Курсовая работа: Аналіз собівартості перевантажувальних робіт

Курсовая работа: Аналіз собівартості перевантажувальних робіт

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПЕРЕВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ"

Ізмаїл – 2009

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т. п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Економічний аналіз це глибоке дослідження економічних явищ на підприємстві, тобто виявлення причин відхилення від плану і недоліків у роботі, розкриття резервів, їх вивчення, сприяння комплексному здійсненню економічної роботи і керуванню виробництвом, активний вплив на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшення якості роботи.

Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства.

Собівартість продукції є одним з найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, промислової сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і його удосконалювань.

Основна мета даної курсової роботи – розглянути методи аналізу собівартості продукції та послуг.

Курсова робота складається з трьох розділів.

В першому розділі розглядаються теоретичні аспекти аналізу собівартості перевантажувальних робіт.

У другому розділі наведено технічно та організаційну характеристики, показники ефективності діяльності досліджуваного підприємства.

Третій розділ присвячений аналізу собівартості послуг структурного комерційного господарства від підсобно-допоміжної діяльності, а саме вантажно-розвантажувальні роботи на місцях загального користування на станції Умань Державного територіального-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

1.1  Сутність, цілі та задачі аналізу собівартості перевантажувальних робіт

Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість – це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.

Від рівня собівартості залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан підприємства. Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Об’єкти аналізу собівартості продукції можна класифікувати за певними ознаками (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація об'єктів аналізу

Схема аналізу собівартості продукції і джерела їх даних для проведення аналізу зображено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема аналізу собівартості продукції і джерела даних для проведення аналізу

Завданнями аналізу собівартості продукції є:

-  оцінка виконання плану по собівартості за звітний рік;

-  виявлення використаних ресурсів подальшого зниження собівартості продукції;

-  розроблення заходів по мобілізації резервів економного витрачення матеріальних, трудових, грошових ресурсів.

1.2 Методика аналізу собівартості перевантажувальних робіт

Групування затрат за елементами – призначено для виявлення всіх затрат на виробництво за їх видам і відображає всі затрати підприємства, пов'язані з виготовленням промислової продукції, включаючи і ту її частину, яка призначена для виконання робіт і послуг непромислового характеру.

В цьому групуванню збережений принцип однорідності витрат, незалежно від спрямування затрат, які не можуть бути розподілені на складові частини.

Аналіз затрат за елементами дозволяє вивчити вплив на рівень собівартості використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Дані такого аналізу являються базою для:

– встановлення потреб підприємства в матеріальних ресурсах, оборотних засобах, матеріально-технічному постачанню;

– визначення завдань по одиниці собівартості продукції;

– складання кошторису витрат на плановий період;

– розрахунку суми затрат на весь випуск продукції по кожному елементу.

Для виявлення причин зміни рівня собівартості вивчають склад і структуру затрат на виробництво. З цією метою визначають питому вагу кожного елементу в загальній сумі затрат на виробництво в%.

Це дозволяє намітити основні напрями аналізу затрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально-, трудо-, енергофондомісткості.

При цьому порівнювати затрати в абсолютних величинах не має сенсу, так як вони обчислені на різний обсяг продукції чи робіт.

Класифікація затрат за статтями калькуляції, тобто за призначенням, дозволяє вивчити затрати по місцю їх виникнення, виявити їх зміни по окремим підрозділам підприємства, а також дає можливість розподілити витрати по видам продукції і визначити собівартість одиниці продукції

Таке групування затрат враховує їх поділ на прямі і накладні. Витрати, які безпосередньо включаються в собівартість окремих видів продукції називаються прямими (сировина, матеріали, покупні вироби, основна і додаткова з/п робітників, зайнятих виробництвом продукції).

Накладні – це затрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, цехові, загальнозаводські витрати). Затрати в сукупності по всім калькуляційним статтям складають повну собівартість товарної продукції

Затрати на 1 грн. ТП – це узагальнений показник собівартості продукції, за допомогою якого:

1) можна порівняти роботу різних підприємств, дати оцінку собівартості продукції за різні роки;

2) можна побачити прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.

При аналізі потрібно спочатку порівняти фактичні затрати на 1 грн. ТП з плановими і знайти відхилення, а потім розрахувати, як на це відхилення вплинули різні фактори

– асортименту і структури продукції;

– рівня собівартості продукції;

– цін на матеріальні ресурси, тарифи на електроенергію, теплоенергію.

Аналіз використання матеріальних ресурсів завершується підрахунком всіх резервів зниження витрат на матеріали, а саме:

– додаткова економія від ліквідації порушень строків впровадження оргтехміроприємств;

– запобігання фактам порушень норм витрат сировини і нераціональних замін матеріалів;

– ліквідація втрат від позапланових відходів;

– ліквідація перевитрат, транспортно-заготівельних витрат;

– розширення спеціалізації підприємств, збільшення частки покупних напівфабрикатів у загальному обсязі сировини і матеріалів.

Після підрахунку резервів з причин їх виникнення розробляють заходи по їх мобілізації.

При аналізі загальновиробничих (цехових) і загальногосподарських (загальнозаводських) витрат потрібно пам’ятати, що ці витрати належать до комплексних статей і є умовно-постійними, тобто не корегується на обсяг виробництва. Тому аналіз проводимо простим порівнянням фактичних витрат за статтями з плановими, тобто визначаємо абсолютне відхилення. Крім того, можна порівняти ці витрати звітного періоду з минулими роками. Такий аналіз дає можливість розглянути обґрунтованість запланованого зниження або підвищення окремих статей витрат.

При аналізі позавиробничих витрат потрібно знайти абсолютне відхилення по кожній статті. Крім того планову величину витрат, пов'язаних з реалізацією продукції (на тару, упаковку, транспортні витрати), корегують на фактичний обсяг реалізованої продукції, виходячи з% виконання плану реалізації.

При аналізі витрат на підготовку і освоєння виробництва необхідно встановити, за рахунок яких витрат допущені перевитрати або економія коштів. При цьому слід пам'ятати, що ці витрати залежать від обсягу продукції, тому потрібно розрахувати абсолютне і відносне відхилення.

Аналіз комплексних статей завершується підрахунком резервів зниження витрат по обслуговуванню виробництва і управління.

2. Характеристика і аналіз виробничо-фінансових показників роботи підприємства

2.1 Коротка характеристика підприємства

Повне найменування Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»

Скорочене найменування ДТГО «ПЗЗ»

Організаційно-правова форма ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

Код за ЄДРПОУ 04713033

Код території за КОАТУУ 8039100000

Територія (область) м. Київ

Район СТАРОКИВСЬКИЙ

Поштовий індекс         01034 Населений пункт        м. Київ Вулиця, вул. Лисенка 6

Південно-Західна залізниця є однією з провідних транспортних артерій держави. Біля 20% основних виробничих фондів ‛Укрзалізниці‛ знаходиться у віданні залізниці.

Південно-Західна залізниця займає друге місце по обсягу перевезень серед шести залізниць України. В загальному обсязі вантажних перевезень України кожна шоста тонна припадає на частку ПЗЗ.

Біля третини від загального об’єму пасажирообігу України забезпечується залізничниками Південно-Західної залізниці, в тому числі значна частка міжнародних перевезень.

Південно-Західна залізниця одна з найстаріших залізниць України і є невід’ємною частиною національного залізничного транспорту України.

Початок будівництва залізниць на Україні відноситься до 60-х років ХІХ століття, коли виникла необхідність з’єднання Одеського порту і південно-західних кордонів Росії з центральними областями.

Першу на Україні залізницю Одеси – Балта, довжиною 213 кілометрів, будували за казенний рахунок біля трьох років (1861–1865), керував цими роботами барон Унгерн-Штернберг.

У травні 1866 року приступили до будівництва Києво-Балтської залізниці, як продовження лінії Одеса-Балта. Рух поїздів на цій лінії було відкрито через 4 роки.

7 червня 1870 року було покладено початок існування Південно-Західної залізниці.

Пасажирський вокзал у Києві будувався відразу для двох залізниць – Києво-Балтської та Курсько-Київської. Остання була продовжена до кінця 1868 року до лівого берега Дніпра у Києві, але ще два роки будували міст через Дніпро під керівництвом інженера Струве. Перший поїзд зі сторони Курська прийшов до Києва у лютому 1870 року.

У 1871–1876 р.р. збудовані дільниці Жмеринка-Волочиськ, Бердичів-Кривин, у 1890–1897 рр. дільниці Жмеринка-Могилів-Подільський, Козятин-Умань, Христинівка-Шпола, Бердичів-Житомир. У 1897 р. до залізниці приєднана Фастівська лінія, а в 1902 р. – Волинська лінія і збудована дільниця Київ-Коростень.

У 1883 р. приєднана збиткова і незавершена Бендеро-Галацька лінія протяжністю 293,5 км.

У 1913 році розгорнута довжина головних колій складала 3906 верств, у тому числі 1349 верств – дві колії.

Рухомий склад налічував 1480 паровозів, 31809 товарних і 1650 пасажирських вагонів. В управління Південно-Західної залізниці входили служби колії, тяги, руху, телеграфу, комерційної, зборів та матеріальної. Крім того, були ще канцелярія начальника залізниці, бухгалтерія, учбовий відділ і лікарська служба.

В своїй роботі залізниця керується «Обліковою політикою Укрзалізниці», затвердженою наказом Укрзалізниці від 19.01.2000 року №17-Ц і змінами та доповненнями, затвердженими Укрзалізницею. Ведення бухгалтерського обліку в 2006 році на об'єднанні здійснювалось у відповідності до вимог З-ну України від 16/07/99 р. №996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів, чинних на території України. Організація бухгалтерського обліку на об'єднанні в період, що перевірявся, ґрунтувалась відповідно до облікової політики, що затверджена наказом Держадміністрації транспорту України №17Ц від 19/01/00 р. Та наказом ДТГО «ПЗЗ» №109-Н від 19/03/01 р. В 2006 році облікова політика об'єднання залишалася незмінною.

Фінансування діяльності залізниці здійснюється згідно «Фінансового плану підприємства», узгодженого з Укрзалізницею та затвердженого Міністерством транспорту України.

Договори на перевезення пасажирів та вантажів довгострокові, визначені «Ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України» серія АА, №217112.

В даній роботі розглядаються послуги підприємства залізниці комерційного господарства від підсобно-допоміжної діяльності, а саме вантажно-розвантажувальні роботи на місцях загального користування на станції Умань.

2.2 Характеристика виробничих показників роботи підприємства і його технічних засобів

Таблиця 2.1. Інформація про основні засоби (за залишковою вартістю)

2.3 Економічна ефективність роботи підприємства

Розглядаючи фінансову звітність структурного комерційного господарства від підсобно-допоміжної діяльності, а саме вантажно-розвантажувальні роботи на місцях загального користування на станції Умань Державного територіального-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», можна визначити наступне (див. табл. 2.2):

-  власні кошти господарства як у минулому, так і у звітному періоді складають 92%, що підкреслює високий рівень фінансової незалежності;

-  господарством має високий рівень фінансової стабільності, оскільки значення показника значно перевищує нормативний рівень: у 2007 р складав 12,13 в.п., а у 2008 р. 11,98 в.п. при нормативному значенні >1;

-  господарство має власні необоротні кошти, оскільки оборотні кошти формуються головним чином на запозичений капітал, хоч і відзначається тенденція до збільшення питомої ваги власних оборотних коштів на 28%;

-  коефіцієнт поточної та абсолютної ліквідності як у минулому так і у звітному році значно перевищували нормативне значення, однак мають тенденцію до зменшення, що погіршується й незначним рівнем абсолютної ліквідності та її зменшенням (див. показники 6–8 табл. 2.2);

-  зростає оборотність активів і запасів, що є позитивним явищем, оскільки відображає зростання ефективності їх використання;

-  не змінився період погашення кредиторської заборгованості, однак період погашення дебіторської заборгованості зріс, тобто слід приділити увагу дисципліни погашення боргів дебіторами;

-  рентабельність власного капіталу, функціонуючого капіталу, загальна рентабельність зменшилися, є низьким й зменшується надалі рівень рентабельності послуг, що надає господарство, тож аналіз собівартості перевантажувальних робіт та пошук резервів до зменшення їх собівартості є доцільним.

Таблиця 2.2. Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» станція Умань

3.1 Аналіз динаміки собівартості перевантажувальних робіт

За даними реєстрів бухгалтерського обліку (журнал-ордер №5, розділ ІІ), оборотної відомості до рах. №23 «Виробництво», аналітичної довідки бухгалтерії та ф. 2 «Звіт про фінансові результати» витрати на здійснення перевантажувальних робіт на даному підприємстві складають (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Витрати на здійснення послуг

Як видно за даними таблиці 3.1. витрати підприємства в звітному періоді зменшилися порівняно з попереднім роком на 1,000 тис.грн., при чому мало місце зменшення не за всіма елементами витрат, а саме: на 0,670 тис.грн. збільшилися відрахування в фонд соціального захисту, на 0,110 тис.грн. амортизація основних фондів. Однак вказане збільшення було компенсовано за рахунок зменшення матеріальних витрат на 0,230, витрат на виплату заробітної плати на 0,560, інших витрат на 0,990 тис.грн.

За елементами витрат, що зросли, розглянемо витрати по статтям калькуляції: відрахувань в фонд соціального захисту зросли на 0,670 тис.грн. через збільшення відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до пенсійного фонду України), а також відрахувань на додаткове пенсійне страхування на 0,570 тис.грн. й зростання інших обов’язкових зборів і відрахування на соціальні заходи, що визначені законодавством на 0,100 тис.грн., збір на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття в звітному році залишався на рівні минулого року 0,001 тис.грн. й не змінився.

Крім того, слід зазначити, що відбулося зменшення умовно-змінних витрат (-1,000 тис.грн.), умовно-постійні витрати залишилися на рівні минулого року.

Враховуючи дані табл. 3.1., визначимо витрати на 1 тону перевантажених вантажів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Витрати на 1 тону перевантажених вантажів

Перемінні витрати в собівартості усього обсягу перевантажень зменшилися пропорційно зменшенню загального обсягу перевантажень (-0,027). Величина постійних витрат в розрахунку на одиницю перевезень збільшується пропорційно зменшенню обсягу перевезень (+0,003).

3.2 Аналіз структури собівартості

За даними табл. 3.3. очевидною є зміна витрат на здійснення перевантажень не тільки за абсолютними значеннями (зменшення взагалі на 1,000 тис.грн.), а й структурні зрушення: 7 пунктів структури (п.с.) мали зміщення, а саме: на 1 п.с. збільшення матеріальних витрат та амортизації основних фондів, на 5 п.с. збільшення відрахувань в фонд соціального захисту, відповідно на 2 п.с. зменшення заробітної плати й 5 п.с. інші витрати.

Найбільшу питому вагу як в минулому, так і звітному році мають матеріальні витрати, по статтям калькуляції яких мали місце наступні зміни: витрати на придбання у сторонніх організацій або виготовлених власними силами пального, запасних частин і комплектуючих виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, палива, інших виробничих запасів зменшилися на -0,304 тис.грн. й на -1,7 п.с., собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (спеціального одягу, взуття, форменого одягу, що необхідні для виконання професійних обов’язків, інструменту, пристроїв, інвентарю, приладів, лабораторного обладнання, миючих засобів, інших), які не належать до основних фондів збільшилася на +0,071 тис.грн. й на +1,45 п.с., втрати від нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку зменшилися на -0,126 тис.грн. й на -2,00 п.с., інші матеріальні витрати збільшилися 1,00 тис.грн. й на 2,25 п.с. (табл.3.3).

Таблиця 3.3. Витрати на здійснення перевантажень

3.3 Аналіз чинників, що впливають на собівартість перевантажувальних робіт

Враховуючи показники таблиці 3.4. визначаємо, що загальні витрати зменшились на -1,000 тис.грн. чи -6,25% (100*(15,000–16,000)/16,000).

У зв’язку з зниженням вантажообігу на 2,1% (Кmn=0,979 → 100–97,9=2,1) сума загальних витрат зменшилась на -0,235 тис.грн. (15,765–16,000).

За рахунок зміни структури перевантажувальних робіт загальні витрати зросли на 0,003 тис.грн. (15,768–15,765), що свідчить про збільшення менш рентабельних перевантажувальних робіт. Питомі змінні витрати на 1 тону вантажу зменшилися на -0,027 тис.грн. (табл. 3.2), що викликало зменшення загальних витрат на -0,768 тис.грн. (15,000–15,768). Оскільки постійні витрати є сталими, їх вплив на зміну загальних витрат дорівнює нулю (15,000–15,000). Взагалі за рахунок зменшення вантажообігу та зміни структури перевантажувальних робіт, загальні витрати зменшилися на -0,232 тис.грн. (15,798–16,000), а за рахунок зміни ресурсомісткості та цін на ресурси загальні витрати зменшилися на -0,768 тис.грн. (15,000–15,768) або -4,87%. Зміна питомих змінних та постійних витрат відбувається за рахунок зміни ресурсомісткості та цін на ресурси. Для визначення впливу зміни цін на ресурси на загальні витрати по здійсненню послуг необхідно фактичну кількість спожитих ресурсів за звітний період помножити на ціни минулого року (порівняні ціни) й порівняти їх з вартістю звітного року (p1q1-p0q1)=1,747–0,745=+1,002. Таким чином, за рахунок зниження ресурсомісткості загальні витрати знизилися на -1,770 тис.грн. (-0,768–1,002), з чого можна дійти висновку, що на підприємстві вжито й ефективно використано заходів з зниження непродуктивного витрачання ресурсів (запасні частини, палива тощо). Вага зовнішніх факторів в зниженні собівартості здійснення перевантажувальних робіт підприємством складає 36%(100*1,002/0,768), а внутрішніх 64%(100*1,77/0,768).

Таблиця 3.4. Похідні дані для факторного аналізу загальної суми витрат

Як узагальнююча калькуляційна одиниця використовується показник суми витрат, що припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів.

Вплив факторів на зміну витрат, що припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів визначають методом ланцюгових підстав:

Таблиця 3.5. Розрахунок факторів на зміну витрат, що припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів

Таблиця 3.6. Сума витрат, що припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів

Аналітичні розрахунки (табл. 3.6) показують, що підприємство збільшило витрати на 1 грн виручки на 1,181 коп. (25,424–24,242), в тому числі за рахунок:

-  зменшення вантажообігу на +0,674 коп. (24,9162–24,2424);

-  зміни структури перевантажувальних робіт на -0,520 коп. (24,3958–24,9162);

-  зменшення змінних витрат на -1,188 коп. (23,2076–24,3958);

-  зменшення тарифів на +2,216 коп. (25,4237–23,2076).

Сума змінних та постійних витрат в свою чергу залежить від ресурсомісткості та зміни вартості спожитих ресурсів. На даному підприємстві за рахунок зміни вартості спожитих ресурсів (збільшення вартості палива, запасних й змінних частин тощо) загальні витрати зросли на +1,002 тис.грн., а за рахунок зниження ресурсомісткості (через раціональне використання ресурсів) загальні витрати знизилися на -1,770 тис.грн. Таким чином, загальні витрати на 1 грн. доходу змінилися наступним чином, відповідно: +1,550 коп. (+1,002*100/64,634) та -2,738 коп. (-1,770*100/64,634).

3.4 Аналіз впливу собівартості на рентабельність перевантажувальних робіт

За наведеними в табл. 3.7 даними видно, що зменшення прибутку підприємства викликають зменшення вантажообігу (-0,436 тис.грн.), зменшення тарифів (-1,432 тис.грн.) та збільшення вартості спожитих ресурсів (-1,002 тис.грн.). Й навпаки, сприяють збільшенню прибутку встановлена структура перевантажувальних робіт (+0,336 тис.грн.), рівень змінних витрат на 1 т.км (+0,768) й зниження ресурсомісткості (+1,770 тис.грн.).

Таблиця 3.7. Вплив факторів на зміну суми прибутку

В таблиці 3.8. наведено похідні дані для вивчення рівня, зміни та факторів впливу рентабельності перевантажувальних робіт:

Таблиця 3.8. Рентабельність перевантажувальних робіт

1) Зміна рентабельності за рахунок асортиментних зрушень:

=293,333–312,500=-19,167%

2) Зміна рентабельності за рахунок зменшення тарифів:

=((59–16)/16*100) – 293=-19,164%

3) Зміна рентабельності за рахунок зменшення собівартості:

=100*((65–16)/16 – (59–16)/16))=+35,733%

Рентабельність здійснення перевантажувальних робіт зменшилася на -2,598%, що викликано зменшенням через асортиментні зрушення на -19,167%, зменшенням через зменшення тарифів на -19,164% й збільшенням через зменшення собівартості на +35,733%.

3.5 Резерви зниження собівартості перевантажувальних робіт

Найбільшим резервом зменшення суми загальних витрат на 1 грн. доходу є збільшення тарифу, оскільки через його зменшення в звітному періоді порівняно з минулим роком, витрати на 1 грн. доходу збільшилися на 2,213 коп.

Крім того, наочною є й необхідність збільшення вантажообігу, оскільки його зменшення викликало збільшення витрат на 1 грн. доходу на 0,674 коп. (змінні витрати знизилися пропорційно зменшенню вантажообігу, а постійні за сталості їхнього розміру розподілені на менший вантажообіг, що підвищує собівартість як 1 т. так й збільшує витрати на 1 грн. доходу).

Враховуючи, що за аналітичними даними на підприємстві є резерв збільшення вантажообігу на 1,600 тис.т. й планова собівартість додаткового вантажообігу складає 0,845 тис.грн. при сталості постійних витрат, тобто їх питома вага буде дорівнювати 30,29%(100 – ((10,200+0,845)*100/(15,000+0,845))), збільшення вантажообігу забезпечить наступну економію витрат:

=0,845*30,29/100 =0,256 тис.грн.

В цілому загальні витрати на підприємстві можуть буди додатково зменшеними через поліпшення структури вантажообігу, оскільки в звітному році зміна структури вантажообігу викликала збільшення загальних витрат на 0,003 тис.грн.

Резервами збільшення прибутку є збільшення вантажообігу у (-0,436 тис.грн), збільшення тарифів (-1,432 тис.грн.) та зменшення вартості спожитих ресурсів (-1,002 тис.грн.).

Взагалі за рахунок асортиментних зрушень та зміни тарифів, що негативно впливають на рентабельність перевантажувальних робіт додаткова сума прибутку може становити: 64,634*(19,17+19,16)/100=24,780 тис.грн.

Висновки і пропозиції

За наведеними розрахунками доходимо висновку, що витрати підприємства в звітному періоді зменшилися порівняно з попереднім роком на 1,000 тис.грн., при чому мало місце зменшення не за всіма елементами витрат, а саме: на 0,670 тис.грн. збільшилися відрахування в фонд соціального захисту, на 0,110 тис.грн. амортизація основних фондів. Однак вказане збільшення було компенсовано за рахунок зменшення матеріальних витрат на 0,230, витрат на виплату заробітної плати на 0,560, інших витрат на 0,990 тис.грн.

За елементами витрат, що зросли, розглянуто витрати по статтям калькуляції: відрахування в фонд соціального захисту зросли на 0,670 тис.грн. через збільшення відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до пенсійного фонду України), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування на 0,570 тис.грн. й зростання інших обов’язкових зборів і відрахування на соціальні заходи, що визначені законодавством на 0,100 тис.грн., збір на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття в звітному році залишався на рівні минулого року 0,001 тис.грн. й не змінився.

Змінні витрати в собівартості усього обсягу перевантажень зменшилися пропорційно зменшенню обсягу перевантажувальних робіт (-0,027). Величина постійних витрат в розрахунку на одиницю перевантажень збільшується пропорційно зменшенню обсягу перевантажувальних робіт (+0,003).

Очевидною є зміна витрат на здійснення перевантажувальних робіт не тільки за абсолютними значеннями (зменшення взагалі на 1,000 тис.грн.), а й структурні зрушення: 7 пунктів структури мали зміщення, а саме: на 1 п.с. збільшення матеріальних витрат та амортизації основних фондів, на 5 п.с. збільшення відрахувань в фонд соціального захисту, відповідно на 2 п.с. зменшення заробітної плати й 5 п.с. інші витрати.

Найбільшу питому вагу як в минулому, так і звітному році мають матеріальні витрати, по статтям калькуляції яких мали місце наступні зміни: витрати на придбання у сторонніх організацій або виготовлених власними силами пального, запасних частин і комплектуючих виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, палива, інших виробничих запасів зменшилися на -0,304 тис.грн. й на -1,7 п.с., собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (спеціального одягу, взуття, форменого одягу, що необхідні для виконання професійних обов’язків, інструменту, пристроїв, інвентарю, приладів, лабораторного обладнання, миючих засобів, інших), які не належать до основних фондів збільшилася на +0,071 тис.грн. й на +1,45 п.с., втрати від нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку зменшилися на -0,126 тис.грн. й на -2,00 п.с., інші матеріальні витрати збільшилися 1,00 тис.грн. й на 2,25 п.с. (табл. 3.3, рис. 3.3).

Загальні витрати зменшились на -1,000 тис.грн. чи -6,25% (100*(15,000–16,000)/16,000) (табл. 3.4). У зв’язку з зниженням вантажообігу на 2,1% (Кmn=0,979 → 100–97,9=2,1) сума загальних витрат зменшилась на -0,235 тис.грн. (15,765–16,000). За рахунок зміни структури вантажообігу загальні витрати зросли на 0,003 тис.грн. (15,768–15,765), що свідчить про збільшення менш рентабельних перевантажувальних робіт. Питомі змінні витрати на 1 тону вантажу зменшилися на -0,027 тис.грн. (табл. 3.2), що викликало зменшення загальних витрат на -0,768 тис.грн. (15,000–15,768). Оскільки постійні витрати є сталими, їх вплив на зміну загальних витрат дорівнює нулю (15,000–15,000).

Взагалі за рахунок зменшення вантажообігу та зміну структури перевантажувальних робіт, загальні витрати зменшилися на -0,232 тис.грн. (15,798–16,000), а за рахунок зміни ресурсомісткості та цін на ресурси загальні витрати зменшилися на -0,768 тис.грн. (15,000–15,768) або -4,87%.

Зміна питомих змінних та постійних витрат відбувається за рахунок зміни ресурсомісткості та цін на ресурси. Визначено, що за рахунок зниження ресурсомісткості загальні витрати знизилися на -1,770 тис.грн. (-0,768–1,002), з чого можна дійти висновку, що на підприємстві вжито й ефективно використано заходів з зниження непродуктивного витрачання ресурсів (шин, палива тощо). Вага зовнішніх факторів в зниженні собівартості здійснення перевантажувальних робіт підприємством складає 36%(100*1,002/0,768), а внутрішніх 64%(100*1,77/0,768).

Аналітичні розрахунки показують, що підприємство збільшило витрати на 1 грн. виручки на 1,181 коп. (25,424–24,242), в тому числі за рахунок: зменшення вантажообігу на +0,674 коп. (24,9162–24,2424); зміни структури перевантажувальних робіт на -0,520 коп. (24,3958–24,9162); зменшення змінних витрат на -1,188 коп. (23,2076–24,3958); зменшення тарифів на +2,216 коп. (25,4237–23,2076).

Сума змінних та постійних витрат в свою чергу залежить від ресурсомісткості та зміни вартості спожитих ресурсів. На даному підприємстві за рахунок зміни вартості спожитих ресурсів (збільшення вартості палива, запасних й змінних частин тощо) загальні витрати зросли на +1,002 тис.грн., а за рахунок зниження ресурсомісткості (через раціональне використання ресурсів) загальні витрати знизилися на -1,770 тис.грн. Таким чином, загальні витрати на 1 грн. доходу змінилися наступним чином, відповідно: +1,55 коп. (+1,002*100/64,634) та -2,738 коп. (-1,770*100/64,634).

За наведеними даними видно, що зменшення прибутку підприємства викликають зменшення вантажообігу (-0,436 тис.грн.), зменшення тарифів (-1,432 тис.грн.) та збільшення вартості спожитих ресурсів (+1,770 тис.грн.). Й навпаки, сприяють збільшенню прибутку встановлена структура перевантажувальних робіт (+0,336 тис.грн.), рівень змінних витрат на 1 т.км (+0,768) й зниження ресурсомісткості (+1,770 тис.грн.).

Рентабельність здійснення перевантажень зменшилася на -2,598%, що викликано зменшенням через асортиментні зрушення на -19,167%, зменшенням через зменшення тарифів на -19,164% й збільшенням через зменшення собівартості на +35,733%.

Найбільшим резервом зменшення суми загальних витрат на 1 грн. доходу є збільшення тарифу, оскільки через його зменшення в звітному періоді порівняно з минулим роком, витрати на 1 грн. доходу збільшилися на 2,213 коп.

Крім того, наочною є й необхідність збільшення вантажообігу, оскільки його зменшення викликало збільшення витрат на 1 грн. доходу на 0,674 коп. (змінні витрати знизилися пропорційно зменшенню вантажообігу, а постійні за сталості їхнього розміру розподілені на менший вантажообіг, що підвищує собівартість як 1 т вантажу, так й збільшує витрати на 1 грн. доходу).

Враховуючи, що за аналітичними даними на підприємстві є резерв збільшення вантажообігу на 1,600 тис.т й планова собівартість додаткового вантажообігу складає 0,845 тис.грн. при сталості постійних витрат, тобто їх питома вага буде дорівнювати 30,29%(100 – ((10,200+0,845)*100/(15,000+0,845))), збільшення вантажообігу забезпечить економію витрат в сумі 0,256 тис.грн. В цілому загальні витрати на підприємстві можуть буди додатково зменшеними через поліпшення структури перевантажувальних робіт, оскільки в звітному році зміна структури викликала збільшення загальних витрат на 0,003 тис.грн. Резервами збільшення прибутку є збільшення вантажообігу (-0,436 тис.грн.), збільшення тарифів (-1,432 тис.грн.) та зменшення вартості спожитих ресурсів (-1,002 тис.грн.). Взагалі за рахунок асортиментних зрушень та зміни тарифів, що негативно впливають на рентабельність перевантажувальних робіт додаткова сума прибутку може становити 24,780 тис.грн.

Список використаної літератури

1)  Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 XІV;

2)  Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. / За ред. Бутинця Ф.Ф.Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навчальний посібник для ВНЗ спеціальності «Облік і аудит» (рек. МОН України). – 3-е вид. Житомир. Рута-2001–512;

3)  Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. Кондор-2004 - 180-с.

4)  Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник (рек. МОН України) – К. ЦУЛ-2006 – 488;

5)  Гольцова С.М., Плікус І.Й. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) Сумы. Ун-тская книга 2006 -255;

6)  За ред. Мельника Л.Г. Економіка підприємства: підручник. Підручник для економічних спеціальностей ВНЗ (затв. МОН України) – Сумы. Ун-тская книга-2004–648-с.;

7)  Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) К. ЦУЛ 2004–440;

8)  Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. / За ред. Петровича Й.М. Економіка підприємства. Підручник (затв. МОН України) – Львів. Магнолія плюс-2004–680-с.;

9)  Крайник О.П., Барвинська Є.С. / За ред. Крайник О.П. Економіка підприємства. Навчальний посібник (рек. МОН України). – 2-е вид. – Львів. Інтелект-Захід-2005–296

10)  Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. ЦУЛ-2003 – 224 с.;

11)  Кулішов В.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. Ника-центр - 2002 – 216 с.

12)  Мельник Л.Г., Карінцева О.І. Економіка підприємства: курс лекцій. Навчальний посібник (рек. МОН України) – Сумы. Ун-тская книга-2004–412

13)  Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) К. Вища школа 2003 – 278;

14)  Нестеренко Ж.К., Череп А.В. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) К. ЦУЛ 2005–122;

15)  Під ред. Буряка П.Ю., Римара М.В. Фінансово-економічний аналіз. Підручник (затв. МОН України) К. Професіонал 2004 – 528;

16)  Покропивний С.Ф., Швиданенко Г.О., Федонін О.С. та ін. Економіка підприємства: збірник практичних задач і конкретних ситуацій. Навчальний посібник (рек. МОН України). – 2-е вид. – К. КНЕУ -2005–323

17)  Попович П.Я. Економічнй аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник для ВНЗ (рек. МОН України). – 2-е вид. – Тернопіль. Економ. думка-2004 -416-с.; Протопопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємств. Навчальний посібник для економічних спеціальностей ВНЗ (рек. МОН України) – К. ЦУЛ-2002 – 220 с.