Курсовая работа: Еволюція грошових систем та види грошей

Курсовая работа: Еволюція грошових систем та види грошей

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКий банківський інститут УАБС

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Еволюція грошових систем та види грошей”

Керівник роботи,

к.е.н., доцент Н.О. Соболєва

Студент факультету

банківської справи,

обліку і фінансів,

І курсу, групи 12-БС,

спеціальності 7.050105

"Банківська справа" Я.В.Харіна

Харків 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Природа грошей

1.1  Поняття та сутність грошей

1.2   Історія появи та еволюція грошей

1.3  Функції грошей, склад і особливості

Розділ 2. Гроші, як двигун економіки

2.1 Види грошей

2.2 Товарне походження грошей

2.3 Проблема «правильної кількості» грошей

2.4 Економічне значення грошей і центральний банк, як провідник банківської системи країни

Висновки

Список використаної літератури

Словник економічних термінів

Вступ

У сучасному світі пануючою формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво. Його найважливіші базові категорії – товар і гроші. Вивчення грошей , закономірностей їх функціювання є досить актуальним, адже, гроші - це невід'ємна й істотна частина фінансової системи кожної країни. Чи називаються вони гривнями, рублями, фунтами або франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості і одиницею розрахунку у всіх, окрім початкових економічних систем.

Об’єктом дослідження цієї роботи є гроші, як один з найбільших винаходів людства, бо вони складають найбільш захоплюючий аспект економічної науки. Гроші зачаровують людей, через них вони страждають, для них люди працюють і вигадують наймайстерніші способи витратити їх. Гроші - єдиний товар, який не можна використовувати інакше, окрім як звільнитися від них. Вони не нагодують вас, не дадуть притулку і не розважать до тих пір, поки ви не витратите або не інвестуєте їх. Люди майже все зроблять для грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші, крім того, один з найважливіших розділів економічної науки, вони забезпечують кругообіг товарів і послуг та виступають суттєвим ричагом регуляції всієї сукупності соціально-економічних процесів сучасного суспільства. Вони є чимось набагато більш, ніж пасивним компонентом економічної системи, ніж простим інструментом, сприяючим роботі економіки.

Метою дослідження цієї курсової роботи є розкриття суті грошей, як загального еквівалента та правильне розуміння ролі грошей у житті будь-якого сучасного суспільства. Щоб виконати це завдання ми маємо простежити їх історичну еволюцію від найпростішого товару, що епізодично виконував роль еквівалента, до багатогранного і всемогутнього способу вираження вартості , що є двигуном не тільки виробництва в світі , але й долей і пристрастю більшості людства.

В своїй роботі я використала такі законодавчі нормативні акти, як Конституція України, Закон України «Про Національний банк України», Закон України «Про банки і банківську діяльність» та роботи таких великих економістів як Кемпбелл Р. Макконнелл Стенлі Л.Брю які написали «Экономикс» та К. Маркс і Ф. Енгельс з їх працею «Капітал» та ще декілька хороших сучасних економістів: Н.И. Базильов, С.П. Гурко, М.Н. Базильова, Кисельов Е.А, А.І. Щетинін Самуельсон, Вільям Д. Нордхаус у своїй роботі я також використовував матеріали з тлумачного словника украйнськой мови авторів Ожегов С.І. і Шведова Н.Ю моєю метою було обробити якомога більше інформацій та зробити для себе висновки про суть моєї теми, що я і виконала у моїй праці.

Розділ 1. Природа грошей

1.1 Поняття та сутність грошей

Карл Маркс у свій праці «Капітал» дав таке визначення грошей : «Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром або функціонує як гроші» [14,Соч., Т.23.С.79]. Гроші – одне з найдавніших явищ суспільства – відіграють важливу роль у господарській діяльності людини. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Гроші – це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці. Гроші – це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати. Гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. Сутність грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування. Прикладом такого підходу може бути характеристика суті грошей в підручнику "Економікс" Макконнела та Брю. На питання "що таке гроші?" автори підручника дають відповідь: "Гроші є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функції грошей, є грішми»[13]. Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для визначення сутності грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства.[9] Гроші за своєю сутністю – це загальний еквівалент. Функціональна сутність грошей мало змінилася у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Трансформувалася товарна природа грошей у нетоварну, що зробило гроші більш гнучкими у виконанні ними своїх функцій і водночас значно ускладнило та посилило роль грошей як самостійного за своїм впливом на економіку елемента.

Сутність грошей виявляється в тому, що гроші – це економічна категорія, яка виражає притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми, а також це загальноприйнятий засіб врахування кількості і якості суспільно-необхідної праці в товарі. Поява грошей розколює всі товари на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.

Гроші це те, що приймають як сплату за товари, послуги і борги. Гроші - це засіб обміну; люди приймають гроші в обмін на товари і послуги, які вони надають у очікуванні, що зможуть потім обміняти гроші на ті товари і послуги, які вони хочуть придбати. Без такого засобу обміну люди повинні звертатися до бартеру - безпосереднього обміну товарів і послуг на інші товари і послуги - дуже неефективному засобу здійснення обміну. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. Це вимагає вишукування всіх потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби і побажання один одного в товарах і послугах, а потім досягнення згоди за умов обміну. Таким чином, бартер приводить до високих інших витрат, пов'язаних з пошуком, і трансакційних витрат. Іншими словами, при натуральному обміні людям доводиться витрачати багато часу на пошук, ведення переговорів і брати на себе інші значні витрати в торговій діяльності.

Гроші служать також розрахунковою одиницею або «мірою вартості».[9, С.210].Роль грошей як «одиниці вимірювання» дозволяє використовувати встановлені ціни для операцій. Функції грошей, як розрахункової одиниці, дозволяють вимірювати економічні величини зрозумілим для всіх способом. Крім того, що гроші служать засобом обміну і розрахунковою одиницею, вони ще забезпечують дуже зручний спосіб заощадження (засіб заощадження) і зручний спосіб запозичення грошей (засіб відстроченого платежу). Як «засіб заощадження» гроші полегшують процес здійснення накопичення з поточного доходу за рахунок гарантування майбутньої купівельної спроможності. Як «засіб відстроченого платежу» гроші полегшують запозичення (і надання позик), забезпечуючи ту міру купівельної спроможності, яку на справжній момент часу запозичують і дають у позику. Гроші унікальні по своїй простоті, як засіб платежу за товари і послуги: вони володіють найвищою ліквідністю серед всіх фінансових коштів.

У економічній літературі розглядаються в основному дві концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна. Перша концепція вперше висловлена в роботі Аристотеля “Никромахова етика”. Вона панувала аж до кінця XVIII ст. і пояснював походження грошей як результат угоди між людьми. Так само трактують гроші і деякі сучасні економісти. Так, П. Самуельсон розглядає гроші як штучну соціальну умовність. [ 15, C. 584].Дж. Гелбрейт вважає, що “закріплення грошових функцій за благородними металами і іншими предметами - продукт угоди між людьми”. [ 18, C. 32]. Еволюційна концепція пояснює походження грошей як продукт розвитку товарного виробництва і процесу обміну. Найбільш послідовним прихильником цієї концепції був К.Маркс, який указував, що “вартість створюється абстрактною працею, але її не можна знайти в товарі навіть за допомогою мікроскопа.» [14, Соч. Т.21.,с.104]. Як суспільна властивість товару вартість можна виявити тільки шляхом прирівнювання одного товару до іншого в процесі обміну, тобто як мінову вартість. Існують два полюси виразу вартості: відносна форма вартості - представляє товар А, який виражає свою вартість в товарі В, і еквівалентна - представляє товар В, що слугує матеріалом для виразу вартості товару А”. К.Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять їх функцій: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу і світові гроші.

Відносна форма вартості показує, що всі товари, відмінні як споживні вартості, якісно однакові як вартості, як згустки однорідної абстрактної праці. Вона також показує, що вартість будь-якого товару може бути виражена лише побічно, через споживацьку вартість іншого товару.[5]

Еквівалентна форма вартості має особливості: споживацька вартість товару, що знаходиться в еквівалентній формі вартості, стає формою прояву своєї протилежності - вартості; конкретна праця - абстрактної праці; приватна праця - суспільної праці. Існують чотири форми вартості:

1) проста, одинична або випадкова;

2) повна або розгорнена;

3) загальна;

4) грошова.

Гроші - особливий товар, що виконує роль загального еквівалента. У літературі зустрічається і визначення грошей як способу суспільного виразу економічної цінності блага. Як і всі товари, гроші володіють вартістю і споживацької вартістю. Вартість золота полягає у тому, що на його здобич витрачено велику кількість суспільно необхідної праці. Споживацька вартість золота як грошового товару роздвоюється. З одного боку, золото має звичну споживацьку вартість - використовується для технічних цілей, виготовлення предметів розкоші, зубного протезування і т.д. З іншою - золото володіє загальною споживацькою вартістю, тобто є предметом загальної потреби в процесі обміну.

Гроші - це абсолютно ліквідний засіб обміну, тобто товар, що має найбільшу здатність до збуту. Загалом, сутність грошей проявляється через:

1) загальну безпосередню обмінюваність;

2) самостійну мінову вартість;

3) зовнішню речову міру праці.

Гроші - це соціальне явище. Їх випускає держава. Воно ж тримає під контролем емісію, тобто випуск грошей в обіг. У різних країнах склалися різні емісійні системи, що визначають правила випуску грошей, розміри емісії, норми і форми її забезпечення. Якби випуск грошей не був обмежений, їх: міг би друкувати кожен, то ціни б підскочили, гроші знецінилися.[10]

Виникнення грошей стало великим благом для людської цивілізації. Без грошей, без цього загального засобу обміну - не могло б існувати дійсної спеціалізації, не могла б з'явитися розвинена економіка. Економічний розвиток не пішло б далі вбогого, примітивного рівня. З появою товару за назвою «гроші» зникають проблеми неподільності й «розбіжності потреб», що так заважали бартерному суспільству. Тепер Джонс зможе найняти робітників і заплатити їм... грішми. Сміт віддасть зроблений їм плуг в обмін на одиниці... грошей. Грошовий товар ділимо на дрібні одиниці й приймається всіма. Це означає, що всі товари й послуги продаються за гроші, після чого гроші знову використаються для купівлі інших потрібним людям товарів і послуг. Завдяки грошам може бути сформована розвинена «структура виробництва», у рамках якої земля, послуги праці й капітальні товари, спільно беруть участь у розвитку виробництва на кожній його стадії й одержують платежі грішми. [ 16, розд.4, С. 463].

Поява грошей приносить величезну користь, ще одного роду, тому що всі обміни здійснюються в грошах. Тим самим люди одержують можливість зрівняти ринкову вартість кожного товару з вартістю будь-якого іншого товару. Так як телевізор обмінюється на три унції золота, а автомобіль обмінюється на шістдесят унцій золота, то кожний розуміє, що на ринку один автомобіль «коштує» двадцять телевізорів. Ці мінові відносини і є ціни, а грошовий товар служить загальним знаменником для всіх цін. Тільки встановлення грошових цін на ринку створює умови для розвитку цивілізованої економіки, оскільки тільки вони дозволяють підприємцям робити економічні розрахунки. Тепер підприємці можуть судити про те, наскільки добре вони задовольняють потреби споживачів, порівнюючи ціни, по яких вони продають свою продукцію, із цінами на фактори виробництва (своїми «витратами»), тому що всі ці ціни виражені в грошах, підприємці можуть установити, чи одержують вони прибуток або зазнають збитків. Саме цими розрахунками керуються підприємці, працівники й землевласники, у своєму прагненні одержати грошовий доход. Тільки за допомогою таких розрахунків ресурси розподіляються по найбільш продуктивних способах їхнього використання, тобто по таким, які найбільшою мірою задовольняють потреби споживачів. У багатьох економічних джерелах стверджується, що гроші виконують кілька функцій. Гроші є й засобом обміну, і одиницею обліку, і «мірою цінності», і «засобом збереження цінності» і т.д. Однак всі ці функції є простими наслідками однієї головної: служити засобом обміну. Саме в силу того, що золото є загальноприйнятим засобом обміну, тобто володіє найбільшою обмінністтю, його можна зберігати для того, щоб використати як засіб обміну в майбутньому, аналогічно тому, як воно використається в сьогоденні. Саме тому всі ціни виражаються в одиницях золота. Оскільки тільки золото є товарним посередником для всіх обмінів, воно може служити як одиниця обліку для дійсних й очікуваних майбутніх цін. Важливо зрозуміти, що гроші не можуть бути абстрактними одиницями обліку або прав вимоги. Вони є такими тільки в тій мірі, у якій служать як засіб обміну.[ 10, C.456]. У цьомі розділі ми зрозуміли, що гроші , як одне із важливіших явищ суспільства, відіграють роль загального еквівалента і виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів.

1.2 Історія появи та еволюція грошей

Гроші належать до дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. За довгий час існування людство завжди цікавила природа грошей, їх суть і функції. У первинному періоді існування людського суспільства панувало натуральне господарство. Вироблювана продукція призначалася для власного споживання. Поступово відбувалася спеціалізація людей на виготовлення певних видів продукції. Надлишки стали використовуватися для обміну на іншу продукцію, необхідну даному виробнику. Господарюючі суб'єкти почали виробляти продукцію не тільки для власного споживання, але і для обміну на інші товари або для реалізації. Для безпосереднього обміну товару на товар потрібна потреба продавця саме в тому товарі, який пропонується іншою стороною. Отже, обмін товарами може відбуватися за наявності потрібних товарів у обох сторін, вступаючих в операцію. Ця умова істотно обмежує можливості товарообміну. Треба врахувати, що при обміні повинна дотримуватися вимога еквівалентності вартості товарів, що беруть участь в обміні, що також обмежує обмін. Прагнення до розвитку обміну стимулювало виділення з різноманіття обмінюваних товарів якогось еквівалента, використовуваного при обміні товарів. Поступово виділялися товари, що володіли високою ліквідністю (здібністю до реалізації). Це була худоба, хутра, коштовні камені, сіль, зерно, дорогоцінні метали. Саме останні (головним чином золото) були виділені як загальний еквівалент. Цьому сприяли декілька якостей, властивих золоту: рідкість, однорідність, подільність, тривалість зберігання, портативність. Отже, товар, що володіє найбільшою ліквідністю стає грошима. За визначенням: гроші - це абсолютно ліквідний засіб. Треба помітити, що гроші з'явилися як результат економічних відносин в господарському житті людей. Тобто поява грошей абсолютно об'єктивна. Гроші є товаром, а товар призначений для обміну. Ніяких суперечностей. [11]

Слово «гроші» виникло тому, що стародавні римляни використовували Храм богині Джуно Монета як майстерня для чеканки монет. З часом всі місця, де виготовлялися монети, стали називати «монета». Англійський варіант цього слова «мінт», французький - «Моне»; від цього слова і відбулося англійське слово «мани»- гроші. Монети, як такі, існують всюди приблизно вже протягом 2500 років, але, як відомо, їм передували різні предмети, використовувані як гроші. У настінних малюнках Давнього Єгипту зважують на вагах золоті кільця. У найдавніших рукописах (часів стародавньої Месопотамії) згадується використовування грошей як відваженого металу. У Китаї, щонайменше 3000 років тому, як гроші застосовували шкаралупи каурі, раковини деяких видів молюсків з Індійського океану. Деякі північноамериканські індійці теж використовували як гроші луску молюсків, яку вони називали вампум. Є також свідоцтва того, що тисячі років тому в примітивних суспільствах використовували каміння. [7]

У паперових грошей були попередники у вигляді документів, що обіцяють платежі золотом, сріблом або іншими цінними предметами. Відомі історії перші банкноти, що знаходилися в обігу, були випущені китайськими банкірами у вісімнадцятому столітті. Банки і банкіри існували всюди вже протягом багатьох століть до появи перших банкнот. На ранній стадії банкноти підтримувалися монетами, і саме завдяки цьому їх стали сприймати як гроші. До сімнадцятого століття паперові гроші були в обігу в дуже обмежених кількостях всього в декількох країнах. Англійський банк почав випускати банкноти в 1764 року, тобто того року, коли була утворена ця установа.

Сучасна фінансова система, що містить готівку, чеки, розрахункові автомати і безліч складних фінансових інструментів, не виникла за один день. Але ядром цієї системи є гроші. Гроші - це предмет, який служить загальноприйнятим засобом обміну або засобом платежу. Першим видом грошей були товари, але з часом загальним засобом платежу ставали паперові гроші, а потім чекові рахунки. Всі вони володіють однією і тією ж фундаментальною властивістю - їх приймають як плату за товари і послуги. Бартер. У одному з перших підручників по грошах, коли Стенлі Джевонс хотів проілюструвати природу бартеру, він скористався наступним прикладом. “Кілька років тому мадемуазель Зелі, соліст паризького оперного театру (Theatre Lyrique at Paris)… давала концерт на островах Співтовариства. У обмін на арію з “Норми” (опери Белліні) і декілька інших пісень вона повинна була одержати третю частину всієї виручки. При підрахунку з'ясувалося, що її частка склала три свині, двадцять три індики, сорок чотири індики, п'ять тисяч кокосових горіхів, а також значну кількість бананів, лимонів і апельсинів… У Парижі… всі ці овочі, фрукти і поголів'я худоби могли б принести чотири тисячі франків, що є хорошою винагородою за виконання п'яти пісень. Проте на островах Співтовариства монети були рідкістю, і оскільки мадмуазель не могла сама спожити скільки-небудь значну частку виручки, вона тим часом знайшла вихід - просто нагодувала всі продукти тваринам і птахам”.

Цей приклад описує бартер, який полягає в обміні одних товарів (благ) на інші. Бартер контрастує з грошовою економікою, в якій торгівля здійснюється через загальноприйнятий засіб обміну[5, с. 76].

Хоча бартер кращий, ніж нічого, його функціонування пов'язане з величезними труднощами, оскільки значний розподіл праці немислимий без упровадження великого суспільного винаходу - грошей.

У міру економічного розвитку, люди перестають прямо обмінювати один товар на іншій. Натомість вони продають товари за гроші, а потім використовують ці гроші для покупки тих благ, які вони бажають мати. На перший погляд така процедура здається складніше, ніж бартер, так одна операція замінюється двома. Якщо ви маєте яблука і хочете горіхи, чи не простіше обміняти перше благо на друге, а не продавати горіхи за гроші і потім використовувати ці гроші для придбання горіхів? Насправді все навпаки: дві грошові операції (трансакції) простіші, ніж одна бартерна операція. Наприклад, хай ви хочете купити яблука і продати горіхи. Але була б великою несподіванкою наявність людини, бажання якого в точності доповнюють ваші бажання. Ми маємо на увазі, що ця людина прагнула б продати горіхи і купити яблука. Використовуючи класичний економічний вираз, замість “подвійного збігу потреб” швидше за все матиме місце “потреба в збігу”. Так, якщо голодному кравцю не вдасться відшукати неодягненого фермера, який має і продукти харчування, і бажання дістати пару брюк, при бартерній системі операція не відбудеться.[4]

Товарні гроші. Гроші як засіб обміну вперше з'явилися в людській історії у формі товарів. У різні часи самі різні предмети служили грошима: худоба, оливкове масло, пиво, вино, мідь, золото, срібло, діаманти і сигарети. Проте до дев'ятнадцятого століття товарними грошима були майже виключно тільки такі метали, як срібло і золото. Ці форми грошей мали “внутрішню цінність (вартість)”; це означає, що вони володіли цінністю самі по собі. Зважаючи на це, відсутня необхідність гарантувати їх цінність з боку уряду, і кількість грошей в обігу регулювалася ринком через попит і пропозицію золота і срібла. Проте металеві гроші мають недоліки, оскільки для того, щоб викопати їх з надр землі, потрібні рідкісні ресурси; більш того, ці гроші можуть стати рідкісними або надмірними просто через випадкове відкриття родовищ дорогоцінних металів. Поява грошового регулювання з боку центральних банків привела до значно стабільнішої грошової системи. В даний час внутрішня цінність грошей - якнайменше важлива річ, пов'язана з ними. Паперові гроші: з крахом золотого стандарту в переважній більшості країн склався новий тип грошей, які дістали назву паперові. Ці гроші характеризуються тим , що в них роль загального еквівалента відіграє вже не товар, який має власну вартість і який саме відносно цієї вартості діє у сфері обміну, а товар, який своєї вартості не має. Паперові гроші – це номінальні знаки вартості , що заміщують в обігу повноцінні гроші і випускаються державою для покриття своїх витрат. Ера товарних грошей поступилася місцем епосі паперових грошей. Тепер суть грошей спростилася. Гроші потрібні не заради них самих, а заради речей, які можна за них купити. Ми не хочемо безпосередньо споживати гроші; швидше, ми використовуємо їх, позбавляючись від них. Навіть коли ми вважаємо за краще тримати гроші, вони цінні лише тому, що ми можемо їх пізніше витратити.

Використовування паперових грошей стає широко поширеним, оскільки вони є зручним засобом обміну. Ці гроші легко транспортувати і зберігати. При ретельному гравіюванні, цінність грошей може бути захищена від підробок. Той факт, що приватні особи не можуть створювати їх, підтримує їх рідкість. При такому обмеженні пропозиції, гроші мають цінність. Вони можуть купувати речі. Доки люди можуть платити паперовою готівкою за своїми зобов'язаннями, доти паперові гроші приймають як засіб платежу, вона (паперова готівка) виконує функцію грошей.[11. С 45]

Паперові гроші мають свою вартість, пов’язану із затратами праці на виготовлення спеціальної паперової грошової стрічки, захистом їх від підробки, друкуванням, збереженням та інше. Чим більше захищені від підробок ті або інші паперові гроші, тим дорожче їх виробництво. Наша національна валюта –гривня спочатку була надрукована за кордоном , у Канаді. Вона мала 17 ступенів захисту, не було в 1992 році. Але уже в 1994 році у Києві почала працювати власна фабрика Держзнака, що забезпечує

випуск усієї національної валюти.

Банківські гроші. Теперішній час - епоха банківських грошей, тобто чеків, виписуваних на фонди, встановлені на зберігання в банк або інший фінансовий інститут. Чеки приймаються замість готівки як платежі за багато товарів і послуги. Дійсно, якщо ми порахуємо загальну доларову цінність операцій, то ми побачимо, що дев'ять десятих трансакцій фінансуються банківськими грошима, а одна десята - готівкою.

Еволюція, що продовжується. Сьогодні спостерігаються надзвичайно швидкі інновації, пов'язані з різними формами грошей. Наприклад, деякі фінансові інститути в даний час забезпечують зв'язок чекових рахунків з ощадними рахівницями або навіть з портфелем акцій, дозволяючи клієнтам виписувати чеки на вартість своїх акцій. Для здійснення багатьох операцій можна використовувати кредитні картки і дорожні чеки. Швидка зміна природи грошей породжує різні проблеми для центральних банків, що відповідають за вимірювання і регулювання пропозиції грошей (або, що те ж саме, грошової маси) країни. [ 6, C. 257]

Просліджуючи тези даного розділу, ми бачимо , що гроші в своєму історичному розвитку пройшли великий шлях від раковин молюсків до сучасних грошей, постійно розвиваючись та змінюючи свою форму та природу.

1.3 Функції грошей, склад і особливості

Функції грошей розглядаються як прояв їх суті, вони стабільні і мало схильні до змін. В більшості випадків торги здійснюються лише грошима і можуть виконуватися тільки за участю людей. Такий підхід до функцій грошей означає, що гроші представляють інструмент економічних відносин в суспільстві, і саме люди, використовуючи можливості грошей, можуть визначати ціни товарів, застосовувати гроші в процесах реалізації і платежів, а також використовувати їх як засіб накопичення. Отже, гроші є засобом обігу; їх можна використовувати при покупці товарів і послуг. Як засіб обміну гроші допомагають уникнути труднощів бартеру, і дають суспільству можливість користуватися результатами географічної спеціалізації і розподілу праці. Гроші виступають також мірою вартості. Зручно використовувати грошову одиницю як масштаб для порівняння відносних вартостей різних благ і ресурсів. Виконання грошима функції міри вартості полягає у встановленні цін. Наступна функція грошей - заощадження. Завдяки своїй високій ліквідності гроші є зручною формою зберігання багатства. Широко використовуються гроші як засіб платежу Таку функцію гроші виконують при наданні і погашенні грошових позик, при грошових взаємостосунках з фінансовими органами (податкові платежі, отримання засобів від фінансових органів), а також при погашенні заборгованості по заробітній платні і ін.. Функцію засобу платежу виконує і готівка, проте переважаюча частина грошового обороту, в якому гроші виступають як засіб платежу, доводиться на безготівкові грошові розрахунки між юридичними особами. При уявній схожості грошей як засоби обороту і засоби платежу є деякі відмінності. Так, наприклад, при реалізації товару на умовах негайної оплати не виникають кредитні відносини. Зворотну ситуацію ми можемо спостерігати при оплаті боргів між учасниками операцій. Отже, основні функції грошей:[14]

1.  Міра вартості;

2.  Засіб обігу;

3.  Засіб платежу;

4.  Засіб накопичення.

5.  Світові гроші.

Гроші як міра вартості – перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх товарів. Розвиток функцій грошей породжується зростанням товарного господарства і його суперечностей. Тому ступінь розвитку тієї або іншої функції грошей відображає собою різні етапи еволюції самого товарного виробництва. Перш ніж товар потрапляє в обіг, його вартість вже повинна бути зміряна. Оскільки вартість всіх товарів змінюється грошима, то перша функція грошей є функція міри вартості. Вартість різних товарів пропорційна, кількісне порівняна. Вартість товарів вимірюється золотом саме тому, що і на товари. І на золото витрачена суспільна праця.[9 .C 372]

Для виразу вартості товару, її вимірювання немає необхідності мати на руках готівку - золото. Функцію міри вартості гроші виконують як гроші, що в думках представляються, ідеальні. Встановлюючи певну ціну на товар, його власник в думках, або, кажучи словами К.Маркса, ідеально, виражає вартість цього товару в грошах - золоті. Проте таке ідеальне вимірювання вартості товару золотом можливе тільки тому, що гроші реально існують як загальний еквівалент. Вимірювання вартості товару виробляється шляхом прирівнювання його до певної кількості золота як грошового товару. Вартість товару, виражена в грошах, є ціна товару. Ціни товарів виражаються у відомій кількості грошового товару, золота. Кількість золота, його маса вимірюється його вагою. Певна вагова кількість золота приймається за одиницю вимірювання його маси. Ця одиниця, встановлювана державою як грошова одиниця, називається масштабом цін. Масштаб цін служить для вимірювання маси золота. Всі ціни товарів виражаються в певній кількості вагових одиниць, або, інакше кажучи, в певній кількості вагових одиниць золота. У дореволюційній Росії в кінці XIX сторіччя грошовою одиницею був рубель, прирівняний до 0,7742 г чистого золота.

Гроші як засіб обігу – це посередник в обміні товарів. У процесі ж обігу товарів гроші обов'язково повинні бути в наявності, бо при купівлі-продажу товарів їх ідеальні ціни повинні перетворитися на реальні гроші. У цьому процесі гроші виконують функцію засобу обігу. Перетворення товару в гроші означає суспільне визнання того факту, що праця, витрачена товаровиробником на виготовлення товару, дійсно потрібна суспільству.

Функціонування грошей як засобу обігу виражає подальший розвиток і ускладнення виробничих зв'язків між товаровиробниками. При простому товарообміні продаж товару одночасно означав купівлю їм іншого товару. “Ніхто не може продати без того, щоб хто-небудь інший не купив. Але ніхто не зобов'язаний негайно купувати тільки тому, що сам він щось продав.” [ 7, C. 159].

Гроші виконують функцію засобу обігу швидкоплинно. Обслуживши одну товарну операцію, вони потім обслуговують наступну операцію і т.д. Без грошей ми б постійно блукали, щоб відшукати когось, з ким можна було б скоювати бартерну операцію. Ми часто згадуємо про корисність грошей, коли вони не працюють добре, як в Росії в 1990-е рр., коли люди витрачали години, стоячи в чергах в очікуванні товарів, і намагалися дістати долари або іншу іноземну волюту, оскільки рубель перестав функціонувати як прийнятний засіб обміну.

Гроші як засіб утворення скарбів. Через різні обставини процес обігу може урватися, внаслідок чого гроші перестають обертатися і осідають. Гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в скарб. В цьому випадку вони починають виконувати нову функцію - засіб утворення скарбів. Стихійний розвиток товарного виробництва викликає об'єктивну необхідність накопичення грошей.

У міру розкладання натурального господарства і розвитку товарних відносин гроші все більше і більше виступають як втілення суспільного багатства. В умовах натурального господарства накопичення багатства здійснювалося у формі накопичення продуктів. Розвиток товарного господарства викликає іншу форму накопичення багатства - форму накопичення грошей. Товари не можна зберігати в необмеженій кількості, тоді як грошовий товар, виконуючи роль загального багатства, завжди може виконувати свої функції. Функцію скарбу можуть виконувати не тільки золоті монети, але і сам грошовий матеріал в його безпосередньо натуральному вигляді: золоті злитки, вироби із золота і т.д.

Гроші у функції скарбу стихійно регулюють грошовий обіг. Так, при

зменшенні виробництва товарів і скороченні товарообігу частина золота йде в обіг і перетворюється в скарб. Коли ж виробництво розширяється і

товарообіг росте, це золото знов вступає в обіг.[17]

Гроші як засіб платежу: при продажу товарів з відстроченням платежу гроші стали виконувати функцію платіжного засобу. Коли товари продаються з відстроченням платежу, гроші при визначенні цін товарів функціонують ідеально, як міра вартості, але не виконують роль засобу обігу. Покупці сплачують гроші за товари лише при настанні терміну платежу. Поле застосування грошей як засіб платежу значно розширяється у зв'язку з розвитком кредиту і кредитної системи, які одночасно звужують застосування грошей як засоби обігу. В умовах розвиненого капіталізму в крупних торгових операціях гроші виступають переважно як засіб платежу. Розвиток кредитних відносин і функції грошей як платіжного засобу приводить до появи кредитних грошей. Кредит, що надається одним капіталістом іншому, породжує боргові зобов'язання - векселі. Ці боргові зобов'язання, беручи участь в торговому обороті, переходячи з рук в руки до настання терміну платежу, виконують, по суті, роль грошей. Проте обіг векселів обмежений, оскільки вони мають гарантію лише приватної особи. Зважаючи на це виникає необхідність в міцнішій гарантії, що зумовлює появу банкнот. Банкнота є векселем, що видається банком замість векселя приватної особи. Разом з банкнотами в обороті бере участь і інший вид кредитних знарядь обігу - чеки. Чек є наказом банку, виписаний власником внеску, про видачу з свого рахунку грошей особі, вказаній в чекові. Чеки мають короткий термін обігу. Розвиток кредитних відносин створює можливість погашати борги шляхом взаємних заліків боргових зобов'язань без залучення готівки.

Світові гроші – це гроші, що є засобом руху товарів та послуг, які вийшли за межі окремої країни. Усередині даної країни, як вже мовилося, грошовий товар у виконанні ним певних функцій може бути замінений знаками вартості. Природі ж міжнародного платіжного обороту відповідає функціонування грошей в їх натуральній формі, у формі злитків благородного металу. Світовими грошима є золото. Золото використовується на світовому ринку як загальний засіб платежу. У світовій торгівлі розрахунки виробляються переважно шляхом заліку боргових зобов'язань через банки. Коли розлад економічних відносин або яке-небудь економічне потрясіння приводить до порушення нормального ходу платежів, виникає необхідність в оплаті кожної товарної операції готівкою. Тоді світові гроші виконують роль загального купівельного засобу. Рух грошей з однієї країни в іншу має місце і в тому випадку, якщо капіталісти переводять частину своїх капіталів в цілях їх зберігання за межу. В цьому випадку гроші функціонують як “абсолютно суспільна матеріалізація багатства взагалі…”. Функціонувати як світові гроші може тільки така валюта, яка вільно перетворюється на золото, і лише тієї країни, яка здатна виплачувати в золоті свої борги іншим країнам.[5, C.51]

У цьому розділі ми бачимо, що п’ять функцій грошей, які були досліджені ще Карлом Марксом притаманні і на сучасному етапі розвитку економіки та грошей.[18]

Розділ 2. Гроші, як двигун економіки

2.1 Види грошей

У окремих сферах грошового обороту і в різні періоди за певних умов застосовуються різні види грошей. Як було сказано вище, розвиток обміну, його інтенсивність зумовили виділення грошей як загальний еквівалент, матеріальної основи якого з'явилися дорогоцінні метали і, перш за все золото. У XIXст.і на початку XXст.у обороті достатньо широко застосовувалася готівка у вигляді золотих монет (у Росії після грошової реформи 1895- 1897рр. до початку І світової війни були і п'ятикарбованцеві золоті монети вартістю десять карбованців). Проте золотим грошам властиві чималі недоліки:

-дорожнеча;

-неможливість забезпечити потребу обороту золотими грошима, оскільки потреби в грошах випереджають здобич золота.[16]

У зв'язку з вищевикладеним і іншими причинами у всьому світі поступово перестали застосовувати золото як матеріал для виготовлення грошей. Стали широко застосовуватися паперові гроші і кредитні гроші (банкноти). При переході від застосування повноцінних грошей до грошових знаків, перш за все з'явилися в обороті розмінні на золото кредитні квитки. У всьому світі продовжувався процес перетворення грошових знаків в самостійний різновид грошей і разом з тим зменшувався їх зв'язок із золотом. Так відбувся перехід від застосування повноцінних золотих грошей до грошових знаків, виготовлених з паперу. До паперових грошей відносяться такі дензнаки, головною особливістю яких є не те, що вони виготовлені на папері, а то, що вони випускаються державою (як правило, казначейством) для покриття своїх витрат. Головним недоліком паперових грошей є те, що вони поступають в оборот без необхідної ув'язки з потребами в грошових знаках. Надмірний випуск веде за собою знецінення грошей, зменшення їх купівельної спроможності. Кредитні гроші (банкноти). Вони також виготовляються з паперу, але їх випуск в обіг виробляють звичайно банки при виконанні кредитних операцій, здійснюваних у зв'язку з різними господарськими процесами. Тобто, випуск в обіг банкнот і їх вилучення з обороту відбуваються на основі кредитних операцій, виконуваних у зв'язку з господарськими процесами, а не при здійсненні витрат і отримання доходів державою. Головною особливістю кредитних грошей є те, що їх випуск в обіг ув'язується з дійсними потребами обороту. Це припускає здійснення кредитних операцій у зв'язку з реальними процесами виробництва і реалізації продукції. Позика видається під забезпечення, яким служать певні види запасів, а погашення позик відбувається при зниженні залишків цінностей. Так досягається ув'язка об'єму платіжних засобів, що надаються позичальникам, з дійсною потребою обороту в грошах. Така особливість є найважливішою перевагою кредитних грошей. Якщо відбувається порушення зв'язку з потребами обороту, кредитні гроші втрачають свої переваги і перетворюються на паперові грошові знаки. Це підтверджується сучасним досвідом грошового обігу в Росії, де в обіг емітуються банкноти.

Якщо масштаб і найменування грошової одиниці не має економічного значення, то цього не можна сказати про форму грошового металу. З того моменту, коли товари з якогось металу стають грішми, весь доступний людям запас металу утворить світовий запас грошей. Не має значення, у якій формі перебуває весь цей металевий фонд. Якщо грішми є залізо, то грішми є все залізо, незалежно від того, чи існує воно у формі брусків або втілено в деталях складних механізмів. Золото використовувалося як гроші у вигляді самородків, золотого піску й навіть у вигляді ювелірних прикрас. Не повинне викликати подиву, що золото або інші гроші можуть торгуватися, перебуваючи в самих різних формах, оскільки єдиною важливою характеристикою є їхня вага.[15 .C 541]

Треба, однак, визнати, що одні форми часто більше зручні, чим інші. Протягом століть для обслуговування дрібних повсякденних угод золото й срібло використалося у формі монет, а для великих угод - у вигляді більших брусків. З іншого золота виготовлялися ювелірні прикраси й інші коштовності. Будь-яке перетворення металу з однієї форми в іншу вимагає витрат часу, зусиль й інших ресурсів. Виконання цієї роботи - такий же бізнес, як і будь-який іншої. Ціни на ці послуги будуть установлюватися так само, як звичайно. Багато хто згодні з тим, що виготовлення ювелірами прикрас із самородного золота законно. Але люди часто заперечують застосовність цього принципу до виготовлення монет. Однак на вільному ринку карбівка монет представляє із себе по суті справи такий же бізнес, як і будь-який іншої. У часи золотого стандарту багато монет вважалися в деякому змісті більше «дійсними» грішми, чим прості, не викарбувані золоті «злитки» (у формі брусків, болванок або в будь-який іншій). Дійсно, монети містили в собі премію в порівнянні зі злитком, але причина була не в якихось містичних властивостях монет. Просто виготовити монети зі злитка коштує дорожче, ніж переплавити монети в злиток. Внаслідок цієї різниці на ринку монети цінувалися вище (на наш погляд, це порозумівається додатковою цінністю монет, премією, пов'язаної з економією на зважуванні й посвідченні проби, а вже ця додаткова цінність робить економічно виправданої відповідної витрати).[4]

2.2 Товарне походження грошей

Питання про походження грошей різними теоретичними школами зв'язується із процесом розвитку обміну товарів.

Для того щоб який-небудь продукт став товаром, він повинен відповідати наступним умовам:

1.  повинен вироблятися не для власного споживання, а для продажу;

2.  повинен задовольняти певні потреби, тобто, мати корисність; причому товар повинен бути корисним для покупця, що знаходить своє підтвердження у факті купівлі-продажу;

3.  повинен мати вартість; вартість товару - це якісь витрати, пов'язані з ним, причому не індивідуальні витрати виробника (собівартість), а витрати, визнані суспільством, що також повинне бути підтверджене за допомогою купівлі-продажу.

Тільки сукупність всіх цих трьох умов робить продукт товаром. Відсутність кожного з них означає, що даний продукт товаром не є. Наприклад, коли який-небудь продукт виробляється для особистого споживання або його неможливо купити або продати - тоді цей продукт товаром не є.

Обмін одиничними продуктами суспільної праці між первісними громадами носив випадковий характер. Розвиток товарного обміну був пов'язане з першим великим суспільним поділом праці - між скотарськими й землеробськими племенами. На базі другого великого поділу праці - відділення ремесла від землеробства - відбулося товарне виробництво й регулярний обмін між приватними власниками.[6]

Адам Смит писав про це: "…Кожна розумна людина на будь-якому щаблі розвитку суспільства після появи подолу праці, повинен був так улаштувати свої справи (business), щоб постійно мати деяка кількість такого товару, що, на його думку, ніхто не відмовиться взяти в обмін на продукти свого промислу".[16, с. 340].

У результаті розвитку товарного обміну із всіх товарів виділився особливий товар, що володів найбільшою здатністю до збуту - гроші, що розділили процес взаємного обміну товарів (Т-Т) на два різночасне здійснюваних процесу: продажу (Т-Д) і придбання (Д-Т), що дозволило перебороти індивідуальні, кількісні, тимчасові й просторові границі, властивому бартеру й тим самим істотно скоротити транзакційні витрати обміну. [ 9, C. 586]

2.3 Проблема «правильної кількості» грошей

Тепер ми можемо повернутися до питання: із чого складається сукупна пропозиція грошей у суспільстві і як ця пропозиція використовується? Зокрема, ми можемо задатися вічним питанням: скільки грошей «нам треба»? Чи варто регулювати пропозицію грошей відповідно до якихсь «критеріїв», або в рішенні цього завдання можна покластися на вільний ринок? По-перше, у кожен даний момент часу сукупним запасом, або пропозицією грошей у суспільстві часу є загальна вага існуючого грошового матеріалу. На даному етапі викладу припустимо, що в ролі грошей у ході конкуренції на вільному ринку затвердився тільки один товар. Припустимо далі, що цим товаром є золото (ми могли б у якості взяти й срібло, і навіть залізо; але в дійсності не «ми», а ринок вибирає найбільш підходящий товар для використання як гроші). Форма золота не має значення, крім тих ситуацій, коли витрати, пов'язані з якимсь певним перетворенням золотого матеріалу, перевищують витрати на інший вид впливу на нього (наприклад, коли витрати на карбування вище, ніж на їхнє переплавлення). У цьому випадку в якості розрахункової грошової одиниці ринком буде обрана одна з форм золотого матеріалу. Використання інших форм буде супроводжуватися премією або знижкою, залежно від обумовлених ринком відносних витрат на їхнє виробництво. [9] Зміна сукупного запасу золота будуть визначати ті ж причини, які визначають зміна запасу будь-яких інших товарів. Запас золота, сукупний золотий фонд буде збільшуватися слідом за ростом золотодобування й зменшуватися в міру зношування металу, у процесі його використання в промисловості й внаслідок інших видів негрошового споживання. Оскільки ринок вибере на роль грошей товар тривалого користування й оскільки гроші не споживаються з такою же інтенсивністю, що інші товари, а використаються як засіб обміну, частка нового щорічного виробництва в сукупному накопиченому запасі буде досить незначною. Тому зміни в сукупному запасі золота будуть відбуватися дуже повільно. Яким же «повинне» бути пропозиція грошей? Для відповіді на це питання пропонувалися самі різні критерії. Говорили, що «обсяг грошей повинен мінятися відповідно до зміни чисельності населення», що динаміка грошової пропозиції повинна випливати «за обсягом торгівлі», «за кількістю зроблених товарів» (часто затверджується, що останнє потрібно для того, щоб забезпечувалася стабільність- загальний рівень цін, тощо. Деякі пропонували залишити рішення на розсуд ринку.[ 11, C. 225]. Гроші відрізняються від інших товарів однією істотною особливістю. І усвідомлення цієї відмінності дає ключ до розуміння грошових питань. Збільшення пропозиції будь-якого іншого товару приносить суспільну користь, викликаючи часом загальну радість. Більша кількість споживчих товарів означає більше високий рівень життя людей; збільшення кількості капітальних товарів означає збереження й підвищення рівня життя в майбутньому. Відкриття нових родючих земель або запасів коштовних природних ресурсів також обіцяють підвищити рівень життя в сьогоденні або в майбутньому. А що можна сказати про гроші? Чи означає додавання грошей до існуючого сукупного запасу поява якихось вигід для всіх?

Споживчі товари витрачаються в процесі споживання; капітальні товари й природні ресурси витрачаються в процесі виробництва споживчих товарів. Але в цьому змісті гроші не витрачаються, адже їхня функція – служити посередником у процесі обмінів. Вони покликані сприяти найшвидшому переміщенню товарів і послуг від однієї людини до іншої. Ці обміни виробляються людьми, що приймають рішення на підставі грошових цін. Якщо, приміром, 1 телевізор обмінюється на 3 унції золота, ми говоримо, що 3 унції золота є ціна телевізора. У будь-який момент часу всі товари в економіці міняються на золото в певних співвідношеннях, або, що теж саме, продаються за певними цінами. Як ми говорили раніше, гроші, або золото, служать загальним знаменником всіх цін. А що ж самі гроші? Є чи «ціна» у них? Тому що ціна є просто мінове відношення, те зрозуміло, що вона є й у грошей. Але у випадку грошей «ціна» є набір нескінченного числа мінових відносин всіх товарів, що є присутнім на ринку. Припустимо, що телевізор коштує 3 унції золота, автомобіль – 60 унцій, батон хліба – 1/100 унції, одна година юридичних консультацій містера Джонса — 1 унцію. Тоді «ціною грошей» буде нескінченний набір альтернативних обмінних співвідношень. Одна унція золота буде «коштувати» або 1/3 телевізора, або 1/60 автомобіля, або 100 батонів хліба, або 1 година юридичної консультації містера Джонса, і так далі за всім списком наявних можливостей. Ціна грошей - це «купівельна спроможність» грошової одиниці, у цьому випадку - однієї унції золота. Вона говорить нам про те, чтo можна купити в обмін на цю унцію, точно так само, як грошова ціна телевізора говорить нам, скільки грошей можна одержати в обмін на телевізор. Що визначає ціну грошей? Те ж, що визначає всі ціни на ринку - старий, але вірний закон попиту та пропозиції.[10, С. 126] Всім відомо, що якщо пропозиція збільшиться, то й ціна впаде. Ми знаємо також, що якщо виросте купівельний попит на товари, те їхня ціна зросте. Абсолютно те ж саме вірно й відносно грошей. Збільшення пропозиції грошей буде знижувати їх «ціну»; збільшення попиту на гроші її підвищить. Але що являє собою «попит на гроші»? Ми знаємо, що означає «попит» на товари, це - та кількість товарів, на покупку яких споживачі готові витратити гроші, плюс ті товари, які постачальники притримують не направляючи в продаж. Те ж саме ставиться й до грошей. «Попит на гроші» означає різні товари, пропоновані в обмін на гроші, плюс готівка, які не витрачаються протягом деякого періоду часу. В обох випадках термін «пропозиція» може ставитися до сукупного запасу товару на ринку. Далі, що відбудеться, якщо пропозиція на золото збільшиться, а попит на гроші залишиться незмінним? У цьому випадку впаде «ціна грошей». Іншими словами, купівельна спроможність грошової одиниці впаде для всього списку товарів. Унція золота тепер буде коштувати менше, ніж 100 батонів хліба, 1/3 телевізора й т.д. І навпаки, якщо пропозиція грошей знизиться, то купівельна спроможність унції золота зросте. Які наслідки зміни пропозиції грошей? Скориставшись уявним експериментом філософа Давида Юма (який, до речі, був одним з перших економістів), задамо собі питання: що відбудеться, якщо добра фея непомітно підкладе гроші (у нашому випадку – золото) у наші кишені, гаманці й банківські сховища, подвоївши якимсь чарівним образом загальний запас грошей. Чи станемо ми у два рази богаче? Очевидно, немає. Багатше нас робить достаток товарів. Воно обмежується рідкістю ресурсів, а саме, землі, праці й капіталу. Множення кількості монет саме по собі не втілить ці ресурси в щось корисне. Ми можемо на мить відчути себе так, начебто ми стали у два рази багатше. Але очевидно, що насправді ми всього лише розбавили пропозицію, що була, грошей. Як тільки народ ринеться витрачати це не споді ванно знайдене багатство, ціни виростуть тією самою мірою, тобто приблизно у два рази. Ця оцінка дуже приблизна, але що можна затверджувати із упевненістю, так це те, що ціни будуть рости доти, поки не буде вдоволений попит, і поки гроші не перестануть конкурувати один з одним за незмінним запас, що залишився, наявних товарів.[ 5,C. 55].

Таким чином, ми розуміємо, що при збільшенні пропозиції грошей їхня ціна знижується (як це відбувається й у випадку з будь-яким іншим товаром). При цьому, на відміну від інших товарів, зміна обсягу грошей не приносить ніякої суспільної користі. Народ у цілому не стає багатше. Якщо споживчі або капітальні товари вносять вклад у підвищення рівня життя, то поява додаткових грошей тільки підвищує ціни, тобто розбавляє їх власну купівельну спроможність. Розгадка цієї головоломки полягає в тім, що грошей корисні тільки в тій мері, у якій вони мають мінову цінність. Інші товари володіють «реальною» застосовністю, вони використаються. Саме тому збільшення їхньої пропозиції задовольняє зрослі споживчі запити. Але у випадку грошей їхня єдина корисність складається в їхній здатності брати участь у планованих обмінах. Їхня корисність полягає в їхній міновій цінності, у їх «купівельній спроможності». Сформульований нами вище закон, відповідно до якого збільшення грошей не приносить суспільної користі, випливає з унікальності способу їхнього застосування - служити засобом обміну. Отже, збільшення пропозиції грошей лише знижує ефективність кожної унції золота. З іншого боку, зменшення пропозиції грошей підвищує здатність кожної унції золота виконувати свою функцію. Ми приходимо до разючого висновку: величина пропозиції грошей не має значення. Любий обсяг грошової пропозиції буде діяти так само, як і будь-який іншої. Вільний ринок просто адаптується, змінивши купівельну спроможність або ефективність золотої грошової одиниці. Немає ніяких підстав втручатися в дію ринку з метою змінити певне їм пропозиція грошей.[17] Тут прихильник державного регулювання грошей може заперечити: «Добре, нехай збільшення пропозиції грошей безглуздо. Але чи не є тоді марною розтратою ресурсів і видобуток золота? І чи не треба державі зберігати пропозиція грошей на постійному рівні, заборонивши золотодобування?»

Цей аргумент здатний переконати тих, хто не має принципових заперечень проти втручання держави не у свої справи. Однак послідовних захисників волі він не переконає. Це заперечення випустить із уваги одну важливу деталь: золото є не тільки грішми, але й товаром. Збільшення пропозиції золота може не приносити грошової користі, але це збільшення має й «не грошове» наслідок, а саме воно збільшує пропозицію золота, використовувана в споживанні (прикрасах, стоматології й т.д.) і виробництві (у багатьох галузях промисловості). Тому золотодобування зовсім не є для суспільства розтратою або втратами. Таким чином, ми дійдемо висновку, що, як і для будь-яких інших товарів, установлення обсягу пропозиції грошей найкраще надати вільному ринку. Крім загальних етичних й економічних переваг волі в порівнянні із примусом, ніяке встановлене в приказному порядку кількість грошей не буде діяти краще в порівнянні з будь-яким іншим. Вільний ринок установить виробництво золота на рівні, що відповідає його відносної (у порівнянні з усіма іншими виробленими товарами) здатності задовольняти потреби споживачів. Об’єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини. Але це регулювання найбільш сфокусоване, як правило, на забезпеченні курсоутворення і на відповідному регулюванні курсу національної валюти. Суб’єктами регулювання виступають державні органи, які на це уповноважені відповідно до чинного законодавства країни. Це частіше центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регулювання.[6] У нашій країні, як в країні з ринковою економікою , головним суб’єктом , який здійснює регулювання кількості грошей виступає центральний банк – Національний банк України. У процесі здійснення регулювання , особливо в тій його частині, яка здійснює контроль, суб’єктами виступають Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України.[ 1]

Для становлення й розвитку ринкових відносин занадто важливо створення і розвиток незалежної банківської системи, і на шляху цього напрямку в Україні є певні успіхи. Створено законодавчу базу для функціонування банківської системи, прийнято спеціальний закон про Національний банк України, створено досить розвинену мережу комерційних банків і їх філій та інше.

2.4 Економічне значення грошей і центральний банк, як провідник банківської системи країни

Зв'язок грошей з цінами властивий їх ролі засобу обміну і одиниці рахунку. Звідси витікає, що кількість грошей тісно пов'язана з рівнем цін, що розуміли століттями. Менш очевидно, але не менш реально, вплив кількості грошей на використовування ресурсів для виробництва товарів і послуг. «Оборот» грошей в ринковій економіці відбувається по двох напрямах. Виробники товарів і послуг платять постачальникам ресурсів, необхідних для виробництва. Такі платежі включають заробітну платню, дарування, відсотки, орендну платню і дивіденди. Таким чином, платежі за виробничі чинники - один напрям грошових потоків в економіці. Інше направленість- це потік платежів виробникам при придбанні товарів і послуг. Ці виручки виробників є джерелом засобів платежів за виробничі чинники для виробництва додаткових товарів і послуг, і т.д. Такий «круговий потік» грошових надходжень і платежів формує сукупний потік грошових доходів в економіці.[9]

У будь-якій країні з ринковою економікою з огляду на конкретні завдання, що стоять перед суспільним виробництвом, завжди є потреба не в хаотичному , а в системному і цілеспрямованому наборі дій з боку центральних органів влади для вирішення конкретних проблем і досягнення поставлених цілей, тобто в кожній країні розробляється і реалізується певна кредитно-грошова політика, за здійснення якої відповідає саме головний банк країни.

Центральний банк України, який отримав назву Національний банк України (НБУ), створений в 1991 році. Правова основа НБУ базується на Законі України «Про Національний банк України «від 1999 року, в якому знайшов відображення в цілому світовий досвід , накопичений у сфері розробки банківського законодавства. Відповідно до Конституції України НБУ не включений в систему виконавчої влади на чолі з Кабінетом Міністрів України, від підзвітний тільки Верховній Раді України, голова правління НБУ призначається на чотири роки Верховною Радою за поданням кандидатури Президентом України.

Прийняття спеціальних законів про Національний банк України наближає НБУ до такого стану , який вимагає ринкова економіка і процес її розвитку. Подальший розвиток ринкових відносин у нашій державі вимагає посилення рівня незалежності НБУ, яка полягає в тому , щоб у рамках прийнятої Верховною Радою економічної і фінансової доктрини, зафіксованої у відповідних законодавчих актах, Національний банк самостійно розробляв і використовував відповідні фінансові інструменти.[7]

Висновок

Закінчуючи цю роботу ми бачимо, що гроші є одним із найдавніших і найважливіших інструментів регулювання товарних відносин в суспільстві. Гроші – це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші в сучасних умовах відіграють надзвичайно велику роль в організації усього суспільного виробництва. Без грошей не можна уявити собі обмін товарів. Так, він можливий врешті-решт і у вигляді обміну товарів на товари (бартер), але як ми дослідили, це дуже примітивна форма обміну вже несумісна з сучасним виробництвом і його ефективній організації. Припустимо, що можливо обійтися без грошей, перейшовши на простий товарообмін, хоч і в цьому випадку гроші не зникнуть. Один з товарів виконуватиме роль грошей, роль загального еквіваленту. Гроші – це важливий елемент організації суспільного виробництва. Для того щоб розпочати виробництво, здійснити його модернізацію, розширення та інше, необхідно спочатку накопичити певну кількість вартості як такої, а її носієм в сучасному виробництві саме і є гроші. Взагалі роль грошей у суспільному виробництві настільки велика, що за станом грошового обігу в країні можна робити висновки про фінансовий стан країни і про ті чи інші напрямки розвитку її виробництва. Гроші відіграють вирішальне значення як механізм в вирішенні багатьох соціальних проблем сучасного суспільства. Наприклад, надання допомоги, виплати компенсацій, дотацій та інше щодо певних категорій населення країни. Здійснити такі заходи без грошей практично неможливо. Особливого значення гроші і сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економікою. Найбільш прогресивною формою організації позитивного втручання держави в суспільне відтворення є втручання через гроші. Не менш важливе значення гроші мають і в умовах перехідної економіки. Саме тому в Україні на сучасному етапі її розвитку так багато уваги приділяється грошам, грошовому обігу й усім тим процесам, що пов’язані з грошовим середовищем, бо як показує досвід різних країн , які успішно долають або вже подолали перехідний період у своєму розвитку, саме гроші є досить гнучкою й ефективною системою забезпечення позитивного і прискореного розвитку ринкових відносин. Грошово-кредитним відносинам у ринковій економіці відведено надзвичайно важливу роль. Будь яке їх порушення призводить до небажаних наслідків у суспільному виробництві. Саме тому в сучасних ринкових системах ці відносини перебувають під постійним контролем держави, що реалізується в її грошово-кредитній політиці. Розвиток суспільного виробництва в сучасних умовах уже не може бути незалежним від тих тенденцій у розвитку світового господарства, які мають місце. А це ставить країну перед певним вибором і перетворює політичні чинники у важливий фактор формування й реалізації грошово-кредитної політики. Прикладом цього може бути Україна. Не бажаючи бути осторонь потужного процесу інтернаціоналізації світового господарства, і ставлячи за конкретну мету вступ до Світової організації торгівлі, нажа держава мусить проводити таку грошово-кредитну політику, яка б давала можливість мати адекватну сучасним вимогам систему грошових і кредитних відносин.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність».

3. Закон України «Про Національний банк України».

4. Гроші. Банки. Кредит.»- М.: Фінанси і статистика, 1998 р.

5. Економічна теорія. ЮНІТА 1. Введення в економіку. Разработано М.В. Стуровим, канд. економ. наук, доцентом. М. 1999, 84с.

6. Економічна теорія: Допомога для преподават., аспірантів і стажерів/ Н.И. Базильов, С.П. Гурко, М.Н. Базильова і др.; Під ред. Н.И. Базильова, С.П. Гурко. - 2-е видавництво, стереотип. - Мн.: Інтерпрессервіс; Екоперспектіва, 2002. - 637 з.

7. « Курс економічної теорії» під редакцією проф. Чапуріна М.Н., проф. Кисельов Е.А.- Кіров, «АСА»,1997 р.

8. Ожегов С.І. і Шведова Н.Ю. Тлумачний словник украйнськой мови . 1999г. 160 .

9. Політична економія. Т.1. Докапіталістичні способи виробництва. Загальні закономірності розвитку капіталізму. Видавництво 3-е, дополн. М., “Думка”, 1973. 680с. (Висш. парт. школа при ЦК КПРС. Кафедра політекономії).

10. Політична економія. Капіталістичний спосіб виробництва. Підручник для вузів. Гл. ред. академік А.М. Рум'янців. М. Політіздат, 1973г., 623с.

11. А.І. Щетинін, «Гроші та кредит» Підручник : Вид. 2-ге перероблене та доп. Київ Центр навчальної літератури, 2006 – 432 с.

12. Кемпбелл Р. Макконнелл Стенлі Л.Брю «Экономикс»- Бішкек : Туран, 1996 р.

13. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економікс: Принципи, проблеми і політика. У 2 т.: Пер. з англ. 11видання,

14. Маркс К. і Енгельс Ф. Соч. Т. 23, Гл.3., «Капітал», в т.1, - Москва: Політіздат, 1960.- 906 с.

15. Пол А. Самуельсон, Вільям Д. Нордхаус. Економіка: Пер. з англ. - М.: “БІНОМ”, “Лабораторія Базових Знань”, 1997.- 800с.:ил.

16. Сміт А. Добробут націй.Дослідження про природу та причини добробуту націй/ Пер. з англ.. О. Васильєва, М.Межевікіна, А. Малійський.- К.: ЗАТ «Віпол», 2000. – К.1, розд. 4.- 594 с.

17. Friedman, Milton, “ А Program for Monetary Stability” ( New York: Fordham Univtrsity Press, 1960)

18. Galbraith, John Kenneth “ Money: Whence It Came, Where It Went ( Boston: Houghton, Miffin, 1975).

19. - http;//www.yur.ruТ.1.

Словник економічних термінів

Банкнота - банківські білети, гроші, що забезпечуються реальними товарно-матеріальними цінностями.

Валюта - 1.Грошова одиниця, прийнята за основу грошової системи певної країни. 2. Тип грошової системи, що діє в даній країні.

Гроші – металеві і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу товарів та послуг.

Монета-Металевий грошовий знак; мідяк, срібняк. Металеві гроші

Масштаб цін - у сучасних умовах являє собою грошову одиницю країни та її кратні частини.

Паперові гроші – це номінальні знаки вартості, що заміщують в обігу повноцінні гроші і випускаються державою для покриття своїх витрат.

Ринок грошей – це частинна Фінансового ринку, де здійснюються коротко строкові фінансові операції.

Трансакція – це теорія , означає угоду що супроводжується взаємними поступками тобто цей термін розшифровується як гроші які, які не приносять доходу і визначаються тільки для поточних організацій, тобто для купівлі товарів та на оплату послуг.

Функції грошей – у процесі реалізацій своїй сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функцій.

Центральний банк – це емісійний банк, тобто банк, якому належить монополія на випуск грошей.