Курсовая работа: Лінгвістичне наповнення концепту "колір" ("colour") в українській та англійській культурах

Курсовая работа: Лінгвістичне наповнення концепту "колір" ("colour") в українській та англійській культурах

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Концепт як основна лінгвокультурологічна основа опису мови

1.1. Концепт – категоріальна основа мови

1.2. Культурно обумовлені особливості феномена концепту „колір”

1.3. Когнітивна модель концепту „red”.

         1.3.1. Функціонування концепту „red” в англійській та

                  українській мовах

         1.3.2. Емоційно-експресивна функція фразеологічних одиниць концепту

                  „red”.

РОЗДІЛ 2. Передача міжкультурних особливостей концепту „red” засобами  

                  української мови

 2.1. Прагматичний аспект перекладу концепту „red”

 2.2. Передача експресивності фразеологічних одиниць концепту „red”

                    2.2.1. Лексичні фразеологізми

                    2.2.2.  Відтворення предикативних стійких словосполучень

                    2.2.3.  Компаративні фразеологізми

ВИСНОВКИ

ДОДАТОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Нова галузь знання - лінгвокультурологія, створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Основою для такого апарата є поняття, концепту.

Концепт – це процес усвідомлення та розуміння того чи іншого поняття. Найбільший інтерес у плані дослідження представляють концепти, що займають важливе місце в житті етносу.

Однак проблеми дослідження окремих концептів у сучасній лінгвістиці "є настільки складними, різноманітними й багатими, що вимагають постійного більш глибокого проникнення в їх сутності" [Жаркинбекова Ш.К., 1999: 109]. До таких концептів можна віднести концепт "колір".

Феномен кольору - предмет вивчення багатьох фундаментальних наук і складова багатьох мистецтв. Однак дотепер   колір не має загальної концепції в межах однієї науки. Колір відіграє значну роль у житті суспільства.

Актуальність  даної роботи зумовлена тим, що в сучасному перекладознавстві усе виразніше відчувається тенденція до максимальної експлікації аналізу процесу перекладу, усе вагомішими стають дослідження різномовних лексичних мікросистем, в основі зіставлення яких лежить спільність понять, та способів відтворення семантики, денотативної і конотативної, окремих одиниць цих систем у перекладі.

Тема  роботи лінгвістичне наповнення концепту “колір” (“colour”) в англійській та українській культурах.

Мета роботи полягає у комплексно дослідженні лексики на позначення кольору в українській та англійській культурах в лінгвістичному аспекті. Реалізація данної мети вимагає вирішення низки завдань, а саме:  

-           провести критичний аналіз літератури за проблемами дослідження;

-           дослідити концепт як категоріальну основу мови;

-           визначити  культурно обумовлені особливості феномена концепту „колір”;

-           з’ясувати передачу міжкультурних особливостей концепту „red” засобами української мови;

-           розглянути передачу експресивності фразеологічних одиниць концепту „red”.

Об’єктом дослідження виступає концепт “колір” (“colour”) в англійській та українській культурах.

Предмет дослідження представлений  способами перекладу колоронімів як компонентів фразеологічних одиниць англійської мови.

Методи дослідження – теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень з даної проблеми; системний аналіз; метод типологічного зіставлення.

Теоретична значущість полягає в тому, що дана праця є внеском в дослідження мовних одиниць різного рівня,  у визначенні типологічних особливостей англійської мови на лексичному рівні.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох теоретичних розділів, висновків, списку використаної літератури та одного додатка.

РОЗДІЛ 1. Концепт як основна лінгвокультурологічна основа опису

Мови

1.1.      Концепт – категоріальна основа мови 

Нова галузь знання - лінгвокультурологія - створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Перші спроби рішення цієї проблеми знаходять своє відбиття в працях В.Гумбольдта, що базуються на наступних концепціяч, а саме:

-           матеріальна й духовна культура втілюються в мові;

-           усяка культура національна, її національний характер виражений у мові за допомогою особливого бачення миру; мові властива специфічна для кожного народу внутрішня форма;

-           внутрішня форма мови - це вираження «народного духу», його культури;

-           мова є сполучна ланка між людиною й навколишнім його світом.

У мові знаходять своє відбиття і формуються цінності, ідеали та установки людей, те, як люди думають про світ і про своє життя в цьому світі.

Найважливіша функція мови полягає в тому, що вона зберігає культуру та передає її з покоління в покоління. Саме тому мова відіграє вирішальну роль у формуванні особистості, національного характеру, етнічної спільності, народу, нації. Як відомо, у різних мовах існують спеціальні терміни для позначення об'єктів матеріальної культури (наприклад, їжа, напої). Наявність таких термінів пов'язане з існуванням особливих звичаїв, особливостями системи цінностей, характерної для даної культури.

Основою поняттєво-термінологічного апарата  для лінгвокультурології є поняття концепту, який можна розглядати із двох сторін: як лінгвістичне і філософське поняття.

Н. Арутюнова трактує концепт як поняття повсякденної філософії, що є результатом взаємодії ряду факторів, таких, як національна традиція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий досвід, образи мистецтва, відчуття й система цінностей. Концепти утворюють «свого роду культурний шар, що є посередником між людиною й світом» [Арутюнова Н.Д., 1993: 3].

Як лінгвістичне поняття, концепт дає можливість розглянути ідеальні ментальні сутності [Фрумкина Р.М., 1992: 88], тобто ті одиниці, за допомогою яких ми мислимо про світ, ментальні утворення, що становлять категоріальну основу мови [Берестнев Г.И., 1997: 16] і що створюють узагальнений образ слова, об'єктивуючи модель свідомості [Сергеева Е.В., 1998: 21].

Одним з перших у світовій лінгвістиці звернувся до дослідження концептів С. Аскольдов, який вважав, що найбільш важливою функцією концептів є функція заступництва, тому що, будучи розумовим утворенням, концепт у процесі думки заміщає безліч предметів того самого роду. Концепт може заміщати як реальні предмети, так і деякі сторони предмета або реальні дії.

Д. Лихачов, продовживши міркування С. Аскольдова, запропонував вважати концепт «алгебрагічним вираженням значення, яким носії мови оперують в усному й письмовому мовленні» [Лихачов Д.С., 1983: 281]. Таким чином, у руслі досліджень С. Аскольдова і Д. Лихачова процес утворення концептів можна представити як процес спрощення сприйманої різноманітної дійсності. Однак дотепер немає єдиного визначення цього терміна. Одні вчені під концептом розуміють деякі підстановки значень, сховані в тексті “заступники” безлічі предметів, що полегшують спілкування й тісно пов'язані з людиною і її національним, культурним, професійним, віковим досвідом [Аскольдов С.А., 1980: 4].

Деякі вчені вважають, що концепт - це все те, що ми знаємо про об'єкт [Белоноженко В.М., 1993: 97].

На думку інших, концепт – це об'єкт із світу “Ідеальне”, що має ім'я й відбиває певні культурно-обумовлені знання людини про світ “Дійсність” [Вежбицькая А., 1985: 23]

В «Короткому словнику когнітивних термінів» визначення терміна:

«Концепт - це оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку…всієї картини світу, відбитої в людській психіці» [Кубрякова Е.М., 1996: 90].

Слова концепт і поняття однакові тільки за своєю внутрішньою формою: у перекладі з латинського conceptus означає «поняття», від дієслова concipere  «зачинати», що буквально означає «поняття, зачаття»; поняття від древнє – російського дієслова пояти «схопити, взяти у власність» буквально значить те ж саме. У наукових працях іноді ці слова виступають як синоніми.

Принципова відмінність концепту полягає в тому, що він, будучи основою дослідження мови й культури, сам не знаходиться ні в мовній, ні в культурної сферах, ні в них обох одночасно. Концепт є ментальна одиниця, елемент свідомості.

В усіх концептах складаються ідеї, які виникали в різний час і в різні епохи.

Ю. Степанов «концепт – це ніби згусток культури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини. І, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї» [Степанов Ю.С., 2001: 40].

На відміну від понять, концепти мисляться й переживаються. Концепти - це предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень.

Концепт можна розглядати як модель або конструкт, що заміщає об'єкт дослідження та створений з метою його вивчення. Опис сукупності концептів сприяє моделюванню системи цінностей.

Образна складова концепту зв'язана зі способом пізнання дійсності.

Можна виділити деякі властивості концепту:

-           концепт - це ментальна репрезентація, що визначає взаємозв'язок речей між собою;

-           концепти - це ідеальні образи;

-           концепт обов'язково позначається словом [Бабушкин А.П., 1998: 9-11].

Концепти існують і в індивідуальній свідомості особистості, і в колективній свідомості групи. Концепти є одиницями свідомості й інформаційної структури, що відбиває людський досвід.

Варто сказати, що індивідуальні концепти різноманітніші, ніж колективні, тому що «колективна свідомість і досвід є не що інше, як умовна похідна від свідомості й досвіду окремих індивідів, що входять у колектив» [Слышкин Г.Г., 2000: 16].

Таким чином, концепт – це «одиниця, покликана зв'язати воєдино наукові вишукування в області культури, свідомості й мови, тому що він належить свідомості, детермінується культурою в мові» [Слышкин Г.Г., 2000: 9].

Концепти займають важливе положення в колективній мовній свідомості, і тому їхнє дослідження стає надзвичайно актуальною проблемою.

1.2. Культурно обумовлені особливості феномена концепту „колір”

Феномен кольору – предмет вивчення багатьох фундаментальних наук. З погляду психології відчуття кольору – одна зі специфічних реакцій ока й мозку на світлові частотні коливання. «Світ безбарвний, кольору в природі немає, є враження про якусь реальність, представлене в відчуттях кольору. Внаслідок цього реальність колірного ряду уявною» [Мостепаненко Е.М., 1986: 45].

Як відзначає С. Упорова, у лінгвістиці системний підхід до колірної лексики поки не вироблений. Важливим є наступне:

-           слово – вже з самого початку емоційно забарвлене, воно не просто позначає колір, але й прагне виразити наше до нього відношення;

-           колір може бути виражений експліцитно (шляхом прямого називання кольору) і імпліцитно (шляхом називання предмета, колірна ознака якого закріплена в побуті або культурі на рівні традиції) [Упорова С.О., 1995: 52].

Колір є однією з констант або одним із принципів культури, що може служити «своєрідною моделлю розвитку, що відображає шляхи формування, освоєння, закріплення в культурній пам'яті не тільки загальних, але й національно забарвлених культурно-значимих концептів» [Жаркынбекова Ш.К., 1999:109].

Колір виступає однією з основних категорій культури, «фіксуючу унікальну інформацію про колорит навколишньої природи, своєрідності історичного шляху народу, взаємодії різних етнічних традицій, особливості художнього бачення світу» [Жаркынбекова Ш.К., 1999: 109].

У кольорі може виражатися відношення людини до явищ навколишньої природи. Колір виступає як змістовний елемент культури, за допомогою якого можна охарактеризувати, систематизувати предмети, соціальні установки й поняття.

У кожного народу з найдавніших часів колір був одним із засобів осмислення світу. Згодом сфера використання колоьрів у символічному значенні розширилася. Кольори стали вживатися для характеристики простору й часу, стали позначенням певних соціальних груп.

Когнітивна модель кольору, на думку Є. Белявскої має три рівні:

1)   рівень гештальной репрезентації, тобто, як мислитися концепт «колір». На даному рівні при дослідженні концептів «колір» треба «виявити концептуальні схеми, які відбивають міфічну модель світу» [Белявская Е.Г., 1992:85].

1)2)   рівень концептуального поля. Образна модель концепту сприяє визначенню системи знань і уявлень, що склалися в національному світосприйманні. На основі системи знань і уявлень створюється концептуальне поле, що містить у собі наступні параметри:

-           колір як просторовий орієнтир (верх-низ)

-           колір як часовий параметр

-           колір як об'єкт почуття ( добре-погано) – black deed – чорне діло, dark days – чорні дні, біла/чорна магія — white/black magic.

-           колір як об'єкт пізнання й думки

-           колір як соціальний параметр -  [Жаркынбекова Ш.К., 1999: 112]

3)   рівень семантичних узагальнень. На даному рівні варто виявити ті семантичні узагальнення, які властиві тій або іншій мові.

Таким чином, моделювання концепту допомагає виявити семантичні механізми, що викликають метафоричні вживання кольорів.

1.3. Когнітивна модель концепту „red”

1.3.1. Функціонування концепту „red” в англійській та українській

мовах

Слово «red» має кілька значень в англійській мові. Воно може виступати в ролі прикметника та набувати значення «колір крові, людських губ, осіннього листя вираз негативних емоцій »:

-           червоний; багряний;

red flag (banner) — червоний прапор

-           рудий;

red hair – руде волосся

-           рум'яний;

red with anger — почервонілий від гніву

rosy – рум'яний

-           закривавлений;

red hands — закривавлені руки

-           червоний (про вино).

Також концепт «red» може функціонувати як іменник:

-           червоний колір;

too much red in the painting - забагато червоної фарби

a red ball in snooker – червона куля в більярді

a red ring on a target, between the blue and the gold, scoring seven points – у стрильбі з луку – червоне кільце на мішені між блакитним та золотим, сім очок.

- (the Reds) індіанці;

- золото;

- червоне світло;

- борг

to be in the red - бути в боргу, мати заборгованість [Hornby A.S., 1982: 201].

1.3.2. Емоційно-експресивна функція фразеологічних одиниць

концепту „red”

Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання [Авксентьев Л.Г., 1999: 99].

Існує декілька класифікацій фразеологічних одиниць. А. Шахматов схилявся до синтаксичної точки зору та виокремлював чотири типа неподільних словосполучень:

1) Словосполучення, граматично неподільні, незрозумілі з погляду живих синтаксичних відносин, але лексично цілком вільні, тобто можуть бути заповенні  будь-яким словесним матеріалом у відповідні форми. Так, наприклад, сполучення інфінітива з називним відмінком іменника у значенні прямого додатка:

-           to be in the red зі значеннями бути в боргу, мати заборгованість і працювати зі збитком, бути збитковим;

-           come (get) out of the red у значенні виплутатися з боргів; покрити дефіцит; почати давати прибуток;

-           go to the red у значенні приносити дефіцит, стати збитковим; показувати дефіцит;

-           put in the red зі значенням привести до банкрутства, зробити нерентабельним, збитковим  [Кунин А.В., 1997: 624].

2) Словосполучення, граматично неподільні, невмотивовані з погляду сучасних синтаксичних зв’язків, але з лексичної точки зору розчленовані, хоча і не цілком вільні, допускають підстановку і вживання будь-яких слів тільки на місці одного члена даних словосполучень. Так, наприклад, словосполучення з числівниками, у яких форма родового відмінка від порядкового слова не може бути визначена з погляду сучасних значень родового відмінка:

-           аs red as a beet, що має значення червоний, багряний, червоний як рак або фразеологізм аs red as cherry – кров  з молоком, рум'яний.

3) Словосполучення, неподільні за своїм лексичним значенням, але подільні граматично, які цілком відповідають синтаксичним моделям сучасної мови:

-           red herring – відволікаючий  маневр.

4) Словосполучення для сучасної мовної системи однаково цільні і неподільні як із синтаксичної, так і з лексико-семантичної точок зору:

-           рaint the town red – відірватися на повну.

В свою чергу В. Виноградов виділяє три групи фразеологічних одиниць. Зупинимося на цій класифікації.

1)         Лексичні фразеологізми. Такі фразеологізми семантично співвідносяться зі словами, понятійно аналогічними їм. Подібні фразеологізми функціонують у мові в якості готових лексичних одиниць. Семантична неподільність  цих фразеологізмів проявляється у тому, що за кожною такою одиницею закріплюється цілісне значення:

-           red carpet, roll out the red carpet, що означає повагу до людини – розстелити  червоний килим;

-           red letter day – щасливий день;

-           red rag to a bull – червоний колір   для бика, тобто той, що дратує, злить [Виноградов В. С., 2001: 180].

2) Предикативні фразеологізми. Це, як правило, закінченні речення, які закріпилися в мові у вигляді стійких словосполучень:

-           пot worth a red cent – і  ломаного гроша не коштує;

-           сatch someone red-handed – спіймати на гарячому [Виноградов В. С., 2001: 181].

3) Компаративні фразеологізми, які закріпилися у мові як стійкі порівняння:

-           as red as a beet у значенні червоний, багряний; червоний як рак;

-           as red as cherry зі значенням  рум'яний; кров з молоком;

-           as red as fire зі значенням почервонілий [Кунин А.В., 1997: 624].

У своїй праці А. Прохоров дає таке визначення фразеологізму: «Фразеологічні одиниці або фразеологізми - це виконуючу функцію окремого слова словосполучення, значення яких не можна вивести зі значень  його компонентів» [Прохоров А.Н., 1993: 1432].

РОЗДІЛ 2. Передача міжкультурних особливостей концепту „red”

засобами української мови

2.1. Прагматичний аспект перекладу концепту „red”

Фразеологізми на позначення кольору можуть справляти певне враження (позитивне, негативне чи нейтральне) та викликати певні емоції. Характер впливу визначається трьома основними факторами:

-           зміст висловлювання;

-           сприйняття повідомлення залежить від характеру знаків, що складають висловлювання;

-           прагматичний вплив висловлювання залежить від рецептора, що його сприймає [Гарбовский Н.К., 2004: 394].

Слід підкреслити, що співвідношення між прагматикою оригіналу та перекладу фразеологізмів з концептом „red” може бути різною, а прагматична адекватність перекладу необов'язково полягає у збереженні прагматики вихідного тексту. Німецький перекладознавець А. Нойберт запропонував відрізняти чотири типи прагматичних відносин при перекладі від найвищої можливості перекласти в прагматичному розумінні до неможливості відтворити прагматику оригіналу в перекладі. Така градація установлюється в залежності від характеру тексту оригіналу. Найповніше передається прагматична направленість оригіналу, що має однаковий прагматичний інтерес і для читачів перекладу.

Перший вид прагматичної адаптації має за мету забезпечити адекватне розуміння повідомлення рецепторами перекладу, орієнтуючись на "усередненого" рецептора.

Другий вид має за мету досягти правильного сприйняття змісту оригіналу, донести до рецептора емоційний вплив вихідного тексту.

Третій вид прагматичної адаптації - перекладач орієнтується не на рецептора, а на конкретного рецептора і на конкретну ситуацію спілкування.

Четвертий вид - вирішення "екстраперекладацької надзадачі". Вирішує якусь персональну задачу не пов'язану із точним відтворенням оригіналу.

Прагматичне значення - це відношення між знаком та людиною, суб'єктивне ставлення людей до одиниць мови, а через мову - до предметів та понять.

Прагматичне значення включає всі питання, пов'язані з різними ступенями розуміння тих чи інших мовних одиниць у мовленні або їх трактуванням залежно від мовного чи немовного досвіду людей, які беруть участь у процесі комунікації [Рецкер Я.И., 1974: 54].

Таким чином, прагматика - це вивчення, перш за все, екстралінгвістичних факторів мовлення:

-           предмета;

-           ситуації;

-           учасників мовлення.

          При визначенні прагматичного аспекту концепту „red”  слід зазначити, що значення фразеологізмів не завжди збігаються в мові оригіналу та в мові перекладу. Так, наприклад в англійській мові лексема „red”  частіше має негативну конотацію: сatch someone red-handed – спіймати когось на гарячому. Або такі фразеологічні звороти, як  go to the red – приносити дефіцит, стати збитковим; показувати дефіцит,  put in the red – привести  до банкрутства, зробити нерентабельним, збитковим [Гарбовский Н.К., 2004: 394].

Отже, при передачі прагматичного значення концепту „red” важливо врахувати яке значення він має в мові оригіналу.

2.2.  Передача експресивності фразеологічних одиниць концепту „red”

2.2.1. Лексичні фразеологізми

Фразеологічні сполучення, які співвідносяться зі словами, мають специфічні особливості. Треба відмітити ті, які мають значення для перекладацької проблематики. За  В. Виноградовим фразеологічні одиниці характеризуються семантичною цілісністю, кожна одиниця має своє конкретне значення. Саме воно реалізується в мові. Такі фразеологічні звороти утворені від вільних словосполучень та співпадають з ними структурно [Виноградов В. С., 2001: 181].

Внутрішня форма фразеологізму – це лексико-семантичний зміст вільного словосполучення, на основі метафоричності якого виник фразеологізм, це той початковий образ, який дав йому  змогу поступово набути значення стійкої фразеологічної одиниці. Звичайно, в сучасній мові ступінь вмотивованості цього значення різний. Важливо зазначити те, що у свідомості носія мови повинно закріпитися значення фразеологічного сполучення так, як закріплюються в свідомості значення самих слів. Це зумовлено тим, що внутрішня форма частіше може лише підказати, а не дати точне визначення фразеологізму.

Перехоимо до зіставного аналізу фразеологічних зворотів:

1) У мові прекладу є фразеологізм, який повністю співпадає з фразеологізмом мови оригіналу, тобто має теж саме значення, стилістичне забарвлення та туж саму внутрішню форму. Такі пари є повними еквівалентами. Вони мають високий ступінь адекватності лексико-граматичного складу, значення, образності та експресивно-стилістичного забарвлення. Але слід зазначити, що повна еквівалентність не абсолютна і такі фразеологізми  можуть мати певну національну специфіку.

2) У мові перекладу є еквівалентна фразеологічна одиниця з таким же, що й в оригіналі або схожим значенням, однаковим стилістичним забарвленням та однаковою внутрішньою формою. Такі пари відносяться до неповних еквівалентів, тобто вони являть собою перекладацькі відповідники [Виноградов В. С., 2001: 183].

3) У мові перекладу є стилістично еквівалентне фразеологічне сполучення з таким же або близьким значенням як і в мові оригіналу, такі пари називаються частковими еквівалентами:

-           пot worth a red cent, на позначення речей, які нічого не варті. В українській мові має такий частковий еквівалент: і ломаного гроша не коштує.

4)   У мові перекладу є відповідне за стилістичним забарвленням та значенням слово:

-           іn the red – має  значення боргу, бути в боргу, бути збитковим;

-            сome (get) out of the red – виплутатися  з боргів; покрити дефіцит; почати давати прибуток;

-           рut in the red – привести до банкрутства, зробити нерентабельним, збитковим.

Отже,  якщо внутрішня форма фразеологізму не обігрується у мові, якщо немає натяку на образ, що лежить в його основі, немає двоплановості, то перекладач не повинен зберігати цей внутрішній образ, важливо лише передати змістову, емоційну та цільову інформацію фразеологізму оригіналу. Тому в перекладі фразеологічній одиниці може відповідати фразеологізм або слово, яке має еквівалентний обсяг інформації [Виноградов В. С., 2001: 184].

2.2.2.   Відтворення предикативних стійких словосполучень

Прислів’я – це закріплені у мові стійкі образні судження, які мають повчальний зміст, виражають певну мораль та часто мають звуко-ритмічну організацію. В. Виноградов виділяє п’ять  можливих типів перекладу прислів’їв:

1) Повним відповідником (еквівалентом), коли в мові перекладу є прислів’я, яке рівнозначне за змістом, функцією та стилістичними характеристиками прислів’я в мові оригіналу. Метафора, закріплена в прислів’ї, повина спиратися на ідентичні образи.

Повні еквіваленти часто зустрічаються у так званих інтернаціональних прислів’ях та крилатих виразах, які беруть свій початок від міфічних або біблійних джерел [Виноградов В. С., 2001: 185].

2) Частковий відповідник - прислів’я мови перекладу еквівалентне прислів’ю мови оригіналу за змістом, функцією та стилістичним забарвленням, але відрізняється своїм образним  значенням:

-           red herring  – перекладаеться   як відоволікаючий маневр. Має такі аналоги в українській мові як замилити очі, задурити голову;

-           рaint the town red – англійській  мові використовується на позначення гарного проводження часу, веселої пргулянки. В українській мові зустрічається такий аналог: відірватися на повну.

3) При передачі прислів’їв нерідко використовується прийом калькування. Прислів’я відтворюється майже дослівно, але контекст підказує реципієнту, що він має справу з стійким зворотом:

-           red rag to a bull  - червоний  колір для бика, тобто той, що дратує, злить [Виноградов В. С., 2001: 186].

4) Так званий  «псевдодослівний» відповідник, коли перекладач вважає за потрібне вжити прислів’я мови оригіналу, або у випадку відсутності в мові перекладу повного або часткового еквіваленту. В цьому випадку перекладач «винаходить» прислів’я та відтворює без модифікацій або з незначними змінами образний зміст прислів’я оригіналу. Таким чином він зберігає його зміст [Виноградов В. С., 2001: 188].

5) Останній спосіб відтворення фразеологічної одиниці – це описовий переклад. Тобто переказ фразеологізму, який зумовлений відсутністю в мові перекладу необхідних відповідників та неможливістю калькування:

-           Beware of reds under the beds — Пильнуйте! Комуністи всюди [Виноградов В. С., 2001: 190].

2.2.3.  Компаративні фразеологізми

Особливе місце в перекладознавстві слід відвести компаративним фразеологізмам. Вони являють собою своєрідні стійкі порівняння. Вони, як правило побудовані за такою схемою: «назва якості або дії + сполучник + метафоричний інтенсифікатор названої я кості чи дії. Першу позицію в данній схемі найчастіше займають прикметники або дієслова, які співвідносяться з конкретним об’єктом думки, котрий характеризується двічі. По-перше, називається притаманна їм якість, або здійснювана ними дія чи стан. Причому прикметники або дієслова вживаються в своїх звичних значеннях. По-друге, притаманна їм характеристика посилюється своєрідним метафоричним інтенсифікатором, який або збільшує ступінь названої якості або вказує на посилення інтенсивності дії. Саме тому, фразеологічність такого звороту міститься в стійкості порівняння: певні якості та дії можуть посилюватися за допомогою певних метафор.  При перекладі частіше за все підбирають відповідний фразеологізм або калькують зворот мови оригіналу. Передача таких фразеологічних одиниць фразеологічними еквівалентами у мові перекладу частіше за все призведе до втрати націоналюної специфіки звороту, але змістова, стилістична та функціональна адекватність зберігається. З іншого боку калькуваня може призвести до послаблення націоналюного колориту фразеологізму, тому що калька – це вільне словосполучення, а не фразеологізм [Виноградов В. С., 2001: 191].

За словником В. Даля можна навести такі приклади:

-           as red as a beet  у значенні червоний, багряний; червоний як рак [Кунин А.В., 1997: 624].

-           as red as cherry  зі значенням рум'яний; кров з молоком [Кунин А.В., 1997: 624].

-           as red as fire зі значенням почервонілий  [Кунин А.В., 1997: 624].

ВИСНОВКИ

Мета роботи досягнута, було проаналізовано лінгвістичне наповнення концепту «колір» в англійській та українській культурах. Досить велика площа перетину колірної лесики української та англійської мов зумовлена універсальністю колірної характеристики як такої. Дивергентність найчастіше простежуюється на рівні емоційно-експресивних, асоціативних та символічних конотацій українських та англійських фразеологізмах на позначення кольору.

Основною проблемою при прекладі фразеологічних одиниць цільовою мовою виявляється  необхідність передати значення візуальних денотативних сем, які слугують основою для активізації асоціацій, та конотативного макрокомпонента, котрий вміщає багатоаспектну етнокультурну інформацію.

Метод, що його перекладач використовує, відтворюючи фразеологізми на позначення кольору, залежить від ступеня прозорості  другого смислового пласта, рівня експлікації  синтагмем, а також подібності значень колірних лексем мови оригіналу та мови перекладу. Покомпонентний переклад зі збереженням колірної ознаки створює подібний за смислом і стилістичними якостями фразеологізм, але цей метод не забезпечує адекватності відтворення, якщо фразеологічна одиниця мови перекладу не містить конвергентних конотативних сем, особливо значущих для створення образу оригіналу, або якщо експресивний ефект зумовлено переважно формально-звуковим аспектом образу. Тому фразеологізми з компонентом кольору при перекладі часто зазнають змін на граматичному, структурному й лексичному рівнях першого смислового пласта.

 Вилучення колірної лексеми при перекладі супроводжується зміною чи втратою комплексу візуальних асоціацій. Неколірні відповідники на денотативному чи конотативному рівнях не спричиняються до значних стилістичних втрат при перекладі. Відтворюючи семантику фразеологічної одиниці з колірним компонентом у цільовому тексті, перекладачі використовують повні або часткові фразеологічні еквіваленти, вдаються до методу фразеологічного калькування та описового відтворення. Колірний компонент зберігається, якщо у мові-сприймачі існує фразеологічний еквівалент, повний або частковий з компонентом кольору (інколи дивергентним) у першому смисловому пласті, а також при покомпонентному відтворенні (смисл і конотації фразеологічної одиниці відтворено адекватно завдяки прозорості значення актуалізованої внутрішньої форми).

Отже, дослідження охопило основні аспекти перекладу колірних лексем, що функціонують у мовленні як предметно-логічні означення, та компоненти фразеологізмів.

ДОДАТОК Приклади перекладу фразеологічних одиниць

концепту „red”

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.         Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. - К.: Вища школа, 1983.- 137 с.

2.         Аскольдов С.А. Концепт и слово //Русская словесность. От теории к структуре текста. Антология. - 1980.- С. 10-15.

3.         Бабушкин А.П. «Возможные миры» в семантическом просторанстве языка.- М.: Высшая школа, 1992.- 320 с.

4.         Белявская Е.Г. Семантическая структура слова в номинативном и коммуникативном аспектах (когнитивные основания формирования и функционирования семантической структуры слова).- М., 1992.- 345 с.

5.         Берестнев Г.И. О "новой реальности" языкознания // Филологические науки. –Калининград . - 1997. - № 4.- С. 10-15

6.         Вежбицкая  А. Понимание культур через посредство ключевых слов. -М., 2001.- 156 с.

7.         Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). -- М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001, -- 224 с.

8.         Білоноженко В.М., Гнатюк І.С., Винник В.О. та ін. Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1993. – 325 с.

9.           Гарбовский Н.К. Теория перевода М.: Изд-во Мос. Унивеситета, 2004.-543с.

10.        Гумбольдт В. Язык и философия культуры.- М., 1985. – 125 с.

11.       Жаркынбекова Ш.К. Моделирование концепта как метод выявления этнокультурной специфики //Материалы IX Конгресса МАПРЯЛ. -Братислава, 1992.- 25 с.

12.        Краткий словарь когнитивных терминов /Под ред. Кубряковой Е. -М., 1996.- 156 с.

13.        Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка // Известия РАН. -Серия литературы и языка. -Т.52. -1983.- № 1.- С. 12-16

14.               Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. М.: 1974.-345с.

15.        Мостепаненко Е.М. Свет в природе как источник художественного творчества  // Художественное творчество.- 1986.-№ 3.- С.4-9

16.        Сергеева Е.В. Интерпретация термина «концепт» в современной лингвистике.- М., 1998.- 165 с.

17.        Слышкин Г.Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты в сознании и дискурсе. -М., 2000.- 256 с.

18.       Упорова С.О. О методологии анализа цвета в художественном тексте// Художественное творчество.- 1986 .-№ 4.- С.7-19

19.       Фрумкина Р.М. Концепт, категория, прототип // Лингвистическая и экстралингвистическая семантика.- 1992.- № 4.- С. 2-7

20.        Hornby A.S. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English.-

       Oxford, 1982. -V. 2.- 453 р.

Інтернет джерела:

21.        http://www.franko.lviv.ua/faculty/intrel/tpp/lecture_16.htm

22.        http://library.tup.km.ua/inf_res/bibliogr/dor/publik_2005.htm