Контрольная работа: Криміналістична характеристика шахрайства та особливості порушення кримінальної справи по вказаній категорії злочинів

Контрольная работа: Криміналістична характеристика шахрайства та особливості порушення кримінальної справи по вказаній категорії злочинів

Варіант № 4

Криміналістична характеристика шахрайства та особливості порушення кримінальної справи по вказаній категорії злочинів.

1. Практичне завдання. Виготовити особисту дактилокарту та визначити тип папілярного узору на кожному відбитку пальця. Виготовити збільшену у 4-5 разів копію відбитка одного з пальців на дактилокарті та визначити на ній 10 індивідуальних ознак (деталей) папілярного   узору (без повторів однойменних деталей).

2. Задача. 1 квітня 1999 року, о 21 годині 40 хвилин до чергової частини відділу внутрішніх справ звернулась гр-ка Щербак 0.І., яка повідомила, що того ж вечора, о 19 годині 40 хвилин зайшла до під'їзду будинку, в якому мешкає. На першому поверсі, де знаходиться її квартира, було досить темно, бо лампочка не горіла. Коли вона відчинила двері своєї квартири, раптово хтось іззаду вимовив «Тихо, руки вгору». Голос чоловіка показався їй знайомим, тому вона сприйняла все це як жарт і, повернувшись до нього, відповіла, що з неї досить розіграшів, але побачивши в руці нападника пістолет чи щось на нього схоже, злякалась і зойкнула. Він затулив їй рота рукою та штовхнув у середину квартири, після чого запер у туалеті і, як вона чула, почав шарудіти по меблях. Приблизно через 10 хвилин він пішов геть, наказавши їй сидіти тихо і захлопнувши двері квартири. Невдовзі, як завжди о 20 год., додому повернувся зі спортивного тренування її син, Щербак О.О., з яким вона удвох проживає, з чоловіком вже 2 роки в розлученні. При огляді майна вони з сином не знайшли золоті прикраси, які були сховані у шухляді швацької машинки, та 1500 доларів США, що були поділені на 3 частини та знаходились у різних книжках на полках шафи.

Які слідчі версії про особу злочинця можна висунути в даному випадку? Складіть плани допитів Щербак 0.1. та Щербак О. О. Які тактичні прийоми бажано застосувати під час цих допитів?

2. Слідчі версії щодо особи злочинця:

Голос нападника показався громадянці Щербак О.І. знайомим, тобто мова йде про людину, яку вона добре знає.

Нападник чекав потерпілу в під’їзді, тобто знав її місце проживання, час приходу додому Щербак О.І. та Щербак О.О. і таким чином знав, що крім неї в цей час в квартирі нікого не буде.

Нападник знаходився у квартирі невелику кількість часу (приблизно 10 хвилин) і за цей час встиг знайти найбільш компактні і цінні речі, тобто він по-перше, знав планування квартири і розстановку меблів; звички хазяїв квартири щодо переховування цінностей або завідомо знав де їх шукати(тим більше що гроші лежали у трьох різних місцях), по-друге, нападник не взяв інших речей, наприклад побутову техніку або одяг, він узяв найбільш компактні і цінні речі, тобто можна припустити, що він точно знав, що в квартирі є саме золото і гроші.

З усього вищезазначеного робимо висновок, що напад скоїла дуже близька до цієї родини людина – або колишній чоловік Щербак О.І.(1 версія), який всього 2 роки як не проживає з родиною і тому знає всі звички і розклад життя цієї родини; або напад імітував Щербак О.О.(2 версія), він також мав для цього всі можливості або хтось із його друзів або знайомих по домовленості з ним (3 версія) або без такої (4 версія).

Не можна виключати звісно й можливості, що напад скоїла людина, яка просто знайома з цією родиною (5 версія), або навіть взагалі невідома (6 версія). Але це маловірогідне і повинно з’ясуватися в ході слідства.

План допиту Щербак О.І.

Питання до Щербак О.І.

1.         Розкажіть спочатку і докладно, як все сталося?

2.         Кого Ви можете підозрювати в цьому нападі?

3.         У цей день Ви поверталися з роботи? Якщо так, то чи завжди Ви повертаєтесь в один і той самий час?

4.         Хто знає до якого часу Ви працюєте?

5.         Коли Ви підходили до під’їзду, чи не помітили Ви чогось підозрілого? Чи йшов за Вами хто-небудь? Якщо так, то як Він виглядав?

6.         У під’їзді біля Вашої квартири лампочка не горить давно, чи світла не було тільки в цей день?

7.         Коли Ви відчинили двері своєї квартири, Ви встигли ввімкнути світло?

8.         Спробуйте описати нападника.

9.         Ви сказали, що побачили в руці нападника пістолет або щось на нього схоже. Якщо це був не пістолет, то що це могло бути?

10.      Туалет у Вашій квартирі зачиняється ззовні?

11.      Хто із знайомих відвідує Вашу квартиру? Хто в останній час відвідував Вашу квартиру(знайомі та незнайомі, можливо представники якихось організацій, комунальних служб тощо)?

12.      Чи знав Ваш син, де саме Ви переховуєте гроші та золоті прикраси? Хто міг точно знати де Ви переховували золоті прикраси та долари США? Чи доставали Ви при кому-небудь або клали до схованок ці цінні речі?

13.      Як давно Ви переховували ці цінні речі саме в цих місцях? Якщо Ви періодично міняли місце схову, то чи були ці місця схожі? Де саме?

14.      Чи були в квартирі ще якісь гроші або коштовності, які залишилися на місці? Якщо так, то чим відрізнялося місце та час схову цих речей від місця схову тих речей, що вкрали?

15.      По яких днях Ваш син ходить на тренування? Чи завжди він повертається в один і той самий час? Скільки років він ходить на тренування?

16.      Чи знаєте Ви з ким спілкується Ваш син? Чи заходять до нього друзі? Як Ви можете їх охарактеризувати?

17.      Чим, окрім спорту захоплюється Ваш син? Чи грає Він в азартні ігри або на ігрових автоматах? Чи є в нього якісь шкідливі звички? Які саме?

18.      У чому була причина Вашого розлучення з чоловіком? Де зараз працює Ваш колишній чоловік? Скільки Він заробляє? Чи є в нього зараз родина ? Чи є в нього якісь шкідливі звички? Які саме? Чи був він раніше засуджений? Чи навідує він вашу родину? Коли Ви його бачили в останній раз?

План допиту Щербак О.І.

Питання до  Щербак О.О.

1. Розкажіть, що Вам відомо стосовно подій ввечері 1 квітня 1999 року?

2. Кого Ви можете підозрювати в цьому нападі?

3. Хто знає до якого часу Ви тренуєтесь? Коли скінчилося тренування в цей день? Хто останній Вас бачив перед тим, як Ви прийшли додому?

4. Коли Ви підходили до під’їзду, чи не помітили Ви чогось підозрілого? Чи не зустрічались Ви з ким-небудь у під’їзді або біля нього? Чи не виходив з під’їзду хто-небудь? Якщо так, то як він виглядав?

5. У під’їзді біля Вашої квартири лампочка не горить давно, чи світла не було тільки в цей день?

6. Туалет у Вашій квартирі зачиняється ззовні?

7. Хто із знайомих відвідує Вашу квартиру? Хто в останній час відвідував Вашу квартиру(знайомі та незнайомі, можливо представники якихось організацій, комунальних служб тощо)?

8. Чи знали Ви, де саме мати переховує гроші та золоті прикраси? Хто міг точно знати де вона переховує золоті прикраси та долари США? Чи доставали Ви або вона при кому-небудь або клали до схованок ці цінні речі?

9. Як давно ви переховували ці цінні речі саме в цих місцях? Якщо Ви періодично міняли місце схову, то чи були ці місця схожі? Де саме?

10. Чи були в квартирі ще якісь гроші або коштовності, які залишилися на місці? Якщо так, то чим відрізнялося місце та час схову цих речей від місця схову тих речей, що вкрали?

11. По яких днях Ви ходите на тренування? Чи завжди Ви повертаєтеся в один і той самий час? Скільки років Ви ходите на тренування?

12. З ким спілкується Ваша родина і Ви особисто? Чи заходять до Вас друзі? Як Ви можете їх охарактеризувати?

13.Чим, окрім спорту Ви захоплюєтесь? Чи граєте Ви в азартні ігри або на ігрових автоматах?

14.У чому була причина розлучення Ваших батьків? Де зараз працює Ваш батько? Скільки Він заробляє? Чи є в нього зараз родина? Чи є в нього якісь шкідливі звички? Які саме? Чи був він раніше засуджений? Чи навідує він вашу родину? Коли Ви його бачили в останній раз?

3.Криміналістична характеристика шахрайства та особливості порушення кримінальної справи по вказаній категорії злочинів.

План.

3.1.Криміналістична характеристика злочину.

3.2.Особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства.

3.2.1. Дії слідчого в типових ситуаціях початкового етапу розслідування.

3.2.2. Організаційно-тактичні основи провадження слідчих дій у типових ситуаціях розслідування.

3.2.3.Організація і провадження наступних слідчих дій при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.

3.1.Криміналістична характеристика злочину.

Закон (ст. 190 КК України) визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Від шахрайського розкрадання закон відрізняє заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства (ст. 192 КК). В таких випадках немає безпосереднього вилучення майна у власника або іншого власника — майнова вигода отримується шляхом несплати належного. З криміналістичної точки зору це те ж шахрайство, відмінне від останнього лише безпосереднім об'єктом злочинного посягання, а також формою отримання майнової вигоди. Ці відмінності дуже неістотно впливають на методики розслідування двох названих видів злочинів. Шахрайство — це спосіб заволодіння чужим май­ном будь-якої форми власності.

Предметом безпосереднього заволодіння при шах­райстві є чуже майно, з котрим злочинець вступає у взаємодію. При цьому використовуються предмети, документи, механізми, комп'ю­терні пристрої і засоби зв'язку, посередники. Об'єктами посягання є не тільки чуже майно і право володіння ним, а й певні блага, дії на користь вимагача (зни­щення боргової розписки, прийняття на роботу з високою опла­тою, примушування до видачі того чи іншого документа — довід­ки, доручення і т. под.). У будь-якому разі механізм кожного злочи­ну складний і своєрідний, залежить від предмета злочинного посягання, обставин і особистих якостей шахрая і вимагача.

Одним із центральних елементів криміналістичної характерис­тики шахрайства є спосіб вчинення злочину.

 Колишні, "традиційні" способи шахрайства — самочинний обшук, використання різних "ляльок", "фармазонство", тобто продаж виробів зі скла і кольорових металів під виглядом коштовних каменів і виробів з благородних металів, в сучасних умовах поступилися місцем набагато більш небезпечним видам, що заподіюють невимірно більш значний збиток потерпілим: різні види банківських шахрайств, витончені способи використання підроблених документів тощо. Форми шахрайства досить різноманітні. Одним з поширених випадків є незаконне отримання по підроблених документах різних виплат: пенсій, допомоги і ін., отримання обманом різних виплат однією особою замість іншої, звертання в свою користь грошових коштів за фіктивними трудовими угодами і т. і.

Визначальною криміналістичною ознакою шахрайства служить спосіб його здійснення, який кінець кінцем зводиться до обману або зловживання довірою обдуреної особи або організації. У будь-якому випадку цей спосіб направлений на отримання майнової вигоди.

Способи шахрайства. За способом вчинення шахрайство від­різняється від інших злочинів тим, що власник майна (безпосеред­нього предмета посягання) свідомо і добровільно віддає його зло­чинцю, будучи введеним ним в оману і стаючи, таким чином, жертвою обману. Способи шахрайства дуже різноманітні, до них належать такі:

1) підміна предмета угоди: а) використання імітованої речі — «ляльки»; б) продаж товару вище призначеної ціни; в) продаж під­робок під благородні метали, дорогоцінні каміння;

2) нечесна гра — використання нечесних (шулерських) прийо­мів: а) при грі в карти, «наперсток», «лялечку», «ремінець» і т. ін.; б) організація лотерей; в) підкидання удаваної цінної речі і залучення в «поділ знахідки»; г) збирання «пожертвувань» на добро­дійні цілі;

3) представлення в організації підроблених і фальшивих документів для одержання матеріальних або грошових цінностей, наприклад, актів про виконання робіт з трудової угоди; кредитового авізо на переклад грошей в інший банк; чека з незабезпеченої фінансами лімітованої книжки на зняття грошей з розрахункового рахунку в банку; договори купівлі-продажу для одержання банківського кредиту або зняття з розрахункового рахунку готівки; гаран­тованого листа для одержання банківського кредиту; довідки, що
нібито підтверджує певний виробничий стаж або середній розмір
заробітку, необхідний для призначення пенсії; довідки про пільгове оподатковування та ін;

4) афери з одруженням на багатій нареченій, надання допомоги в придбанні квартир, цінних речей;

5) облудні конклюдентні дії, зокрема, використання фірмового
обмундирування правоохоронних органів і провадження неправдивих обшуків, виїмок документів;

6) різні банківські маніпуляції з грошовими документами, на­приклад, видача векселів, не забезпечених активами; створення псевдофірми, псевдобанку або страхової компанії; відкриття в банку додаткових рахунків, маніпуляції з кредитовими авізо, маніпуляції з пластиковими розрахунковими картками; внесення перекру­чень у комп'ютерні програми з метою заниження сум, нарахованих на банківські рахунки, і привласнення різниці між перерахованими і фактично нарахованими сумами.

Слідова картина шахрайства різноманітна. При­родно, переважають ідеальні відображення в пам'яті потерпілих, свідків-очевидців. Разом з тим залишається багато матеріальних слідів: слідів-предметів, слідів-відображень і слідів-речовин. Од­нак вони здебільшого є маловидимими і являють собою мікронакладення і мікрочастинки, що зобов'язує слідчого використовува­ти всі спеціальні знання і засоби для фіксації і дослідження слідів людей і речей, які вступають у взаємодію «людина - річ» при вчи­ненні цих злочинів.

Особа злочинця. Шахраї характеризуються досить високим професіоналізмом, технічною оснащеністю, вони володіють психологічними прийо­мами спілкування, можуть легко зацікавити потерпілого, вступити з ним у діловий контакт, створити видимість діловитості, респек­табельності, поінформованості у певній діяльності, наприклад, предметно-банківській, торгівлі нерухомістю, підприємництві і т. под. Вони легко входять у довіру, знають прийоми нечесної гри в карти, кістки, рулетку, «наперсток». Нерідко діють спільно. Так, при грі в карти для підглядання карт використовувалася система дзер­кал, телебачення. У шахраїв-рецидивістів існують спеціалізації за видом власності — фахівець з «державної і кооперативної», «при­ватної» власності.

Вивчення особи потерпілого також має істотне значення як для кримінально-правової кваліфікації злочину, так і для обрання так­тики на попередньому слідстві.

З особливостей криміналістичної характеристики шахрайства витікають ті основні елементи предмета доведення, які повинні бути встановлені:

а) по суб'єкту — хто скоїв злочин; якщо він носить груповий характер, хто був членом злочинної групи і як розподілялися між ними обов'язки по підготовці, здійсненню і прихованню злочину, хто саме з членів групи безпосередньо входив в довір'я потерпілому; чи не притягувався винний раніше за розкрадання або вимагання;

б)      по суб'єктивній стороні — дії з прямим умислом, наявність цього умислу у всіх членів злочинної групи;

в)      по об'єкту — характер і розмір майна, отриманого шахрайським способом, або зміст майнового права; розмір сукупного збитку, заподіяного злочином;

г)       по об'єктивній стороні — спосіб шахрайства, неодноразовість подібних посягань у минулому, якими способами вони скоювалися, чи не використовувалося винним своє службове положення, в чому це заключалося.

Поширеність шахрайських посягань, значний матеріальний збиток, заподіюваний багато ким з них, наявність у шахраїв корумпованих зв'язків серед владних структур обумовлюють необхідність широкого використання в боротьбі з ними засобів і рекомендацій криміналістики і теорії оперативно-розшукової діяльності, важливість виявлення шахрайства оперативним шляхом.

Особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства.

3.2.1. Дії слідчого в типових ситуаціях початкового етапу розслідування.

Планування розслідування. Звичайно кримінальна справа про шахрайство порушується по заяві потерпілих, а якщо об'єктом шахрайства є підприємство або організація — за повідомленням відповідних посадовців або власників (співвласників). Крім того, справи порушуються і за ініціативою органів розслідування по фактах виявлення ознак шахрайства в ході оперативно-розшукових заходів, наприклад, затримання шах­рая з доказами, а в деяких випадках, коли шахрайство вуалюється цивільно-правовими угодами або фінансово-господарськими опе­раціями, органи дізнання проводять дослідчу перевірку, включаю­чи витребування документів, нормативних актів, що регулюють діяльність шахрайського підприємства, одержують пояснення від потерпілих, підозрюваних осіб, призначають ревізії, консультуються з фахівцями. Проведення оперативно-розшукових заходів щодо виявлених фактів шахрайства — обов'язкова функція органу ді­знання. Якщо об'єктом посягання стала юридична особа будь-якої форми власності, потрібно висунути версію про використання в шахрайських цілях посадовцями свого службового положення. Причому таке використання можливе працюючими не тільки на об'єкті посягання, але і в інших організаціях або установах, зв'язок яких з об'єктом став або елементом способу злочину, або був необхідною умовою здійснення шахрайства.

Якщо шахрайство вчинене проти державної, кооперативної власності, то до заяви потерпілий додає документи, предмети («ляльку», підробки, куплені замість справжніх коштовностей).

На початковому етапі заходи і слідчі дії плануються залежно від приводу до порушення кримінальної справи. Якщо їм служить заява потерпілого, планується його допит, огляд знарядь і засобів злочину, допит очевидців, при необхідності експертиза предмета шахрайської операції. Якщо шахрайство скоєне супроти підприємства, організації, планується допит відповідних посадовців — суб'єктів шахрайської операції, способи визначення розмірів матеріального збитку, огляд документів, носіїв комп'ютерної інформації, призначення необхідних експертиз. При версії про шахрайство з використанням службового положення плануються обшук з метою виявлення викривальних документів, огляд документів, детальний допит підозрюваного.

При затриманні на місці злочину, що частіше буває при шахрайських операціях купівлі-продажу, підкиданні "знахідок" і інших способах обману на вулиці, у вагоні електрички або в таксі і т. п. плануються особистий обшук затриманих, огляд знарядь злочину, допит затриманих і потерпілих і інші слідчі дії, а також оперативно-розшукові заходи — залежно від обставин злочину.

Характер діяльності початкового етапу розслідування визна­чається виникаючими слідчими ситуаціями. Останні нагадують ситуації, що виникають при заволодінні чужим майном шляхом гра­бежу, розбою. Таких ситуацій чотири: 1) шахрай відомий, він за­триманий при вчинені шахрайства або відразу після цього; 2) шах­рай відомий, але він сховався; 3) шахрай відомий, але його дії за­вуальовані під виглядом законних; 4) шахрай невідомий.

3.2.2. Організаційно-тактичні основи провадження слідчих дій у типових ситуаціях розслідування.

Первинні слідчі дії. Першою слідчою дією по справах про шахрайства є допит потерпілого. Він покликаний дати в розпорядження слідчого максимально повну інформацію про особистість шахрая (шахраїв), його прикмети і ознаки одягу, дії винних, у тому числі про те, як був залучений потерпілий в обманні дії. Звичайно шахраї психологічно точно вибирають жертву злочину, впливають на такі її особові якості, як користь, довірливість, азарт, легковажність, відсутність належного життєвого досвіду. Постраждалим рухає прагнення отримати без праці значну майнову вигоду, азарт картяра, іноді жалість до уявної "жертви" стихійної біди або інших житейських обставин, яка спонукає продавати за безцінь "коштовності", "золоті" вироби і т. п. Потрібно мати на увазі, що при допиті потерпілого іноді доводиться торкатися явно збиткових з моральної точки зору вчинків потерпілих, що вимагає від слідчого необхідної делікатності, тактовності при допиті і в той же час наполегливості в з'ясуванні всіх деталей. Допит потерпілого проводиться за таким колом питань: де, через кого, при яких обставинах потерпілий познайомився зі злочинцем (з фірмою, щодо якої вчинені шахрайські дії), яку мету при цьому мав, що обі­цяв шахрай, що вимагав і що одержав, які документи пред'явив; хто, крім нього, був присутній при цьому; скільки разів відбувалася зустріч, де; чи змінилося місце зустрічі; як представлявся шахрай, яку посаду називав, на що посилався; в чому виражалися матеріаль­ні збитки, заподіяні потерпілому; прикмети речей, документів, цін­ностей, грошей, які потерпілий передав злочинцю.

Оскільки шахрайство і вимагання — це відкриті способи заво­лодіння чужим майном, тому особливе значення при допиті потер­пілого належить встановленню зовнішніх ознак і властивостей, манері поведінки шахрая і вимагача, яким прийомом вони корис­тувалися. Для асоціації забутих ознак словесного портрета і пра­вильного їх найменування при описі, а надалі при складанні фото­робота з орієнтировок, допитуваному доцільно демонструвати спе­ціальні посібники «Типи та елементи зовнішності», альбом «Портрет», спеціалізований банк фотопортретів з системи «РАІС-ПОРТРЕТ».

Допит свідків дозволяє уточнити багато даних допитів потер­пілого. Свідок був очевидцем події шахрайства, він міг краще за­пам'ятати обставини шахрайства, в чому полягали ці дії, як реа­гував на них потерпілий. По справах про шахрайські угоди з не­рухомістю або заволодіння засобами приватного інвестора свідків треба шукати серед менеджерів, бухгалтерів, секретарів, касирів, охоронців відповідних фірм, де бував і «засвітився» шахрай, но­таріусів, працівників житло-комунальних господарств, паспортних столів та ін. Очевидців власне шахрайських дій, як правило, не буває; свідки можуть бути очевидцями самого факту знайомства винного з потерпілим, іноді їхньої розмови, сумісного відходу, рідше — обставин затіяної з потерпілим гри — в карти, "наперстки" і ін. Проте вони можуть дати важливі свідчення про зовнішність і одяг шахраїв, особливості поведінки, стиль мови і її особливості, про обраний ними мотив для знайомства з потерпілим, про можливих співучасників, чия поведінка викликала їхні підозри, і т. п.

Огляд місця події. В момент вчинення шахрайства, і вимаган­ня створюються як матеріальні, так і ідеальні відображення. Тому місце події слід обов'язково оглядати за участю потерпілого. Остан­ній допоможе уточнити, де знаходилися учасники, які вони могли залишити сліди і де їх шукати.

Якщо на руках у потерпілого залишився предмет шахрайської операції — грошова або речова "лялька", фальшиві коштовності і т. п., вони підлягають огляду і при необхідності — експертизі. По прикметах шахраїв складаються синтетичні портрети, по облікам перевіряються сліди рук на "ляльці"; потерпілому і свідкам-очевидцям  можуть бути пред'явлені фотоальбоми злочинців, що є в розшукових апаратах органів внутрішніх справ.

Оперативно-розшукові заходи полягають в пошуку винних з участю потерпілого або свідків-очевидців, орієнтуванні інших органів міліції, вивченні аналогічних способів шахрайства по архівних і призупинених справах.

Затримання злочинця звичайно проводиться органом дізнан­ня або потерпілим за допомогою громадськості. Затриманого працівник органу дізнання негайно обеззброює і доставляє в зручне місце для особистого обшуку. Шахрай при доставлянні в опорний пункт правопорядку намагається викинути предмет шахрайства, зброю, компрометуючі документи. Всі вилучені при особистому обшуку предмети і документи підлягають огляду. При затриманні шахраїв на місці злочину розслідування починається з їхнього особистого обшуку і допиту.

Допит затриманого підозрюваного проводиться після того, як будуть вивчені зібрані матеріали, механізм злочину, особливості особи шахрая, вимагача, переглянуті архівні дані. Можуть виник­нути дві ситуації: а) шахрай визнає факт шахрайства; б) повністю заперечує шахрайські дії, посилаючись на передачу речі за інших обставин (передав у борг, в оренду, на тимчасове користування, знайшов і т. ін.).

У першому випадку з'ясовуються обставини знайомства шах­рая з потерпілим: як була вибрана жертва, де, коли, скільки разів зустрічалися, чи випива­ли; як і за допомогою чого (кого) скоювалися шахрайські дії, яких заходів було вжито для приховування злочину; хто допо­магав; яке майно, цінності одержані; як поводився потерпілий; кому, де і коли передав він майно; в якому розмірі або якої вартості; де воно зберігається; чи скоювалися затриманим раніше аналогічні або інші злочини.

При запереченні вини не слід поспішати з допитом, можна лише провести первинну «розвідку», спантеличити шахрая, а потім збирати інформацію, готувати допит з широким пред'яв­ленням доказів. Тільки в цьому разі можна викрити шахрая.

Обшук за місцем проживання вимагача на робочому місці не­обхідний у тих випадках, коли передбачається виявити зброю, слі­ди готування засобів насильства, документи, пристрої знищення майна (підпалу, вибуху); документи, одяг, в якому знаходився підо­зрюваний в момент вимагання; взуття, на якому можуть бути сліди з місця події; гроші, цінності, документи, листи і фотографії. Сліди шахрайських дій — головним чином ідеальні відображення в па­м'яті людей. З огляду на те, що шахрайські дії потребують підготов­ки — виготовлення «ляльки», підроблених коштовностей, поліп­шення видових якостей якогось товару (наклейка нових етикеток, акцизних марок) і т. под., провадження обшуку за місцем прожи­вання шахрая може дати позитивні результати — можуть бути ви­явлені інструменти для обробки і переплавляння металів (надфілі, напилки, тиски, тигла, шлак, засоби шліфування). Іноді шахрай займається тільки збутом підроблених «коштовностей», а виготов­лювачем є його співучасник.

Майно, яке було предметом шахрайства і виявлене при затриманні винного, повинно бути оглянуто, при необхідності піддано експертизі (криміналістичній, товарознавчій тощо). Якщо вона має індивідуальні ознаки, то воно повинно бути пред'явлено для пізнання потерпілому. При скоєнні шахрайства шляхом самочинного обшуку (обшук проводиться злочинцями з використанням сфабрикованої постанови про обшук, "санкціонованої" прокурором, з пред'явленням підроблених посвідчень співробітників міліції, з складанням фіктивного "протоколу обшуку", навіть із запрошенням нічого не підозрюючих "понятих") залишені злочинцями документи повинні бути оглянуті і піддані експертному дослідженню (почеркознавському, техніко-криміналістичному дослідженню).

3.2.3.Організація і провадження наступних слідчих дій при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.

Шахрайство — важко доказуваний злочин. Успіх розслідування залежить тут насамперед від результатів розкриття злочину по гарячих слідах і провадження невідкладних слідчих дій після порушення кримінальної справи. Огляд, допит заявника, за­тримання і особистий обшук шахрая, впізнання зло­чинця потерпілим, виявлення викраденого майна в підозрюваних і впізнання його потерпілим — усе це створює достатню інформа­ційну базу, щоб на другому етапі розслідування розпочати перевір­ку і повторний огляд джерел доказової інформації.

Для вирішення цього завдання проводяться такі слідчі дії: до­пити, повторні огляди місць події, предметів вимагання і шахрайст­ва; перевірки показань на місці, очні ставки, слідчі експерименти і судові експертизи. Всі вони спрямовані на формування ланцюга доказів, що дозволяло б пред'явити підозрюваному обвинувачення і допитати як обвинуваченого, а потім продовжувати збирати і кон­центрувати докази, щоб викрити злочинця.

Подальші слідчі дії забезпечують всебічне дослідження предмета доведення. Допит обвинуваченого повинен дати інформацію не тільки про обставини і способи здійснення шахрайства, але і про всіх осіб, що брали участь в підготовці, здійсненні і прихованні злочину. Це особливо необхідно, якщо злочин — частина кримінальної діяльності організованого співтовариства. Перед слідчим стоїть задача виявити всі епізоди, сфери цієї діяльності, особистість організатора співтовариства.

Допити свідків переслідують ціль отримати дані про змалювання життя обвинуваченого, його зв'язки, факти придбання дорогих речей, транспортних засобів, нерухомості, закордонні поїздки. При крупних шахрайствах, особливо в банківській сфері, повинна бути перевірена версія про наявність у обвинуваченого рахунків в іноземних банках, нерухомості за кордоном, фіктивних компаній. Допомога в отриманні подібної інформації може надати Центральне національне бюро Інтерполу.

 Особливе доказове значення має перевірка показань на місці. У початкових результатах допиту вимагача або шахрая майже зав­жди є багато неточностей, показання про один і той самий предмет обстановки, характер місця події не збігаються не тільки в деталях, а й іноді по суті. Усунути це можна перевіркою показань декількох учасників — злочинця, потерпілого і свідків, що спостерігали ту саму подію в різних ракурсах, в різному психічному стані.

Рекомендується по черзі провести перевірки, а їх результати проаналізувати і порівняти. Раніше вказувалося, що для встанов­лення розташування учасників події на місці пригоди рекоменду­ється виготовити декілька масштабних схем, і кожному, хто переві­ряється, запропонувати відзначити місце розташування своє та інших учасників. Порівняння таких схем дає позитивні результати для визначення дійсного розташування учасників злочину на місці його вчинення.

Судову експертизу по розглядуваній категорії злочинів слід ви­знати незамінним засобом перевірки і одержання нових доказів від людей і речей.

Крім тих, що проводяться на початковому етапі розслідування, можливі судово-економічні, фізико-хімічні, мінералогічні експертизи і мистецтвознавчі експертизи предметів мистецтва і антикваріату.

Серед криміналістичних експертиз частіше за все проводиться техніко-криміналістична експертиза дослідження документів, за допомогою яких шахрай діяв, а також слідознавча і КЕМРВ.

Останнім часом вагомого значення набула експертиза дослід­ження звуковідеозапису і фоновідеоматеріалів (фоноскопічна, фо­нетична і електроакустична експертизи), без висновку котрої іноді неможливо розкрити вимагання або доказати шахрайство. Експер­тиза дозволяє не тільки встановлювати тотожність особи, що гово­рить, мова якої записана на фонограмі, а і вирішувати багато інших важливих питань, наприклад, дешифрувати зашумлену мову, вста­новлювати звукове середовище і вид його джерела на місці події і т. под.

Підготовка матеріалів на експертизу проводиться відповідно до наявних методичних посібників та інструкцій.

Список використаної літератури:

1. Криминалистика. Учебник для вузов / Под ред. Проф. Р.С. Белкина. – Москва : Норма, 2000.

2. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник. – Харків, 1999. – Ч.1.

3. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник. – Харків, 2001. – Ч.2.

4.Криміналістика(криміналістична техніка): Курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г. С. Семаков. — К.: МАУП, 2001.