можливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян”. Остання фраза суперечить ч.2 ст.15 Закону України ”Про міліцію”, де вказується що ”Забороняється застосовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи”.

Попередні положення суперечать Конституції України, нормам міжнародного права: ”Кодексу поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку” від 17.12.79р., ”Головним принципам застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку”, що були прийняті на Восьмому Конгресі ООН по попередженню злочинності та поводженню з правопорушниками від 29.11.85р., “Декларації про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання” від 09.12.75р., “Загальної Декларації прав людини”(ООН, 1948р.), ”Міжнародному пакту про громадські і політичні права”(ООН, 1966р.).

З іншого боку, у відповідності із ч. 2 ст. 14 Закону України ”Про міліцію” від 20.12.90р., співробітникам міліції надається право в індивідуальному порядку визначати вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Співробітнику міліції важко не помилитись в екстремальній ситуації під час затримання правопорушника. Суду, наприклад, потрібен певний час, щоб дослідити всі обставини справи і прийняти рішення, а співробітник міліції це вимушений зробити за одну мить.

Це свідчить про недосконалість нормативно-правової бази з питань застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї.

На діяльності міліції віддзеркалюється і недосконала забеспеченність технікою, спеціальними засобами (електрошокери, газова зброя, гумові кийки (більш зручні в застосуванні), слабка фізична підготовка, відсутність необхідних навичок по застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, застосуванню і використанню вогнепальної зброї.

Складною залишається і криміногенна обстановка. Багато випадків здійснення злісної непокори, опору законним вимогам, розпорядженням співробітників міліції, які виконують обов’язки по охороні громадського порядку і боротьби зі злочинністю.

Цифри свідчать про правову незахищеність співробітників міліції які вимушені балансувати на межі законності.

Поняття “правосуб’єктність” включає такі складові як права, свободи, обов’язки, тобто роль вказаних вище суб’єктів суспільних правовідносин у правовому вихованні населення з питань застосування такого виду заходів адміністративного примусу, як сила(заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, зброя).

У вказані відносини повинен бути закладений динамізм – взаємний вплив, що повинен в майбутньому привести до відмови від насильства в суспільстві через правове виховання нації, так як в основу таких відносин покладено досягнення компромісу, рівноваги на підставі поваги до особистих прав і встановлених правил поведінки, Закону.

У Закон України “Про застосування сили посадовими особами при виконанні ними службових обов’язків” доцільно внести норми, що встановлюють права громадян, співробітників міліції у ситуаціях, що пов’язані із застосуванням працівниками міліції сили.

Наприклад: співробітник міліції має право не застосовувати заходи фізичного

впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю у наступних випадках:

- під час ведення переговорів з правопорушником про припинення протиправної поведінки;

- використанням психологічного впливу на правопорушника демонстрацією готовності до застосування сили;

- коли чисельність наряду міліції вдвічі переважає кількість затримуваних осіб.

Отже, застосування сили співробітниками міліції – це повинно стати останнім аргументом не тільки на бумазі, а і в дійсності. Так як право застосовувати силу негативно впливає на правове виховання і співробітників міліції як суб’єктів суспільних правовідносин.

Так як правосвідомість пересічного громадянина ще знаходиться на низькому рівні, то з метою правового виховання як правозахисників так і правопорушників в дусі поваги до Закону кожен правопорушник в момент затримання повинен знати свої права.

Наприклад: під час затримання громадянин, який підозрюється у вчиненні правопорушення має право: знати свої права щодо порядку та правил затримання, доставлення, тримання під вартою; має право скористатись правовою допомогою адвоката, відмовитись відповідати на питання в його відсутності; має право на один телефонний дзвінок.

Крім прав під час припинення протиправного діяння як співробітник міліції так і затримуваний повинні мати певні обов’язки.

Наприклад: під час затримання особи, що підозрюється у скоєні протиправного діяння співробітник міліції зобов’язаний:

- Поважати її конституційні права та свободи;

- Дотримуватись принципу мінімізму застосування сили, правил застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї;

- Зачитати затримуваному його права;

- Виключити можливості постраждання оточуючих під час затримання;

- Надати потерпілому, внаслідок затримання, правопорушникові першу допомогу

- Доповісти рапортом безпосередньому начальнику, скласти необхідні процесуальні документи.

Під час затримання співробітником міліції громадянин, що підозрюється у скоєні протиправного діяння, зобов’язаний:

- виконувати законні вимоги співробітника міліції;

- повідомити про наявність(відсутність) предметів, заборонених для носіння, а також речей що мають відношення до скоєння особою протиправного діяння;

- надати можливість співробітнику міліції провести особистий огляд, повідомити про наявність або відсутність свідків.

- утриматись від вчинення непокори, опору законним вимогам працівника міліції.

Так як суб’єктами застосування засобів фізичного впливу, спецзасобів, вогнепальної зброї крім працівників міліції є військовослужбовці внутрішніх військ МВС України, співробітники Служби безпеки України, громадяни, які приймають участь в охороні громадського порядку і державного кордону - є необхідність дослідити їх правосуб’єктність із вказаного вище питання.

Наступним суб’єктом що має право застосовувати силу при охороні громадського порядку є внутрішні війська Міністерства внутрішніх Справ України.

Зазначене право військовослужбовцям надається п.5 ст.10 однойменного Закону: “... використовувати та застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України ”Про міліцію”, військовими Статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства України”.

Порядок застосування зброї військовими передбачається ст.ст. 197-204 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України ”1.

1 – Загальновійськові статути Збройних Сил України.-Л.”Каменяр”, 1993-с.236.

Застосування зброї, службових собак військовослужбовцем має свої особливості так як це право може бути здійснене тільки під час охорони об’єктів, що є бойовим завданням Ст.99. “…несення вартової служби є виконанням бойового завдання”. 1

Але, у відповідності із чинним законодавством України військовослужбовці МВС України можуть залучатись і до охорони громадського порядку, а об’єктом охорони може бути призначене що завгодно: ст.104. “Для безпосередньої оборони та охорони об’єктів із складу варти встановлюються вартові. Вартовим називається озброєний вартовий, який виконує бойове завдання щодо охорони та оборони дорученого йому поста.

Все доручене до охорони та оборони вартовому, а також місце або ділянка місцевості на якій він виконує свої обов’язки називається постом. До постів також належать об’єкти та ділянки місцевості, що їх охороняє варта, на яких встановлено технічні засоби охорони або є вартові собаки”.2

Уявимо собі, що підрозділу внутрішніх військ МВС України під час групових порушень громадського порядку або масових безладь керівництво зведеного загону доручило охороняти адміністративний будинок місцевих органів влади або управління Міністерства внутрішніх справ в області.

Ситуація одразу ж вийде з-під контролю, коли голодні, обмануті люди, яким нічого в цьому житті втрачати, розпочнуть активні дії у відповідь на чергові обіцянки про покращення соціального забезпечення.

Що робити військовим? Їм поставлене бойове завдання – охорона об’єкту. Але вартові можуть застосувати зброю і без попередження, якщо виникла загроза їх життю або здоров’ю, не кажучи вже про напад на охоронюваний об’єкт.

Так як чинним законодавством таке право зазначеним підрозділам надається, то залишається одне питання: яким чином буде застосована і яка зброя? По-перше, дозволяється захищатися багнетом і прикладом.

1 - Загальновійськові статути Збройних Сил України.-Л.”Каменяр”, 1993-с.252.

2 – Загальновійськові статути Збройних Сил України.-Л.”Каменяр”, 1993-с.215

Отже Законом України “Про міліцію” не передбачається застосування під час захисту громадян, самозахисту від протиправних посягань, холодної зброї. Да і бити прикладом людей, навіть якщо вони напали, не гуманно і не ефективно. Таким чином натиск натовпу не стримати.

Залишається вогнепальна зброя, бойова техніка.

Застосувати автоматичну вогнепальну зброю можуть тільки фахівці, до яких висуваються особливі вимоги і то вибірково – проти активістів збройного натовпу, що здійснюють активні протиправні дії, а застосовувати бойову техніку, особливо на гусеничному ході під час припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь дуже небезпечно і малоефективно.

Новий Кримінальний Кодекс України вже не містить смертної кари і дозвіл на застосування зброї підчас проведення спеціальної операції до правопорушника, винність якого навіть не була визначена судом, є проблематичним питанням.

Із наведених норм можна зробити висновок, що застосування сили військовослужбовцями при охороні громадського порядку не конкретизовано. А саме: які спеціальні засоби знаходяться на озброєнні у внутрішніх військ, яка зброя може застосовуватись (пістолети, автомати, кулемети, гранатомети), яка бойова техніка (танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти, бойові машини десанту, установки залпового вогню “Град”) і яким чином?

В історії колишнього Радянського Союзу є сумний досвід використання військовослужбовців під час припинення масових безпорядків: Новочеркасськ, Тбілісі, Вільнюс, Москва, Алма-Ата.

Вперше військові були задіяні для охорони громадського порядку з метою припинення групових порушень у 1962 році у Новочеркаські.

Події, що трапилися 2-го червня запам’яталися своїм трагізмом: представники влади відмовилися розмовляти з демонстрантами, що висували соціальні вимоги і солдати строкової служби опинилися віч-на-віч з обуреним натовпом. Ситуація вийшла з-під контролю і по людях була застосована автоматична вогнепальна зброя. Як свідчать учасники тих подій, використовувалась і бойова техніка – танки. За твердженням генерала Шапошнікова, 2-го червня в Новочеркаську загинуло 24 чоловіка (серед них один школяр) і 30 громадян було

поранено1. Пізніше М.К.Шапошнікову за спроби добитися офіційного розслідування цієї трагедії було пред’явлено звинувачення за ст. 70 КК РСФСР в антирадянській агітації і пропаганді...

В 1989р., 15 червня, під час припинення масових безладь, групових порушень громадського порядку у Ферганській області отримали тілесні ушкодження 137 військовослужбовців внутрішніх військ і 57 працівників міліції2. А вже через місяць, 21липня 1989року, у Абхазії, старший лейтенант міліції В.Новіков і курсант Ленінградського вищого училища внутрішніх військ МВС СРСР В.Акопов загинули під час проведення рейду по вилученню у населення зброї, зустрівшись із озброєним протистоянням групи порушників.

Наступний приклад негативного досвіду застосування військовослужбовців в охороні громадського порядку – події у Прибалтиці (січень 1990р.).

Досвід використання військових свідчить, що вони до припинення протиправних дій, особливо групових порушень громадського порядку, масових
безладь не готові ні морально, ні фізично, ні психологічно, так як приймали присягу на вірність своєму народу, Батьківщині і покликані її захищати, а не навпаки. А як застосувати службових собак, якщо вони пройшли підготовку тільки для охорони об’єктів, у відповідності із військовим статутом гарнізонної і вартової служби?

І залишається у солдата гумовий кийок, щит, каска, бронежилет. Що він зробить проти дорослих людей.

Логіка підказує, що військовослужбовців можна залучати під час охорони громадського порядку тільки у чітко визначених випадках, без надання права застосування зброї, багнета, приклада...

Повинно бути визнано також їх екіпіювання і види бойової техніки, що може бути використана у визначених законом випадках.

На нашу думку, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України можна залучати тільки для припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь, що повинно бути визначено у Законі України “Про охорону громадського порядку”.

1 Цуканов А.Н. Расстрел в Новочеркасске: Худ. – публ. очерк. – Волгоград.: ред. – изд. центр, 1991. – 32 с.

2 Почему это случилось? – Красная Звезда, №6, 1989

У складі військового підрозділу можна успішно використовувати хімічне відділення, взвод для застосування дозволених видів спеціальних засобів у визначених законом випадках.

Військовослужбовців не потрібно використовувати на ударних напрямках під час припинення безладь, а визначити їх місце у тактичній схемі як охоронців спеціальної техніки: машин для перевезення затриманих осіб, машин швидкої медичної допомоги, пересувних агітаційних пунктів, техніки, що застосовується для оточення місця події.

Наступним суб’єктом суспільних правовідносин, які мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї є військовослужбовці Служби безпеки України.

Процитуємо ст.26 Закону України “Про Службу безпеки України” від 25.03.92р.: “Військовослужбовці Служби безпеки України мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України “Про міліцію”, військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства”.

Аналіз правових норм Закону України “Про міліцію” свідчить, що їх застосування специфічно і навіть вони потребують деталізації. У Служби безпеки інший рід діяльності, інші службові задачі. Хоча Законом передбачається залучення військовослужбовців СБУ до охорони громадського порядку на практиці це не прижилося.

Так як у військовослужбовців СБУ інші завдання і обов’язки ніж у міліції, то і застосування ними сили повинно відбуватися з урахуванням особливостей їх службової діяльності. В Законі України “Про Службу безпеки України” повинні передбачатись відповідні статті по застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, інший обсяг повноважень військовослужбовців СБУ по застосуванню сили, а також гарантії їх особистої безпеки під час виконання службових завдань. Питання участі в охороні громадського порядку повинно передбачати конкретний перелік випадків і роль Служби безпеки у зазначених заходах, а застосування сили під час їх проведення – це прерогатива міліції.

Нещодавно було прийнято Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” 01.08.00.р., де в розділі IV вказані правила застосування заходів фізичного впливу членами громадських формувань по охороні громадського порядку і державного кордону разом із співробітниками ОВС, прикордонниками під час виконання ними завдань по охороні громадського порядку і державного кордону.

У вказаному вище Законі допущені характерні юридичні помилки як і в Законі України “Про міліцію”, а саме відсутні:

- перелік спеціальних засобів, дозволених для застосування;

- особливості їх застосування як членами громадськості так і прикордонниками;

- правові підстави їх застосування з урахуванням ступеня небезпечності протиправного діяння. (Отже, охорона громадського порядку членами громадськості в населеному пункті – одні особливості, а під час охорони державного кордону - інші).

Щодо охорони державного кордону, то у відповідності до Закону України “Про прикордонні війська України” від 04.11.91р. для військовослужбовців прикордонних військ повинні бути передбачені окремі повноваження по застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, бойової техніки під час охорони державного кордону, так як це є бойовим завданням, охороною незалежності, суверенітету держави і здійснюється збройним державним формуванням, має військову специфіку (тактика ведення бою із використанням військових підрозділів у відповідності до Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.91р., стрілецької зброї, бойової техніки, артилерії, авіації...)

Щодо громадських формувань, то правила застосування ними заходів фізичного впливу, спецзасобів повинні бути викладені в Законі України “Про охорону громадського порядку” із визначенням переліку спецзасобів, що знаходяться на озброєнні у таких громадських формувань.

В Закон України “Про Прикордонні війська України” від 04.11.91р. повинні бути внесені доповнення щодо порядку взаємодії з прикордонниками під час відбиття групового, збройного порушення державного кордону України.

До того ж, до громадян-членів громадських формувань з охорони громадського порядку, які будуть уповноважені застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, то до них повинні висуватись ті ж самі вимоги, як і до працівників міліції( відповідна теоретична, практична, психологічна підготовка з питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення).

Допущені в Законі України “Про міліцію” від 20.12.90р. помилки щодо змісту правової норми, з питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення автоматично переносяться в інші нормативні акти без урахування особливостей правового статусу інших, крім співробітників міліції, суб’єктів суспільних правовідносин що нами досліджуються.

§ 3. Соціальна обумовленість вдосконалення адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення.

Справедливість має двосторонній характер. Під час виконання своїх службових обов’язків працівники міліції не звільняються від відповідальності за порушення законності.

Рішення на застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї в більшості випадків приймає співробітник міліції в індивідуальному порядку.

Виникає питання: “Чому такі важливі рішення, виконання яких може призвести до трагічних наслідків, приймають працівники міліції, які у більшості випадків не мають юридичної освіти, можливо досвіду роботи, відпрацьованих спеціальних навичок?”.

Дані статистики МВС України, що кожен рік мають місце випадки неправомірного застосування табельної зброї.

Практика свідчить, що врегулювання такого важливого питання, як застосування співробітниками міліції спеціальних засобів, вогнепальної зброї знаходиться на незадовільному рівні.

На підставі вище сказаного можна зробити висновок, що у деяких питаннях застосування сили працівниками міліції потрібен громадський контроль, якого сьогодні практично не існує.

Першим кроком на шляху вирішення цієї проблеми має стати наказ МВС України № 414 від 10.06.98р. “Про затвердження інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в ОВС, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України”.

Згідно з цим наказом Міністра внутрішніх справ для розгляду заяв, скарг громадян створюється комісія, яка повинна об’єктивно вивчити всі обставини справи, особливо якщо йдеться про порушення співробітником міліції законності. Підгрунтям зазначеного наказу є Закон “України про звернення громадян” від 23.10.96р.

Одним із елементів вдосконалення механізму застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією є громадський контроль, якого сьогодні практично не існує.

Першим кроком на шляху вирішення цієї проблеми став наказ МВС України №414 від 10.06.98р. “Про затвердження інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в ОВС, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України”.

Згідно з цим наказом Міністра внутрішніх справ для розгляду заяв, скарг громадян створюється комісія, яка повинна об’єктивно вивчити всі обставини справи, особливо якщо мова йдеться про порушення співробітником міліції законності. Підгрунтям зазначеного нормативного акту є Закон України “Про звернення громадян” від 23.10.96р. Але питання попередження небажаних наслідків застосування працівниками міліції сили під час несення служби по охороні громадського порядку залишається відкритим.

Участь у вирішенні таких важливих питань, як застосування спеціальних засобів під час припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь повинні приймати і місцеві ради на території яких відбуваються відповідні події. Сьогодні ця компетенція належить посадовій особі, яка відповідає за забезпечення громадського порядку, чи керівнику конкретної спеціальної операції, або в окремих випадках, співробітнику міліції, який згідно із законом України “Про міліцію” має право сам визначати вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування з урахуванням обстановки, яка склалася, особи правопорушника та характеру правопорушення. Щодо місцевих рад, то
ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
від 12.06.97р. передбачає, що до їх компетенції належать і певні питання щодо забезпечення правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Конкретну участь виконавчі органи місцевого самоврядування можуть прийняти при розробці схематичних планів припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь на відповідній території сільської, селищної чи міської ради.

У плані повинен бути визначений порядок, тактичні прийоми застосування певних видів спеціальних засобів з урахуванням особливостей місцевості: наявність дитячих, лікарняних закладів, підприємств харчової промисловості...

Під тактичними прийомами мається на увазі певні особливості застосування, тактико-технічні характеристики того чи іншого виду спеціального засобу.

До спеціальної операції можна віднести затримання водія, що керує транспортним засобом у стані сп’яніння шляхом застосування спеціального пристрою для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М” чи “Диана”. Отже, на вулицях міста це зробити непросто, тому що існує активний транспортний рух. А тому складання схем вірогідного застосування зазначеного виду спеціальних засобів потребує узгодженості дій міліції і органів місцевого самоврядування.

Також повинна бути спрощена процедура отримання дозволу на проведення вуличних мітингів, зборів громадян. Масове обурення може виникнути раптово, стихійно і ніхто не буде подавати заяву про проведення масового заходу у виконком не пізніше ніж за 10 діб і очікувати 5 діб відповіді виконкому про прийняте ним рішення. Може людям потрібно обговорити негайні проблеми, як пишуть “випустити пар”. Це ще не порушення. А якщо існуючих формальностей не дотримано – це вже у відповідності до чинного законодавства України, протизаконно і дії правоохоронних органів, які ще не мають досвіду припинення масових безладь, можуть призвести до небажаних наслідків. Зазначені події легше попередити, а ніж припинити. (Достатньо пригадати події в Алма-Аті, Тбілісі, Фергані, Москві..., що передували параду суверенітетів колишніх союзних республік).

Органами місцевого самоврядування може бути визначено заздалегідь і місце, де дозволяється проведення мітингів, зборів громадян, час, протягом якого цей захід може бути проведений, перелік питань, при вирішенні яких не потрібен офіційний дозвіл для зборів, визначення переліку дій, що згідно із чинним законодавством України розцінюються як групові порушення громадського порядку чи безладдя.

Зазначені вимоги можуть бути оформлені у вигляді знаків (на зразок шляхових) і встановлені у місцях, де громадяни можуть без офіційного дозволу збиратись і проводити мітинги, збори... Саме з органами місцевого самоврядування потрібно узгодити порядок застосування спеціальної техніки для блокування місця подій та забезпечення проведення спеціальної операції (якщо така потреба виникає). Також з органами місцевого самоврядування можуть бути визначені заходи адміністративного чи кримінального припинення порушень громадського порядку у випадках, передбачених ст. 219 КпАП України.

Також місцеві ради можуть взяти на себе таку функцію як проведення правової роботи з населенням: пропаганда правових знань на сторінках місцевих періодичних видань, телебаченні, проведення університетів правової культури на базі навчальних закладів з метою виховання у громадян високих моральних якостей, сумлінного відношення до праці, поваги до приватної власності, контролювання дотримання громадянами санітарних норм на дворових дільницях, дотримання паспортного режиму, правил пожежної безпеки, контроль стану ремонту будинків, підтримання зв’язку з відділами захисту прав споживачів, міліцією, засобами масової інформації.

Виховання високої правосвідомості громадян повинно грунтуватись також на створенні обстановки неприпустимості скоєння правопорушень і нетерпимості громадськості до антисоціальної поведінки відповідних суб’єктів суспільних правовідносин, сприяння розкриттю злочинів, застосування громадських санкцій до правопорушників.

Звичайно, що ці заходи не нові, але сьогодні єдиного підходу до цілеспрямованого правового виховання громадян в державі, що стала на шлях побудови правового суспільства, не існує.

Крім проведення виховної роботи місцеві ради можуть здійснювати функції народного контролю за діяльністю правоохоронних органів, розглядати скарги, зауваження громадян щодо порушення їх прав і законних інтересів, звертатись з депутатськими запитами до органів виконавчої влади з питань усунення виявлених недоліків в роботі органів внутрішніх справ, їх взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, перевірка виконання місцевими органами виконавчої влади, міліцією завдань по укріпленню законності і підтриманню громадського порядку на території підвідомчої даній місцевій раді.

Доцільно відродити діяльність комісій з питань охорони громадського порядку, яка повинна взяти на себе повноваження по організації роботи товариських судів, домових, батьківських комітетів з питань охорони громадського порядку, профілактики правопорушень, контролю за виконанням відповідними посадовими особами, на місцях, правових приписів центральних органів виконавчої влади, проведення відповідної аналітичної роботи з питань попередження групових порушень громадського порядку, масових безпорядків (домові комітети – це загальні збори громадян, що здійснюють комплекс виховних заходів з питань профілактики правопорушень неповнолітніх, в першу чергу з батьками, вживають заходів до виявлення та влаштування дітей, які залишилися без батьків. Роботу домового комітету координують депутатські групи, що створюються районною радою на території кожної житлової контори).

Контроль за діяльністю комісії місцевих рад з питань охорони громадського порядку доцільно покласти на відповідний профільний комітет Верховної Ради України.

Вказані вище положення потрібно закріпити на законодавчому рівні (Закон України “Про охорону громадського порядку”, Закон України “Про міліцію місцевого самоврядування”), а також потрібно визначити які суспільні відносини включаються в сферу громадського порядку з метою попередження порушень законності, прав і законних інтересів громадян.

Отже, попередження порушень законності – клопіт не тільки представників органів виконавчої влади, а і громадськості.

У сучасному світі актуалізація прав людини стає не тільки прискорювачем соціально-економічного і політико-правового життя в окремих країнах, а й чинником становлення такого порядку, який би надавав громадянинові можливість захищати свої невід’ємні права і свободи як недоторканні цінності цивілізації.

Глава ІІ. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення в діяльності міліції.

§ 1. Адміністративно-правова практика застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку.

Основними нормативними актами, що регламентують застосування спеціальних засобів адміністративного припинення в Україні є: Закон України “Про міліцію” від 20.12.90р., Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.91р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” із змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 28.10.92р. №597; від 30.07.93р. №583 про застосування працівниками міліції існуючого переліку видів спеціальних засобів у випадках, вказаних у “Статуті патрульно-постової служби міліції України”. (Наказ МВС України від 28.07.99р. №404), Наказ МВС України від 30.03.91р. №118 “Про оголошення постанови РМ УРСР “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”, Наказ МВС України від 30.12.92р. №751 “Про порядок виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення доповнень до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”, Наказ МВС України від 23.02.92р. №45 “Заходи по вдосконаленню служби ДАІ”.

Чинне законодавство України визначає перелік видів спеціальних засобів, що стоять на озброєнні органів внутрішніх справ, їх класифікацію, порядок та особливості застосування.

У ІІ розділі Постанови Ради Міністрів УРСР від 27.02.91р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” із вище вказаними змінами, існуючі спеціальні засоби поділяються на наступні категорії:

І. Засоби індивідуального захисту: шоломи (стальні армійські, “Сфера”, каска захисна пластмасова), бронежилети, протиударні та броньові щити;

ІІ. Засоби активної оборони: гумові кийки, наручники, ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами (“Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-7”, “Черемуха-10”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, “Сирень-2”, “Сирень-3”);

ІІІ. Засоби забезпечення спеціальних операцій: ранцеві апарати “Облако”, світлошумова граната “Заря”, світлошумовий пристрій “Пламя”, патрони з гумовою кулею “Волна-Р”, водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрій для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”;

IV. Пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками: малогабаритні підривні пристрої “Ключ”, “Импульс”.

В окрему категорію входять службові собаки.

Для застосування спеціальних засобів адміністративного припинення повинна бути наявність правової та фактичної підстав.

Правова підстава – це наявність складу правопорушення у діях особи, а фактична – необхідність негайного його припинення із застосуванням сили.

Терміном “сила” у Кодексі поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку від 17.12.79р. (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 34/169), Законі України “Про міліцію» від 20.12.90р., узагальнюються всі спеціальні засоби адміністративного припинення (заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальна зброя).

Щоб застосування сили було правомірним, необхідна наявність правової та фактичної підстав її застосування, взятих у їх сукупності.

Тобто, аналіз адміністративно-правової практики застосування вказаних вище спеціальних засобів дозволить розробити заходи по вдосконаленню механізму правового регулювання розглядаємої нами групи суспільних правовідносин.

В останній час спостерігається погіршення кримінальної обстановки, активізація злочинного елементу. Все частіше скоюються злочини з особливою зухвалістю, в тому числі з застосуванням вогнепальної зброї, вибухових пристроїв та інших засобів.

Звернемо увагу на основні показники стану злочинності за 1998 рік у Житомирській області.

У першу чергу, на криміногенну ситуацію у країні впливають економічні чинники.

Так, недофінансування бюджетної сфери, відсутність засобів на соціальні програми і захист малозабезпечених тощо породжують відстороненність основної маси населення від завдань, що вирішуються в процесі реформування власності і економічного облаштування країни. Зростає розчарування, зневага до моральних норм і законослухняної поведінки.

Це підтверджується відносно великою кількістю справ про злочин та адміністративні правопорушення, скоєні проти особового складу ОВС.

Під час охорони громадського порядку часто виникають ситуації, коли працівники міліції повинні застосовувати вогнепальну зброю. В основному зброя працівниками міліції застосовується, як крайній захід. В той же час, внаслідок відсутності необхідних навичок, знань, вмінь у володінні вогнепальною зброєю, спеціальними засобами, недосконалість чинного законодавства України з цього питання, є наслідком не просто помилок, яких припускаються працівники міліції у екстремальних ситуаціях при затриманні правопорушників, а і для багатьох співробітників закінчується трагічно (додаток № ).

Отже, можна зробити висновок про те, що наявність певних норм Закону України “Про міліцію”, чисельних підзаконних актів з питань застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї працівниками міліції
по-перше , не впливають на рівень злочинності, по-друге, не захищають громадян від протиправних посягань, по-третє, не захищають самих працівників міліції.

Спробуємо дослідити адміністративно-правову практику застосування спеціальних засобів адміністративного припинення співробітниками міліції при охороні громадського порядку.

Всі передбачені законом випадки застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї можна умовно поділити на два:

1. сила застосовується у зв’язку з попередженням злочинів;

2. при проведенні чи при допомозі правомірного затримання правопорушників або осіб, які запідозрені в скоєнні правопорушення.

Силою, що перевищує необхідну для виконання завдань міліції межу, слід визнавати таку, що завдала особі, яку затримують, шкоду, явно несорозмірну з небезпечністю посягання та обстановкою захисту.

Як свідчить правова статистика, у практиці міліції є чимало випадків порушення законності при застосуванні зброї під час несення служби по охороні громадського порядку. А якщо б були форми статистичної звітності по застосуванню спеціальних засобів (гумового кийка, наручників, заходів фізичного впливу...), то фактів порушення законності при їх застосуванні працівниками міліції було б зареєстровано значно більше.

Як свідчить практика (додаток №7), у більшості випадків, вогнепальна зброя застосовується працівниками ДАІ при затриманні транспортних засобів (п.6 ст.15 Закону України “Про міліцію”).

Все частіше зброя застосовується у випадках невиконання водієм вимог про зупинку автотранспорту. Фактично працівники ДАІ застосовують останнім часом зброю за адміністративні правопорушення, не задумуючись про наслідки та можливість спричинення матеріальних збитків та шкоди здоров’ю і життю громадян.

В умовах міста для зупинки автотранспорту, у якому знаходяться особи, що вчинили злочин, або автотранспорту, що став причиною дорожньо-транспортної пригоди, чи створив небезпечну ситуацію для життя, здоров’я громадян, працівника міліції, застосування зброї – дуже небезпечний варіант припинення протиправних дій, так як можуть постраждати оточуючі, да і водій може бути випадково поранений чи застрелений правоохоронцями.

У практиці діяльності міліції існує чимало випадків поранення пасажирів автотранспорту, що не мають ніякого відношення до вчиненого водієм правопорушення.

Така ситуація із застосуванням зброї складається у першу чергу тому, що міліціонер сам визначає коли стріляти, скільки патронів використати, постраждають сторонні чи ні і на якій ділянці дороги застосувати по транспортному засобу зброю.

Перед початком несення служби працівників міліції ретельно інструктують щодо питань застосування зброї, вирішують з ними навчальні задачі по застосуванню табельної зброї, співробітники міліції попереджуються про відповідальність за неправомірне застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, але ситуація не покращується: є випадки неправомірного застосування зброї, гинуть сторонні громадяни, гинуть працівники міліції.

Який вихід для співробітника ОВС? Як вони для себе вирішують це питання?

Звичайно, краще постраждати самому, інакше можна втратити роботу, а може і свободу, краще застосувати гумовий кийок, сльозоточивий газ, наручники чи заходи фізичного впливу.

Щодо занять з особовим складом, то вони проводяться у підрозділах рідко, як правило один раз на тиждень, а навчання в училищах професійної підготовки відбуваються по програмах, що не завжди відповідають об’єктивним вимогам готовності правоохоронців до боротьби із злочинністю у сучасному суспільстві.

На підставі вище вказаного, цілком логічно, що “завдяки” існуючому підходу до навчання особового складу міліції застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення як у навчальних закладах так і у підрозділах ОВС, а також відповідним прогалинам у законодавстві, з цього приводу, спеціальні засоби адміністративного припинення працівниками міліції не завжди застосовується ефективно, чи взагалі не застосовується, коли це потрібно. А це призводить як до порушень прав громадян, так і до чисельних випадків травматизму і навіть жертв серед особового складу.

Необхідно відзначити, що відсутній досвід застосування таких спеціальних засобів як: “Черемуха-1”, “Черемуха-4, “Черемуха-12”, “Сирень-3”, “Облако”, “Волна-Р”, водомети. В якості останніх на тактичних навчаннях застосовуються переобладнанні пожежні машини з лафетним стволом. Під час випробувань сили водяного стовпа визначено, що для того, щоб збити людину з ніг струя води повинна бути силою 10-12 атмосфер і застосовуватись по нижній частині ніг. По торсу застосування водяного стовпа небезпечно для здоров’я людини. Неважко уявити, що це досить небезпечний спеціальний засіб адміністративного припинення. Однак нормативними актами лише визначається, що водомети застосовуються для розосередження учасників масових безладь і при температурі атмосферного повітря не нижче 0°С.

Доречно процитувати, яким чином приймається рішення по застосуванню спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій: “Рішення про застосування спеціальних засобів приймає посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. Про застосування цих засобів вони у письмовій формі доповідають безпосередньому начальнику із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин застосовувалися спеціальні засоби та наслідки їх застосування.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування спеціальних засобів, працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити безпосередньому начальникові для сповіщення прокуророві.

Начальник органу чи установи внутрішніх справ, командир частини внутрішніх військ доповідає керівнику вищої за рівнем посади. При необхідності інформуються керівники органів місцевої влади.

У кожному випадку застосування спеціальних засобів працівники міліції зобов’язані в найкоротші строки забезпечити надання потерпілим необхідної допомоги повідомляючи лікарям і медичним закладам, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку”1.

Тобто існують загальні умови застосування сили без врахування ступеню громадської небезпеки діяння. Аналогічна ситуація склалася і з застосуванням службових собак під час охорони громадського порядку.

Згідно із ст.14 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990р., зазначеною вище Постановою Ради Міністрів УРСР пункт 2, Наказом МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”, службові собаки являються спеціальним засобом і застосовуються при охороні громадського порядку після відповідного курсу дресування і які визнані придатними для службового використання. Службові собаки состоять в штатах підрозділів службового собаківництва.

Згідно із вимогами Статуту патрульно-постової служби міліції України, “право застосування службових собак надається працівникам міліції, що несуть з ними службу. Службові собаки застосовуються на довгому і короткому повідках, у наморднику і без нього, виходячи із конкретної ситуації, яка виникла.

__________

1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР”.

В патрульно-постовій службі міліції службові собаки використовуються на маршрутах (постах), як правило у вечірній і нічний час, у лісопаркових зонах, на окраїнах міст, інших населених пунктів, на неосвітлених вулицях та в інших місцях, де необхідна присутність таких нарядів... Час та інтенсивність їх застосування визначається з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника”1.

Статистика щодо застосування службових собак як спеціального засобу адміністративного припинення також відсутня. Але вже зрозуміло, що собака, як тварина, під час затримання не в змозі контролювати свою агресивність, а також визначати характер правопорушення, суспільну небезпечність правопорушника і необхідний мінімум застосування сили.

Як наслідок – ступінь завданої службовою собакою шкоди може не відповідати ступеню суспільної небезпеки вчиненого правопорушення.

Є ще одна важлива особливість – при затриманні між собакою і правопорушником не повинно бути сторонніх, так як вона реагує на активні рухи.

В практиці охорони громадського порядку, під час сутичок, її застосувати неможливо, тому що це небезпечно і для самих працівників міліції.

Дипломанту відомі непоодинокі випадки, коли під час затримання правопорушника, що вчинює непокору, опір працівнику міліції, службовою собакою було завдано помилково тілесних ушкоджень саме правоохоронцю, так як під час боротьби увага міліціонера зосереджена на діях затримуємого, подолання протидії правопорушника законним вимогам співробітника міліції, а собака виконує команду незалежно від того, на кого її дії спрямовані.

Законом також передбачається застосування такого спеціального засобу як зв’язування.

Наскільки правомірне його застосування з точки зору Конституції, норм міжнародного права з питань захисту прав людини?

__________

1 Наказ МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”

Якщо у наручників можна послабити фіксацію замків (працівник міліції повинен це робити кожні 2 години)1-2, то при зв’язуванні це зробити неможливо без ризику самовільного звільнення затриманого. Невизначені способи і засоби зв’язування. Працівники міліції застосовують цей спеціальний засіб адміністративного припинення також на власний розсуд, як підказує уява. Наприклад, неофіційно, для припинення буйства у приміщенні затриманому зв’язують одночасно руки і ноги, після чого порушник деякий час вимушено виконує акробатичну фігуру “місток”, лежачи на животі.

Таким чином порушуються вимоги міжнародних норм права, ратифікованих Україною.

У першу чергу – це “Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання”, що була прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 39/46 від 10.12.84р., вступила у силу 26.06.87р. і ратифікована Україною згідно з вимогами національного законодавства.

Отже, невизначеність меж застосування такого спеціального засобу адміністративного припинення як зв’язування перетворюється у порушення законності, прав людини, передбачених Конституцією України, нормами міжнародного права.

Найбільш частіше при припиненні непокори, подоланні протидії законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції застосовується гумовий
кийок РП-73М.

Однак він дуже небезпечний у застосуванні. При вазі 730 г., діаметрі 30 мм і довжині 60 см удар гумовим кийком набуває травмуючого ефекту, на який ще впливає сила замаху. А під час припинення непокори контролювати силу удару, особливо, коли порушник нецензурно ображає працівника міліції, чи здійснює опір, важко. Для цього потрібно мати таку витримку, яка повинна бути у співробітника спеціального підрозділу по боротьбі із злочинністю.

__________

2 Наказ МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”

До речі, “Статутом патрульно-постової служби міліції України” (Наказ МВС України №404 від 28.07.94р.) забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, в область ключиці, живота, статевих органів.

Навіть якщо вдарити по спині – можна травмувати життєво важливі органи людини. Можна зробити висновок, що дозволених для застосування гумового кийка частин тіла людини залишається небагато і потрібно мати дуже сильні руки і філігранну майстерність у володінні цим спеціальним засобом адміністративного припинення, щоб під час затримання вдало його застосувати.

На нашу думку РП-73М доречно застосовувати як спеціальний засіб кримінального припинення під час групових порушень громадського порядку, а для охорони громадського порядку потрібен гумовий кийок іншої модифікації, удар яким повинен бути хльостким і завдавати больовий ефект, а не травмувати внутрішні органи і ламати кістки.

Розглянемо адміністративно-правову практику застосування наступного виду спеціальних засобів адміністративного припинення.

Це світлозвукові пристрої відволікаючої дії “Заря”, “Пламя”, пристрої для відкриття приміщень “Ключ”, “Импульс”.

Зазначені спеціальні засоби застосовуються при проведенні спеціальних операцій по затриманню злочинців, звільненню заручників спеціалістами, що пройшли відповідну підготовку, мають допуск підривника встановленого зразка.

Світлошумові гранати “Заря”, “Пламя” застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини, а малогабаритні підривні пристрої “Ключ”, “Импульс” забороняється застосовувати для відкриття приміщень, де разом із злочинцями знаходяться заручники.

Пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана” на практиці застосовується рідко, тому що відсутня докладна інструкція по їх застосуванню, тільки вказані обмеження, ігнорування яких може призвести до людських жертв.

“Спеціальні засоби для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати до вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, що належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю; залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях”1.

Законом, у якості спеціальних засобів адміністративного припинення, також передбачається застосування бронемашин та інших спеціальних транспортних засобів. Така практика на Україні відсутня. Навіть тактичні навчання по припиненню групових порушень громадського порядку не проводяться з використанням спеціального автотранспорту. Законом України “Про міліцію” не дається вичерпного переліку транспортних засобів, що можуть бути застосовані як спеціальні засоби адміністративного припинення. А головне – як, яким чином?

Виникає питання: чи можна застосовувати танки, бойові машини піхоти, бойові машини десанту, інженерну техніку і взагалі – гусеничну чи колісну?

На нашу думку, певні види колісної, спеціально захищеної техніки потрібно застосовувати для припинення масових безладь шляхом оточення місця події, а також як пересувні агітаційні пункти. Повинні існувати типові плани застосування кожного виду спеціальних засобів під час припинення групових порушень громадського порядку, інакше ця невизначеність прагне призвести до непередбачених подій.

Існуюча адміністративно-правова практика застосування міліцією спеціальних засобів адміністративного припинення під час охорони громадського порядку свідчить про необхідність її негайного вдосконалення, вироблення єдиної стратегії, тактики застосування сили як під час несення патрульно-постової служби, так і під час проведення спеціальних операцій.

Вимоги щодо застосування цих заходів необхідно закріпити у відповідному законі, а також у ряді підзаконних актів МВС, що сприятиме зміцненню законності і правопорядку.

Головною метою такого підходу є гарантія дотримання прав людини в умовах розбудови правової держави, формування нової Людини і нового суспільства, яке у далекому майбутньому повинно відмовитись від насильства як руйнівної сили взагалі.

__________

§ 2. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів нарядами патрульно-постової служби міліції при охороні громадського порядку.

На підставі аналізу практики застосування засобів адміністративного припинення дипломантом вироблено ряд пропозицій по вдосконаленню практики їх застосування з метою виключення випадків порушення законності з боку працівників міліції, дотримання державою прав людини шляхом максимального обмеження застосування сили та чіткої регламентації дій правоохоронних органів в цих відносинах.

Почати потрібно з фізичної підготовки працівників міліції.

Існуючий комплекс прийомів рукопашного бою потребує суттєвого вдосконалення, так як не дозволяє навчити працівників міліції ефективно захищати громадян і себе.

Необхідно розробити комплекс прийомів на базі такого виду східних єдиноборств як айкідо. Техніка цього виду боротьби заснована на самозахисті шляхом використання енергії нападу супротивника. Такий підхід до застосування фізичної сили працівником міліції знизить рівень травматизму серед порушників що затримуються правоохоронцями при вчиненні непокори чи опору, а також зменшиться кількість випадків перевищення меж необхідної оборони з боку працівників міліції.

Законом України “Про міліцію” від 20.12.90р. допускається застосування прийомів рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам працівника міліції.

А що включає в себе поняття “рукопашний бій”? У науково-практичному коментарі до Закону України “ Про міліцію ” колективу Національної академії внутрішніх справ МВС України дається визначення цього терміну.

“Мистецтво рукопашного бою містить у собі всі засоби та прийоми індивідуального самозахисту та нападу, основа яких базується на практичному вивченні та науковому аналізі реального бою та його обстановки”.1

__________

1 Ознобішин Н.Н. Мистецтво рукопашного бою. – М., 1980. – с. 7.

“Згідно з цим визначенням до прийомів рукопашного бою слід відносити кидки, удари, захвати, прийоми звільнення від них, прийомів обшуку та конвоювання, блоки, відходи з лінії атаки та ін.”1.

Комплекс прийомів рукопашного бою носить у цілому агресивний характер і спрямований на завдання тілесних ушкоджень. Звичайно є безпечні прийоми, але тактика застосування фізичної сили повинна грунтуватися не на бою, а на захисті громадян, самозахисті, блокуванні протиправних дій правопорушників. Отже головне завдання працівника правоохоронних органів – захищати життя, здоров’я, права і свободи громадян, а не карати порушників, як це прийнято у кіно-відео “героїв” популярних у сучасної молоді бойовиків.

До речі прийоми рукопашного бою чинним законодавством не включені у класифікацію спеціальних засобів адміністративного припинення, як і вогнепальна зброя.

Наступний спеціальний засіб – гумовий кийок. Про його недоліки ми вже говорили. Інша модифікація зазначеного спеціального засобу повинна передбачати захист кісті руки, який одночасно буде служити для більш надійної фіксації захвата рукоятки гумового кийка. Можна передбачити приховане носіння гумового кийка, так як до відкритого громадяни психологічно звикають, демонстрація цього спеціального засобу перед застосуванням не викликає у правопорушника певного збентеження.

Крім того, відкрите носіння гумового кийка є демонстрацією сили, що не завжди доречно. У деяких випадках, наприклад під час забезпечення громадського порядку при проведенні масових заходів, це може спровокувати напад. Коли натовп агресивний – демонстрація спеціальних засобів може бути сприйнята громадянами як виклик. Да і заволодіти кийком, що вільно носиться на бедрі і застосувати його проти власника також легко.

__________

1 Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник /
І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондратьєв – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. –с.100.

Службові собаки

Активно застосовуються як спеціальний засіб адміністративного припинення під час охорони громадського порядку. Але це дуже небезпечно, так як завдана нею шкода правопорушнику може не відповідати ступеню суспільної небезпечності вчиненого діяння.

На нашу думку, службові собаки повинні тільки використовуватися для охорони і конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, наприклад, під час припинення групових хуліганських дій (бійки) собака може охороняти вилучених із натовпу осіб, що допоможе працівникам міліції затримати залишившихся правопорушників.

Службова собака повинна вміти чітко виконувати команду “Охороняй!”. Також вона повинна голосом попереджувати міліціонера–кінолога про спробу затриманого втекти і затримати, при необхідності, порушника.

З цим видом спеціальних засобів адміністративного припинення треба визначитись, про що вже говорилось вище.

Замість зв’язування доцільно використовувати одноразові наручники, які кожен працівник міліції може постійно носити і які дуже просто застосувати як під час несення служби, так і у вільний від роботи час при наданні допомоги наряду міліції чи громадянам у затриманні бешкетників, або осіб, що підозрюються у вчиненні злочину.

Вогнепальна зброя.

Під час патрулювання працівники міліції можуть бути озброєні пневматичною зброєю – пістолетами, що стріляють гумовими кулями непроникаючої дії. Це також досить небезпечний спеціальний засіб, так як при необережному поводженні з ним затриманому можна завдати важких тілесних ушкоджень, навіть вбити. Однак це все ж таки безпечніше вогнепальної зброї, яку повинні застосовувати тільки фахівці (певне коло осіб, що проходять посилену підготовку кожен рік для підтвердження допуску для постійного носіння і володіння певним видом вогнепальної зброї).

Такий експеримент ще не проводився.

Газова зброя, електрошокові пристрої вже знаходяться на озброєнні ОВС, однак вони ще не набули широкого використання у практиці.

“Волна-Р”

Патрони з гумовою кулею ударної непроникаючої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіну на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.

Практики застосування цього виду спеціального засобу немає, але ці вимоги виконати дуже важко, практично неможливо. На такої відстані, да ще по нижній частині ніг, вогонь потрібно вести як мінімум за допомогою оптичного прицілу.

Дуже добре, що у спеціальних підрозділів не було нагоди застосувати
“Волну-Р” на практиці. Необхідно науковому об’єднанню МВС “Спецтехніка” розробити інший патрон, з меншим зарядом для того, щоб можна було вести стрільбу по ногах, але з більш близької відстані. Тобто зазначений вид спеціального засобу можна застосовувати для припинення правопорушень, що являють собою велику суспільну небезпеку (спеціальний засіб кримінального припинення).

Потрібно виключити випадковість попадання гумових куль по корпусу, голові порушника. По нижній частині ніг стріляти також недоцільно, тому що гумова куля, якщо відскочить від землі, може нанести важкі травми не тільки правопорушнику, а і оточуючим.

Пристрої для примусової зупинки транспорту “Еж-М”, “Диана”.

Могли б застосовуватись частіше, але працівники міліції надають перевагу вогнепальній зброї, що дуже небезпечно, що можна поранити водія, а також пасажирів транспортного засобу, спровокувати його аварію, що може стати причиною інших жертв серед громадян.

“Еж-М”, “Диана” можуть знаходитись у багажнику машини кожного екіпажу патрульного автомобіля ДАІ, який при необхідності може виїхати у місце вірогідної зустрічі з порушниками, що переслідуються і підготувати “Еж-М” чи “Диану” до застосування.

Це набагато безпечніше ніж переслідування тікаючого водія по місту чи застосування до переслідуємого транспортного засобу на великій швидкості вогнепальної зброї.

Я думаю, що держава, не зважаючи на існуючі економічні труднощі, може собі дозволити забезпечити кожний обласний центр легким гелікоптером при чергових частинах, за допомогою яких можна буде легко спостерігати за водієм, що намагається уникнути затримання, допоможе вибрати місце і час, коли можна буде його здійснити у безпечних для оточуючих умовах.

Пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками:
малогабаритні, підривні – “Ключ”, “Импульс”.

Забороняється застосування у приміщеннях, де є заручники.

На практиці частіше трапляються випадки, коли злочинці замикаються у приміщеннях, де є громадяни, що використовуються як заручники. Виникає питання: що робити?

Потрібно зняти це обмеження, чи розробити, або запозичити з досвіду поліції інших країн нові спеціальні засоби, що дозволять більш ефективніше і безпечніше для заручників діяти при їх визволенні.

Зрозуміло, наскільки важливо вжити негайних заходів по вдосконаленню практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення. В однобічному порядку це зробити практично неможливо. Потрібен комплексний план усунення виявлених недоліків, впровадження у життя нової тактики застосування засобів адміністративного припинення, що буде відповідати Конституції України та нормам міжнародного права.

§ 3. Особливості застосування спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій

3.1. при припиненні масових безладь

Перед тим, як розкрити особливості застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при проведенні спеціальних операцій потрібно усвідомити поняття вказаного терміну.

Спеціальна операція по припиненню масових безладь, затриманню озброєних злочинців, визволенню заручників – це комплекс спланованих у відповідності до чинного законодавства України оперативно-тактичних заходів, що здійснюються спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ у певний проміжок часу з використанням спеціальних засобів та техніки з метою відновлення правопорядку.

Підставою для проведення спеціальної операції є масові безладдя, групові порушення громадського порядку, що супроводжуються покликами до насилля, скоєнням правопорушень, негативним психологічним впливом на оточуючих громадян.

При припиненні масових безладь, групових порушень громадського порядку завжди треба пам’ятати, що це люди, а не злочинці і ступінь вини кожного з них у безладдях індивідуальна.

Тому треба більш уважніше підходити до обрання спеціальних засобів адміністративного припинення. Вище вже згадувалися чинники, що впливають на обрання спеціальних засобів адміністративного припинення групових порушень громадського порядку, чи кримінального.

Пригадаємо, що спеціальні засоби адміністративного припинення групових порушень громадського порядку застосовуються у випадках, коли не скоюються діяння, що містять ознаки злочину, тобто враховується ступінь суспільної небезпеки дії, що вчинюється неозброєним натовпом.

Розглянемо порядок застосування найбільш безпечних спеціальних засобів адміністративного припинення групових порушень громадського порядку.

Водомети (спеціальні автомобілі з лафетним стволом).

Потрібно одразу звернути увагу на те, що у відповідності до чинного законодавства забороняється застосовувати водомети при температурі атмосферного повітря нижче 0°С.

На нашу думку, не потрібно збивати з ніг порушників, достатньо створити стіну дощу (штучний ливень) для того, щоб учасники групових порушень відчули суттєвий дискомфорт. Для цього одна велика струя води подається горизонтально, а інша – віялом, під кутом 45°.

Але вода швидко закінчується, тому потрібно 5-6 таких машин у залежності від кількості порушників.

Також можна передбачити автоцистерни з водою для дозаправки спеціальних автомобілів.

Вода ефективна, особливо коли додати у неї безпечні для здоров’я красителі, газ “CS” – у певній концентрації, що не впливає на оточуючих, а тільки на учасників безладь, чи підводити до струї води слабкий струм. Все це буде викликати тільки неприємні відчуття, але це все ж таки набагато гуманніше, ніж застосування гумових куль, кийків, зброї. Під час застосування спеціального автомобіля з лафетним стволом повинна бути передбачена його надійна охорона. На машинах потрібно встановити сирени і проблискові маячки, які можна використати для психологічного впливу на натовп з метою його розосередження.

Кінна міліція використовується з метою психологічного впливу, при цьому вершники повинні створювати видимість, що вони ледь стримують коней, що готові кинутися у натовп. До речі, кінна міліція може успішно застосовуватися у деяких випадках у якості оточення так як коня практично неможливо опрокинути, підпалити пляшкою з пожежонебезпечною сумішшю, а також кінь може боляче наступити на ногу, чи вдарити, якщо до нього наблизитись.

У крайньому випадку кінна міліція може бути застосована до розосередження натовпу.

Група агітації

Розташована на спеціальних автомобілях. У складі групи повинні бути психологи, що будуть не просто вести банальні розмови: “Ваші дії є порушенням закону. Прохання розійтися. Маємо право застосувати спеціальні засоби”.

Потрібен діалог, що повинен вирішити проблему, яка людей турбує, що штовхнула їх на такий вчинок – як масовий протест.

Всі дії правоохоронних сил повинні коментуватись для того, щоб члени натовпу реально усвідомлювали ситуацію, особливо ті моменти, коли їм загрожує затримання.

Для успішного ведення агітації і пропаганди правової культури вказані автомобілі повинні бути обладнані засобами підсилення мови, можливо, додатково, електронними табло, на яких буде постійно бегущим рядком висвітлюватися звернення до учасників безладь.

Ще, як засіб деморалізації учасників протиправних вчинків, потрібно застосування відеозйомки подій. У натовпі панує психологія безкарності – всі, це значить ніхто. Виникає ілюзія уседозволеності, неукротимої сили людської стихії.

А відкрита зйомка на відеокамеру, по-перше, може змінити у певній мірі настрій людей, по-друге, допоможе виявити найбільш активних порушників громадського порядку, правопорушників після припинення групових безладь. Отже, у екстремальній ситуації всіх затримати не має можливості.

Взагалі натовп, на нашу думку, може бути двох видів: політично-протестуючий і бездумний.

У першому випадку громадяни висувають політичні вимоги, намагаються добитися забезпечення своїх конституційних прав, а у другому – у натовпі панують хуліганські спонукання.

Колективне насилля – це тактика критичного консенсусу.

Люди по-різному оцінюють несправедливість і тих, хто страждає від цієї несправедливості. Натовп футбольних хуліганів – одне, а натовп людей з соціальними вимогами (пенсіонери, лікарі, вчителі, шахтарі...) – інше.

В одному випадку колективне насилля (спочатку тільки психологічне – тиск на відповідних голів місцевих органів влади) – це політичне вираження загальної несправедливості, а в іншому (футбольні хулігани) – ірраціональна, негативна реакція на певні події.

Грамотні тактичні дії міліції попередять масові безладдя, а неграмотні – можуть спровокувати їх.

Наступний вид спеціальних засобів адміністративного припинення – це сльозоточиві речовини: “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-7”, “Сирень-1”, “Сирень-2”.

В умовах міста застосування вказаних сльозоточивих речовин небезпечно для оточуючих. А на відкритій місцевості – десь у полі, люди як правило не збираються. Із своїми проблемами громадяни йдуть до місцевої влади і збираються там, де живуть – у населених пунктах.

Спеціальні бронемашини (на колісному ході)

Застосовуються з метою блокування місця події, в якості оточення, локалізації конфлікту з метою попередження його розповсюдження. Спеціальну техніку потрібно застосовувати в якості психологічного впливу, коли діалог з лідерами натовпу не призводить до мирного врегулювання конфлікту. Демонстрація сили правоохоронців – велика кількість особового складу, спеціальної техніки, відповідного спорядження – це фактори, що стримують порушників громадського порядку від активних дій, попереджує, що вдаватись до насильства – небезпечно.

Одночасний рух транспортних засобів, що оточують натовп – це ефективний психологічний вплив, але техніку потрібно захищати. Групи захисту можна спорядити: першу шеренгу – довгими щитами, другу – невеличкими вогнегасниками з піною, гумовими кийками, електрошоковими пристроями (в якості засобів самозахисту). Оточення повинно відбуватись швидко і рішуче.

Службові собаки.

Повинні використовуватись тільки для конвоювання найбільш агресивних правопорушників, як засіб психологічного впливу, тому що завдана застосуванням службової собаки шкода може не відповідати ступеню суспільної небезпеки діяння. Тобто агресія собак не завжди виправдана.

Вибір спеціальних засобів, що можуть бути застосовані під час припинення групових порушень громадського порядку повинен бути виправданим і обгрунтовуватися з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Перелік їх видів і тактика застосування повинні бути викладені у типовому плані припинення групових порушень громадського порядку, що повинен узгоджуватись з прокурором області і головним лікарем облздороввідділу.

Керування спеціальною операцією повинно відбуватися за 3х рівневим контролем.

І рівень. Тактичний радник

Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації таких міроприємств.

За його допомогою складаються типові плани проведення спеціальних операцій.

ІІ рівень.

Командир спеціального підрозділу, звідного загону, що здійснює безпосередньо проведення операції. На нього покладається відповідальність по виконанню поставленої службової задачі з урахуванням вимог чинного законодавства України.

ІІІ рівень

Командири взводів відділень, чи офіцери, що знаходяться з цією метою у шеренгах працівників міліції і приймають рішення на застосування того чи іншого дозволеного виду спеціального засобу з урахуванням обставин, що склалися у даному секторі дії підлеглого йому складу.

3.2. при захопленні озброєного злочинця, звільненні заручників

Затримання озброєного злочинця чи групи злочинців – складна задача і потребує грамотних, злагоджених дій, а також спеціальних знань, навичок, умінь, інакше кажучи професійної майстерності, що досягається багаторазовими відпрацьованими на практичних навчаннях.

Суттєві негативні процеси, що відбуваються у суспільному житті: падіння життєвого рівня населення і, як наслідок – зубожіння народу України, криміналізація економіки, недосконалість чинного законодавства, неспроможність органів влади зупинити ці негативні явища, ставлять перед особовим складом органів внутрішніх справ якісно нові завдання.

Зухвала злочинність нашого часу поглиблює соціальну напругу, сприяє невпевненості громадян у особистій безпеці. Збільшилась кількість важких злочинів, пов’язаних з посяганням на життя, здоров’я людей – бандитизм, вбивства на

замовлення, розбійні напади... При цьому збільшилась кількість випадків збройного опору працівникам міліції.1

Ситуація ускладнюється тим, що сучасний правопорушник у багатьох випадках озброєний краще, ніж правоохоронець: наявність новітньої автоматичної зброї, засобів радіозв’язку, вибухівки, пересуваються на машинах іноземного виробництва, які під час переслідування легко залишають позаду вітчизняні марки автомобілів.

Аналіз практики свідчить, що неправильні, невмілі дії співробітників органів внутрішніх справ, як правило, обумовлені низьким професійним рівнем. Працівникам міліції не вистачає відповідних знань і навичок. Як відомо, високий рівень професійної підготовки досягається завдяки проведенню з особовим складом систематичних теоретичних і практичних занять на високому методичному і організаційному рівні.

Цьому повинні сприяти відповідні підручники, методичні посібники, грамотні, досвідчені викладачі, наявність для проведення занять всього комплексу спеціальних засобів, що знаходяться на озброєнні органів внутрішніх справ.

Підставою для проведення спеціальної операції є данні про захоплення заручників, місце знаходження озброєних злочинців (злочинця).

Зазначені операції повинні проводитись за відпрацьованими і узгодженими заздалегідь типовими планами. Тобто повинна існувати приблизна схема дій у зазначених ситуаціях з урахуванням певних особливостей затримання злочинців, визволення заручників в різних умовах: у будівлях (квартири, горища, підвали,
на даху), на вулиці, у лісі, транспортному засобі і т.ін. Потрібна ретельна підготовка і організація операції.

Для термінового затримання злочинців повинен існувати черговий
підрозділ (взвод, рота...), що протягом доби знаходиться у готовності №3 для невідкладних дій.

Готовність №1 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у транспортних засобах; службова задача поставлена).

__________

1 Звіт перед Українським народом про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ у 1998 році. – Іменем Закону, №7, 1999.

Готовність №2 (особовий склад озброєний, споряджений, знаходиться у службовому приміщенні, засоби зв’язку підготовлені до роботи, службова задача
не поставлена).

Готовність №3 (особовий склад знаходиться у службовому приміщенні на казарменому положенні, готовий у будь-яку мить виконати команду
по готовності №2, №1).

Приводити у готовність №2 і №1 черговий підрозділ має право начальник УМВС в області, а у невідкладних випадках – особа, що тимчасово виконує обов’язки начальника УМВС в області. У випадках введення ступенів готовності №2 і №1 про прийняття рішення має бути повідомлений по команді перший заступник міністра внутрішніх справ України.

В організацію спеціальної операції входить:

1. підготовка до проведення спеціальної операції;

2. організація спеціальної операції;

3. проведення спеціальної операції по затриманню злочинців, звільненню заручників.

Розглянемо більш докладніше кожен організаційний етап.

1. підготовка до проведення спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників.

Отримав наказ начальника УМВС в області чи його заступника на проведення відповідної спеціальної операції, начальник спеціального підрозділу повинен:

1.1. з’ясувати задачу;

1.2. оцінити обстановку;

1.3. прийняти рішення.

1.1. З’ясування задачі

Задача на проведення спеціальної операції особовому складу ставиться усно командиром підрозділу.

Перед постановкою задачі доводиться оперативна обстановка у районі проведення заходу, її можливі зміни, загальна задача задіяних для відновлення правопорядку сил і окрема задача відповідного підрозділу:

- варіант дій;

- на якій ділянці місцевості, коли, протягом якого часу;

- задачі сусідніх підрозділів, порядок взаємодії з ними;

- категорія спеціальних засобів у залежності від ступеню суспільної небезпеки подій, ситуації, що склалася,;

- заходи у випадках загострення ситуації під час проведення спеціальної операції;

- порядок підготовки особового складу до несення служби, екіпіровка;

- резерв особового складу в якості заміни учасників спеціальної операції для відпочинку і прийняття порядку проведення замін, їжі;

- порядок використання службових собак;

- організацію контролю за службою.

1.2. Оцінка обстановки

Оцінюючи обстановку командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції, повинен:

- провести рекогносцирування місцевості;

- з’ясувати характер суспільної небезпеки події;

- визначити необхідну кількість особового складу, види нарядів, їх екіпіровку, місця несення служби для проведення операції;

- визначити порядок взаємодії із сусідніми нарядами, використання службової техніки;

- врахувати час доби, погодні умови, характер місцевості і характер впливу факторів на виконання зазначеної службової задачі.

1.3. Прийняття рішення

У рішенні командир підрозділу, що приймає участь у проведенні спеціальної операції по затриманню озброєних злочинців, звільненню заручників, визначає:

- порядок виконання поставленої задачі;

- розстановку особового складу у наряді;

- порядок підтримання радіозв’язку;

- умовні сигнали і порядок дій за ними;

- порядок взаємодії із сусідніми нарядами;

- час готовності особового складу до проведення спеціальної операції.

Прийняте рішення узгоджується з начальником УМВС в області чи особою, що його замінює, оформлюється як службовий документ. Після прийняття рішення командир відповідного підрозділу керує особовим складом і несе відповідальність за його дії під час проведення операції.

Перший заступник начальника УМВС в області повинен мати досвід по організації спеціальних операцій, вміти грамотно приймати рішення, працювати із топографічною картою. З цією метою з відповідним рівнем керівників повинні періодично (приблизно раз на рік) проводитись підготовчі курси, з метою вдосконалення майстерності керування особовим складом під час спеціальної операції шляхом проведення тактичних навчань за допомогою топографічних карт.

А саме, після отримання задачі, офіцер повинен: її з‘ясувати, оцінити обстановку, прийняти рішення, його оформити на топографічній карті і вирішити ввідні завдання в ході проведення операції під керівництвом викладача.

Зазначена підготовка дасть змогу офіцеру навчити підлеглих діяти грамотно у екстремальних ситуаціях, а самому виконувати роль тактичного радника.

Постає питання організації управління особовим складом під час проведення спеціальної операції.

На нашу думку, можна запропонувати 3-х рівневий контроль сил, засобів, задіяних для проведення спеціальної операції.

Відсутність дисципліни сприяє втраті контролю, самовладання співробітника міліції у екстремальній ситуації. Застосування сили міліцією повинно бути достатнім і не приводити до ескалації конфлікту.

I Рівень

- Тактичний радник.

Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації проведення спеціальних операцій.

Він повинен всі свої рекомендації узгоджувати із командиром підрозділу, чи звідного загону, що виконує службову задачу і не втручатися особисто в управління особовим складом. Тактичний радник повинен мати право давати дозвіл (після узгодження з прокурором області, міст Києва, Севастополя, АР Крим) на застосування у невідкладних випадках спеціальних засобів кримінального припинення.

II Рівень

Командир підрозділу, що здійснює безпосереднє керівництво операцією, тобто приймає рішення, організує виконання особовим складом поставленої задачі

III Рівень

Командир взводу (відділення), які спрямовують дії підлеглих під час захоплення злочинців, звільнення заручників.

Керівництво операцією очолює офіцер у залежності від рівня складності оперативної обстановки на місці події. На кожному етапі спецоперації може бути призначений окремий керівник.

Операцію по захопленню злочинців повинні проводити працівники міліції, що досконало володіють вогнепальною зброєю і мають спеціальну підготовку для проведення таких операцій, тобто повинні займатися тільки тренуванням.

З цією метою доречно виділити дві групи працівників міліції, що мають право постійного носіння вогнепальної зброї:

Група №1

Це працівники міліції, що мають допуск до застосування вогнепальної зброї і за ними вона закріплена. При цьому працівники міліції повинні кожен рік, чи півроку підтверджувати свою кваліфікацію – складати тести спеціальній комісії, в які повинні входити теоретичні і практичні питання:

- знання нормативно-правової бази по застосуванню вогнепальної зброї;

- виконання навчальних вправ із табельної зброї у статиці, динамиці;

- вирішення ввідної задачі на застосування зброї у екстремальній ситуації.

Крім цього працівники міліції повинні проходити спеціальний тест, завдяки якому можна спрогнозувати реакцію співробітника на наявність самоконтролю у екстремальній ситуації, під час застосування ним фізичної сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї.

Справа у тому, що коли співробітнику міліції під час виконання ним обов’язків по припиненню групових порушень громадського порядку хтось з натовпу плює в обличчя чи зухвало ображає, у правоохоронця виникає відповідна реакція: бажання помсти з метою провчити непокірний “антигромадський” елемент, особиста зацікавленість у проведенні затримання, що виражається у перевищенні меж необхідної оборони при застосуванні працівником міліції фізичної сили, спеціальних засобів, зброї.

Документальні кадри у теленовинах1 підтверджують і обгрунтовують необхідність проведення ретельного відбору особового складу для дій у екстремальних обставинах.

“Події 18 липня 1995 року ще раз показали, як сильно витоптані наші душі за сім десятиліть тоталітарно-комуністичного панування, як глибоко ушкоджені мораль, етика споконвічного шляхетного українського народу. Замислимося: вчинено замах на тайну смерті й поховання. Молоді дужі хлопці б’ють священиків,

жбурляють на землю віко домовини, гамселять кийками по головах безборонних людей... ”2

Події навколо поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира засвідчило, що конфлікт виник унаслідок відсутності механізму правового регулювання відносин церква-держава. Взагалі, визначати урядом місце поховання церковних ієрархів – є втручанням у справи релігії. Всі конфесії в питаннях поховання своїх ієрархів керуються сталим звичаєм. Найвищих пастирів греко-католицької церкви ховають на подвір’ї Собору Святого Юра у Львові, мають місце поховання ієрархи всіх церков. Російських православних патріархів ховають в Загорському монастирі. І для здійснення поховань не просять ні в кого дозволу. Поховати Патріарха Володимира на Байковому цвинтарі (як запропонував уряд) це означало для віруючих і церкви, що він не був не тільки Патріархом, але й духовною особою, це було б визнанням, що Української Православної Церкви Київського Патріархату не існує. Кожен юрист знає, що одним із джерел права є звичай, традиції і нехтувати ними не можна. Але хтось з відповідальних чиновників вирішив це питання вольовим чином. Хто опинився на острії цієї штучної проблеми? Неважко здогадатись. Звичайно працівники міліції. Хроніка свідчить, що співробітники міліції
__________

1 Припинення групових порушень громадського порядку під час поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира 18.07.95р.

2 Біла книга “чорного вівторка”. Народний рух України. К.,1995р.- с.288.

не були готові до таких подій. У екстремальній ситуації емоційного напруження міліціонери не тільки не могли контролювати ситуацію, а і себе: били людей похилого віку, жінок, а тих хто падав, працівники міліції били кийками, ногами, волокли за ноги по кам’яній бруківці.

Ця трагедія говорить про те, що невизначеність на законодавчому рівні питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, самоусунення місцевих рад від вирішення проблем з питань охорони громадського порядку є наслідком, а не випадковістю і свідчить про нагальне вирішення виявлених питань.

У першу групу можуть входити і експерти з питань правомірності застосування вогнепальної зброї.

До особового складу даної групи повинен застосовуватись диференційований підхід. У кого більше існує вірогідність застосування під час несення служби – проходить ретельну перевірку, а хто нею користується
тимчасово – може бути виділений у окрему підгрупу із простішими умовами перевірки.

Але повинно діяти головне правило – якщо співробітник міліції не володіє необхідним рівнем знань і навичок з питань застосування зброї, він позбавляється права нею користуватися, а картка-замісник вилучається .

Обов’язково заохочувати матеріально тих працівників міліції, хто має право носіння вогнепальної зброї. Це може бути певна надбавка як за особливий характер служби.

Група №2

У дану групу повинні входити працівники міліції, які залучаються до вирішення конфліктних ситуацій більш високого рівня складності. Вони повинні вміти діяти разом, як злагоджена команда і не виконувати інші обов'язки. Мають право носінні цивільного одягу. Приймають участь у проведенні спеціальних операцій по звільненню заручників, ведуть переговори із злочинцями, що тримають заручників. При цьому на офіцерів, що ведуть переговори ніхто не має право оказувати будь-який вплив.

У групі повинні бути медичні працівники, психологи. Потрібно продумати питання забезпечення життєдіяльності членів групи під час проведення тривалих операцій. Особовий склад повинен мати сучасну екіпіровку (окуляри для бачення у темряві, респіратори, спецкостюми...) і вміти вправно володіти багатьма видами вогнепальної зброї, а також мати відмінну фізичну підготовку.

У командира підрозділу, як керівника операцією, повинен бути план розташування об’єкта.

До початку операції потрібно вести журнал спостереження за об’єктом, де знаходяться злочинці з заручниками і заносити результати спостереження, а також з’ясовану інформацію про злочинців і заручників: опис зовнішності, одягу, злочинне минуле, характер скоєних злочинів, фізичні, психічні якості, можливі прийоми протидії при затриманні, наявність зброї, її тип, кількість боєприпасів, навички володіння нею.

Уміле використання даних про психологічні особливості затримуємих дозволить у ряді випадків уникнути збройного опору, схилити злочинців до добровільної здачі.

Якщо суспільно небезпечні дії здійснює психічно хвора особа, то важлива участь лікаря, що дозволить спрогнозувати її поведінку. Допомога психіатра у таких випадках необхідна.

Безпосередньо керувати особовим складом під час захоплення злочинців може командир взводу, відділення, у залежності від ступеню складності операції.

Тобто здійснювати зазначені спеціальні операції повинні висококваліфіковані співробітники міліції з правом постійного носіння зброї.

Вибору зброї також потрібно приділити увагу, так як від її тактико-технічних характеристик також залежить наскільки успішно буде діяти група захоплення. Зброя повинна бути легкою для того, щоб її можна було довго носити, мати широкий діапазон використання, надійною і щоб її можна було легко сховати.

До другого пункту – організація спеціальної операції – входить також вибір часу і способу затримання, визначення складу групи захоплення, порядок підтримання радіозв’язку, умовні сигнали.

Останній, третій етап організації спеціальної операції по захопленню злочинців, звільненню заручників – це безпосередньо активні дії, особовий склад, що розпочинаються з моменту прибуття до місця майбутніх подій і його оточення.

Оточення повинно складатись із двох кордонів. Перший – не допускає громадян на місце проведення операції, а другий – контролює, щоб злочинець не зміг покинути об’єкт де він знаходиться.

До затримання злочинців, що знаходяться в укритті, приступають після блокування району дій. Якщо переговори не дали позитивних результатів, цю задачу виконує група захоплення.

Якщо у приміщенні не має заручників можна застосувати сльозоточиві речовини дратливої дії. Але на їх застосування потрібен дозвіл обласного прокурора і головного лікаря місцевої лікарні, так як необізнані у медицині особи можуть застосувати такий вид сльозоточивих речовин, що у певному приміщенні може бути створена небезпечна для життя концентрація газодимової хмари.

Є інший спосіб – проникнення у приміщення групи захоплення.

З метою попередження поранень особового складу оперативної групи можна застосовувати дзеркало з довгою рукояткою для безпечного огляду приміщення із-за кута.

Проведення операції по захопленню злочинців, звільненню заручників буде більш успішною, якщо працівниками міліції будуть застосовані спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у комплексі.

Але у застосуванні деяких спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій існують певні обмеження. Наприклад, “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-12”, “Сирень-3”, “Облако” застосовуються тільки на відкритій місцевості. Спеціальні засоби “Еж-М”, “Диана” для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати у випадку перевезення людей вантажними автомобілями, до автотранспорту, приналежного дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіну на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.

Забороняється застосовування малогабаритних підривних пристроїв “Ключ”, “Импульс” для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники.

Зазначені обмеження ускладнюють проведення спеціальних операцій, але у випадках звільнення заручників головне – їх безпека. А тому під час проведення операції із злочинцями повинен постійно спілкуватись психолог.

При проникненні у приміщення групи захоплення всі її учасники повинні бути одягнути у засоби індивідуального захисту, що можуть витримати кульові влучення із вогнепальної зброї, яка може бути у злочинців.

У приміщення, де вони знаходяться, потрібно проникати раптово, одночасно застосовуючи спеціальні засоби відволікаючої дії “Заря”, “Пламя”.

Застосування сльозоточивих речовин не завжди ефективно, так як досвідчені порушники, особливо колишні судимі, мають іммунитет, тобто стійко витримують хлорацетофенон, що містяться у складі “Черемухи”, а здоров’ю заручників (якщо вони є) може завдана шкода. А тому потрібно шукати інші найбільш ефективні сучасні спеціальні засоби впливу на злочинців, які були б одночасно і безпечними для здоров’я оточуючих.

На нашу думку це може бути газ сильної концентрації, без запаху, що повинен схилити всіх осіб, що знаходяться у певному приміщенні, до сну. Однак над цим ще потрібно працювати, так як для ефективного застосування спеціальних засобів потрібно мати не тільки сам спеціальний засіб, а й володіти певними навичками, вміннями, тактикою його застосування.

Рішення на застосування того чи іншого виду спеціальних засобів повинен приймати керівник спеціальною операцією ІІ ступеню, заздалегідь узгодивши його із тактичним радником, який повинен у свою чергу узгодити це питання з обласним прокурором і головним лікарем місцевої лікарні.

На перший погляд це складна процедура, але наявність типового плану дій спеціального підрозділу в умовах міста при захопленні злочинців, звільненні заручників вже повинен передбачати своєчасне узгодження цього питання, а не безпосередньо в екстремальній ситуації.

Після озброєння групи захоплення дозволеними видами спеціальних засобів, вона діє за типовим планом, але рішення на застосування того чи іншого виду приймає керівник операцією ІІІ ступеню безпосередньо на місці подій, у залежності від обстановки, що склалася.

Таким чином, Органам внутрішніх справ потрібен спеціальний нормативний акт, що передбачав би певний порядок застосування спеціальних засобів з урахуванням тактико-технічних характеристик особливостей ситуації, що склалася, особи правопорушника, характеру правопорушення.

Заключна частина

Україна, як складова частина колишньої великої держави, отримала свою незалежність несподівано і, як виявилось, була неготова до самостійного розвитку. Про це свідчила відсутність, на той час, відповідних державних інститутів, національної ідеї розвитку держави, замкнутих технологічних циклів у виробництві, власних грошей, банків, відповідної правової бази... У додаток успадкували політичний і правовий диктат.

Отже, українське суспільство, сама держава знаходяться у стані переходу від командно-адміністративної системи, що притаманна тоталітарному режиму, до соціально орієнтованої ринкової економіки демократичної держави. Але цей перехід відбувається під негативним тиском внутрішніх і зовнішніх чинників:

- боротьба різнополярних політичних сил;

- конфлікт законодавчої і виконавчої гілок влади;

- судова система, що потребує реформи;

- складна криміногенна ситуація (яка тільки погіршується), ріст організованої злочинності, корупції, розкрадань державного майна, тяжких злочинів у бюджетній, фінансовій сферах;

- злочинна приватизація народного майна, що перебирається за безцін;

- недосконала законодавча база.

Як наслідок впливу вказаних вище чинників, у суспільстві, в якому його громадяни відчувають себе незахищеними, ошуканими, без оплати своєї праці, без соціальної допомоги у відповідності із прожиточним мінімумом, вкрай зубожілими, посилюється соціальна напруга – енергія відчаю.

Створюється враження, що існує певна категорія людей, які зацікавлені у такому стані суспільства, що використовується ними з метою придбання одними – політичного, а іншими – кримінального капіталів.

Такий стан у суспільстві є джерелом масових безладь і соціальних конфліктів, що створює умови для кривавого насильства, несе у собі велику небезпеку для українського народу, української державності.

Дипломант обгрунтовує необхідність запровадження комплексних заходів з питань охорони громадського порядку, які не дозволять вирішувати соціальні проблеми з позиції сили.

Пропозиції стосовно правової бази.

1. Всі існуючі спеціальні засоби, що застосовуються при припиненні протиправних дій, необхідно поділити на спеціальні засоби адміністративного і спеціальні засоби кримінального припинення, що дозволить розробити процесуальні норми по застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї так як чинні правові норми маю переважно матеріальний характер і не віддзеркалюють особливості застосування того чи іншого виду спеціальних засобів;

2. Зазначені норми права повинні мати не диспозитивний, а імперативний характер, тобто потрібен чіткий порядок застосування сили, відсутність якого сьогодні призводить до порушення правоохоронцями законності. Це підтверджує юридичний аналіз норми права, що нами розглядається:

- гіпотеза повинна бути не абстрактною, а казустичною (пов’язувати реалізацію юридичної норми, виникнення, змінення чи припинення нею правовідносин з окремими суворо визначеними випадками “казусами”),

- диспозиція повинна мати не уповноважуючий, а зобов’язуючий характер (для суб’єктів застосування сили), а у нормах, які будуть містити заборони вчинення певних дій громадянами у ситуаціях, що передують застосування сили, диспозиції повинні мати забороняючий характер,

- санкція повинна бути не альтернативною, а абсолютно визначеною, тобто точно вказувати захід державного впливу, який потрібно застосувати при порушенні даної правової норми;

3. З метою усунення вказаних вище недоліків, дипломант пропонує під час розробки відповідних правових норм дотримуватись певного способу їх викладення: коли норма права і стаття закону співпадають. Зазначену групу правовідносин повинен ругулювати окремий нормативний акт. Ним може бути Закон України “Про охорону громадського порядку”;

4. Обгрунтовується недоцільність надання повноважень по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення військовослужбовцями НГУ, СБУ, ВВ МВС України, а також пропонується конкретизувати їх роль в охороні громадського порядку;

5. Пропонується спрощена процедура отримання громадянами дозволу на проведення масових заходів, а також обгрунтовується необхідність участі виконавчих органів місцевого самоврядування у розробці схематичних планів застосування певних видів спеціальних засобів при припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь на відповідній території сільської, селищної чи міської ради.

Пропозиції по вдосконаленню практики
застосування спеціальних засобів
адміністративного припинення в діяльності міліції

1. Розробити інструкції по застосуванню окремо кожного виду спеціальних засобів;

2. Заборонити під час охорони громадського порядку застосовувати службових собак, так як їх агресія не завжди виправдана;

3. Розробити типові плани-схеми по застосуванню спеціальних засобів міліцією при проведенні спеціальних операцій по захопленню злочинців, звільненню заручників, припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь;

4. Озброїти особовий склад міліції, що виконує обов’язки по охороні громадського порядку, пістолетами, будова яких передбачає ведення вогню гумовими кулями;

5. З метою дотримання законності, особистої безпеки працівниками міліції, дипломант пропонує трьохрівневий контроль за діями особового складу під час проведення вказаних вище спеціальних операцій.

Окремі положення дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі з метою підвищення професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ, особливо співробітників керівної ланки з питань управління спеціальними операціями.

Дипломант обгрунтовує необхідність введення в штати підрозділів органів внутрішніх справ посади інспектора по навчанню працівників міліції правовим, організаційним і тактичним підставам застосування спеціальних засобів адміністративного припинення.

Додаток 1

Застосування зброї, працівниками міліції під час охорони

громадського порядку.

( Житомирська область.)

Рік	Правомірність		Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку
Рік	Законно	Незаконно
1992	10	3	9
1993	4	-	6
1994	16	3	8
1995	9	-	16
1996	13	-	9
1997	4	-	2
1998	12	1	1
1999
2000
2001
2002

Додаток 2

Застосування зброї, працівниками міліції під час охорони

громадського порядку.

(по Україні)

При виконанні службових обов’язків працівниками міліції по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього застосовувалась зброя	746	647	572	651	655	467
В тому числі неправомірно	33	29	37	33	31	24
Загинуло працівників міліції	27	18	30	26	22	19
Поранено працівників міліції	410	298	257	238	221	247
Примітка

Додаток 3

Злочини, правопорушення скоєні проти особового складу ОВС

(по Житомирській області)

	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС	15	29	25
Направлено до суду справ	14	25	18
Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС	Ст.185 КпАП України 1596 (1595)	Ст.185 КпАП України 1385 (1342) ст.185-7 КпАП України 2 (2)	Ст.185 КпАП України 1248 (1245) ст.185-7 КпАП України 10 (10)

Додаток 4

Статистична звітність УМВС в Житомирській області

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Зареєстровано злочинів

Із них важкі

Не відносяться до важких

Знаходяться у впровадженні більше 2-х місяців

Скоєно у містах і смт

Скоєно у сільській місцевості

14028

5552

8476

177

8992

4831

15198

5898

9300

201

9807

5135

Додаток 5

Статистична звітність УМВС в Житомирській області

	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС	15	30
Порушено кримінальних справ про злочини проти особового складу ОВС	14	29
Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС(з них притягнуто до адміністративної відповідальності)	ст.185 КпАП України 1596 (1595)	ст.185 КпАП України 1385 (1342) ст.185-7КпАП України 2(2)

Додаток 6

Статистична звітність УМВС в Житомирській області

	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього поступило заяв і повідомлень про злочини, скоєні проти особового складу ОВС	15	30
Порушено кримінальних справ про злочини проти особового складу ОВС	14	29
Складено адмінпротоколів по адмінправопорушенням проти особового складу ОВС(з них притягнуто до адміністративної відповідальності)	ст.185 КпАП України 1596 (1595)	ст.185 КпАП України 1385(1342) ст.185-7КпАП України 2(2)

Додаток 7.

Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції для зупинки транспортних засобів

Рік	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Випадки застосування зброї,	180	215	210	273	307	221
У відсотках від загальної кількості її застосування	37,2	38,5	39,4	41,9	48,4	47,3

Додаток 8.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки застосування прийомів рукопашного бою
працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік

Правомірність

Отримання тілесних ушкоджень працівниками міліції під час застосування заходів фізичного впливу

Законно

Незаконно

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 9.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки комплексного застосування спеціальних засобів
працівниками міліції під час несення служби по охороні
громадського порядку ( гумових кийок, “Терен – 4”, наручники )

Рік

Правомірність

Отримання тілесних

ушкоджень працівниками міліції під час застосування гумового кийка,

“Терен – 4”, наручників в комплексі

Законно

Незаконно

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 10.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Застосування службових собак по охороні громадського порядку.

Рік

Що було приводом для затримання ( яка норма права порушена ). Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень завданих затримуваному.

Поранено працівників міліції під час припинення правопорушень

Законно

Незаконно

Службовою собакою

Правопоруш-ником

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 11.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Використання табельної зброї працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік

Правомірність

Зброя використана правомірно

Потрібно застосування

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 12.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки застосування гумового кийка працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік

Правомірність

Отримання тілесних

ушкоджень працівниками міліції під час застосування гумового кийка

Законно

Незаконно

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 13.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Застосування спеціальних засобів для примусової зупинки автотранспорту “Еж - М”, “Диана”

Рік

Правомірність

Наслідки застосування

Законно

Незаконно

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 14.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Випадки застосування сльозоточивих речовин працівниками міліції

під час несення служби по охороні громадського порядку

Рік

Правомірність

Отримання тілесних

ушкоджень працівниками міліції не зважаючи на застосування сльозоточивих речовин

Законно

Незаконно

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 15.

ПО УКРАЇНІ

( по кожній області )

Використання табельної зброї працівниками міліції під час несення служби по охороні громадського порядку.

Рік

Правомірність

Отримання тілесних

ушкоджень працівниками міліції під час застосування вогнепальної зброї

Законно

Незаконно

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Додаток 16.

Закон України “Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї співробітниками міліції”.

(П р о е к т)

Розділ І. Загальні положення.

Стаття 1. Мета Закону.

Вказаний Закон врегульовує порядок, правила застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї співробітниками міліції під час виконання службових обов’язків.

Стаття 2. Загальні терміни, що використовуються в даному Законі.

Загальні терміни, що використовуються в даному Законі, мають наступне значення:

сила - узагальнення застосування уповноваженими посадовими особами заходів фізичного впливу, прийомів рукопашного бою, спеціальних засобів.

спеціальні засоби адміністративного припинення: гумовий кийок, сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках, наручники, газова зброя, пневматична зброя, електрошоковий пристрій;

спеціальні засоби кримінального припинення: використання вогнепальної зброї, застосування вогнепальної зброї, застосування сльозоточивих речовин дратівливої дії: “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, “Сирень-2”, “Сирень-3”, світлошумова граната “Заря”, світлошумовий пристрій “Пламя”, патрони з гумовою кулею “Волна-Р”, водомети, бронемашини та інші транспортні засоби на колісному ході, пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана”, пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками “Ключ”, “Импульс”;

спеціальна операція – це комплекс спланованих у відповідності до чинного законодавства України оперативно-тактичних заходів, що здійснюються спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ у певний проміжок часу з використанням спеціальних засобів та техніки з метою відновлення правопорядку;

групові порушення громадського порядку – це протиправні дії групи громадян, що містять склад злочину;

масові заворушення – це протиправні дії натовпу людей, що містять склад злочину;

громадський порядок – це стан правового, соціального врегулювання суспільних правовідносин в громадських місцях;

громадські місця – фактичне, постійне або тимчасове перебування громадян з метою задоволення комунікативних потреб, реалізації конституційних прав і свобод

застосування вогнепальної зброї – постріл, виконаний з метою попередження, або з метою ураження правопорушника, тварини, транспортного засобу;

використання вогнепальної зброї – її оголення та приведення у бойову готовність, що виконується з метою здійснення психологічного впливу на правопорушника;

катування – будь-які дії, якими людині навмисно завдається сильний біль або страждання, фізичне або розумове, з боку офіційної особи або за її намовою з метою отримання від громадянина інформації чи визнань, покарання її за дії, які вона вчинила або у скоєні яких підозрюється, чи залякування нею інших осіб.

Стаття 3. Законодавство з питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення співробітниками міліції.

Крім даного Закону вказані питання врегульовуються наступними нормативними актами ООН:

Загальна декларація прав людини від 10.12.1948р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 23.03.1976р.; Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку від 17.12.1979р.; Головні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку від 29.11.85р., Конвенція проти катувань та інших жорстких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання 09.12.1975р., Конвенція про права дитини. 20.11.89р. набула чинності в Україні 27.09.1991р.

Розділ ІІ. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї.

Стаття 4. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї.

Сила та вогнепальна зброя застосовуються у разі крайньої необхідності, коли вичерпані інші заходи впливу на правопорушника, а також з метою припинення протиправного діяння.

Під час застосування сили, вогнепальної зброї уповноважені посадові особи виявляють стриманість, забезпечується мінімум можливості завдання шкоди правопорушнику.

Про факт застосування сили, вогнепальної зброї, а також наслідки повідомляються близькі, родичі потерпілого.

Посадова особа, яка уповноважена застосовувати силу, вогнепальну зброю, зобов’язана попередити порушника про намір її застосування з наданням достатнього часу для відповідної реакції на це попередження, за виключенням випадків групового, збройного нападу, а також під час припинення протиправного діяння, що здійснюється суспільно небезпечним способом.

Після застосування сили, вогнепальної зброї потерпілому негайно надається перша допомога.

Посадові особи, що уповноважені застосовувати силу, вогнепальну зброю під час охорони громадського порядку повинні проходити відбір за окремою належною процедурою, володіти відповідними моральними, психологічними та фізичними якостями та періодично проходити перевірку на їх придатність до виконання таких функцій.

При підготовці посадових осіб, що уповноважені застосовувати силу, вогнепальну зброю звертається особлива увага на питання дотримання службової етики, прав людини, на альтернативи застосування сили і вогнепальної зброї, мирне врегулювання конфліктів, досконале володіння методами переконання, ведення переговорів і посередництва.

У програми підготовки вказаної категорії посадових осіб повинні вноситись відповідні зміни з врахуванням позитивного досвіду, наукових досліджень.

Посадовим особам, які застосували силу, вогнепальну зброю, в разі отримання стресу надається безкоштовна невідкладна консультація відповідного фахівця.

По кожному факту застосування сили, вогнепальної зброї посадова особа зобов’язана скласти рапорт встановленого зразку на ім’я свого безпосереднього начальника.

Розділ ІІІ. Правила застосування спеціальних засобів
адміністративного припинення.

Стаття 5. Умови та межі застосування сили.

Застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення повинно передувати попередження про намір їх використання крім випадків, коли сила застосовується без попередження: при раптовому, груповому або збройному нападі або під час припинення протиправного діяння, що здійснюється суспільно небезпечним способом, при звільнені заручників.

Вибір спеціального засобу адміністративного припинення здійснюється у вказаній даним Законом послідовності.

- сльозоточиві речовини заряджаються препаратами безпечними для здоров’я людини, радіус дії газових гранат (створення газодимної хмари непереносної концентрації), в умовах міста на відкритій місцевості, не повинен перевищувати 20 м3, а в приміщеннях – загальну площу об’єкта, де переховується правопорушник з метою уникнення небезпечної для життя людини концентрації речовин сльозоточивої та дратівливої дії;

- сила току електрошокового пристрою не повинна перевищувати В;

- імпульси світлозвукових пристроїв не повинні перевищувати відповідно 30×106 кд і 172 дБ.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби адміністративного припинення до дітей, осіб літнього віку, а також осіб, що мають фізичні або психічні вади, крім випадків, коли сила застосовується без попередження.

При завданні шкоди міліція невідкладно забезпечує надання першої допомоги потерпілим.

Стаття 6. Правила застосування гумового кийка.

Гумовий кийок застосовується по кінцівках з силою достатньою для припинення протиправного діяння.

Забороняється застосовувати гумовий кийок по голові , шиї, ключиці, животі, статевих та інших життєво важливих органах, а також до дітей, осіб літнього віку, а також осіб, що мають фізичні або психічні вади, крім випадків, коли сила застосовується без попередження.

Стаття 7. Правила застосування сльозоточиві речовини дратівливої дії в аерозольних упаковках.

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі особі, яка виконує службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку;

Застосуванню сльозоточивих речовин повинно передувати попередження про намір їх використання крім випадків застосування сили без попередження.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин у випадках, коли можуть постраждати оточуючі.

Стаття 8. Правила застосування наручників.

Спеціальний засіб пасивного впливу на правопорушника.

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню або вимозі службової або громадської особи, що виконує обов’язки по охороні громадського порядку;

Забороняється надмірно затискати наручники на руках затримуваних осіб.

Фіксація замків перевіряється кожні 2 години, а в осінньо-зимовий період – кожні 10 хвилин.

Наручники застосовуються у положенні “руки ззаду”.

Стаття 9. Правила застосування газової зброї.

- для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню газової зброї повинно передувати попередження про намір її використання крім випадків застосування сили без попередження.

Газова зброя застосовується з відстані 1-3 метрів в область груді.

Використовуються набої із сльозоточивою речовиною дратівливої дії.

Стаття 10. Правила застосування пневматичної зброї.

- для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню пневматичної зброї повинно передувати попередження про намір її використання крім випадків раптового або збройного нападу.

Пневматична зброя застосовується з відстані 5-7 метрів по кінцівках.

Стаття 11. Правила застосування електрошокового пристрою.

- для припинення групових порушень громадського порядку.

Застосуванню електрошокового пристрою повинно передувати попередження про намір його використання крім випадків застосування сили без попередження.

Після здійснення ураження правопорушника йому в разі необхідності надається перша допомога.

Розділ ІV. Правила застосування спеціальних засобів
припинення протиправних діянь злочинного характеру та вогнепальної зброї.

Стаття 12. Умови та межі застосування спеціальних засобів
припинення протиправних діянь злочинного характеру та вогнепальної зброї.

Спеціальні засоби припинення протиправних діянь злочинного характеру: табельна вогнепальна зброя, сльозоточиві речовини дратівливої дії – “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, , “Сирень-2”, “Сирень-3” застосовуються уповноваженими посадовими особами, які мають відповідний допуск на їх застосування з урахуванням тактико-технічних характеристик спеціального засобу.

Забороняється застосовувати зазначені спеціальні засоби у закритих приміщеннях, у випадках, коли можуть постраждати оточуючі, а також до дітей, осіб літнього віку та осіб, які мають фізичні, психічні вади, крім випадків застосування сили та вогнепальної зброї без попередження.

Рішення на застосування спеціального засобу припинення протиправного діяння злочинного характеру приймає старший наряду, а під час проведення спеціальної операції – її керівник, за погодженням з прокурором.

Після застосування або використання спеціальних засобів повинна бути надана перша допомога у найкоротший строк.

Стаття 13. Правила використання вогнепальної зброї.

Використання вогнепальної зброї – це приведення її в бойову готовність.

- при перевірці документів у підозрілих осіб.

Використанню табельної вогнепальної зброї повинно передувати попередження про можливість її застосування.

Забороняється використовувати табельну вогнепальну зброю до дітей, осіб літнього віку, а також осіб, які мають фізичні або психічні вади, крім випадків застосування сили, вогнепальної зброї без попередження.

Стаття 14. Правила застосування вогнепальної зброї.

Рішення на застосування зброї приймає старший наряду по охороні громадського порядку.

Стаття 15. Правила застосування ручних газових гранат, патронів з газовими гранатами.

Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами призначені для психофізичної дії на правопорушників шляхом створення газодимної хмари непереносної концентрації.

Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами застосовуються як на відкритій місцевості так і в приміщенні для припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень, захоплення озброєного злочинця шляхом створення газодимної хмари об’ємом до 20 м3.

Патрони з газовими гранатами відстрілюються із спеціальної зброї на відстань до 100 м.

Стаття 16. Правила застосування спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій.

Спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій: ранцевий апарат “Облако”, світлошумова граната “Заря”, світлошумовий пристрій “Пламя”, патрони з гумовою кулею “Волна-Р”, водомети, спеціальний транспорт на колісному ході, пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана”, пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками “Ключ”, “Импульс” застосовуються у випадках припинення протиправних діянь, що містять ознаки злочину:

- для припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень;

- для примусової зупинки автотранспорту;

- для захоплення озброєного злочинця;

- звільнення заручників.

Спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій застосовуються:

Забороняється застосовувати спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у випадках, коли можуть постраждати оточуючі, а також у закритих приміщеннях.

Стаття 17. Правила застосування для охорони громадського порядку спеціальних транспортних засобів

- несення патрульно-постової служби;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- виконання оперативних завдань;

- охорони громадського порядку під час проведення масових заходів;

- забезпечення організаційних міроприємств щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Стаття 18. Правила застосування службових тварин під час охорони громадського порядку

Розділ V. Права та обов’язки громадян, що затримуються застосуванням сили, вогнепальної зброї.

Стаття 19. Права та обов’язки громадян, що затримуються застосуванням сили, вогнепальної зброї.

Кожен громадянин зобов’язаний дотримуватись вимог чинного законодавства України, а у випадках його порушення претерпіти законний вплив каральних санкцій.

Особа, яка затримується за підозрою у вчиненні протиправного діяння, має право:

- на гідне поводження;

- знати причину свого затримання, повідомити про цей факт своїх близьких, рідних;

- на допомогу захисника з моменту доставлення у службове приміщення;

- не свідчити проти себе і близьких родичів, коло яких визначено законом;

- особа, що постраждала внаслідок застосування сили, вогнепальної зброї або її законні представники мають доступ до незалежного адміністративного провадження, до судового слідства, судового процесу. Внаслідок смерті таких осіб чинне положення розповсюджується на їх утриманців

Будь-яка особа, якій стало відомо про порушення вказаних правил має право доповісти у відповідні інстанції.

Порушення прав громадян, що підлягають тимчасовому затриманню, тягне відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Розділ VІ. Права та обов’язки посадових осіб, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю.

Стаття 20. Права та обов’язки посадових осіб, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю.

Кожна особа, що виконує службові обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, служить народу, захищаючи всіх осіб від протиправних актів у відповідності до високого рівня відповідальності, що вимагає професія співробітника міліції.

Захищаючи людську гідність, права людини, співробітники міліції мають право застосовувати силу, вогнепальну зброю тільки в разі крайньої необхідності і в тій мірі, в якій це вимагається для відновлення громадського порядку.

Правомірне застосування сили, вогнепальної зброї не вважається катуванням.

Співробітники міліції, що відмовились виконувати незаконний наказ про застосування сили, вогнепальної зброї або повідомляють про це іншим посадовим особам не притягаються до будь-якої відповідальності.

У необхідних випадках, після застосування сили, вогнепальної зброї співробітники міліції надають потерпілим першу допомогу.

Порушення встановлених правил, прав, законних інтересів громадян, виконання незаконного розпорядження, наказу вищестоящих посадових осіб тягне встановлену законом відповідальність.

Розділ VІІ. Контроль громадських формувань за дотриманням прав затримуваних і застосуванням насильства осіб.

Стаття 21. Контроль громадських формувань за дотриманням прав затримуваних і застосуванням насильства осіб.

Кожна особа, що виконує службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю представляє громадськість у цілому, несе перед нею відповідальність та їй підзвітна.

Будь-яка громадська організація має право:

- звернутись до відповідної посадової особи ОВС України, інших відповідних установ з приводу об’єктивного розслідування правомірності застосування сили, вогнепальної зброї;

- брати участь в обговоренні навчальних програм з приводу підготовки особового складу міліції до застосування сили, вогнепальної зброї;

- ставити питання про доцільність існування тих чи інших правових норм з питань застосування сили, вогнепальної зброї перед широким колом громадськості;

- брати учать в екзаменаційних комісіях з питань підтвердження належного рівня підготовки відповідної категорії співробітників міліції, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю;

- звертатись до суду, прокуратури з приводу порушення прав і законних інтересів громадян, що затримувались із застосуванням сили, вогнепальної зброї.

Порушення вказаних правил, а також незаконне застосування сили, вогнепальної зброї тягне за собою матеріальну (моральну), дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність в залежності від тяжкості наслідків у відповідності до чинного законодавства України.

Розділ VІІІ. Нагляд за дотриманням законодавства з питань застосування сили, вогнепальної зброї співробітниками міліції.

Стаття 22. Нагляд за дотриманням законодавства з питань застосування сили, вогнепальної зброї співробітниками міліції.

Нагляд за дотриманням законодавства співробітниками міліції з питань застосування сили, вогнепальної зброї здійснюється органами прокуратури, які мають право:

- брати участь у розробці навчальних програм по підготовці відповідної категорії співробітників міліції до застосування сили, вогнепальної зброї;

- періодично аналізувати статистичні дані з питань застосування сили, вогнепальної зброї;

- вирішувати питання про санкціонування застосування сили, вогнепальної зброї під час припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень;

- періодично інформувати громадськість про стан дотримання законності міліцією з питань застосування сили, вогнепальної зброї.

Порушення встановлених правил, обов’язків по контролю за дотриманням законності з зазначених вище питань тягне встановлену чинним законодавством України відповідальність.

Розділ ІХ. Заключні положення.

1. Даний Закон вступає в силу з дня його оприлюднення.

2. Кабінету Міністрів України, Генеральній прокуратурі України, органам місцевого самоврядування в місячний термін затвердити типові положення по виконанню службових обов’язків, функцій нагляду, громадського контролю за дотриманням законності міліцією при застосуванню сили, вогнепальної зброї; надати на розгляд Верховній Раді України пропозиції по приведенню законів України у відповідність з даним Законом; привести відомчі підзаконні акти у відповідність з даним Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативних актів, що суперечать даному Закону.

Виконав здобувач кафедри адміністративного права НАВС України, викладач училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Житомирській області, капітан міліції Масляніцин Віктор Іванович (10020, м.Житомир, проспект Миру, 7, кв.135).

Список використаної літератури

1. Закони України.

1.1. Конституція України, - Голос України, №138, 1996

1.2. “Про міліцію”, - Голос України, №121, 1990

1.3. ““Про Службу безпеки України”, - Голос України, № 32, 1992

1.4. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, - Голос України

2. Постанови Верховної Ради України.

2.1. Постанова Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.84, Кодекс України про адміністративні правопорушення, ВВР 1994, додаток до №51, ст. 1123

3. Постанови Кабінету Міністрів України

3.1. Постанова Ради Міністрів УРСР №49 від 22.02.91 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”, - “Про міліцію”, - Голос України, №18 , 1991

4. Укази Президента України

4.1. Тимчасові загальновійськові Статути Збройних Сил України (Статут внутрішньої служби, Дисциплінарний статут, Стройовий статут). – Урядовий Кур’єр, № 39, 1993

4.2. Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю. – Голос України, № 120 , 1994

5. Нормативні документи Міністерств і відомств України

5.1. Наказ МВС України від 13.02.98 №101 “Про затвердження інструкції про порядок застосування електрошокових пристроїв (електрошокерів)”;

5.2. Наказ МВС України від 21.02.96р. № 115 “Про затвердження інструкції про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю;

5.3. Наказ МВС України від 16.01.97р. № 30 “Про затвердження інстукції по категоруванню засобів індивідуального броне захисту в органах та підрозділах внутрішніх справ, військах і вищих навчальних закладах системи МВС України;

5.4. Наказ МВС України від 30.03.91 №118 “Про оголошення постанови РМ УРСР “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”;

5.5. Наказ МВС України від 23.02.92 №45 “Заходи по вдосконаленню служби ДАІ”;

5.6. Наказ МВС України від 30.12.92 №751 “Про порядок виконання постанови Кабінету Міністрів України “ Про внесення доповнень до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”;

5.7. Наказ МВС України від 10.09.94р. №141 дск “Про затвердження норм належності спеціальних засобів”;

5.8. Наказ МВС України від 6.06.95 №364 “Про заходи щодо виконання постанови КМ “ Про внесення змін до п.12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” та впровадження електрошокових пристроїв”;

5.9. Наказ МВС України від 28.07.95 №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”;

5.10. Наказ МВС України від 24.07.97р. № 493 “Про затвердження курсу стрільб із стрілецької зброї для рядового і начальницького складу ОВС України.

5.11. Наказ МВС України від 13.01.98. № 26 дск “Про затвердження інструкції із застосування спецзасобу “Терен – 6” та внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 10.08.94р. № 441 дск та наказу МВС України від 20.04.95р. № 234дск.

5.12. Постанова Кабінету Міністрів України №583 від 30.07.93 “ Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні”.

5.13. Постанова Кабінету Міністрів України №597 від 28.10.92 “Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні”.

5.14. Постанова Кабінету Міністрів України №829 від 4.08.97 “ Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні”.

5.15. Наказ МВС України від 28.12.95 №865 “Про затвердження інструкції про порядок і правила придбання, видачі, зберігання в ОВС електрошокових пристроїв”;

6. Спеціальна література

6.1. Авер’янов В.Б., Бойко В.Ф. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.

6.2. Алексеев А.Н., Батыгин Л.С. Перестройка: гласность, демократия, социализм в человеческом измерении. – М.: Прогресс. – 1998. – 488 с.

6.3. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – с. 30.

6.4. Афанасьев В.Г. Понятие юридичесской ответственности. Советское государство и право 1979.- № 6.- с. 59.

6.5. Бандурко О.М. – “заходи адміністративного припинення в діяльності міліції.”, 1994год.

6.6. Барнашева Л.П. К вопросу о механизме реализации воспитательной функции советского права // Актуальные проблемы государства и права в современный период. – Томск, 1981. – с. 10-12.

6.7. Веремеєнко І.І. Механізм адміністративно - правового регулювання в середовищі охорони громадського порядку,-М 1981,- т. 1 с. 55

6.8. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. – Саратов, 1974. – с. 30.

6.9. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища шк., 1991. – 207 с.

6.10. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – с. 50-55.

6.11. Дюрашм І. Я. Правоприменительные отношения как разновидность управленческих отношений. Советское государство и право. - 1977.- № 7.- с. 46-54

6.12. Даньшин І.Н. “Уголовно правовая охрана общественного порядка, 1973.

6.13. Єфімов М.Є. Борьба с преступлениями против общественного порядка, общественной безопасности и здоровья населения. Минск 1971.

6.14. Жалінський О. Є .Новые социально – правовое мышление и профилактика преступлений. М. 1988. – с. – 25.

6.15. Жилін Н.Н. Спецзасоби захисту працівників ОВС.

6.16. Жилін Н.Н. Спецзасоби “Черемуха”.

6.17. Загородніков М. І. Общественній порядок и норми его укрепления.-Советское государство и право ,1977 № 10.

6.18. Зотов Л.В. К вопросу о филосовском и юридичесском понятиях ответственности, профилактики право нарушений.-М., 1980 віп. 11 с. 58.

6.19. Ігітов В.І. О сфере правового регулирования в области обеспечении общественного порядка .-Вестник МГУ “Право” , 1964 № 2.

6.20. Казимирчук В.П. Социальное действие права в условиях развитого социализма: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – М., 1977. – с. 12.

6.21. Казимирчук В.П. Социальный механизм действия права - Советское государство и право, 1970, № 10.

6.22. Карпець І.І. , Ратимов А.Р. правосознание и причині преступности. Советское государство и право. – 1969. - № 12. – с. 47-54.

6.23. Коган В.М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия. – с. 6-7.

6.24. Колпаков В.К. Адміністративне право України: -К.: ЮРІНКОМ ІНТЕР,1959 с. 836

6.25. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М.: Юрид. лит., 1978. – 144 с.

6.26. Кирпец І.І. – РатіноваА.Р. Правосознание и причины преступлений. Советское государство и право.-1968.-№ 12-с.52.

6.27. Кмошніченко О.П. Административно правовая борьба с мелкими хулиганами и злостным пьянством .Киев., 1976.

6.28. Куралін Г.Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятельности органов внутренних дел. М.,1976.

6.29. Лазарев Л.В. Местные Советы и правовое воспитание граждан. Советское государство и право.- 1973. №8. – с. 79-84.

6.30. Лазарев Н.С. роль местніх Советов в обеспечении законности применения мер административного принуждения. Советское государство и право. – 1974. - № 2.

6.31. Ланій В.А. Основи управління ОВС в осовливих умовах.

6.32. Лойфман І.Я. – “Причастность и детерменизм. Категории диалектики. -Свердловск 1974 – вып. 3 ч. 5.

6.33. Луньова А.Е. ”Адміністративне право” – М.1970.

6.34. Манохін В.М. “Советское административное право “ М.1977.

6.35. Назармирук В.П. социальній механизм действия права. Советское государство и право. – 1970. № 10 с. 37-45.

6.36. Нікішин Г.С. , Толмачов Є.Ф. Спец техніка і її застосування.

6.37. Ознобішин Н.Н. Мистецтво рукопашного бою. – М., 1980. – с. 7.

6.38. Орзих І.Ф. Право и личность. Вопроси теории правового воздействия на личность социалистического общества. Одесса 1978.

6.39. Ореховський О.І. Ответственность и её социальная природа. Методиесский аспект. Томск, 1978 - с. 220.

6.40. Пархоменко П.П. “Спеціальні оперативно - технічні засоби”.

6.41. Пахрака Д.М. Советское законодательство об административной ответственности.-Пермь, 1969год,- с. 73.

6.42. Попов Л.Л. Некоторые вопросы содержания и форм административной деятельности советской милиции. и труды Высшей школи МООП РСФСР, віп 7 М.,1962

6.43. Петрова Р.І. Советские административно – правовые отношения М.,1972.

6.44. Реутов В.П. О разграничении права и правового регулирования // Правоведение. – 1974. - №5. – с. 22-27.

6.45. Радько Т.Н. Функции социалистического права // Советское государство и право. – 1977. - №5. – с. 51-55.

6.46. Реутов В.П. Организация права и регулирование. Правоведение. 1974 - №5 с. 22-27

6.47. Саввін М.Е., Курников В.В. Меры воздействия, применяемые за нарушение общественного порядка. М.,1981.

6.48. Сапагамив Г. Отношения по воспитанию и обучению граждан – предмет правового регулирования. Советское государство и право.– 1977.- № 8.– с.122-128.

6.49. Сідеко О.П. Административно – правовые вопросы охраны общественной безопасности в советском государстве автореферат Канд. дис. М. 1980.

6.50. Серьонін О.В. Советский общественный порядок и административно – правовые средства его укрепления. М.,1975.

6.51. Сорокін В.Д. Административно – процессуальное право М., 1972. Метод правового регулирования М., 1976.

6.52. Соловей Ю.П. Правовое регулирование применения милицией силы / Государство и право. – 1993. - №4. – с. 106-116.

6.53. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содаржание, реформа. – Харьков.: Основа, 1991. – 120 с.

6.54. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М., 1980. – с. 34.

6.55. Толстой В.С. реализация право отнашений и концепция объекта. Советское государство и право. – 1974. - № 1. – с. 122-126.

6.56. Хазарев В.В. Сфера и пределі првового регулирования. Советское государство и право. – 1970. - № 11 – с. 38-45.

6.57. Цуканов А.Н. Расстрел в Новочеркасске: Худ.–публ. очерк. – Волгоград.: ред. – изд. центр, 1991. – 32 с.

6.58. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. – Юрид. лит., 1979. – 136 с.

6.59. Август-91. – М.: Политиздат, 1991. – 272 с.

6.60. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондратьєв – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – с. 177.

6.61. Біла книга “чорного вівторка”.Народний рух України. – К., 1995. – с.288

6.62. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”/
О.В. Бакаєв, П.Д. Біленчук.–К.: Українська академія внутрішніх справ, с.1996.–144

6.63. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів /
П.М. Рабінович. – К., 1994. – 236 с.

6.64. Основные понятия теории социального управления. Учебное пособие по спецкурсу / Д.Н. Бахрах. Пермский ун-т, 1978. – 102 с.

6.65. Путч. Хроника тревожных дней. Предисл. А. Виноградова и
Г. Павловского. – М.: Прогресс, 1991. – 288 с. с илл.

6.66. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.

6.67. Почему это случилось? – Красная Звезда, №6, 1989

6.68. Дві третини честі і гідності. – Голос України,№11, 1996

6.69. Керімов Д.О. Философскиепроблемы права М.,1972.

6.70. Коваль Л.В. Адміністративне право України. К.”Основа“, 1994.

6.71. Зивс С.Л. Источники права. – М., 1981. – с. 9, 16.

6.72. Алексеев С.С. Общая теория права. – М., 1982. – т.2. – с. 173.

6.73. Єронкін М.І.”Управление в области охрани общественного порядка. М.,1965. Административно – правовая охрана общественного порядка. Л., 1973

6.74. Юсупова В.О. Теория административного права., - М., 1985. с. 35-43.

6.75. Явіч В.С. Об исследованиях механизма действия права .,- Советское государство и право,1973, № 8.

6.76. Якуба О.М. Вопрос административной ответтвенности в свете дальнейшего укрепления социалистичесской законности .- Учебніе записки Харьковского юридичесского института, віп 12. Харьков 1958.

6.77. Пава людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. /Упоряд. Т. Яблонської. – к.: Сфера, 1999. – с. 324.