Курсовая работа: Трасологічна експертиза слідів ніг людини

Курсовая работа: Трасологічна експертиза слідів ніг людини

План

1 Вступ

2 Криміналістичне значення слідів ніг людини і взуття

3 Класифікація слідів ніг людини і взуття і механізм їх утворення

4 Ідентифікаційні ознаки слідів ніг людини і взуття

5 Виявлення, фіксація і вилучення слідів ніг людини і взуття

6 Методика трасологічної експертизи слідів ніг людини і взуття

7 Висновки

Список використаних джерел

1 Вступ

В практичному посібнику до російського кримінального судочинства, який був виданий в 1852 році, Н.І. Стояновський писав, що слідчий повинний знайти і зберегти усі сліди, злочином чи злочинцем залишені, якими, наприклад є сліди ніг на грунті або на снігу біля міста вчинення злочину и т.п.” Вивчення і дослідження слідів ніг, зокрема у ході огляду міста події, надає об'єктивну інформацію для вирішення таких, наприклад, питань, як звідки прийшов і куди зник злочинець, який механізм утворення слідів на місті злочину тощо. В окремих випадках сліди ніг приводять до міста, де переховується злочинець.

Лише з середини 19 сторіччя дослідження слідів взуття набуло наукового характеру. Так, наприклад, фіксацію їх з цього часу стали проводити не тільки за допомогою вимірювання, як це проводилось раніще, а і з використанням фотографії, моделювання і інших сучасних способів.

2  Криміналістичне значення слідів ніг людини і взуття

Криміналістичне значення слідів ніг людини визначається використанням їх для одержання інформації про подію злочину та можливістю ідентифікувати особу, що їх залишила (по слідам босих ніг), або взуття, яким вони утворені. Тобто одержати данні, корисні для розкриття злочину та встановлення злочинця.

Вивчаючи обстановку на місці події по слідам ніг можна визначити:

-  у якому напрямку рухались злочинці;

-  до яких предметів вони підходили;

-  скільки осіб приймали участь у вчиненні злочину;

-  які дії здійснювали злочинці;

-  яким видом взуття залишені сліди;

-  чи залишені сліди ніг при ходьбі, бігу, стрибках, ударах ногою;

-  з якою швидкістю рухався злочинець, де зупинявся.

Середня довжина кроку чоловіка складає 70–85 см, жінки – 50–56 см. Підвищення темпу ходьби веде до збільшення довжини кроків. У чоловіків довжина кроків при повільному бігу досягає 85 – 100 см, а при швидкому 150 см і більше. На місцях зупинок утворюється хаотичне розміщення слідів, перекриття одним одного.

·  Приблизно, у певних межах, можна визначити розмір взуття. Приблизно, тому що зараз розміри підошви у різних моделях можуть значно відрізнятися від розміру колодки /в бік збільшення/ як залежно від способу кріплення підошви, так і в зв'язку з, так би мовити, примхами моди.

·  Приблизний зріст людини по сліду босої ноги. Довжина підошви босої ноги складає 15,8% зросту чоловіка, 15,5% - зросту жінки. Щоб визначити зріст людини по сліду, треба довжину сліду босої ноги розділити на коефіцієнт (15,8 - чоловічого сліду і 15,5 – жіночого) і помножити на 100. Існує також закономірність між шириною плюсні і п'ятки та зростом. Так, ширина плюсні у 18 разів, а п'ятки у 27 разів менше зросту людини незалежно від статі.

·  Деякі фізичні особливості людини. По доріжці слідів – особливості ходи, наявність фізичних вад чи каліцтва. По слідам босих ніг – будову стопи, наявність шрамів, пошкоджень чи відсутність пальців.

·  відносну давність слідів. До опадів чи після них (дощ, сніг). Прим'ята в слідах трава піднімається через 3 – 4 години, мох – через три. Спресований під слідом сніг залишається при здуванні навколишнього снігу у вигляді підвищеної ділянки.

Трасологічною експертизою слідів ніг (взуття) людини можуть бути вирішені такі питання ідентифікаційного характеру, включаючи встановлення групової належності взуття, яке залишило сліди:

·  взуттям якого типу і розміру залишено сліди?;

·  чи не залишені сліди, виявлені на місці події, взуттям, вилученим у підозрюваного?;

·  чи не залишені сліди взуття (босих ніг), виявлені у процесі оглядів різних місць подій, одним і тим же взуттям (однією і тою ж особою)?;

·  чи не залишені сліди ніг, виявлені на місці події, підозрюваним, на ногах якого були вдягнені шкарпетки (панчохи, колготи), вилучені у нього?;

·  чи не залишені сліди босих ніг підозрюваним?;

·  чи не однакові елементи ланцюжка слідів ніг, виявлених на місці події та елементи експериментального ланцюжка слідів ніг, який залишений підозрюваним?;

·  який механізм утворення сяідів ніг (взуття)? Чи не залишені вони у процесі бігу, ходьби та ін.?;

·  чи придатні для ототожнення взуття сліди, виявлені на місці події?

Останнє питання вирішується тільки за наявності конкретного взуття, вилученого у певної особи.

Необхідно відзначити, що у ході експертизі слідів взуття вирішеня питання про придатність слідів до ототожнення пов'язане зі значними труднощами. Не маючи у своєму розпорядженні взуття, яким міг бути залишений досліджуваний слід, здебільшого неможливо встановити, чи є певні деталі зовнішньої будови сліду – різноманітні заглиблення та виступи (випуклості) на поверхні зліпку, забарвлені чи незабарвлені ділянки у сліді відображеннями деталей рельєфу взуття, чи вони виникли внаслідок якихось випадкових причин (дефектів зліпку, наявності повітряних пухирів в гіпсовому розчині, камінців у грунті, порушень умов фіксації сліду, тощо).

У таких випадках експерт повинен зробити висновок, що вирішення питання про придатність сліду дяя ототожнення можливе лише за умови наявності взуття, яким міг бути залишений досліджуваний слід.

Наведений перелік не є вичерпним. В експертній практиці інколи доводиться вирішувати окремі питання ситуаційного характеру, які стосуються дослідження механізму утворення слідів при певних обставинах та ін.

3 Класифікація слідів ніг людини і взуття і механізм їх утворення

Сліди ніг класифікуються за такими чинниками:

- виду слідоутворюючого об'єкта;

- розташуванню слідів на місці події;

- механізму їх утворення;

По виду об’єкта сліди діляться на сліди босої ноги, або ноги, одягнутої в панчоху чи шкарпетку.

Слід босої ноги відображає контури ступні та папілярний узор. А слід одягнутої в панчохи або шкарпетки ступні, крім контурів ступні може відображати малюнок ниток тканини панчохи чи шкарпетки, а також шви і дефекти (дірки, штопку, вузли).

Слід взуття може бути утворений підошвою (низом) або верхом взуття.

За розташуванням сліди ніг можуть бути одинарними, груповими (доріжка слідів).

За механізмом утворення сліди ніг бувають, об'ємними і поверхневими.

Визначальним в формуванні слідів босих ніг або взуття є головне зусилля, яке залежить від ваги тіла, м'язевої енергії людини, а також сили інерції, що виникає при переміщенні людини. Ознаки зовнішньої будови підошв ступні і взуття в слідах відображуються дзеркально.

Об'ємні сліди ніг утворюються на сприймаючому об'єкті внаслідок деформації його поверхні. Деформація виникав внаслідок тиску чи ковзання. Тому об’ємні сліди діляться на сліди тиску (вдавлені) і ковзання.

Вдавлені сліди утворюються при ходьбі, бігу, стрибках і стоянні на м'ягкому грунті. Звичайно вдавлені сліди повно передають форму і розмір підошви ноги чи взуття, але як у всіх вдавлених слідах – конформно і дзеркально.

Під час ходьби спочатку грунту торкається задній зріз каблука, потім відбувається перенос зусилля на проміжню частину підошви і, нарешті, на носок. Відбувається перекат підошви. При цьому зусилля носка при закінченні контакту з грунтом направлене вниз і назад. Внаслідок чого відбувається зсув грунту в передній частині сліду назад. Тому слід має опуклу форму, а довжина сліду від відбитка заднього зрізу каблука до відбитка переднього зрізу носка може бути меншою за довжину підошви.

Такі особливості слідоутворення ще більш характерні при бігу.

Сліди ковзання можуть утворюватися при ходьбі, подоланні перешкод, ударах. Вони мають вигляд трас. У зв’язку з характерним матеріалом підошв взуття (досить пластчний, не дуже твердий) такі сліди рідко бувають придатні для ідентифікації.

Поверхневі сліди утворюються у зв'язку з нашаруванням якої-небудь речовини на слідосприймаючий об'єкт (скажімо з забрудненої підошви залишився відбиток на чистій підлозі), або відшаруванням пилу чи свіжої фарби з підлоги на підошву.

Такі сліди при сприятливих умовах можуть передати загальну форму та форму окремих деталей підошви ноги чи низу взуття.

4 Ідентифікаційні ознаки слідів ніг людини і взуття

Взуття, як слідоутворюючий об'єкт, має велику кількість ідентифікаційних ознак. Ці ознаки з'являються на взутті при її виготовленні, експлуатації і ремонті. Взуття складається з деталей верху і низу, скріплених між собою. Ми найчастіше маємо справу зі слідами низу взуття.

Підошва умовно ділиться на каблучну, проміжню та підметочну частини. Торці підошви та її частин називаються зрізами.

Ідентифікаційні ознаки низу взуття відносно сталі. Проте з часом вони частково змінюються або зникають. Це залежить від якостей матеріалу, підошви, її фасону, але найбільше – від ступеню зносу.

Ідентифікаційні ознаки низу взуття, як і всі ознаки об’єктів трасологічних досліджень, поділяються на загальні і особливі. Перші характеризують підошву в цілому, другі – окремі її частини та деталі.

Загальними ознаками підошви взуття є:

- форма і розміри підошви і її частин;

- форма і вид рельєфних малюнків на підметочній і каблучній частинах;

- наявність металевих підковок і шипів;

-  спосіб кріплення підошви до верху (наявність лінії підрізу в пришитих підошвах, цвяхів, або шпильок при шпильочно–цвяховому способі);

- кількість однотипних деталей рельєфного малюнку;

-  рельєфні позначки на проміжній частині (букви, цифри, фірмені знаки);

-  ступінь зносу підошви.

Особливі ознаки підошви взуття:

Виникають як при виготовленні так і у результаті її носіння та ремонту.

При виготовленні виникають такі особливі ознаки низу:

- окремі дефекти на підошві і по лініям контурів, їх форма і розміщення;

- нерівності у вигляді незначних заглиблень на підошвах гумового штампованого взуття;

- нерівності ліній зрізу підошви на окремих участках;

- нерівномірність інтервалів між цвяхами, шпильками чи гвинтами;

-  відстань від переднього зрізу каблука до перших цвяхів, шпильок чи гвинтів на

проміжнії частині;

- положення шляпок цвяхів в лунках формованих каблуків;

- розміщення цвяхів, шпильок, ґвинтів відносно зрізів підошви та деталей рельєфного малюнку;

- розміщення фрагментів рельєфного малюнку відносно зрізів підошви та її частин;

-  розміщення позначок та фірменних знаків на проміжній частині.

Особливі ознаки, що виникають при носінні:

- розміщення участків зносу, їх контури;

- тріщини, дірки, їх розміри, форма і розміщення;

- пошкодження деталей рельєфних малюнків;

- відсутність окремих цвяхів, шпильок, гвинтів;

-  наявність окремих мілких частинок випадково закріпившихся в матеріалі підошви (металевої стружки, шлаку, камінців).

Особливі ознаки, набуті у ході ремонту:

- розміщення цвяхових, шпилечних та дратвенних швів відносно контурів підошви;

- кількість цвяхів, шпильок, стежків дратви і їх взаємне розміщення;

- контури, розміри і положення латок, косинців, наклейок, вклейок;

- форма переднього зрізу каблука;

- кількість та розміщення цвяхів на каблуці;

- форма і розміщення металевих підковок;

- положення шліців на головках щурупів, якими прикріплені підковки.

Наведені переліки приблизні, а не вичерпні, особливо враховуючи широке розмаїття сучасних моделей та видів взуття.

Ідентифікаційні ознаки підошв такі:

Різні ідентифікаційні ознаки підошви ступні людини обумовлені анатомічною будовою, аномаліями і пошкодженнями.

Підошва ступні ділиться на плюсневу, проміжню, п'яточну частину і пальці.

Шкіра підошви має таку ж морфологічну будову як і шкіра на долонних поверхнях рук.

Загальні ознаки підошви ступні :

- форма підошви і її частин;

- загальна довжина підошви і ширина її частин;

- величина склепіння (високе, середнє, низьке);

-  виступання певних участків підошви відносно всієї поверхні;

- наявність флексорних ліній і зморшок;

-  типи папілярних узорів.

Особливі ознаки підошви ступні:

- розміщення пальців відносно один одного і величина проміжок між ними;

- співвідношення довжини пальців, їх розміри і викривлення;

- відстань між центрами подушок пальців і лінією попереднього контура плюсні;

- конфігурація переднього краю плюсні;

- форма, розміри і місце знаходження наростів, натоптишів, бородавок, пошкоджень шкіри;

- деталі будови флексорних ліній і зморщок;

-  деталі будови папілярних узорів.

Загальні ознаки панчох і шкарпеток;

- тип і види переплетення ниток тканини;

- наявність фабричних швів;

- малюнки, утворені переплетінням ниток;

- товщина ниток тканини;

-  число ниток на одиницю площини.

Особливі ознаки панчох і шкарпеток:

- дефекти, їх форма і розміри;

- наявність штопки, її форма і розміри, товщина ниток штопки;

- шви, утворені при ремонті, їх форма і розміщення.

5 Виявлення, фіксація і вилучення слідів ніг людини і взуття

Мал. 1. Доріжка слідів взуття

АБ - лінія направлення руху; ВГДЕЖ – лінія ходьби; ГК - права лінія кроків; ДЖ - ліва лінія кроків; ГД к ЕЖ - довжина розстановки|розставляння| ніг при лівому кроці; ДЕ - довжина розстановки|розставляння| ніг при правому кроці; ЕЗ (так само як і ДМ и ЖК) - ширина розстановки|розставляння| ніг при ходьбі;; ЗИ - розворот лівої стопи; КЛ - разворот правої стопи; ДЗ=ЕМ - довжина правого кроку; ЕК=ЖЗ - довжина лівого кроку (так само як і ГМ)

Виявлення слідів ніг і взуття не викликає труднощів і не вимагає спеціальних технічних засобів і способів. Для цього необхідне лишє хороше освітлення.

Інша справа − визначити і вибрати сліди, які пов'язані саме із вчиненням даного злочину, і відсіяти всі інші. Це виконується шляхом реконструкції дій і можливого місця перебування злочинця по обстановці місця події і експрес−перевіркою виявлених слідів із взуттям потерпілих та інших осіб, які могли залишити їх поза зв'язком зі злочином.

Сліди ніг виявляють на самому місці події і на шляхах підходу до нього і залишення його. Якщо на самому місці події не вдалося знайти слідів ніг, придатних для ототожнення, то шляхи підходу і відходу повинні бути оглянуті особливо ретельно і на найбільшій відстані від місця події. При цьому треба шукати місця з грунтом, найкраще відображуючим сліди, а також місця подолання перешкод (рівчак, калюжа).

На місцях подій сліди ніг можуть бути знайдені на підлозі, де були злочинці, на східцевих площинах і східцях, на підвіконнях, різній меблі – столах, стільцях, диванах і т.п.

Сліди ніг можуть бути знайдені і у взутті покинутому (заміненому) або загубленому злочинцем.

Виявлені сліди ніг ретельно оглядаються з метою встановлення механізму їх утворення і виявлення в них ідентифікаційних ознак, та особливостей зовнішньої будови, моделі чи характерних прикмет для здобуття інформації, потрібної при розшуку злочинця.

Рішення цих питань допоможе вибрати, які сліди необхідно вилучити, і які способи фіксації найкрще використати.

Сліди, обрані для фіксації, необхідно оберігати від можливих пошкоджень, Для цього їх накривають ящиками, дошками, листами фанери, картону, обгороджують.

Першим і ов'язковим способом фіксації виявлених слідів є їх опис у протоколі огляду місця події.

У ньому відображується:

- місце знаходження слідів і характер поверхні, на якій вони утворені, їх кількість, направлення, взаємне розміщення і розміщення відносно характерних предметів;

- вид слідів, їх форму, розміри;

- які частини взуття та особливості його зовнішньої будови спостерігаються в слідах;

- які технічні засоби використані при вилученні слідів.

Другим способом фіксації слідів є фотографування.

При цьому необхідно дотримуватися таких правил:

- фотоапарат розміщується так, щоб оптична вісь об'єктиву була направлена в центр сліду, а плівка була паралельна його площині;

- повздовж сліду кладеться масштабна лінійка;

- освітлення повинно бути таке, яке забезпечує якісне опрацювання детелей сліду;

- фотографування слідів на снігу проводиться за допомогою жовтого чи оранжевого фільтру, на панхроматичному матеріалі із застосуванням бленди;

- доріжка сіідів фотографується методом панорамної зйомки;

- поверхневі сліди, утворені фарбою, кров'ю і т.п. речовинами, фотографують з застосуванням світлофільтрів, вибір яких залежить від фону слідосприймальної поверхні і кольорової характеристики сліду. Сліди з переважаючим сірим тоном фотографують при верхньому розсіяному і боковому косонаправленому освітленні. Поверхневі сліди з нечіткими контурами фотографують при освітлені, спрямованому під кутом 20 – ЗО ° до площини сліду.

а — носочний зріз; б — внутрішній зріз; в — зовнішній зріз; г — задній зріз; д — підметкова частина; е — задній зріз підметки; ж — проміжкова частина; з — каблучна частина; и — передній зріз каблука

Відкопіювання поверхневих слідів ніг.

Сліди, утворені шляхом нашарування таких сипучих матеріалів, як мука, крейда, гіпс, цемент, пил і т.п., фіксуються за допомогою відкопіювавня їх:

- на дактилоскопічну плівку, як і сліди рук. Правда, формат доактилоплівки такий, що дозволяє копіювати лише фрагменти слідів, скажімо, каблук;

- на спеціально підготовлений фотопапір білий чи чорний (засвічений, проявлений і зафіксований). Перед відкопіюванням папір треба зволожити (на 1-2 хв покласти у воду). Для цього слід використовувати старий непридатний для фоторобіт папір. Також можна копіювати і на форматну фотоплівку. Для захисту відкопійованого сліду просушений емульсійний шар паперу чи плівки прикривається целофаном.

Дія відкопіювання слідів придатна і тонка листова гума товшиною 3 – 4 мм. Копіюючу поверхню гуми треба попередньо обробити наждачною шкуркою.

Потожирові відбитки слідів босих ніг на скляних кусках розбитого вікна, полірованих поверхнях меблів і т.п, відшукуються і вилучаються таке як і аналогічні відбитки слідів рук.

Виготовлення зліпків (відбитків) з об’ємних слідів. Це найбільш розповсюджений, відносно простий і якісний спосіб фіксації об'ємних, тобто найінформативніших слідів ніг.

Найчастіше для цього використовується гіпс. Розчинений у воді гіпс ретельно перемішується до одержання однорідної маси без грудочок. По консистенції він повинен нагадувати негусту сметану. Розчин якісного гіпсу густіє на протязі 25 – 30 хв. Твердіння прискорюється, якщо в розчин додати кислий або сірково-кислий натрій, мідний купорос або хлористий натрій з кількості 1 – 1,5% від ваги взятого гіпсу.

Крупнозернисті поверхні заливаються густим розчином, мтлко–зернисті – рідким.

Найбільш вживані концентрації гіпсового розчину такі, в яких на 1-у вагову частину води прихопиться від однієї до 2–х вагових частин гіпсу. На зліпок з повного сліду босої чи взутої ноги необхідно 500 – 600 гр. гіпсу.

Перед заливанням сліду розчином треба провести підготовчу роботу, зі сліду видаляють сторонні частини (пінцетом). Якщо слід недостатньо глибокий, його оточують бар'єрчиком з грунту, полосок фанери, картону чи шерсті, щоб не розтікався розчин. Свіжовипавший сніг зі сліду здувають чимось на зразок віяла або обережно видаляють флейцем (якщо сам слід досить твердий). Потім готують каркас: дві подовжніх палочки і дві–три поперечні, та бирку на шпагаті.

Після виливання в слід половини розчину кладеться попередньо змочений каркас. Шпагат бирки кріпиться до каркасу, а сама бирка кладеться поза слідом, потім в слід заливається залишок розчину. Через 25 – 30 хв. зліпок можна виймати.

Частки грунту, що пристали до гіпсу, змиваються водою. Ні в якому разі не можна чистити зліпок щіточкою, чи ганчіркою навіть під струменем води. Дрібні деталі будуть знищені і зліпок зіпсований. Ще крще повну очистку зліпка робити після його просушки і повного затвердіння при кімнатній температурі на протязі 2 – 3 годин.

Зліпок можна закріпити, помістивши його на півгодини в розчин калієвих квасців (на 5 частин води 1 частину квасців) чи на 10 – 15 хв. в 20% – ний розчин виннокам'яної кислоти або в І5% – ний розчин кремнієвої кислоти.

Якщо слід залитий водою, то застосовують насипний спосіб. Перед цим можна спробувати видалити надлишок води спринцовкою, але дуже обережно, бо разом з водою всмоктується і грунт, що може утворити помилкові “додаткові особливості”.

В слід з водою обережно засипають сухий гіпс, котрий зверху розрівнюють. Якщо води недостатньо, її доливають крізь покладену поверх засипки ганчірку. Каркас та бирку застосовують також. Далі робота зі зліпком така ж, як і наведена вище.

Для виготовлення зліпків зі слідів на снігу гіпс розчиняють в максимально охолодженій воді з доданням кухонної солі (1 – 1,5% від ваги гіпсу). Через тканину густого плетіння або сито на дно сліду висівають порошок гіпсу шаром 1,5 – 2 мм. А далі виготовлення, зліпку – за вище розглянутими правилами.

Сліди на сипучих матеріалах (дорожній пил, мука, сухий річковий пісок і т.ін.) перед виготовленням зліпків закріплюють спеціальними розчинами (6 гр. лугу в 100 гр. спирту, 10 гр. целулоїду в 90 гр. ацетону, 5 гр. каніфолі в 95 гр. спирту). Спочатку, щоб не пошкодити слід, розчин наноситься пульверізатором, сопло якого спрямовується вгору, аби розчин падав назразок дощу. Після утворення видимої оком плівки сопло можно спрямовувати на слід.

Після утворення захисної плівки зліпок утворюють за загальними правилами.

Для закріплення слідів можна застосовувати гас. Його наносять на сліди також з допомогою пульверизатора спочатку – з відстані 80-60 см, потім – з 20 – 30 см до просичення гасом стінок сліду. Гас підвищує зчіплювання частин речовини.

Через 10 хв після просичення в слід можна обережно залити рідкий розчин гіпсу (консистенція молока). Пісня його загустіння в слід додатково вводиться розчин гіпсу звичайної консистенції.

Існують різні зліпочні маси на базі полімерів, їх також можна застосовувати для фіксації слідів ніг за методикою, вказаною в посібниках, що додаються до них.

Перед виготовленням зліпків за допомогою цих мас в необхідних випадках також провадиться укріплення стінок сліду за розглянутими нами правилами.

Доріжка слідів крім фотографування фіксується виготовленням схем з нанесенням данних необхідних вимірів елементів доріжки.

Вимірювання елементів доріжки слідів ніг провадиться, якщо на місці події кожною ногою залишено не менше 6 – ти слідів.

Довжина кроку правої (лівої) ноги вимірюється по відстані між центром її заднього краю каблука (п'ятки) і центром заднього краю каблука (п'ятки) лівої (правої) ноги.

Розворот ступні для кожної ноги визначається кутом між віссю сліду і лінією напрямку руху.

Ширина постановки ніг – це відстань між двома лініями, проведеними через центри слідів задніх зрізів каблуків, відповідно, правої і лівої ніг.

Для вимірювання елементів доріжки слідів ніг застосовуються великі шкільні циркулі, ортопедичні кутоміри та рулетки.

6  Методика трасологічної експертизи слідів ніглюдини і взуття

Мал. 3. Слід низу підошви взуття, у якому відобразились виробничо-технологічні ознаки. Розмічені деякі мікроознаки, які індивідуалізують даний слід

Об'єктами трасологічної експертизи слідів ніг можуть бути:

- сліди взуття чи босих ніг, виявлені у ході огляду місця події (разом з предметами, на яких вони залишені; масштабні фотознімки слідів; слідокопіювальні матеріали з відбитками поверхневих слідів; нарешті, зліпки об'ємних слідів);

- взуття, знайдене на місці події;

- взуття, панчохи, шкарпетки, вилучені у підозрюваного;

- експериментальні сліди ніг або взуття підозрюваного.

Проведення трасологічного дослідження слідів ніг складається з тих же стадій, що і всі інші криміналістичні дослідження, а саме: попереднього, детального, роздільного, порівняльного і формування висновків.

Отже, отримавши завдання і уяснивши задачі дослідження, експерт приступає до огляду об'єктів, які підлягають дослідженню. Вивчає їх стан, умови утворення та фіксації слідів.

Відносно взуття, яке є ототожнюваним об'єктом, необхідно встановити: як довго воно носилося після можливого залишення слідів, чи ремонтувалося у цей час.

Оцінюється якість експериментальних зразків, які надійшли на експертизу, у разі потреби експерт надсилає запит слідчому про додаткові дані та матеріали.

Детальне дослідження, доцільно почати з взуття, бо його ознаки більш очевидні ніж на слідах і тому їх відбитки простіше виявити і відрізнити від випадкових утворень, які могли з’явитися внаслідок умов слідоутворення.

Спочатку вивчаються загальні ознаки ототожнюваного об'екта;

-конфігурація і розміри підошви і її частин;

- спосіб кріплення з верхом;

- тип (вид) і номер взуття;

- особливість низу взуття;

- розміщення рельєфних малюнків і їх поєднання з частинами підошви, вид деталей рельєфних малюнків;

- розміщення рельєфних позначок (буквенних, цифрових і т.ін.);

- ознаки ремонту, зношення і т.ін.

Далі виявляють особливі ознаки:

- поєднання фрагментів рельєфних малюнків по лініям зрізу підошви;

- конфігурацію і розміщення ділянок зносу;

- дефекти рельєфних малюнків та інші нерівності (їх форму, розміри, положення);

- кількість і розміщення цвяхів, шпильок і гвинтів;

- наявність металевих деталей;

- випадкових включень сторонніх предметів;

- ознаки ремонту і т. ін.

У процесі роздільного дослідження слідів (їх зліпків, фотокопій та ін.):

-  визначають конфігурацію відображення в них низу взуття і їх частин;

-  довжину сліду, довжину і ширину кожної його частини;

-  форму відображення малюнків, буквенних і цифрових позначок, металевих деталей;

-  ознаки способу кріплення низу до верху т.ін.

Мал.4. Вимірювання сліду взуття

АБ - довжина сліду; ВГ - ширина підметкової частини сліду; ДЕ - ширина проміжної частини сліду; ЖЗ - ширина каблучної частини сліду.

Мал.5. Вимірювання сліду босої ноги

АБ - довжина сліду; ВГ - ширина плюсневої частини сліду; ДЕ - ширина проміжної частини сліду; ЖЗ - ширина пяточної частини сліду

По конфігурації відображення вирішують взуттям для якої ноги (правої чи лівої) залишений слід. Тобто пощук ознак в слідах аналогічний пошуку на взутті. В слідах ковзання визначають протяжність трас, їх ширину та кількість.

У результаті роздільного дослідження експерт може встановити, що відображення ідентифікаційних ознак в слідах або їх копіях відсутні, скажімо, внаслідок несприятливих умов слідоутворення, а тому досліджувані об'єкти непридатні для ототожнення.

В такому випадку,експертне дослідження на цьому закінчується.

Порівняльне дослідження починається з співставлення загальних ознак. Збіг загальних ознак служить відправним моментом для порівняння особливих ознак.

При порівнянні особливих ідентифікаційних ознак і їх відображень в слідах дотримуються такої послідовності:

Спочатку в сліді знаходять найбільш чітке відображення якої–небудь ознаки. Це відображення і схожу ознаку на взутті порівнюють між собою по формі, розмірам і дрібним деталям. В позитивному випадку цю ознаку використовують як орієнтир для пошуку інших ознак.

При встановленні такої кількості співпадаючих ознак, (загальних, особливих), які за переконанням експерта, становлять індивідуальний комплекс, можна робити висновок про тотожність взуття, яке залишило слід.

Встановлення розбіжностей особливих ознак, навіть при збігу загальних ознак, як правило, є достатньою підставою для висновку про відсутність тотожності.

При порівняльному дослідженні застосовуються традиційні методи: співставлення, суміщення і накладення.

Прийом співставлення використовується при безпосередньому порівнянні сліду (або його копії) з низом (підошвою) взуття.

Результати такого порівняння можуть бути проілюстровані на одномасштабних фотознімках шляхом нанесення позначок з одноіменними цифрами. Для більшої наглядності можна використати метод геометричних побудов.

Дослідження слідів ковзання доцільно супроводжувати методом суміщення.

Експериментальні сліди ковзання утворюють досліджуваним взуттям на матеріалах, близьких по своїм фізичним якостям слідосприймаючому об'єкту з місця події. Для експериментів можна також використовувати пластилин, віск та інші матеріали, які більш повно відображають ідентифікаційні ознаки.

Досліджувані і експериментальні сліди фотографують в одному масштабі. Одержані фотознімки розрізають в найбільш показових місцях і суміщують по наявним трасам і їх взаємному розміщенню.

Для вирішення питання чи носилося взуття, знайдене на місці пригоди, конкретною людиною, або при дослідженні слідів, залишених взуттям в калошах або ботах ефективним буває порівняльний прийом накладення.

З слідоносія, а саме: з внутрішньої поверхні підошви відповідного взуття, калоші чи бота робиться фотознімок сліду. При цьому взуття, нажаль, приходиться псувати (якщо не має устілки зі слідом, яку можна вийняти), щоб мати можливість досліджувати і фотографувати внутрішню поверхню підошви.

На інших об'єктах дослідження фотографується зовнішня поверхня підошви. Одномасштабні фотозображення (одне на фотопапері, друге на фотоплівці) порівнюються шляхом накладання.

Розглянуті прийоми наглядно ілюструють позитивні висновки і використовуються при виготовленні фототаблиць, які додаються до тексту експертизи.

При порівнянні в об'єктах дослідження можуть бути виявлені випадкові збіги і відмінності;

Експерт повинен вияснити причини таких чинників. Вони можуть бути самими різними. Це, перш за все – конкретні умови слідоутворвння, проходження тривалого часу між моментом вчинення злочину і вилучення сліду, вплив температурних і атмосферних факторів, недосконалості способів фіксації слідів і постійні зміни, що відбуваються на підошвах взуття у ході його експлуатації.

Основою для висновку при дослідженні слідів взуття є оцінка результатів порівняльного дослідження. Вирішуючи питання про тотожність взуття, яким залишені сліди на місці події, експерт повинен оцінити виявлені при порівняльному дослідженні збіги з точки зору чи достатні вони для позитивного висновку, чи дійсно вони становлять індивідуальний, неповторний комплекс ознак.

При позитивному рішенні питання про тотожність експерт повинен оцінити і пояснити не тільки збіг, а й відмінності. Пересвідчитися в їх несуттєвості і випадковості і пояснити це.

Особливості методики дослідження слідів босих ніг. Суттєва особливість такого дослідження полягає в тому, що на відміну від дослідження слідів взуття, експерт практично ніколи не має можливості досліджувати сам об'ект, який залишив слід, а тільки його відбитки, тобто мусить порівнювати слід з слідом, а не слід з слідоутворюючим об’єктом.

Коли порівнюються відбитки папілярних узорів, це не має значення, бо не ускладнює процес порівняння.

Інша справа, коли ми порівнюємо сліди зі слідами. Тут треба не випускати з уваги практично неминучі більші чи менші викривлення ознак під час слідоутворення або після нього. В даному випадку має місце, так би мовити, подвійна вірогідність викривлення ознак – в слідах з місця події і в експериментальних слідах. Це треба враховувати при пошуку ознак, їх порівнянні і, особливо, при оцінці збігів і розбіжностей.

Оформлення результатів експертизи.

По результатам дослідження і зробленим висновкам складається текст епертизи з додатком фототаблиць і, можливо, схем (наприклад, доріжки слідів).

Вимоги до того, що повинен містити акт експертизи слідів ніг, загальні і ті самі як і до актів інших криміналістичних експертиз. Акт складається з вступної, дослідницької частини і висновків. Зміст кожної з цих частин розглядався в лекції про наукові основи трасології.

Необхідно ще раз нагадати, що в дослідницькій частині має бути докладно описаний хід всіх етапів дослідження, ясно і зрозуміло показані виявлені ознаки, процес їх порівняння і переконливо обгрунтовані висновки.

Заключна частина повинна містити лаконічні, чіткі і вичерпні відповіді на кожне питання в тій послідовності, в якій вони поставлені у вступній частині.

7 Висновки

Були висвітлені такі основні питання і визначення: криміналістичне значення слідів ніг людини і взуття, класифікація слідів ніг людини і взуття і механізм їх утворення, ідентифікаційні ознаки слідів ніг людини і взуття, виявлення, фіксація і вилучення слідів ніг людини і взуття методика трасологічної експертизи слідів ніг людини і взуття, розглянуті основні історичні етапи становлення криміналістичної техніки, як галузі науки криміналістики, а також сучасні методи, способи, прийоми і правила пошуку, фіксації і вилучення слідів ніг. Особливе значення приділяється методиці трасологічної експертизи слідів ніг людини.

Список використаних джерел

1.  Грановський Г.Л., Основи трасології| (Особлива частина|частка|).-М.,1977. Криміналістична експертиза. Випуск 4|.- М.,1968,

2.  Прищепа В.М., Сегай М.Я, Ознаки низу фабричного взуття і їх ідентифікаційне значення при трасологічних| дослідженнях. До., 1963

3.  Грановський Г.Л. Криміналістичне дослідження слідів ніг. - Київ.1970.

4.  Пророков І.І. Криміналістична експертиза слідів. - Волгоград 1980.

5.  Зуєв Е.І. Трасологічна експертиза слідів взуття. - М.,1964.

6.  Разумов З.А., Молибога Н.П, Огляд місця події|випадку|, - Київ, 1994.

7.  Трасологічне дослідження слідів кросівок: Методичні рекомендації. - М.,1993.

8.  Басалаєв А.А., Гуняєв З.А. Сліди ніг людини. - Ленінград 1985.

9.  Майліс Н.П., Судова трасологія., М-2003.