Реферат: Міжнародна правова статистика

Реферат: Міжнародна правова статистика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

на тему «Міжнародна правова статистика»

з дисципліни “Правова статистика ”

Харків 2011

Зміст

Вступ

1. Поняття, завдання і методи міжнародної правової статистики

2. Правова статистика міжнародних організацій

3. Організація правової статистики у зарубіжних країнах

Висновки

Список літератури

Вступ

Актуальність вивчення міжнародної правової статистики зумовлена багатьма причинами. Поглиблення міжнародного розподілу праці, розширен­ня обсягів зовнішньоекономічних зв`язків, інтеграційні процеси у економіч­них і суспільних взаємовідносинах між державами, глобалізація злочинності і її організованих транснаціональних форм зумовлюють необхідність викори­стання статистичних матеріалів, які характеризують розвиток економіки, культури, проявів соціальної патології і злочинності у різних країнах.

Міжнародна статистика вивчає методологію розрахунків статистичних показників, які відображають економічний розвиток і стан правопорядку в окремих країнах і на міжнародному рівні.

міжнародна статистика економіка

1. Поняття, завдання і методи міжнародної правової статистики

Як частина соціально-економічної статистики міжнародна статистика складається з трьох органічно пов`язаних напрямків:

1) наукової і практичної діяльності міжнародних статистичних ор­ганізацій;

2) узагальнення досвіду організації та методології статистики у різ­них країнах;

3) проведення міжнародних зіставлень і порівняльних дослід­жень.

Ці ж напрямки дослідження обумовлюють і основні завдання міжна­родної правової статистики. Головним із них є:

а) розробка системи групувань і класифікацій у різних галузях статистики;

б) створення єдиної статистичної бази для розробки принципів міжнародної політики у сфері боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями;

в) узагальнення досвіду правозастосовної практики і діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу;

г) розробки системи обліку і обчислення показників відповідно до між­народних стандартів;

д) забезпечення вірогідності, об`єктивності, оператив­ності, стабільності, доступності зведених статистичних даних про правові явища;

е) забезпечення цілісною статистичною інформацією міжнародні організації.

Таким чином, предметом міжнародної правової статистики є вивчення кількісної сторони діяльності правоохоронних і правозастосовчих органів у різних країнах світу, пов`язаних із застосуванням норм права і реалізацією правової відповідальності, в цілях подальшого якісного її аналізу в певних умовах часу і конкретних територій.

Виходячи з цього, об`єктом статистичного спостереження є світовий правопорядок і соціально-економічні та правові явища, які в ньому відбува­ються. За одиницю спостереження при цьому береться або окрема країна, або певні регіони світу.

У міжнародній правовій статистиці в процесі дослідження використо­вують практично усі ті методи загальної та математичної статистики, що і у вітчизняній, але з певними особливостями, які обумовлені об`єктом дослід­ження. Успіх будь-якого статистичного дослідження залежить від якості зі­браних матеріалів в процесі статистичного спостереження. На результати статистичного спостереження в міжнародній правовій статистиці впливають цілий ряд факторів.

По-перше – це масштабність і складність організації проведення будь-яких масових спостережень (переписів, обстежень, вибіркових досліджень). Проведення суцільних досліджень при цьому фактично не можливе у зв`язку з досить великим обсягом робіт. Тому переважно застосовують вибіркові, монографічні, а також спостереження основного масиву, які переважно мають періодичний або одноразовий характер.

По-друге. Складнощі виникають і при визначенні об`єкту спостере­ження, тобто сукупності тих країн, які можуть бути охоплені статистичним спостереженням. На визначення об`єкту спостереження впливає ціла сукупність соціально-політичних, економічних, ідеологічних факторів тощо.

По-третє. Наявність різних систем обліку правових явищ, а в деяких країнах їх повна відсутність, потребує як попереднього, так і по результатах досліджень глибокого наукового аналізу і перерахунку одержаних даних.

Застосування методів угрупування і зведення статистичних даних потребує громіздкої роботи по перевірці зібраних даних, їх систематизації, об­робці, підрахунках підсумкових даних і подання їх у формі статистичних таблиць у зв`язку з тим, що первинні дані надаються переважно у формі інформації урядів держав, або беруться із офіційних їх видань.

Методи визначення узагальнюючих показників зведених статистичних даних застосовують при аналізі і вирішенні завдань, пов`язаних з виявленням і вивченням тенденцій, закономірностей їх проявів у різних країнах, регіонах і у світі в цілому. При цьому застосовується досить значна сукупність пара­метрів оцінки будь-якого роду. Це і відносні величини і середні, і індекси, і методи визначення співвідношення статистичних показників у структурі явищ, методи аналізу рядів динаміки, методи кількісного визначення зв`язків і взаємозв`язків між проявами однорідних явищ в різних країнах, графічний метод тощо.

Але головну проблему методології міжнародної правової статистики складає проблема порівнянності даних. Вона вирішується сьогодні переважно застосуванням методів математичної, кібернетичної статистики і самих сучасних технологій обчислювальної техніки.

Але і при застосуванні суперсучасних технологій досягти більш менш задовільної порівнянності показників міжнародної правової статистики до­сить складно. Тому експерти міжнародних статистичних організацій вихо­дять з цього скрутного становища, використовуючи комплексну систему збо­ру і аналізу статистичної інформації. В числі обов`язкових елементів цієї си­стеми можна назвати наступні:

1.  Доповнення кількісних показників офіційної статистики про стан правопорядку в державі якісними показниками соціально-економічної і адміністративної статистики.

2.  Аналіз соціально-економічної сутності кримінального і адмініст­ративного законодавства.

3.  Проведення порівняльного аналізу кримінально-правових і адмі­ністративних дефініцій і порядку реєстрації злочинів і правопорушень у різних країнах.

4.  Вивчення повідомлень засобів масової інформації про стан пра­вопорядку в країні і проявів правопорушливої поведінки.

5.  Використання ефективних методів корекції одержаних матеріалів із країн, які надали відповідну інформацію

6.  Широке використання методів середніх величин, індексів, які дозволяють провести типологічні, варіаційні і аналітичні угрупування, як за первинними, так і вторинними ознаками.

Таким чином, аналіз даних міжнародної правової статистики дає змогу порівняти прояви окремих правових явищ у різних країнах і висвітлити їх тенденції у глобальному масштабі по регіонах і групах країн, динаміці струк­турних показників, кореляційних зв`язків між правовими і соціально-еконо­мічними явищами. А в цілому виявити тенденції розвитку законослухняного суспільства і реагування людської спільноти на кримінальні реалії.

2. Правова статистика міжнародних організацій

Велика різноманітність статистичних показників, які надають окремі держави з міжнародної правової статистики, спричинили необхідність ство­рення спеціальних організацій, які збирають і обробляють відомості про стан правопорядку в окремих державах і в цілому в світі. Ці організації можуть бути як національними, так і інтернаціональними.

Міжнародні статистичні організації не тільки розробляють статистич­ну методологію і програми спостережень, але й збирають і опрацьовують статистичні дані.

Серед міжнародних організацій найважливіше значення мають статис­тичні органи ООН. Методологічним центром цих служб є Міжнародний ста­тистичний інститут. На сесіях інституту затверджують методологію, визна­чають різні показники, а також узгоджують методи спостережень у різних країнах.

Практичну діяльність ООН здійснює через Статистичну комісію ООН і статистичний відділ секретаріату ООН.

Статистична комісія ООН (заснована у 1946 р.) як провідний орган сучасної міжнародної статистики здійснює розробку міжнародних стандартів і координує статистичну діяльність різних міжнародних організацій, які співробітничають з ООН в галузі статистики.

Такими організаціями є:

Міжнародна організація праці (МОП);

Продовольча і сільськогосподарська організація Об`єднаних Націй (ФАО);

Організація Об`єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);

Організація Об`єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО);

Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР);

Міжнародний валютний фон (МВФ);

Всесвітня організація охорони здоров`я (ВОЗ);

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО);

Всесвітня поштова спілка (ВПС);

Міжнародна спілка інтербачення (МСІ);

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО);

Міжнародна морська організація (ММО);

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ);

Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

Міжнародна спілка електрозв`язку (МСЕ);

Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР);

До інших міжурядових установ відносять:

Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ);

Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ);

Міжнародний торговий центр ЮНКТАД – ГАТТ (МТЦ).

Рекомендації, які розробляє Статистична комісія, є основою діяльності Статистичного бюро ООН. Комісія підпорядкована Економічній і Соціальній раді ООН, якій вона надає доповіді про рішення, що прийняті на сесіях. Комісія діє у таких напрямках:

1.  Аналіз досвіду окремих країн у розробці статистичної методології.

2.  Поліпшення порівнянності даних і розробка міжнародних стандартів.

3.  Розробка заходів щодо надання допомоги різним країнам в організації національної статистики.

У підпорядкованості центральному апарату ООН знаходиться демографічна статистика і всі інші галузі економічної статистики, за винятком статистики сільського господарства і праці. Відповідальність за їх розвиток покладено відповідно на Продовольчу і сільськогосподарську орга­нізацію Об`єднаних Націй (ФАО) і Міжнародну організацію праці (МОП).

Статистична комісія і Статичне бюро координують діяльність міжна­родних спеціалізованих установ в галузі статистики, розробляють, узгоджу­ють і поширюють міжнародні статистичні рекомендації, видають міжнародні щорічники тощо.

Статистична комісія разом із Статичним бюро ООН та іншими міжнародними статистичними та економічними організаціями розробляє міжна­родні стандарти: наприклад, міжнародні класифікації галузей економічної діяльності та класифікацію товарів. При цьому вона здійснює аналіз досвіду переписів населення і промисловості у різних країнах світу, методів та орга­нізації статистики транспорту, зв`язку, торгівлі, статистики рівня життя на­селення та ін. Крім того, комісія розробляє міжнародні стандарти в галузі зведених господарських показників (системи національних рахунків, міжга­лузевих балансів, капітальних вкладень та інвестицій). На своїх сесіях Ста­тистична комісія приділяє багато уваги поліпшенню методів розрахунку по­казників зовнішньої торгівлі, статистиці оптових цін, а також соціальній статистиці.

Проблеми статистики населення крім Статистичної комісії детально вивчає Комісія з питань народонаселення Економічної і Соціальної ради ООН.

Останнім часом регіональні економічні комісії ООН і насамперед Економічна комісія ООН для Європи, виконують велику роботу з міжнародної статистики. При комісії створена постійно діюча Конференція європейських статистиків, пленарні засідання якої, починаючи з 1953 р., щорічно прово­дяться у Женеві.

Важливу роль у розвитку сучасної міжнародної статистики відіграють Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Статистична комісія Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), відділи міжна­родної статистики ряду зарубіжних країн, зокрема США, Великобританії, Японії.

Широкого визначення набуває статистична діяльність країн, що розви­ваються, в галузі міжнародної статистики (Конференція азіатських і афри­канських статистиків у ЮНІДО – Організація ООН сприяння промисловому розвитку).

В 1973 р. було засновано Міжнародну асоціацію статистичних обсте­жень (the International Association of Survey Statisticians – IASS), як одну із секцій Міжнародного статистичного інституту з метою сприяння вивченню та розвитку теоретичних та практичних засад вибіркових обстежень та переписів, підвищення зацікавленості щодо проблем обстежень та переписів з боку фахівців-статистиків, урядів та суспільства в різних країнах світу.

У галузі кримінально-правової статистики головна роль належить Економічній і Соціальній Раді ООН (ЕКОСОС), на яку покладено завдання координації співпраці держав у галузі попередження злочинності.

У 1971 р. ООН заснувала Комітет щодо попередження злочинності і боротьби з нею, в обов`язки якого входить надання доповідей по різних сис­темах боротьби зі злочинністю і поводження з правопорушниками, проведен­ня статистичного аналізу, підготовка конгресів ООН по попередженню зло­чинності. На всіх конгресах ООН, які проводяться кожні п`ять років, велике значення надавалося вивченню тенденцій в динаміці злочинності, проблемам її прогнозу, плануванню заходів протидії, уніфікації статистичних показни­ків.

Головним методологічним центром ООН є заснований в 1968 р. Цент­ральний науково-дослідний інститут по попередженню злочинності і повод­ження з правопорушниками ООН і регіональні інститути для Східної і Захід­ної Європи, для Азії і Далекого Сходу, для Центральної і Південної Африки.

До числа найбільш значних міжнародних організацій, які займаються вибірковим статистичним спостереженням відносяться: Міжнародна Асоціа­ція кримінального права (МАКП); Міжнародне кримінологічне об`єднання; Міжнародна соціологічна асоціація; Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Крім того проблемами кримінальної статистики займаєть­ся багато приватних соціологічних організацій, які проводять вибіркові до­слідження у різних країнах світу.

Вперше питання про порівнянність кримінально-статистичних даних різних держав було поставлено Адольфом Кетле на 1 Міжнародному статис­тичному конгресі в 1853 році . З тих пір ця проблема неодноразово обгово­рювалась на конгресах по міжнародній статистиці і на сесіях Міжнародного статистичного інституту, Конгресах ООН по попередженню злочинності і по­водженню з правопорушниками. Але суттєвих позитивних зрушень у цьому напрямку за весь цей час так і не було зроблено.

І лише несприятлива ситуація з боротьбою зі злочинністю у світі зму­сила Генеральну Асамблею 18 грудня 1972 р. прийняти резолюцію 3021 (ХХУП сесія), в якій державним членам ООН було запропоновано інформу­вати Генерального Секретаря про стан злочинності у їх країнах, стосовно офіційно зареєстрованих злочинів.

Організація Об`єднаних Націй з 1970 р. проводить велику роботу по збиранню статистичних даних про злочинність. В результаті були підготов­лені шість оглядів стану злочинності у світі і окремих регіонах. Кожний з них охоплює період в п`ять років: 1970 – 1975, 1976 – 1980, 1981 – 1985, 1986 – 1990, 1991 – 1995, 1996 – 2000. Кожний з цих оглядів готувався до наступно­го Конгресу ООН по попередженню злочинності. Незважаючи на те, що да­леко не всі держави надають статистичні дані, а одержані показники не завжди є порівняними, велика різниця в рівні латентності у різних країнах, ці огляди надають можливість одержати достатньо чітке уявлення про стан криміногенної ситуації у світі і окремих регіонах.

Зараз в ООН створена інформаційна система показників кримінально-правової статистики і діяльності органів поліції, прокуратури, судів і тюрем.

Таким чином, в умовах глобалізації і інтернаціоналізації злочинності у світі створенні уніфіковані міжнародні системи збору показників правової і кримінально-правової статистики є важливою передумовою для всебічного аналізу і розробки заходів по встановленню ефективного контролю над про­явами транснаціональної злочинності.

3. Організація правової статистики у зарубіжних країнах

Організація державної правової статистики у кожній країні має свої осо­бливості. На неї впливають структура економіки, державний устрій, традиції певної країни та інші фактори.

Головною особливістю організації правової статистики у більшості країн світу є те, що вона децентралізована і не має чіткої структурної систе­ми, як в нашій країні. Друга особливість полягає у відсутності єдиної мето­дології і системи збирання даних про правові явища. Третя особливість, це те, що інформацію про правові явища збирають безліч різноманітних органі­зацій. Поширена система приватних статистичних органів, які обслуговують перед усім приватні компанії, а іноді виконують замовлення державних ста­тистичних органів. Четверта особливість – наявність великого обсягу статис­тичної інформації, її безсистемність і непорівнянність, що не дає можливо­сті органам державної статистики здійснювати перевірку достовірності ста­тистичних даних.

Таким чином єдина статистична реєстрація цивільно-правових фактів та інших явищ і процесів, які характеризують юридичну діяльність у самому широкому розумінні цього слова практично не існує і вона дуже слабко ви­світлюється в офіційній статистиці.

Виходячи з цього, ми головним чином зупинимося на характеристиці кримінально-правової, судової, пенітенціарної і кримінологічної статистики в деяких країнах, яка отримала найбільший розвиток у своїй практичній орга­нізації у розвинутих країнах і являється предметом більш ретельного аналізу.

Під міжнародною кримінальною статистикою розуміється кримінально-правова статистика значної кількості держав, заснованої на вітчизняній сис­темі показників, тотожних по своїй природі, які мають однакові джерела, ре­гулярно збираються і обробляються на засадах єдиної методології. На жаль, такої уніфікованої міжнародної кримінальної статистики на сьогодення фак­тично не існує, хоча питання про її заснування має вже більш ніж вікову іс­торію, впродовж якої проходить її становлення як напрямку міжнародних статистичних досліджень.

Кримінальна статистика кожної держави відтворює специфічні особли­вості свого кримінального права, процесу, судового устрою, і вони настільки істотні, що вкрай ускладнюють повноцінний порівняльний статистичний аналіз.

Тому при вивченні показників міжнародної кримінальної статистики на­самперед слід мати на увазі розбіжності кримінального законодавства. В од­них країнах злочинні діяння підрозділяються на злочини, проступки і право­порушення. В інших – на злочини і правопорушення. В третіх – на злочинні діяння, які переслідуються по обвинувальному висновку, або без такого і т. д. Значно розрізняється і коло тих діянь, які визначаються як злочинні і пока­ранні. Є особливості і в юридичному визначені окремих понять: співучасть, замах на злочин, рецидив і багато інших. Істотна різниця і у визначенні скла­дів злочинів. Слід враховувати і ступінь інтенсивності діяльності органів по­ліції і суду у виявленні злочинів, а також кримінально-процесуальне законо­давство і організацію системи протидії злочинності в окремих країнах.

Істотна різниця існує і в самій організації кримінальної статистики в різних країнах світу. В чому ж полягає ця різниця?

По-перше, у системі показників, які характеризують злочин і особу злочинця.

По-друге, значне різноманіття у системі первинного обліку злочинів. А від цього багато в чому залежить повнота і якість статистичних даних, які друкуються в окремих країнах світу. Так, наприклад, викликає значний сум­нів якість офіційних кримінально статистичних відомостей Туреччини, Іспа­нії, Португалії, Мексики, деяких країн Азії, Африки, кримінальна статистич­на звітність яких навіть не поділяє справи на кримінальні та цивільні. В де­яких країнах Азії і Африки офіційної кримінальної реєстрації злочинів зовсім не існує.

По-третє, значні розбіжності існують і у одиницях виміру злочинності і адміністративних правопорушень. Офіційні статистичні дані характеризують зареєстровані злочини, розглянуті кримінальні справи, вироки, заарештова­них, обвинувачених, засуджених і т.д. без особливої їх диференціації. У Ве­ликій Британії (Англія, Уельс, Шотландія, Ірландія) до цього часу немає єди­ної статистики злочинності і судимості, хоча і друкується ряд статистичних збірників, в яких з різних боків висвітлюється діяльність системи криміналь­ної юстиції.

По-четверте, значна різниця у повноті охоплення статистичними показ­никами явищ, що реєструються. У деяких країнах друкуються відносно повні дані про всі виявлені злочини, у інших – вибіркові дані про злочини.

По-п`яте, нерідко із статистичних збірників не вдається з`ясувати на­скільки повна і вичерпна ця інформація.

По-шосте, складнощі порівняльно-статистичного аналізу злочинності у міжнародному масштабі обумовлюються і змінами чинного законодавства, які вносять істотні корективи в статистичні дані, а також змінами в організа­ції структурної побудови правоохоронних і судових органів.

Однак, не зважаючи на всі ці ускладнення порівняльно-статистичне вив­чення злочинності у міжнародному масштабі дає можливість для виявлення основних тенденцій динаміки злочинності у світі, її структури і особливостей регіональних проявів.

Розглянемо стисло систему організації статистичного обліку у деяких зарубіжних країнах.

США

Сполучені Штати Америки – країна з достатньо розвинутою, але далеко не повною кримінально-правовою статистикою. Статистика США де­централізована. Окрім ФБР статистичний облік злочинності в країні прово­дять понад десятка інших організацій: Національна служба інформації по кримінальній юстиції і кримінальній статистиці, Національний інститут по зловживанню наркотиками, Управління федеральних тюрем США, Управлін­ня судами США, Національна рада по злочинності і деліктвентності, Націо­нальний інститут правосуддя і попередження злочинності неповнолітніх, Інститут права і соціальних досліджень, Служба пробації і т.д.

Система державної статистики США будується за принципом створення так званих “фокусних точок”, тобто збирання даних здійснюється у певних відомствах і переважно про тяжкі злочини.

У США збирання статистичних даних про злочинність здійснюється на двох рівнях: на рівні штатів і на федеральному рівні. Звіти надаються відпо­відними агентствами штатів до ФБР. ФБР публікує кримінальну інформацію у різному вигляді. Але основним є щорічник – “Єдиний звіт про злочинність. Злочинність у США (Uniform Crime Reports. Crime in the United States)”. В ньому у федеральному масштабі і в розрізі окремих штатів публікуються ві­домості:

1) відносно восьми видах індексних (найбільш небезпечних) злочи­нах (вбивства, зґвалтування, грабежі, розбійні напади, злочини з проникнен­ням у приміщення, крадіжки, крадіжки автомобілів, підпалювання);

2) показ­ники про розкриті злочини;

3) відомості про арешти по 21 видах злочинної поведінки, у тому числі стосовно індексних злочинів;

4) відомості про працівників правоохоронних органів.

Окрім того адміністрація США не обмежується збиранням офіційної статистики про індексну злочинність. З 70-х років у країні систематично (1 раз в рік) проводиться репрезентативне вибіркове опитування населення з ме­тою виявлення осіб, які стали жертвами злочинів і не зверталися у правоохо­ронні органи (в цілях встановлення латентної злочинності). Одержані дані Міністерство юстиції публікує у загальному довіднику і в спеціальному збірнику про кримінальну віктимізацію в країні.

Германія

В Германії існує чотири самостійні інформаційні підсистеми статистичного обліку злочинності, які регулярно публікуються у розгорну­тому і стислому вигляді у відповідних збірниках. Це – поліцейська кримі­нальна статистика; статистика кримінального переслідування (вироки суду); статистика виконання покарань (охоплює осіб, які засуджені до позбавлення волі); статистика осіб умовно засуджених. Кожна із цих систем взаємно до­повнює одна іншу. Статистика Германії характеризується найбільшою досто­вірністю статистичних даних. Важливе значення віддається чіткому визна­ченню понять, які використовуються для відокремлення одиниць обліку. Одержані статистичні дані відображаються поліцейським відомством в Єди­ному щорічному статистичному звіті. Важливою особливістю німецької кри­мінальної статистики є наявність значної кримінологічної інформації про злочин, особу злочинця, обставини злочину і її жертву, стабільність у друку­ванні звітів, їх доступність і добра адаптація до використання.

Франція

У 1825 році Франція встановила першу національну систему кримінальної статистики. В наш час Французький національний інститут ста­тистики і економічних досліджень випускає статистичний щорічник Франції, у якому є глава “Юстиція”. У цій главі зосереджені дані судової і пенітенці­арної статистики. Дані поліції про кількість зареєстрованих злочинів не пуб­лікуються. Судова статистика містить цифрові дані про кількість осіб, засуд­жених судами присяжних, виправданих трибунальними і апеляційними суда­ми в метрополіях і заморських територіях. Пенітенціарна статистика містить цифрові дані про кількість і рух засуджених у пенітенціарних установах. Особливістю статистичного обліку у Франції є поділ правопорушень на три категорії – злочини, проступки і порушення, що відповідає структурі судо­устрою Франції.

Швеція

В Швеції з 1913 року публікуються офіційні статистичні дані про злочинність. Кримінальна статистика Швеції підрозділяється на: полі­цейську, судову і тюремну. Поліцейська статистика найбільш обмежена. В ній містяться дані тільки про кількість злочинів, які стали відомі поліції, і публікується лише з 1950 р. Судова і тюремна статистика представлена більш детальніше: в ній наводяться дані про кількість засуджених по категоріях злочинів, про міри покарання, про вік, стать правопорушників, злочинців-ре­цидивістів, кількість засуджених, які знаходяться в тюрмах, звільнених і т.д.

Японія

В Японії, так же як і в інших країнах, облік злочинності здійс­нюється державними органами. Статистичні дані надають: Головне полі­цейське управління, органи прокуратури, служби пробації і пенітенціарних органів, секретаріат Верховного суду. Ці органи видають відповідні статис­тичні збірники своїх відомств. Комплексний науково-дослідний інститут Мі­ністерства юстиції узагальнює статистичні дані  та видає у вигляді “Білої книги про злочинність”. Крім того, Головним поліцейським управлінням що­річно видається “Біла книга про поліцію”, в якій висвітлюються різні на­прямки діяльності поліції. Поліцейська статистика Японії найбільш достовір­на і придатна для статистичного аналізу.

Особливістю японської кримінальної статистики є роздільний облік зло­чинів, передбачених КК і злочинів, передбачених статутними законами, які не ввійшли до КК. По категоріях злочинів, передбачених КК, облік ведеться як за кількістю злочинів, так і злочинців. По категоріях статутних злочинів враховується тільки кількість справ, переданих до прокуратури.

Країни СНД

В країнах СНД організація кримінально-правової статис­тики багато в чому аналогічна її організації і функціонуванню в Україні. Різниця полягає лише в структуюванні органів, які здійснюють статистичний облік і звітність про окремі показники в документах первинного обліку. Але в сучасних умовах необхідність побудови чіткої і єдино образної системи кримінально-правової статистики, яка б задовольняла своїми показниками, не тільки оперативні, але й наукові кримінологічні вимоги, особливо відчутна. Інтеграційні процеси в державах СНД, діяльність міждержавних організова­них злочинних угрупувань актуалізували необхідність розробки системи по­казників про злочини для забезпечення міжнародних зіставлень. У Програмі методологічних робіт Статистичного комітету держав СНД і на поточних за­сіданнях Ради керівників статистичних служб країн-учасників СНД на цю проблему неодноразово зверталась увага.

Таким чином, можна зробити загальний висновок, що для конкретного статистичного аналізу показників міжнародної кримінально-правової стати­стики необхідно використовувати матеріали економічної, демографічної, со­ціально-культурної статистики і багато інших матеріалів.

В Україні проводиться робота по вдосконаленню статистичної методо­логії і переходу України на прийняту у міжнародній практиці систему обліку і статистики ринкової економіки відповідно до завдань, які були поставлені в Концепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, затверджених Поста­новою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р.

Список літератури

1.  Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 400 с.

2.  Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок ведення спеціальної митної статистики” від 12 грудня 2002 р. № 1865. // Урядовий кур`єр 19.12. 2002. – с. 20.

3.  Правова статистика: Навч. посібник /О.Г.Кальман, І.0. Хри­стич. – Х.: “Право”, 2008. –  204 с.

4.  Правова статистика. Курс лекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та інші. Під заг. ред. О.М. Джужи. – К.: [НАВСУ: Правові джерела], 2007. – 336 с.

5. Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 588 с.

6. Словарь криминологических и статистических терминов. // Кальман А.Г., Христич И.А. – Х.: ИИПП АПрН Украины, изд-во “Гимназия”, 2008. – 96 с.

7. Статистика: Підручник/За ред, А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. - К.: Вища шк., 2008. –  623 с.

8. Статистика: Підручник/ С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2007. –  467 с.

9. Статистичний облік і звітність у правоохоронних органах України// Кальман О.Г., Христич І.О. Науково-практичний посібник. – Х.: ІВПЗ АПрН УКраїни, вид-во “Гимназия”, 2008. – 140 с.

10. Трофімова Г.Г. Правова статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 75 с.

11. Чернадчук В.Д. Правовая статистика: конспект лекций. – К.: МАУП, 2009. – 72 с.