Реферат: Генетично модифіковані рослини

Реферат: Генетично модифіковані рослини

Кабінет Міністрів України

Національній аграрний Університет

кафедра Екобіотехнології

та біорізноманіття

Реферат на тему:

«Генетично модифіковані рослини»

Виконав:

студент 1 групи ОКР «Магістр»

I року навчання

агрономічного факультету

Борсук Олександр Олександрович

Перевірила:

канд. біол. наук, доц..

Кляченко Оксана Леонідівна

Київ – 2006

Зміст. 2

Вступ. 3

1. Біотехнологія в рослинництві 5

2. Людина та ГМО.. 8

3. Навколишнє середовище та ГМО.. 14

4. Досягнення та недоліки в ГМ рослинництві 17

5. Міжнародні відносини в вирощуванні ГМ-рослин. 23

Висновок. 28

Використані матеріали: 30

Із древніх часів відомі окремі біотехнологічні процеси, використовувались в різних сферах практичної діяльності людини. До них відносяться: хлібопечення, виноробство, готування кисломолочних продуктів і т.д. Однак біологічна сутність цих процесів була з'ясована лише в XIX ст., завдяки роботам Л. Пастера.

Біотехнологію можна назвати самою модною галуззю останнього десятиліття. Термін «біотехнологія» запропонований ще в 1917 році угорським інженером Карлом Ерекі. Під біотехнологією пропонувалося розуміти «всі види робіт, при яких із сировинних матеріалів за допомогою живих організмів виробляються ті або інші продукти». Настільки загальне визначення в принципі застосовне до будь-якого сільськогосподарського виробництва, але на практиці біотехнологією називали промислове або наближене до промислового виробництво, у якому ключові операції виконували живі організми. У наступні десятиліття «біотехнологічними» називали в основному виробництва, у яких головну роль грали мікроорганізми, – від промислового пивоварства до випуску антибіотиків. Однак сьогодні цей термін придбав інше значення. «Біотехнологією» звичайно називають промислове виробництво якого-небудь продукту, що прямо використовує молекулярно-біологічні (і насамперед молекулярно-генетичні) процеси. Найбільш широко такого роду технології застосовуються в сільському господарстві, фармацевтиці й медицині.1

У той же час досягнення біотехнології раз у раз стають джерелом суспільних страхів, предметом дискусій і протестів. Напевно, за всю історію індустріального суспільства не найдеться іншої галузі, що викликала до себе настільки полярне відношення. "Living in GM world" – "Живучи в генетично модифікованому світі" – під такою рубрикою в західній пресі регулярно з'являються повідомлення про вуличні демонстрації проти "їжі Франкенштейна" – отриманої за допомогою генетично модифікованих рослин або тварин, про заяви священнослужителів, що людина в божевільній гордині приймає на себе роль Бога. Що трансгенні мікроби, випущені на волю, або пожеруть все живе або викличуть такі хвороби, що... Що трансгенні люди... Що... І справді, ЩО? Що в цих словах правда, що від "сумлінного" незнання, що від "гордого" неуцтва, а що від навмисної неправди, спрямованої на роздування тиражів, підвищення рейтингів і придушення конкурентів? Якщо говорити про об'єктивну причину таких протестів, то вона в тому, що прогнозовані економічні й екологічні вигоди від широкомасштабного застосування генетично модифікованих організмів, очевидні, конкретні й досить часто виражаються в мільярдах доларів. А побоювання, що це може принести шкоду – невизначені. Чи можна зробити розумний вибір між певною користю й невизначеною небезпекою? Для позначення організмів, що несуть чужорідні гени часто застосовуються слова: генетично модифікований, рекомбінантний, генно-інженерний, які, загалом, є синонімами.2

З тих пор, як наприкінці 80-х років американська компанія «Монсанто» створила перші трансгенні продукти, не вщухають суперечки про допустимість їхнього масового виробництва, можливих негативних наслідках для здоров'я й навколишнього середовища. Прихильники застосування біотехнологій у сільському господарстві й харчовій промисловості затверджують, що без масового виробництва Гм-продуктів людство просто вмре з голоду, а супротивники вказують на те, що вирішувати проблему недостачі продовольства за допомогою трансгенів – значить міняти одну проблему на іншу, можливо, куди більш серйозну.3

Культурні рослини страждають від бур'янів, гризунів, комах-шкідників, нематод, фітопатогенних грибів, бактерій, вірусів, несприятливих погодних і кліматичних умов. Перераховані фактори поряд із ґрунтовою ерозією й градом значно знижують урожайність сільськогосподарських рослин. Відомо, які руйнівні наслідки в картоплярстві викликає колорадський жук, а також гриб Phytophtora — збудник ранньої гнилі (фітофтороза) картоплі. Кукурудза піддається спустошливим «набігам» південної листової гнилі, збиток від якої в США в 1970 р. був оцінений в 1 млрд. доларів.

В останні роки велику увагу приділяють вірусним захворюванням рослин. Поряд із хворобами, що залишають видимі сліди на культурних рослинах (мозаїчна хвороба тютюну й бавовнику, зимова хвороба томатів), віруси викликають сховані інфекційні процеси, що значно знижують урожайність сільськогосподарських культур і ведучі до їхнього виродження.

Біотехнологічні шляхи захисту рослин від розглянутих шкідливих агентів включають: 1) виведення сортів рослин, стійких до несприятливих факторів; 2) хімічні засоби боротьби (пестициди) з бур'янами (гербіциди), гризунами (ратициди), комахами (інсектициди), нематодами (нематоциди), фітопатогенними грибами (фунгіциди), бактеріями, вірусами; 3) біологічні засоби боротьби зі шкідниками, використання їхніх природних ворогів і паразитів, а також токсичних продуктів, утворених живими організмами.17

Поряд із захистом рослин ставиться завдання підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, їх харчовий (кормовий) цінності, завдання створення сортів рослин, що ростуть на засолених ґрунтах, у посушливих і заболочених районах. Розробки націлені на підвищення енергетичної ефективності різних процесів у рослинних тканинах, починаючи від поглинання кванта світла й закінчуючи асиміляцією СО2 і водно-сольовим обміном.

Традиційні підходи до виведення нових сортів рослин - це селекція на основі гібридизації, спонтанних й індукованих мутацій. Методи селекції не настільки віддаленого майбутнього включають генетичну й клітинну інженерію.

Усе почалося в 1972 році. Коли Пол Берг (Стенфордський Університет, США) уперше об'єднав у пробірці в єдине ціле два гени, виділені з різних організмів. І одержав "молекулярний" гібрид, або рекомбінантну ДНК, що сама по собі в природних умовах утворитися ніяк не могла. Потім таку рекомбінантну ДНК внесли в бактеріальні клітини. Був створений перший трансгенний організм, що несе гени бактерії й гени мавпи (онкогенного вірусу мавпи, якщо точніше). А потім були сконструйовані мікроби, що несуть гени мушки дрозофіли, гени кролика, гени людини й ін..18

За останні 15 років пройшли польові випробування 25 000 різних трансгенних культур, з яких: 40% - стійкі до вірусів, 25 % - стійкі до гербіцидів, 25% - стійкі до інсектицидів; посіви трансгенних гербіцид-стійких рослин (кукурудза, соя, бавовна) в усім світі становлять більше 28 млн. га; з 1996 року в США на промисловій основі вирощуються трансгенні картопля, кукурудза й бавовна, що вражають шкідливих комах; в 2000 г ринок трансгенного зерна склав 3 млрд. доларів, в 2010 м повинен скласти 25 млрд. дол.2

ГМ рослини – це рослини, у які вбудовують чужорідні гени з метою розвитку стійкості до гербіцидів і пестицидів, збільшення опірності до шкідників, підвищення їхньої врожайності. Їх одержують шляхом впровадження в ДНК рослини гена іншого організму. Донорами можуть бути мікроорганізми, віруси, інші рослини, тварини й навіть людина. Наприклад, отриманий морозотривкий помідор, у ДНК якого вбудований ген північноамериканської морської камбали. Для створення сорту пшениці, стійкої до посухи, використався ген скорпіона. Перші трансгенні продукти були розроблені фірмою «Монсанто» (США). Перші посадки трансгенних злаків були зроблені в 1988 р., а в 1993 р. перші продукти із ГМ компонентами з'явилися в продажі. На російському ринку трансгенна продукція з'явилася наприкінці 90-х.4

Україна не новачок в області створення трансгенних рослин. Генетична інженерія інтенсивно розвиватися наприкінці 80-х років у різних установах Національної академії наук. Співробітниками Інституту клітинної біології й генетичної інженерії разом з колегами з Москви були створені перші трансгенні рослини в колишньому СРСР. На сьогоднішній день роботи зі створення трансгенних рослин в Україні перебувають у критичному стані: позначається відсутність підтримки наукових установ з боку держави й відтік вчених.5

Державні органи, дослідницькі інститути, неурядові організації й професійні об'єднання в усьому світі приводять аргументи «за» й «проти» штучного коректування генетичного коду рослин. Однак простому споживачеві розібратися в тому, чим він годує свою родину, вони мало допомагають.

Один з основних аргументів противників ГМО – можливі в результаті їхнього вживання порушення здоров'я. Як стверджується, трансгени збільшують ризик виникнення небезпечних алергій, харчових отруєнь і мутацій. Зокрема, говорять деякі фахівці, більшість відомих трансгенних рослин не гинуть при масовому використанні сільськогосподарських хімікатів і можуть їх акумулювати. Крім того, результатом вживання Гм-продуктів у їжу може стати несприйнятливість до антибіотиків, попереджають співробітники Інституту Цитології РАН.

Про небезпеку трансгенів попереджає й директор Інституту фізіології рослин ім. К. А. Тімірязєва РАН Вл. В. Кузнєцов. На його думку, у вбудованому фрагменті ДНК може перебувати так зване «технологічне сміття», вплив якого до кінця не вивчений.

Про те, що «безпека трансгенних організмів не доведена», говорить доктор біологічних наук Ірина Єрмакова. У результаті досліджень, проведених під її керівництвом в Інституті вищої нервової діяльності й нейрофізіології РАН, була виявлена залежність між вживанням живими істотами в їжу генно-модифікованої сої й здоров'ям їхнього потомства (у пацюків, яких годували Гм-соєю, був виявлений «аномально високий рівень смертності» потомства).

«Сьогодні з'являється усе більше доказів того, що ГМО не безпечні», – розповідає «РИА Новости» президент Загальнонаціональної асоціації генетичної безпеки Олександр Баранов За його словами, початок масового використання трансгенів у їжу являє собою ризикований і «ніким не санкціонований експеримент над людством».

Перший тривожний дзвінок пролунав в 1999 році, коли доктор Пуштаі, що працював у Дослідницькому інституті Рауетт (Великобританія), виявив серйозні порушення в роботі кишечнику, печінки й тимуса в пацюків, яких дев'ять місяців годували трансгенною картоплею, модифікованою лектином проліску. У наступні роки були отримані дані про те, що Гм-рослини здатні продукувати токсини й накопичувати канцерогени. Канадські біологи відзначили зниження плідності у свиней, що харчувалися трансгенами. Доктор Мейсон зафіксував у мишей високий "імунну відповідь" на картоплю, модифіковану вірусним білком.

Схожі алергійні реакції спостерігаються й у людей. В 2000 році в США розгорівся скандал навколо Гм-кукурудзи StarLink, що виявилась сильним алергеном. Навесні 2004 року з'явилися повідомлення про дивне захворювання фермерів на Філіппінах. Люди, що проживають поблизу полів, засіяних трансгенною кукурудзою, починали чхати й задихатися від кашлю, однак стояло їм переїхати в інші райони країни, як всі симптоми зникали без сліду. Доктор Террі Травік з Норвегії припускає, що ця хвороба могла бути реакцією на токсин, що втримується в пилку Гм-кукурудзи. На думку ж провідного російського алерголога професора Гервазієвої із НДІ вакцин і сироваток, "різкий ріст алергічних захворювань, що спостерігається в останні роки в усьому світі, може бути наслідком вживання в їжу Гм-продуктів". І дійсно, у Швеції, де трансгени заборонені, число людей, що страждають алергією, становить усього 7%, у США ж, де заборон немає, – всі 70%.

Викликає питання й харчова цінність трансгенної продукції. Ще не забутий скандал навколо дитячого харчування Humana, зробленого на основі бідної живильними речовинами трансгенної сої, що привело до смерті декількох дітей в Ізраїлі наприкінці 2003 року. За даними академіка РАМН Віктора Тутельяна, у трансгенної картоплі втримується у два рази більше нітратів, чим у звичайній, вітаміну ж С и бета-каротину, навпроти, істотно менше.

Але навіть якщо ми не захочемо вживати трансгенні продукти, уникнути цього нам не вдасться. Корпорації, що роблять Гм-продукти, неодноразово заявляли, що молоко й м'ясо тварин, що харчуються Гм-кормами, залишаються біологічно чистими. Однак в 2004 році було опубліковано кілька досліджень, що ставлять під сумнів цей постулат. У березні 2004 року доктор Террі Травік заявив, що йому вдалося виділити із тканин піддослідних пацюків вірус мозаїки кольорової капусти, що використовується для модифікації зернових рослин. У червні 2004 року вчені із Центра контролю за молочними продуктами Мюнхенського технологічного університету в Баварії (ФРН) уперше виявили сліди Гм-організмів у коров'ячому молоці.6

Вітчизняний споживач боїться трансгенів, або генетично модифікованих (ГМ) продуктів. Його турбує, що:

1. Гм-їжа може змінити генетичний код дорослих, а особливо – дітей, які в результаті виростуть монстрами або недоумками.

2. Гм-їжа викликає онкологічні захворювання, наприклад, рак стравоходу.

3. Гм-продукти – страшні алергени.

4. Гм-їжа – джерело харчових отруєнь.

5. Трансгени роблять нас несприйнятливими до антибіотиків.

6. Нарешті, Гм-продукти просто несмачні.

Перебільшеною погрозу ГМО для здоров'я вважають у ДУ НДІ харчування РАМН «Аналіз результатів проведених досліджень, а також даних світової наукової літератури, присвяченій проблемі безпеки ГМО як на етапі реєстрації, так і на етапі постреєстраційного моніторингу, свідчить про відсутність яких-небудь негативних ефектів для здоров'я людини», - вважають в Інституті.

Як відзначають фахівці, за два десятки років не було отримано жодного свідчення шкідливості Гм-їжі. «ДНК із генетично модифікованих організмів так само безпечна, як і будь-яка інша ДНК у харчовому продукті», - відзначала в опублікованій в 2004 році в «Селянських відомостях» статті провідний співробітник Інституту Олена Сорокіна. Що стосується переносу генів стійкості до антибіотиків, які використаються при створенні трансгенних рослин, у геном бактерій шлунково-кишкового тракту, то це, на думку Сорокіної, є «практично неможливим».

«До жодного із продуктів харчування не застосовуються такі методи перевірки, як до Гм-їжі», – пояснює «РИА Новости» к.м.н., старший науковий співробітник лабораторії по вивченню нових джерел харчових речовин НДІ харчування РАМН Надія Тишко. При цьому російська система оцінки безпеки ГМО, за її словами, є однієї з «найбільш жорстких у світі».

Більш строгі перевірки, у свою чергу, роблять ГМ-їжу навіть більш безпечною, чим звичайна, затверджують прихильники біотехкультур. «Якби який-небудь Колумб вирішив вирощувати картоплю й годувати єю європейців зараз, а не п'ятсот років тому, дозволу на це він би нізащо не одержав, – зауважує головний редактор інтернет-журналу «Комерческая биотехнология» Олександр Чубенко. – Багато звичайних культурних рослин містять стільки токсинів, що їх варто було б продавати тільки по рецепту й вживати в гомеопатичних дозах. На жаль, дотепер нікому не спало на думку поставити нескладний експеримент: посадити пацюків на дієту з кавових зерен і пред'явити незалежним експертам результати розтину».

Що стосується побоювань екологів, то, на думку Чубенко, всі існуючі на сьогоднішній день «культурні рослини» і так є результатом мутацій. Крім того, за словами головного редактора «Комерческой биотехнологии», при вирощуванні Гм-культур не потрібно «труїти» ґрунт пестицидами й іншою хімією. А виникнення в комах стійкості до трансгенів, по суті, не більш небезпечно, ніж пристосування шкідників до хімії.3

"Зелені" критики ГМ-продуктів запевняють, що чужі гени можуть викликати в людському організмі непередбачені наслідки, маючи на увазі, що непередбачені – дуже страшні. У пресі були широко розрекламовані досвіди угорського вченого Пуштаі й російської дослідниці Єрмакової, у яких було нібито показане, що годівля пацюків Гм-картоплею або ГМ-кукурудзою приводити до захворювань тварин і високої смертності їхнього потомства. Однак незабаром було показано, що досвіди Пуштаі і Єрмаковій методично вкрай недбалі і їхні результати зовсім недостовірні. За вже два десятки років не було отримано жодного свідчення шкідливості ГМ-їжі. При цьому ні до одним із продуктів харчування не застосовуються такі серйозні методи перевірки, як до ГМ-їжі. Хоча по великому рахунку цих перевірок можна було й не проводити, тому що в організмі людини вся їжа – що ГМ, що не-гм – розпадається на найпростіші елементи, які абсолютно однакові й для ГМ-, і для не-ГМ-їжі. Ми тисячолітями поїдаємо м'ясо тварин, але в жодної людини не з'явилося коров'ячого хвоста або півнячих крил.

Процедури перевірки "звичайних" продуктів давно розроблені й широко застосовуються, проводяться й вивчення безпеки трансгенних рослин. У Західній Європі "зелені" шуміли особливо голосно, і міри безпеки були прийняті більше строгі. Спеціальною комісією ЄС дозволені до використання трансгенний рапс, стійка до гербіцидів трансгенна соя й стійка до комах трансгенна кукурудза. У деяких випадках справа дійшла вже до повного абсурду – європейці вимагають, щоб на імпортованому зі США соєвому маслі було зазначено, з якої сої воно зроблено – із ГМ або не із ГМ. Однак у соєвому маслі немає ніяких модифікованих генів, взагалі немає ніяких генів – тільки чисте масло! Яке в принципі навіть "не знає", з якої сої його зробили, і вже ніяк не може привести до мутацій в організмі людини!

Інакше кажучи, можна зовсім точно сказати, що ГМ-продукти харчування не тільки не шкідливі, але завдяки більш строгій перевірці більше безпечні, чим звичайні продукти – будь-який читач зіштовхувався із гнилою картоплею й зацвілим сиром. Проте "зелені" із задоволенням годину за годиною "перевіряють" наявність вказівки на змісті ГМ-складових на етикетках ковбаси й сиру й хтиво викривають виробників. Проти запису на етикетці важко заперечити, оскільки споживач має право на інформацію. Хоча, з іншого боку, чи багато користі звичайному покупцеві від того, що він знає про зміст у жувальній гумці "підсолоджувача ацесульфама" або "консерванту бензойної кислоти"? Спробуйте провести експеримент і запитаєте в знайомих – а що це таке й чи небезпечно? Результат опитування передбачуваний.4

Чому споживачі проти? Сказати важко. З тих пір як Гм-сорти почали вирощувати в промислових масштабах, продукти з них їли і їдять мільйони людей і незліченне число тварин. І за всі ці роки не зафіксовано жодного свідчення того, що «творча» наукова процедура несе шкоду або небезпеку. Навпроти, відповідно до опублікованій в 2004 році доповіді Союзу німецьких академій наук і Гуманітарної комісії із зелених біотехнологій, вміст токсичних й алергенних речовин у продуктах із Гм-рослин виявився нижче, ніж в аналогічних традиційних, за рахунок більш твердого контролю й меншої концентрації паразитичних грибків. Розвіялися й страхи, пов'язані із широким застосуванням ГМО, – перед витісненням трансгенними рослинами диких форм, перед нестабільністю «підсаджених» генів й їхнім безконтрольним поширенням. Проте суспільство (особливо європейське) зберігає упередження проти наднових культур.

Можливо, справа в загальному рості недовіри до науки і її даним? Або в тім, що всі «передові» властивості Гм-рослин важливі, поки що лише для виробників і переробників (стійкість до посухи, морозів, шкідників, довга «лежкість» у сховищах...), а покупцям байдужі? Правда, всі великі біотехнологічні компанії обіцяють от-от змінити це положення й випустити на ринок «друге покоління» ГМО, більше «цікаве» саме для публіки. Наприклад, створений ще шість років тому «золотий рис» з високим змістом вітаміну А призначений для країн, що розвиваються, де щорічно півмільйона дітей одержують різні порушення зору через недостачу цієї речовини.7

Справжня небезпека. Поява будь-якого нового для даного регіону рослини або тварини завжди викликає побоювання. Відомі сумні для екосистеми історії про завезених в Австралію кроликів, про молюска мнеміопсіса в Чорному морі або з у Північній Америці. Всі ці нові організми, що не мають природних ворогів на новій території, придушують місцеві види, різко скорочують їхній харчовий ресурс, розмножуються з неприродною швидкістю й приносять величезну шкоду місцевому сільському господарству й населенню. Не виключене, що вирощування ГМ-культур може призвести до аналогічних наслідків. Наприклад, рослини із властивостями стійкості до яких-небудь шкідників можуть непомірно розростися й статі, по суті, бур'янами, а про корисні властивості прийдеться забути. До речі, таке зустрічалося й раніше – їстівна лобода стала бур'яном злакових культур. Може відбутися "перезапилення"- і сусідні не-ГМ-рослини одержати нові гени з непередбаченими наслідками. Може відбутися природний добір серед комах, проти яких трансгенні рослини розроблялись, – у результаті може вивестися монстр, здатний зжерти що завгодно.

Однак у світі щодня переносяться на "чужі" території десятки нових видів живого – припливають на днищах кораблів, переносяться вітром, завозяться туристами як сувеніри й т.д. Ці процеси практично не піддаються регулюванню. І тільки із трансгенними організмами все відбувається інакше. Процес їхнього впровадження ретельно контролюється – наприклад, по краях поля із трансгенною картоплею саджають звичайну, котрою й буде ласувати (щоб не мутувати) колорадський жук. У країнах, де досягненнями біотехнології користуються вже досить широко, що контролюють органи ретельно стежать за наслідками впровадження Гм-рослин. Як вже говорилося, вже незабаром 20 років, як ніякого негативного впливу на екосистеми не виявлено.

Справедливості заради слід зазначити, що небезпека такого впливу в принципі існує. Треба бути насторожі.9

Фахівці відзначають побоювання, що результатом масового застосування біотехнологій може бути виникнення незапланованих організмів-мутантів внаслідок, наприклад, перезапилення Гм-рослин з дикоростучими видами. Крім того, говорять фахівці, існує ризик появи нових, більше небезпечних штамів фітовірусів і розвиток стійкості до трансгенних токсинів у комах. А ряд учених не виключає, що Гм-рослини в майбутньому зможуть витиснути популяції своїх диких родичів.

До протестів екологів і лікарів додаються заперечення економістів. Зокрема, як нагадують автори книги «ГМО: контроль над суспільством або суспільний контроль?», перехід на трансгенні культури може привести до залежності національної економіки від компаній, що володіють біотехнологіями, що, у свою чергу, являє загрозу продовольчої безпеки країни.

На думку супротивників ГМО, неспроможна й теза про те, що Гм-культури можуть вирішити проблему голоду. Тільки в 2002 році в Індії було знищено 60 млн. тонн зерна, тому що за нього не було кому платити, а в Замбії в 2003 р. по тій же причині на складах пропало 300 тис. тонн маніоки, нагадують вони.

Якщо трансгенний пилок попадає в дикі види близькорідних рослин, то не виключена небезпека передачі генів стійкості до гербіцидів диким видам, що зробить їх «супербур'янами», боротися з якими буде вкрай складно .

Рослини з вбудованими генами, що прискорюють ріст і розвиток, більшою мірою, чим звичайні виснажують ґрунт і порушують її структуру. Токсини ГМ рослин придушують життєдіяльність ґрунтових безхребетних, мікрофлори й мікрофауни. Відбувається порушення природної родючості.

У майбутньому впровадження чужорідних природі Гм-рослин може поставити під погрозу все сільське господарство, оскільки селекція й створення нових сортів залежить від розмаїтості природних генетичних ресурсів.8

Погроза спонтанної гібридизації трансгенів і бур'янів також розглядається зпоміж фахівців як перебільшена. «Бур'яни набагато більш життєстійкі й краще пристосовані до змін у навколишнім середовищі. Так що вони просто заб'ють чужинців», – відзначають деякі біологи.

На відміну від супротивників Гм-продуктів, які бачать у них «погрозу продовольчої безпеки», прихильники трансгенів таку погрозу бачать у відмові від них. «Ми не усвідомлюємо, що в нас немає альтернативи, – пояснює «РИА Новости» президент Російського Зернового Союзу (РЗС) Аркадій Злочевський – вводячи мораторій на вирощування Гм-сої, ми знижуємо виробництво цієї культури й змушені компенсувати це за рахунок імпорту. Якщо ж заборонити й імпорт, то знизиться виробництво м'ясної продукції (соя – основа кормів для худоби). У підсумку нам доведеться везти м'ясо через границю, а воно там давно вже має трансгенне походження».

Підтримують вирощування Гм-культур й в Інституті харчування. Дозволяти це, за словами Тишко, треба «обережно» – проте треба. «За цим майбутнє», – говорить вона.

Супротивники ГМО заперечують: тому що попит на екологічно чисту продукцію неухильно росте, Росія могла б стати найважливішим постачальником такої продукції на світові ринки. Але це буде можливо, тільки якщо масове вирощування трансгенів буде заборонено.3

В 1983 році були створені перші трансгенні рослини (відразу в трьох лабораторіях), а в першій половині 90-х з'явилися й комерційні ГМ-культури. З 1996 року публікується світова статистика по їхньому обробленню. За цей час зайняті ними площі виросли з 1,7 до 90 млн га (55% яким доводиться на США), причому щорічний приріст ніколи не був менше 10%. По оцінці найбільшої американської біотехнологічної корпорації Monsanto (чиїм насінням засіяне близько 90% всіх площ, зайнятих ГМ-культурами), в 2009 році загальна площа трансгенних посівів у світі досягне 140 млн га. Загальний обсяг ринку агробіотехнологій торік склав 5,25 млрд доларів, але це тільки гроші, отримані безпосередньо біотехнологічними фірмами (виторг від продажу посівного матеріалу плюс роялті за технологію). Вартість сумарного світового врожаю ГМ-сортів, звичайно, багаторазово перевищує цю суму – відповідно до довідки Мінпроменерго РФ, світовий оборот сільськогосподарської й харчовий біотехнологічної продукції становить близько 45 млрд доларів.

Не настільки рівномірно, але неухильно розширюється клуб країн, що практикують трансгенне рослинництво. В 2004 році таких країн було 17, але при цьому в них жило біля половини людства (оскільки в їхнє число входили такі гіганти, як Китай, Індія, США й Бразилія). Торік до них додалися ще 4: три країни Євросоюзу (Франція, Португалія й Чехія), що традиційно вважались оплотом опозиції ГМ-культурам, а також Іран, першим у світі, що приступив до промислового вирощування трансгенного рису (у нинішньому році його прикладу повинен був піти Китай). Однак у тому ж році Швейцарія офіційно ввела п'ятирічний мораторій на вирощування будь-яких ГМ-рслин у відкритому ґрунті.

Унікальна ситуація склалася в Бразилії. На півдні цієї країни фермери вже давно вирощували трансгенну сою, контрабандою завезену із сусідньої Аргентини. Проект закону, що регулює оброблення ГМ-культур, був внесений у бразильський парламент ще в минулому столітті, але його прийняття довго блокувалося супротивниками генної інженерії. У результаті протягом семи років президент країни щорічно підписував «тимчасові дозволи» на посів трансгенних культур на «обмеженій площі» (що визначалася на ділі «від досягнутого», тобто за даними сільськогосподарської статистики попереднього року). У січні 2005 року компромісний варіант закону був, нарешті, прийнятий і набутив чинності. Незважаючи на те, що він передбачає тверді обмеження на оброблення ГМ-культур, зайняті ними площі в перший же рік після прийняття закону виросли з 5 до 9,4 млн га. Залишається лише здогадуватися, яка частина цих полів і в попередні роки була засіяна трансгенною соєю, але тільки тепер потрапила в офіційну статистику. В 2006/2007 р. не менш 50% бразильської сої буде трансгенною. І скільки таких посівів уже існує в країнах, де трансгенне землеробство офіційно не дозволене.

За повідомленням американського видання «Маркетуотч», «Монсанто» заявила, що всі в Бразилії, хто незаконно закупив Гм-насіння (вони рекламуються в США) і залишив частину врожаю на насіння (це заборонено), зобов'язаний виплатити виробникові «технологічний гонорар» у розмірі 2% від продажної ціни 60 кілограмового мішка сої. Зробити це слід до травня 2007 року. Тих, хто не заплатить до цього часу, зобов'яжуть виплатити більше - 2,7% від вартості мішка.9

Популярність Гм-культур розуміється їх воістину «надрослинними» властивостями. Вони крупніші, стійкіші до змін клімату, шкідникам, гербіцидам, вірусним, бактеріальним і грибним хворобам, більш урожайні.3

Учені з Університету Коннектикуту (США) опублікували в журналі Science роботу (Jisheng Li, Haibing Yang, Wendy Ann Peer et al. Arabidopsis H+-PPase AVP1 Regulates Auxin-Mediated Organ Development. Science 7 October 2005: 121-125)16, що вимагає перегляду деяких класичних постулатів ботаніки.

Як виявився, раніше малопривабливий ген AVP1 несе важливу функцію по регуляції транспорту гормону росту рослин – ауксину. Функцій у фітогормону ауксину багато; досить лише сказати про запуск розподілу клітин, регуляції диференціювання тканин, залучення клітинами меристеми до себе живильних речовин, як стане зрозуміло, наскільки коштовним виявилося відкриття вчених.

У своїх дослідах вони модифікували рослину Arabidopsis thaliana в одному випадку за допомогою підвищення експресії гена AVP1, в іншому – за допомогою вимикання цього гена. У результаті вчені спостерігали або підвищений розподіл клітин і прискорений органогенез зі збільшенням транспорту ауксину, що проявлялося зміцненням кореневої системи й збільшенням кількості листя на 60%, або поганий ріст Arabidopsis thaliana.

Багато фахівців пророкують бурхливий ріст досліджень у цьому напрямку й створення трансгенних рослин за запропонованою методикою. Керівник проекту проф. Гаксіола заявив, що збільшення транспорту ауксину може вирішити багато проблем сільського господарства, тим більше що трансгенні рослини показали високу стійкість до несприятливих умов.10

У найближчі роки Департамент сільського господарства США очікує надходження заявок на дозвіл вирощувати генетично модифіковані дерева в промислових масштабах. В університеті штату Північна Кароліна вже є плантації генетично модифікованої осики, деревина якої при меншому вмісті лігніну має більший вміст целюлози. Це робить її привабливою сировиною для виробництва целюлози. У Південній Кароліні компанія ArborGen, спільне підприємство американських лісопромислових гігантів International Paper й MeadWestwaco збирається запропонувати для комерційного впровадження генетично модифіковані породи дерев уже до кінця потокового десятиліття. Вчені прогнозують, що в найближчі три роки різко збільшиться кількість експериментальних посадки, після чого будуть створені комерційні плантації.

Генетично модифіковані породи дерев створять ряд нових проблем. Крім того, що вони можуть жити набагато довше (до 100 років), пилок цих дерев може розноситися на кілометри, відносячи генетично модифікований матеріал у навколишнє середовище. Щоб вирішити проблему генетичного забруднення, вчені намагаються домогтися стерильності запилення.

Плани створення та вирощування генетично модифікованих порід дерев нерідко зустрічають лютий опір. Так, в 2001 році були знищені посадки генетично модифікованих дерев, створені по програмі роботи університету штаті Орегон. У тому ж році був здійснений підпал одного з будинків університету штату Вашингтон, де дослідники працювали над створенням порід тополя, що швидко ростуть.11

З ініціативи Duke University було проведено конференцію "Нове століття. Нові дерева". На ній обговорювалися проблеми, пов'язані з перспективами широкого комерційного впровадження генетично модифікованих порід дерев. Фінансову підтримку цьому заходу виділив Національний науковий фонд США (National Science Foundation).

У пресі не раз обговорювалася можливість створити на базі ГМО безін'єкційні вакцини. Уявіть собі: ні дитячих сліз і лементів, ні витрат кваліфікованої сестриної праці. З'їв банан або морквину – і ти вже щеплений. Правда, ентузіастам «їстівних вакцин» поки не вдалося придумати, яким образом трансгенні фрукти або молоко допоможуть білкам-антигенам уникнути переварювання. Зате фармакологи затверджують, що на підході принципово новий тип ліків – «спеціально сконструйовані молекули» (звичайно ж, білкові). Їхнє виробництво непредставимо без ГМО, так що застосування генетичних технологій у фармацевтиці в найближчі роки стане ще ширше.7

Якщо ви з'їдаєте по п'ятьох бананів у тиждень, то цілком можливо, що один з них виведений в Ізраїлі. Якщо ви поїдете на північ від Нагарії убік ліванського кордону, за вікном вашого автомобіля будуть простиратися безкрайні бананові поля. Будуть вони й біля Ахцива, і біля Рош-ха-Нікра. Саме в тут розташовуються штаб-квартира й лабораторії компанії «Рахан Меристем». Вона була заснована в 1998 р. і за цей час вона вже встигла стати світовим лідером у бананових біотехнологіях.

Ми самий великий виробник бананів у світі. Ми вирощуємо їх близько 10 мільйонів у рік. Вони продаються в усьому світі. Ми підрахували, що близько 20% бананів, продаваних у західному світі, були виведені або безпосередньо вирощені в Рахані, – розповідає д-р Елі Хаят. Він очолює відділ досліджень і розвитку в Рахані. Крім того, він працює професором ботаніки в Єврейському університеті й Техніоні.

– Більшість наших досліджень стосується бананів. Ми намагаємося підвищити якість плодів. Ми використаємо молекулярну генетику для виведення бананів, які зріють повільніше. І, відповідно, можуть довше зберігатися, – розповів він. – Ці властивості важливі як виробникові, так і споживачеві. Наша мета – вивести поліпшені банани. А оскільки вони безнасінні, то єдиний спосіб створити елітні клони – це генна інженерія.

Усього у світі вирощується близько 60 мільйонів тонн бананів щорічно. Банани стали важливою сільськогосподарською культурою нашого миру. А недавно Хаяту і його команді, у результаті проривного відкриття, вдалося вивести різновид банана, що повністю стійка до самих різних шкідливих нематод. Нематоди вважаються одними із самих небезпечних шкідників бананів у всіх зонах їхнього виробництва. Вегетативне розмноження бананів, шляхом заражених клубнелуковиць або бічних пагонів, поширило цього шкідника по всьому світлу. При цьому більшість діючих нематоцидів у багатьох частинах світла заборонено. Уважається, що вони забруднюють навколишнє середовище. У результаті стійкість до нематод уважається досить привабливою властивістю. Воно повинне скоротити витрати виробників бананів на сотні мільйонів доларів у рік.

– Ця технологія була спільно розроблена «Раханом», Університетом Бар-Ілан й «Хазерою», ізраїльською насінною компанією. Результат – трансгенні банани. Вони зовсім стійкі до нематод. Це завдяки особливій технології за назвою RNAi, – повідав Хаят. – Недавно ми провели польові випробування. Ми посадили ці банани в ґрунті, густо заселеному нематодами. Але напасти на банани їм так і не вдалося! Плантація не понесла взагалі ніякого збитку. Компанія «Рахан Меристем» була заснована в 1974 р. членами кіббуца Рош-ха-Нікра. Це була перша комерційна експериментальна сільськогосподарська лабораторія в Ізраїлі. Споконвічно працівники «Рахана» розробляли нові процедури для масового клонування в пробірках понад 200 видів різних рослин. У їхньому числі були декоративні, промислові, фруктові й овочеві культури.12

У всіх частинах рослини бавовни втримується досить токсичне з'єднання госсіпол, що захищає рослини від комах-шкідників і захворювань. Аматори плову знають, що бавовняне масло необхідно прокалити – гіркий госсіпол при цьому руйнується, але насіння бавовни не годяться навіть на корм худобі: один з ефектів хронічного отруєння госсиполом – чоловіча стерильність. Кілька десятиліть назад учені створили кілька різновидів не утримуючого госсіпола бавовни, однак спроби їхнього впровадження обернулися повним провалом, тому що такі рослини не здатні пручатися комахам-шкідникам і хвороботворним мікроорганізмам. Ученим Техаської сільськогосподарської експериментальної станції, що працює під керівництвом доктора Кірті Ратхор (Keerti Rathore), удалося за допомогою методу РНК-інтерференції (RNAi) домогтися зниження експресії гена, відповідального за синтез цього з'єднання, винятково в насінні бавовни. Розроблений був і процес виділення госсіпола з бавовняного масла, але він також економічно недоцільний, а макуха, що залишається при віджимі масла, як і раніше містить госсіпол і не придатний ні для харчування людей, ні на корм для тварин. Насіння нової бавовни придатне для вживання в їжу як тваринами, так і людиною. За словами Ратхор, на один фунт бавовняного волокна рослина робить 1,6 фунта насіння. Таким чином, щорічно у світі виробляється близько 44 мільйона тонн бавовняного насіння, що містить до 22% високоякісного білку. Розроблювачі вважають, що протягом найближчого десятиліття сорту бавовни з неотруйним насінням знайдуть широке застосування в сільському господарстві, а можливо, і в харчовій промисловості.13

Американське агентство міжнародного розвитку (USAID) уже більше десяти років веде активну діяльність в області біотехнології, розглядаючи її як одну із частин більше широкої стратегії сприяння розвитку сільського господарства. Наріжним каменем підтримки біотехнології USAID є спільні дослідження й навчання, що зв'язують американські університети й приватний сектор з установами конкретної країни з метою використання можливостей біотехнології для задоволення потреб саме цієї країни. Підтримувані USAID наукові й науково-технічні дослідження спрямовані на використання як нових рослин і вакцин для тварин, отриманих за допомогою генетичної інженерії, так і менш суперечливих підходів, таких, як молекулярні маркери, які допомагають у традиційних селекційних програмах.

Крім того, USAID надає технічну допомогу в розвитку системи регулювання біотехнології, що сприяє безпечному розвитку й застосуванню біотехнології; у рішенні проблем, пов'язаних із захистом прав на інтелектуальну власність при передачі біотехнологій; підтримує місцеві організації в Африці, до яких громадськість звертається зі своїми тривогами із приводу безпеки біотехнології.

Хоча поточні програми сфальцьовані переважно на країнах, що розвиваються, Африки, Середнього Сходу й Азії, USAID активно працює над програмами допомоги в розвитку біотехнологій у країнах Східної Європи і Євразії. Організація наукової експертизи в таких країнах, як Україна, являє собою набагато могутнішу базу для розвитку передових наукових і науково-технічних досліджень в області біотехнології, чим у багатьох країнах, що розвиваються. Біотехнологія могла б надати важливі переваги таким країнам, як Україна, у пожвавленні сільського господарства, що позитивно вплине як на доходи власників, так і національну економіку. Можливості для розвитку біотехнології в Україні великі, беручи до уваги її високий науковий потенціал, однак результат буде залежати від того, чи зможуть уряд і наукова громадськість просувати вперед свої наукові дослідження, розвиток науково обґрунтованої системи регуляції, що уможливить застосування цих технологій.14

Нагадаємо, що за санітарними правилами, затвердженим головним державним санітарним лікарем Росії в 2004 році, поріг по змісту Гм-джерел у продуктах, що підлягають маркуванню, установлений на рівні 0,9%. Це відповідає європейському законодавству, більше твердому, чим американське (у Сполучених Штатах якщо продукція визнана безпечної, у спеціальному маркуванні вона не має потреби).3

США – найбільший у світі виробник і споживач ГМО – лідирують як по площах посівів, так і по ступені прийняття суспільством трансгенноъ їжі. ГМ рослини використаються повсюдно, становлячи 40% вирощуваної в країні кукурудзи, 81% сої, 65% канолы (рапсу) і 73% бавовни, і ці цифри продовжують рости.

ГМ продукти застосовуються при виготовленні як продуктів харчування для людей, так і кормів для тварин без вимоги спеціального маркування при наявності в продукції трансгенних джерел.

Те ж відбувається й у Канаді, де широко поширені ГМ соя й рапс. Однак ситуація може змінитися у зв'язку з зверненням агробіотехнологічного гіганта Монсанто до урядів США й Канади за дозволом на продаж ГМ пшениці. Канадські фермери побоюються, що впровадження трансгенних сортів може підірвати експорт зерна, зокрема, у Японію, де споживачі не привітають ГМ продукти.

У Мексиці культивують ГМ бавовну й, імовірно, незважаючи на обмеження, також і ГМ кукурудзу. Мексика – батьківщина кукурудзи, і уряд в 1998 р. ввів обмеження на вирощування її ГМ сортів, щоб зберегти безліч існуючих тут дикоростучих видів. Однак деякі фахівці думають, що запилення мексиканської кукурудзи трансгенами вже відбулося. ГМ кукурудза тут вільно імпортується для виробництва продуктів харчування, і її маркування не потрібно. Частина її проникнула на поля мексиканських фермерів, і дослідження виявили ознаки перехресного запилення. Це породило гарячі суперечки про необхідність контролю за вирощуванням ГМ культур.

В 2002 р. Бразилія схвалила застосування генетично модифікованої сої, що, можливо, поклало початок легалізації всіх ГМО. В 1998 й 1999 р. тут були накладені обмеження, що практично заморозили всі роботи в цій області. Однак, незважаючи на заборону, у деяких районах фермери продовжували вирощувати ГМ сою; у деяких штатах її частка становить 80% посадок цієї культури.

Поширенню ГМ сої сприяє сусідство з Аргентиною, уряд якої підтримує вирощування ГМ культур і де частка трансгенної сої становить 90%, а кукурудзи й бавовни - 50%.

Після п'ятирічної перерви Європа впритул підійшла до дозволу комерційного вирощування ГМ культур. В 1998 р., після прийняття ЄС правил застосування ГМ продукції, Франція, Італія, Данія, Греція й Люксембург заборонили ГМ продукти. Зараз ЄС прийняв нові правила сертифікації й маркування ГМИ й значно зм'якшив свою позицію, навіть із обліком того, що окремі держави наполягають на введенні додаткових обмежень ГМ культур. У цілому з 1998 р. обмеженим дозволом на вирощування ГМ культур скористалася тільки Іспанія, де в незначних обсягах вирощують ГМ кукурудзу.

Філіппіни стали першою азіатською країною, що схвалила вирощування ГМ культур, у грудні 2001 р. почавши з Bt-кукурудзи, що продукує інсектициди. Як очікується, цей прецедент дасть поштовх вирощуванню ГМ рису в цьому регіоні.

У Китаї вирощування ГМ рослин йшло на повний хід до 2000 р., коли уряд зненацька ввів обмеження. Вважалося, що це реакція на компанію, розгорнуту супротивниками ГМО на Заході. Але деякі американські експерти вважають, що країна попросту взяла тайм-аут і займається виведенням своїх ГМ сортів, які були б по врожайності порівнянні із закордонними. На сучасний момент половина китайської бавовни трансгенна; його основний постачальник – Монсанто.

Японія зробила агробіотехнологію одним із пріоритетів свого наукового бюджету, незважаючи на те, що застосування ГМ продуктів зустрічає сильний опір громадськості. 38 ГМ продуктів дозволені для комерційного використання, ще 55 уже пройшли дослідження на харчову безпеку в міністерстві охорони здоров'я, але жодне не знайшло комерційного застосування через відсутність попиту.

Як найбільша бавовницька країна світу, Індія могла б стати величезним ринком для ГМ бавовни. Уряд дозволив вирощування Bt-культур ще в 2002 році, однак у перший рік після цього частка ГМ бавовни становив не більше 0,5%.

Обмеження застосування ГМО в Індії викликано по більшій частині тим, що індійський уряд займається протекціонізмом своїх технологій і перешкоджає приходу закордонних транснаціональних компаній. Індійський уряд, зокрема, підтримує дослідження в області створення високопротеінової картоплі, високоврожайної гірчиці й стійкого до посухи й засолення рису. Але в 2002 р. він заборонив імпорт сої й кукурудзи із США після організованих «зеленими» акцій протесту із приводу можливої присутності в них Гм-компонентів.

В Австралії спостерігається бум ГМ бавовни. За законом фермерам дозволено займати під посіви Bt-бавовни не більше 30% поля, для зменшення ймовірності утворення різновидів шкідників, стійких до дії вироблюваних рослинами токсинів. Але, як очікується, незабаром з'являться нові сорти ГМ бавовни, що продукують 2 інсектицидних білки й що дозволяє знизити ймовірність появи стійких до їхньої дії шкідників. Такими рослинами можна буде засівати 80% площ. Федеральний уряд стимулює й вирощування трансгенного рапсу. Але більшість штатів, стурбовані введенням торговельних санкцій, ще не схвалили реалізацію цієї програми.

У Новій Зеландії 29 жовтня 2002 закінчився термін дії мораторію на застосування ГМ культур. Але трансгенного бума ніхто не очікує, тому що новозеландські фермери вирощують занадто мало сої, бавовни й рапсу. У Новій Зеландії вирощують багато кукурудзи, але немає її шкідників, чутливих до дії Bt-токсину. Проте, зі скасуванням заборони тут очікується підйом, пов'язаний з розробкою нових сортів Гм-рослин, зокрема, картоплі, випробування якого вже проходять, хоча й в обмеженому розмірі.

Південна Африка – це єдина африканська країна з масштабними посадками Гм-культур. 80% бавовни, 20% кукурудзи й 11% сої тут генетично модифіковані. Агробіотехнологічні фірми розглядають іншу частину Африки насамперед як полігон майбутніх випробувань і всерйоз стурбовані кампанією проти ГМО, що формує подання про шкоду трансгенних продуктів у розумах і серцях африканських учених, ЗМІ й громадськості.

Останнім часом у ЗМІ чуються голоси в основному тих, хто проти впровадження ГМ-організмів у наше життя. Але чутні вони аудиторії не тому, що вони є істиною, а тому, що вони звучать ГОЛОСНО й торкаються потрібної струни в душі обивателя – страху перед незрозумілим.15

Таким чином, з розвитком Біотехнології як науки ми робимо неминучий і сильний крок в майбутнє. Отже цим кроком мі відкриваємо собі безмежні простори майбутнього. Але що саме дасть трансгенна біотехнологія світу? Як і у будь-якому питанні, тут існують дві основні точки зору. Одна  з цих точок погляду покладається на те, що буде значно підвищена продуктивність сільського господарства й харчової промисловості, що навколишнє середовище стане дружнім і гармонійним, що будуть винайдені ліки від СНІДу, від раку, від немічної старості й дурної спадковості. Що світу вистачить їжі. Що трансгенна біотехнологія зробить їжу дешевої. І що це приведе до рішення багатьох проблем країн, що розвиваються. До рятування їх від голоду, убогості й хвороб, пов'язаних з бідністю. До промислового розвитку й до освіти. До розвитку наук і самобутніх культур. І в цілому, до зниження гостроти економічного й політичного протистояння. До згладжування надривних світових протиріч. До стійкого й гармонійного розвитку єдиної цивілізації й біосфери. Але також на ряду з цією думкою є й інша не менш значима думка, що у світі вже зараз досить продовольства, щоб нагодувати всіх, але гроші, щоб його купити, є тільки в деяких; що надлишки приведуть до падіння цін, а падіння цін приведе до нерентабельності виробництва й до його зменшення, це приведе до дефіциту, що викличе підвищення цін і стимулювання виробництва й т.д. Такі коливання нікому не потрібні. Виробництво повинне перевищувати платоспроможний попит настільки, щоб не стати нерентабельним. Таким чином, при необхідності ефективність існуючого світового сільського господарства вже зараз зможе забезпечити всіх. Також цей глобальній крок в майбутнє лякає людей можливістю зміни генетичного коду дорослих, а особливо – дітей, які в результаті виростуть монстрами або недоумками, лякає страх виникнення онкологічних захворювань, появи харчових отруєнь та підвищення прояву алергій на трансгенні продукти, лякає те, що трансгени зроблять нас несприйнятливими до антибіотиків.

Виходить, якщо ми й зможемо на когось впливати, так це не на себе, а на своїх дітей. А чи скажуть вони нам за це спасибі?

Втім, чого коштують всі наші прогнози? В XVIII столітті вірили, що загальне благо відбудеться від освіти, в XIX - що від пари й електрики, в XX - від атомної енергії ( і нам на сьогоднішній день без них не прожити), в XXI - від генної інженерії. Отже як саме проявить себе Біотехнологія і її Генетично Модифіковані Організми в нашому теперішньому й майбутньому житті покаже час, а нам з вами залишається зберігати великі оптимістичні погляди, адже Наука – рушій прогресу!

1. http://cbio.ru/modules/news/article.php?storyid=2416

2. В.В. Вєлькова, наукового співробітника Інституту біохімії й фізіології мікроорганізмів РАН Надруковано в журналі "Человек", 2002, N2, стор.22-37

http://www.cbio.ru/v5/modules/news/article.php?storyid=384

3. http://cbio.ru/modules/news/article.php?storyid=2298

http://www.rian.ru/review/20061004/54506096.html

Ольга Сухова, www.rian.ru Дата публікації: 5.10.06 15:18

4. http://www.greenpeace.org/russia/ru/campaigns/90828

5. «Біотехнологія в сучасному світі, користь і ризики» питання до Ярослава Блюма (заступник директори Інституту клітинної біології й генетичної інженерії НАН України. Доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН України. Голова Міжвідомчої комісії по біобезпечності, заступник голови Міжвідомчої ради по біотехнології при Кабінеті міністрів, керівник державної науково-технічної програми «Біотехнологія рослин і біобезпечність»), Лідія СУРЖИК Дзеркало Тижня On The WEB

6. Акумулятор Новин, 14.12.2004 Джерело: "Новые известия

http://news.battery.ru/theme/science/?from_m=top5&newsId=23672313

7. Борис Жуков, «Вокруг света», № 10-2006 Дата публікації: 14.11.06 12:42

8. Довідник Грінпіс "Як уникнути використання продуктів з генетично модифікованими інгредієнтами (Гм-продуктів)?" Грудень 07, 2005, 64 стор.

http://www.greenpeace.org/russia/ru/campaigns/90828/90834

9. http://cbio.ru/modules/news/article.php?storyid=2431

Микола Худяков, «Селянські відомості» http://www.AgroNews.ru

Дата публікації: 22.11.06 16:55

10. http://genoterra.ru

11. http://www.bioinfo.kiev.ua/news/1/259news.htm

12. Дейвід Брін, Israel21c Переклад Вадима Черновецького, http://www.sem40.ru/ Дата публікації: 8.11.06 15:55

13. интернет-журнал «Коммерческая биотехнология»: «Їстівна бавовна? Вам не почулось!» за матеріалами ScienceDaily. Дата розміщення: Nov-21-2006 http://cbio.ru/modules/sections/index.php?op=viewarticle&artid=2288

14. «Біотехнологія в сучасному світі, користь і ризики» питання до Джозетт Льюіс (радник з питань біотехнології Агентства міжнародного розвитку (АМР) США)Лідія СУРЖИК  Дзеркало Тижня On The WEB

15. http://bio.fizteh.ru/student/biotech/gmp_map.html?xsl:print=1

По: C. James. Global status of commercialized transgenic crops: 2002. ISAAA brief No 27-2002 Переклад: интернет-журнал «Коммерческая биотехнология»

16. Jisheng Li, Haibing Yang, Wendy Ann Peer et al. Arabidopsis H+-PPase AVP1 Regulates Auxin-Mediated Organ Development. Science 7 October 2005: 121-125

17. ''Биотехнология проблемы и перспективы'' – Егоров Н.С., Москва, «Высшая школа» 1987г.

18. ''Биотехнология: свершения и надежды'' – Сассон А., Москва, «Мир» 1987г.